Дозування, графік введення та кількість ін'єкцій визначає лікар, виходячи з конкретних потреб і відповідно до кожного конкретного випадку. ХУМОДАР® Р 100Р вводять шляхом підшкірної ін'єкції, але його також можна вводити шляхом внутрішньом'язової ін'єкції, хоча такий спосіб введення не рекомендується. ХУМОДАР® Р100Р можна вводити внутрішньовенно. Підшкірну ін'єкцію роблять у плече, стегно, сідниці чи живіт. Місце ін'єкції необхідно змінювати, щоб ін'єкції в те саме місце не повторювати частіше одного разу на місяць, щоб зменшити ризик розвитку ліподистрофії та амілоїдозу шкіри (див. Розділи інструкції «Особливості застосування» та «Побічні реакції»). При введенні лікарського засобу ХУМОДАР® Р 100Р слід уникати введення голки в кровоносну судину. Після застосування препарату не можна розтирати місце ін'єкції. З пацієнтами слід провести докладний інструктаж з методики виконання ін'єкцій. ХУМОДАР® Р 100Р можна застосовувати у комбінації з лікарським засобом ХУМОДАР® Б 100р. Потреба в інсуліні значно змінюється при нирковій або печінковій недостатності.
Картриджі. Перед використанням шприц-ручки слід помити руки та продезінфікувати гумову мембрану картриджа. Картридж призначений для використання лише у шприц-ручках. При установці картриджа в шприц-ручку слід дотримуватися вказівок інструкції виробника шприц-ручки. Якщо у картриджі присутні повітряні бульбашки, слід тримати шприц-ручку голкою вгору і, постукуючи по стінці картриджа, вигнати бульбашки на поверхню. Продовжуючи тримати шприц-ручку у вертикальному положенні, випустити через голку дві одиниці інсуліну. Повторювати процедуру, поки повітря не вийде з картриджа і на кінці голки не з'явиться крапля препарату. Допускається наявність дуже дрібних бульбашок повітря, проте велика кількість бульбашок може вплинути на точність дози інсуліну під час введення. Перед введенням інсуліну необхідно ретельно протерти шкіру на місці ін'єкції. Голку вводять на потрібну глибину підшкірний шар, стежачи за тим, щоб не потрапити у вену. Не можна масажувати місце ін'єкції. Відразу після ін'єкції слід зняти голку зі шприц-ручки. Це забезпечить стерильність та попередить витікання інсуліну. Перед кожною ін'єкцією необхідно стежити, щоб на кінці голки була присутня крапля. Якщо препарат у картриджі майже закінчився і провідний край плунжера знаходиться на кольоровій лінії або вже за нею – не використовуйте його.
Перед ін'єкцією завжди перевірити маркування картриджа, щоб переконатися, що назва та призначення інсуліну, який Ви використовуєте, відповідають призначеному Вам лікарем.
Флакони. Перед першим відбором інсуліну з флакона слід видалити пластмасову кришку, яка свідчить про те, що препаратом користувалися. Відповідно до обраної дози набрати в шприц повітря та ввести в інсуліновий флакон (не в рідину). Перевернути інсуліновий флакон разом із шприцом та набрати відповідну кількість розчину інсуліну. Видалити бульбашки повітря із шприца. Місце ін'єкції продезінфікувати, сформувати складку шкіри та ввести голку під шкіру. Потім повільно запровадити інсулін. Після ін'єкції обережно витягти голку зі шкіри, місце ін'єкції притиснути ватним тампоном і кілька секунд потримати. Препарат повинен завжди залишатися прозорим та безбарвним. Перехід із інших препаратів інсуліну можна проводити лише під контролем лікаря. Призначень лікаря (добове дозування інсуліну, дієта та фізична активність) хворий повинен дотримуватися ретельно.
Особливості застосування
Будь-яка заміна типу або марки інсуліну повинна проводитись під суворим контролем. Зміни концентрації, марки (виробника), типу (швидкої, середньої тривалості, тривалої дії тощо), виду (інсулін тваринного походження, людський інсулін, аналог людського інсуліну) та/або типу виробництва (ДНК-рекомбінантний інсулін або інсулін тварини) походження) може вимагати зміни дозування.
Дозування при лікуванні інсуліном людини може відрізнятися від дозування при застосуванні інсулінів тваринного походження. Потреба в регулюванні доз може виникнути з першої дози або протягом перших тижнів або місяців.
У деяких пацієнтів, у яких розвивалися гіпоглікемічні реакції після їх переведення з інсуліну тваринного походження на людський інсулін, ранні симптоми гіпоглікемії виявилися менш явними або відмінними від симптомів, які раніше спостерігалися у цих пацієнтів при лікуванні тваринним інсуліном. У пацієнтів із значним покращенням рівня глюкози в крові (наприклад, завдяки інтенсифікації інсулінової терапії) можуть надалі не спостерігатися деякі або жоден із ранніх попереджувальних симптомів гіпоглікемії, про що їм слід повідомити. До станів, при яких ранні симптоми гіпоглікемії можуть бути неспецифічними та менш вираженими, відносять тривалий перебіг цукрового діабету, захворювання нервової системи при цукровому діабеті або прийом лікарських препаратів, таких як бета-адреноблокатори.
Гіпоглікемічні або гіперглікемічні реакції, які не були скориговані, можуть призвести до втрати свідомості, коми та мати летальний результат.
Застосування неадекватних доз або різке припинення лікування, особливо при інсулін-залежному діабеті, можуть призвести до гіперглікемії та кетоацидозу - станів, потенційно летальних.
Під час лікування людським інсуліном можуть вироблятися антитіла, хоча й у менших концентраціях, ніж у разі застосування очищеного інсуліну тваринного походження.
Потреба в інсуліні значно змінюється при захворюваннях надниркових залоз, гіпофізу, щитовидної залози та за наявності ниркової або печінкової недостатності.
Потреба інсуліну також може збільшуватися під час хвороби або під впливом емоційного стресу. Потреба у коригуванні доз може виникнути у разі зміни інтенсивності фізичних навантажень або звичного режиму харчування.
Пацієнтів слід попередити про необхідність постійно міняти місце ін'єкції, щоб зменшити ризик розвитку ліподистрофії та амілоїдозу шкіри. Існує потенційний ризик затримки абсорбції інсуліну та погіршення глікемічного контролю після ін'єкцій інсуліну у місця цих реакцій. Повідомляється, що зміна місця ін'єкції на неуражених ділянках шкіри призводить до гіпоглікемії. Рекомендується проводити моніторинг рівня глюкози в крові після зміни місця введення, і можна врахувати коригування дози протидіабетичних препаратів.
Комбіноване застосування з піоглітазоном
Повідомлялося про випадки серцевої недостатності при комбінованому прийомі піоглітазону з інсуліном, особливо у пацієнтів, які мали фактори ризику серцевої недостатності. Цю інформацію необхідно враховувати для призначення комбінації інсуліну з піоглітазоном. За умови застосування цієї комбінації необхідно спостерігати за станом пацієнта щодо розвитку симптомів серцевої недостатності, збільшення маси тіла та появи набряків. Лікування піоглітазоном необхідно припинити при погіршенні серцевих симптомів.
Уникати прямого контакту картриджа/флакона з морозильним відділенням або накопичувачем холоду.
Картридж або флакон з інсуліном, який використовується, можна зберігати протягом 4 тижнів при кімнатній температурі (не вище 30 °С) за умови захисту від прямої дії тепла та світла.
Це лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.