Терапію Хумірою повинен призначати лікар, який має досвід у діагностиці та терапії захворювань, при яких показана Хуміра. Офтальмологам рекомендується проконсультуватися з відповідним фахівцем, перш ніж призначати терапію Хумірою. Хуміра можна вводити самостійно лише у випадку, якщо пацієнт або батьки дитини, якій призначена терапія Хумірою, пройшли відповідний інструктаж у лікаря з техніки введення препарату та лікар підтвердив, що це можливо. Додатково необхідно ознайомитись з інформацією щодо самостійного введення. Під час лікування Хумірою інші супутні види терапії (наприклад, терапію кортикостероїдами та/або імуномодулюючими препаратами) для перегляду.
Ревматоїдний артрит
Рекомендована доза для дорослих пацієнтів становить 40 мг 1 раз на 2 тижні підшкірно. Під час терапії Хумірою необхідно продовжувати застосовувати метотрексат, можна продовжувати терапію кортикостероїдами, саліцилатами, нестероїдними протизапальними препаратами, анальгетиками. Про застосування інших протиревматичних препаратів, що модифікують перебіг захворювання (DMARDs), див. «Особливості застосування». У деяких хворих на РА, що не застосовують метотрексат, може бути виправданим збільшення частоти введення препарату до 40 мг 1 раз на тиждень або 80 мг 1 раз на 2 тижні підшкірно. Клінічна відповідь зазвичай досягається протягом 12 тижнів лікування. Слід переглянути необхідність продовження терапії для пацієнтів, у яких протягом зазначеного терміну немає відповіді на лікування.
Лікарський засіб Хуміра доступний в інших дозах залежно від індивідуальних потреб у лікуванні. Якщо необхідно, можна перервати терапію (наприклад, перед хірургічним втручанням або у разі тяжкої інфекції). Існують дані, що після повернення в терапії через 70 днів або більше клінічна відповідь та профіль безпеки аналогічні тим, які були до перерви.
Восьовий спондилоартрит (анкілозуючий спондиліт та осьовий спондилоартрит без рентгенологічного підтвердження АС) та псоріатичний артрит.
Рекомендована доза для дорослих пацієнтів становить 40 мг 1 раз на 2 тижні підшкірно. Клінічна відповідь зазвичай досягається протягом 12 тижнів лікування. Слід переглянути необхідність продовження терапії для пацієнтів, у яких протягом зазначеного терміну немає відповіді на лікування.
Хвороба Крона
Для індукції ремісії початкова доза пацієнтів, що рекомендується, становить 80 мг на тижні 0 (день 1) з подальшим зменшенням дози до 40 мг тижня 2 (день 15) п. Якщо необхідно отримати швидшу клінічну відповідь, можна спочатку використовувати 160 мг тижня 0 (день 1), доза може бути введена у вигляді 4-х ін'єкцій в один день або як дві ін'єкції по 40 мг протягом двох днів поспіль, а на 2 тижні (день 15) застосовувати дозу 80 мг підшкірно у вигляді 2-х ін'єкцій в один день. Необхідно взяти до уваги, що у разі ризик виникнення побічних реакцій підвищується. Після індукційної терапії рекомендована доза становить 40 мг 1 раз на 2 тижні підшкірно. Альтернативно, якщо пацієнт припинив терапію та знову з'явилися симптоми захворювання, терапію Хумірою можна розпочати знову. Існують обмежені дані про повторну терапію Хумірою після перерви більш ніж на 8 тижнів від введення останньої дози. Протягом підтримуючої терапії дозу кортикостероїдів можна зменшити з огляду на клінічну практику. При зменшенні клінічної відповіді деякі пацієнти можуть вимагати збільшення частоти введення препарату до 40 мг 1 раз на тиждень або 80 мг 1 раз на 2 тижні підшкірно. Деяким пацієнтам, у яких не досягнуто клінічної відповіді на 4-му тижні лікування, слід продовжити підтримуючу терапію до 12-го тижня. Слід ретельно переглянути необхідність продовження терапії для пацієнтів, у яких у межах цього терміну немає клінічної відповіді. Лікарський засіб Хуміра доступний в інших дозах залежно від індивідуальних потреб у лікуванні.
Виразковий коліт
Рекомендована початкова доза для індукції ремісії у дорослих пацієнтів з виразковим колітом середнього або тяжкого ступеня активності становить 160 мг на 0 тижні (день 1), доза може бути введена у вигляді 4-х ін'єкцій в один день або по дві ін'єкції на день протягом двох днів поспіль та 80 мг через 2 тижні (день 15) у вигляді 2-х ін'єкцій на день. Після індукційної терапії рекомендована доза становить 40 мг 1 раз на 2 тижні як підшкірна ін'єкція. Протягом підтримуючої терапії дозу кортикостероїдів можна зменшити з огляду на клінічну практику. При зменшенні клінічної відповіді деякі пацієнти можуть вимагати збільшення частоти введення препарату до 40 мг 1 раз на тиждень або 80 мг 1 раз на 2 тижні підшкірно. Клінічна відповідь має бути досягнута протягом 2-8 тижнів лікування. Терапію Хумірою можна продовжувати тільки для тих пацієнтів, які досягли клінічної відповіді протягом перших 8 тижнів лікування. Лікарський засіб Хуміра доступний в інших дозах залежно від індивідуальних потреб у лікуванні.
Бляшковий псоріаз
Рекомендована початкова доза становить 80 мг, через 1 тиждень застосовувати 40 мг підшкірно. Підтримуюча терапія – 40 мг 1 раз на 2 тижні підшкірно. Для пацієнтів, які не мають клінічної відповіді протягом 16 тижнів терапії, може бути ефективним підвищення частоти введення дози до 40 мг 1 раз на тиждень або 80 мг 1 раз на 2 тижні. Слід ретельно переглянути необхідність продовження терапії Хумірою для пацієнтів, які не мають клінічної відповіді після підвищення частоти введення лікарського засобу. Якщо було досягнуто клінічної відповіді після підвищення частоти введення, дозу можна поступово зменшити до 40 мг 1 раз на 2 тижні. Лікарський засіб Хуміра доступний в інших дозах залежно від індивідуальних потреб у лікуванні. Хуміру можна застосовувати дорослим пацієнтам з помірним або тяжким перебігом псоріазу нігтів, яким необхідна системна терапія (у дозуванні, описаному вище).
Гнійний гідраденіт
Рекомендований режим дозування для дорослих пацієнтів з гнійним гідраденітом - 160 мг спочатку на тижні 0 (день 1), дозу можна вводити у вигляді 4 ін'єкцій на один день або по 2 ін'єкції на день протягом двох днів поспіль, потім - 80 мг через 2 тижні (день 15) дозу слід вводити у вигляді 2 ін'єкцій в один день. Після закінчення двох тижнів (29 день) рекомендована доза становить 40 мг 1 раз на тиждень або 80 мг 1 раз на 2 тижні по 2 ін'єкції на день. Протягом терапії Хумірою можна продовжувати приймати антибіотики, якщо це необхідно. Також рекомендовано продовжувати щоденне місцеве промивання антисептиками уражених ділянок. Слід ретельно переглянути необхідність продовження терапії понад 12 тижнів для пацієнтів, у яких у межах цього терміну немає клінічної відповіді. При перериванні терапії можливе повернення до застосування Хуміру у дозі 40 мг 1 раз на тиждень або 80 мг 1 раз на 2 тижні. При тривалій терапії необхідно періодично оцінювати співвідношення користь/ризик. Лікарський засіб Хуміра доступний в інших дозах залежно від індивідуальних потреб у лікуванні.
Увеїт
Рекомендована початкова доза Хуміра для дорослих пацієнтів з увеїтом становить 80 мг, починаючи з першого тижня після початкової дози необхідно перейти до підтримуючої терапії – 40 мг 1 раз на 2 тижні підшкірно. Існують обмежені дані про введення лише Хуміра як стартову терапію. Терапію Хумірою можна розпочати у комбінації з кортикостероїдами та/або з іншими небіологічними імуномодулюючими препаратами. Через 2 тижні після початку комбінованої терапії поступово можна перейти на монотерапію Хумірою згідно з клінічним досвідом. Рекомендується щорічно оцінювати співвідношення користь/ризик тривалої терапії. Лікарський засіб Хуміра доступний в інших дозах залежно від індивідуальних потреб у лікуванні.
У педіатрії
Ювенільний ревматоїдний (ідіопатичний) артрит (ЮРА)
Поліартикулярний ювенільний ревматоїдний (ідіопатичний) артрит.
Рекомендована доза Хуміра для дітей віком від 2 років з поліартикулярною формою ЮРА залежить від маси тіла (таблиця 1). Хуміра застосовують 1 раз на 2 тижні підшкірно.
Таблиця 1. Дозування Хуміра для пацієнтів із поліартикулярною формою ЮРА
Маса тіла |
Доза |
Від 10 кг до 30 кг |
20 мг 1 раз на 2 тижні |
30 кг і більше |
40 мг 1 раз на 2 тижні |
Клінічна відповідь, згідно з наявними даними, зазвичай досягається протягом 12 тижнів лікування. Слід переглянути необхідність продовження терапії для пацієнтів, у яких протягом зазначеного терміну немає відповіді на лікування.
Хуміра не застосовується за цими показаннями дітям до 2 років.
Лікарський засіб Хуміра доступний в інших дозах залежно від індивідуальних потреб у лікуванні.
Ентезит-асоційований артрит
Рекомендована доза Хуміра для дітей віком від 6 років залежить від маси тіла (таблиця 2). Хуміра застосовують 1 раз на 2 тижні підшкірно.
Таблиця 2. Дозування Хуміра для пацієнтів з ентезит-асоційованим артритом
Маса тіла |
доза |
Від 15 кг до 30 кг |
20 мг 1 раз на 2 тижні |
30 кг і більше |
40 мг 1 раз на 2 тижні |
Застосування Хуміра дітям до 6 років з ентезит-асоційованим артритом не вивчалося. Лікарський засіб Хуміра доступний в інших дозах залежно від індивідуальних потреб у лікуванні.
Хвороба Крона у дітей
Рекомендована доза Хуміра для пацієнтів віком від 6 до 17 років із хворобою Крона залежить від маси тіла (таблиця 3). Хумір застосовують підшкірно.
Таблиця 3. Дозування Хуміра для дітей із хворобою Крона
Маса тіла
|
Індукційна доза |
Підтримуюча терапія, починаючи з тижня 4 |
< 40 кг
|
40 мг тижня 0 та 20 мг тижня 2
Якщо існує потреба у більш швидкій відповіді на терапію, можна використати таку схему:
80 мг тижня 0 та 40 мг тижня 2. Але слід враховувати, що ризик побічних явищ при застосуванні вищої індукційної дози зростає.
|
20 мг 1 раз на 2 тижні |
≥ 40 кг |
80 мг тижня 0 та 40 мг тижня 2 якщо існує потреба у швидшій відповіді на терапію, можна використовувати наступну схему: 160 мг на тижні 0 та 80 мг тижня 2. Але слід враховувати, що ризик побічних явищ при застосуванні більш високої індукційної дози зростає. |
.40 мг 1 раз на 2 тижні |
Для пацієнтів з недостатньою відповіддю може бути доцільним збільшення частоти застосування Хуміра:
- пацієнтам з масою тіла <40 кг: 20 мг 1 раз на тиждень;
- пацієнтам із масою тіла ≥ 40 кг 40 мг 1 раз на тиждень або 80 мг 1 раз на 2 тижні.
Слід ретельно переглянути необхідність продовження терапії для пацієнтів, у яких протягом 12 тижнів не спостерігається клінічної відповіді.
Хуміра не застосовується за цими показаннями дітям до 6 років.
Лікарський засіб Хуміра доступний в інших дозах залежно від індивідуальних потреб у лікуванні.
Бляшкова псоріаз у дітей
Рекомендована доза Хуміра для пацієнтів віком від 4 до 17 років з бляшковим псоріазом залежить від маси тіла (таблиця 4). Хумір застосовують підшкірно.
Таблиця 4.
Дозування Хуміра для дітей з бляшковим псоріазом
Маса тіла
|
Доза |
Від 15 кг до 30 кг
|
Початкова доза становить 20 мг на тижні 0, потім 20 мг 1 раз на 2 тижні, починаючи з тижня 1
|
30 кг і більше |
Початкова доза становить 40 мг на тижні 0, потім 40 мг 1 раз на 2 тижні, починаючи з тижня 1
|
Слід ретельно переглянути необхідність продовження терапії для пацієнтів, у яких протягом 16 тижнів не спостерігається клінічної відповіді. Якщо призначено повторну терапію Хумірою, необхідно дотримуватися схеми лікування, зазначеної вище. Безпека застосування Хуміра дітям з бляшковим псоріазом вивчалася в середньому протягом 13 місяців.
Застосування Хуміра дітям до 4 років з бляшковим псоріазом не вивчалося.
Лікарський засіб Хуміра доступний в інших дозах залежно від індивідуальних потреб у лікуванні.
Гідраденіт у підлітків (віком від 12 років і з масою тіла не менше 30 кг)
Немає клінічних досліджень із застосування Хуміра підліткам із гідраденітом. Дозування Хуміра таким пацієнтам було визначено методом фармакокінетичного моделювання та симуляції (див. розділ «Фармакокінетика»). Рекомендована доза Хуміра становить 80 мг спочатку на тижні 0, потім 40 мг 1 раз на 2 тижні, починаючи з тижня 1, п. Для підлітків з недостатньою відповіддю на застосування Хуміра 40 мг 1 раз на 2 тижні може бути доцільним підвищення частоти застосування дози до 40 мг 1 раз на тиждень або 80 мг 1 раз на 2 тижні. Протягом терапії Хумірою можна продовжувати приймати антибіотики, якщо це необхідно. Також рекомендовано продовжувати щоденне місцеве промивання антисептиками уражених ділянок. Слід ретельно переглянути необхідність продовження терапії понад 12 тижнів для пацієнтів, у яких у межах цього терміну немає клінічної відповіді. При перериванні терапії можливе повернення до застосування Хуміру, якщо це необхідно. При тривалій терапії необхідно періодично оцінювати співвідношення користь/ризик.
Застосування Хуміра дітям до 12 років для цього показання не обґрунтовано.
Лікарський засіб Хуміра доступний в інших дозах залежно від індивідуальних потреб у лікуванні.
Увеїт у дітей
Рекомендована доза Хуміра для дітей віком від 2 років із хронічним неінфекційним увеїтом залежить від маси тіла (таблиця 5). Хумір застосовують підшкірно. Немає даних щодо застосування Хуміру без супутньої терапії метотрексатом дітям з увеїтом.
Таблиця 5. Дозування Хуміра дітям з увеїтом
Маса тіла
|
Доза |
До 30 кг
|
20 мг 1 раз на 2 тижні у комбінації з метотрексатом
|
30 кг і більше |
40 мг 1 раз на 2 тижні у комбінації з метотрексатом
|
Хуміра можна застосовувати у комбінації з метотрексатом або іншими небіологічними імуномодулюючими препаратами відповідно до клінічного досвіду. Початкова доза навантаження Хуміра становить 40 мг для пацієнтів з масою тіла до 30 кг і 80 мг для пацієнтів з масою тіла 30 кг і більше; її можна ввести за тиждень до початку підтримуючої терапії. Немає клінічних даних про введення початкової дози навантаження Хуміра дітям до 6 років. Застосування Хуміра дітям віком до 2 років за даними показаннями не обґрунтовано. Рекомендується щорічно оцінювати користь та ризик тривалого лікування. Лікарський засіб Хуміра доступний в інших дозах залежно від індивідуальних потреб у лікуванні.
Пацієнти похилого віку
Корекція дози для цієї групи пацієнтів не потрібна.
Порушення функції печінки та/або нирок
Застосування Хуміра таким пацієнтам не досліджувалося, тому рекомендації щодо зміни дози відсутні.
Вступ
Хуміра необхідно застосовувати під наглядом лікаря. За рекомендацією лікаря пацієнти або їхні батьки / близькі люди можуть самостійно вводити препарат після відповідного навчання техніці підшкірного введення.
ІНСТРУКЦІЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВСТУП
Ця інструкція пояснює, як самостійно вводити Хуміра. Будь ласка, уважно прочитайте її та виконуйте крок за кроком.
Ваш лікар або медична сестра пояснять Вам техніку самостійного виконання підшкірної ін'єкції.
Не намагайтеся виконати ін'єкцію доти, доки Ви не будете впевнені в правильності приготування та виконання ін'єкції.
Після відповідного навчання Ви можете ін'єкції самостійно або за допомогою членів сім'ї або друзів.
Використовуйте кожен попередньо наповнений шприц лише для однієї ін'єкції.
Не використовуйте шприц і повідомте Вашого лікаря, якщо:
- якщо розчин помутнів, змінив колір або містить сторонні частки;
- якщо прострочений термін придатності;
- якщо рідину заморожували або залишали під прямим сонячним промінням;
- якщо шприц упав або пошкоджено.
Не видаляйте ковпачок до ін'єкції. Зберігайте Хуміра у недоступному для дітей місці.
КРОК 1
Витягніть Хуміра з холодильника.
Залишіть Хуміра при кімнатній температурі на 15 - 30 хвилин перед ін'єкцією.
Не видаляйте ковпачок з голки, поки Хуміра не досягне кімнатної температури.
Не нагрівайте Хуміра будь-яким іншим способом (наприклад, у мікрохвильовій печі або гарячій воді).
КРОК 2
Погляньте на термін придатності лікарського засобу. Не використовуйте препарат із терміном придатності.
Викладіть такі предмети на чисту та рівну поверхню:
- один шприц для ін'єкції з Хумірою;
- одну спиртову серветку.
Добре помийте і висушіть руки.
КРОК 3
Виберіть місця для ін'єкції:
- передня частина стегон або
- живот на відстані не менше 5 см від пупка
- кожна нова ін'єкція повинна бути зроблена на відстані щонайменше 3 см від місця попереднього введення.
Протріть спиртовою серветкою круговими рухами вибране місце для ін'єкції.
- Не вводіть препарат через одяг;
- Не вводьте препарат в область шкіри, яка є чутливою, де утворився синяк, почервоніння, яка є твердою має шрами, розтяжки, або ділянки з псоріатичним бляшками.
КРОК 4
Тримайте попередньо наповнений шприц в одній руці.
Перевірте рідину в шприці.
- Переконайтеся, що рідина чиста та безбарвна;
- Не використовуйте шприц, якщо розчин помутніє або містить сторонні частки;
- Не використовуйте шприц, якщо він упав або пошкоджений.
Обережно зніміть ковпачок із голки шприца іншою рукою. Не надягайте знову ковпачок на голку.
Не торкайтеся пальцями голки та уникайте контакту голки з будь-якими предметами.
КРОК 5
- Тримайте шприц голкою вгору однією рукою на рівні очей, так щоб Ви могли бачити повітря в шприці.
- Повільно натискайте поршень, щоб випустити повітря через голку.
- Це нормально побачити краплю рідини на кінці голки.
КРОК 6
Тримайте корпус шприца однією рукою між великим і вказівним пальцями так, ніби тримайте олівець.
Іншою рукою обережно візьміть ділянку очищеної шкіри в складку і міцно утримуйте її.
КРОК 7
Одним швидким коротким рухом введіть голку повністю в шкіру під кутом приблизно 45 градусів, після чого відпустіть шкіру.
Повільно натискайте на поршень шприца до кінця, доки вся рідина не буде введена.
КРОК 8
Коли ін'єкцію завершено, повільно витягніть голку зі шкіри під тим самим кутом, що й вводили.
Притисніть ватною кулькою або марлевою подушечкою місце ін'єкції на 10 секунд.
Не тріть шкіру в місці ін'єкції.
У місці ін'єкції може виникати невелика кровотеча – це нормально.
КРОК 9
- Утилізація використаного шприца відповідно до інструкцій Вашого лікаря, медсестри або фармацевта відповідно до вимог чинного законодавства.
- НІКОЛИ не надягайте ковпачок на голку шприца після ін'єкції, Ви можете травмуватися.
- Не викидайте використані шприци разом із побутовим сміттям.
- Тримайте шприц подалі від дітей.
Особливості застосування
З метою покращення контролю застосування біологічних препаратів необхідно чітко фіксувати торгову назву та номер серії введеного препарату.
Інфекції
Тяжкі інфекції: бактеріальні, мікобактеріальні, інвазивні грибкові (дисемінований або екстрапульмонарний гістоплазмоз, аспергільоз, кокцидіоїдомікоз), вірусні, паразитарні або інші опортуністичні інфекції - спостерігалися у пацієнтів, які отримували блокатори ФНП. Про розвиток сепсису, рідко – туберкульозу, кандидозу, листериозу, легіонельозу та пневмоцистної інфекції також повідомлялося при застосуванні антагоністів ФНП, включаючи Хуміра. У клінічних дослідженнях спостерігалися й інші серйозні інфекції: пневмонія, пієлонефрит, септичний артрит та септицемія. Були повідомлення про госпіталізацію пацієнтів з інфекціями, що виникли (зокрема зі смертю). Більшість важких інфекцій розвинулася на фоні застосування імуносупресивних засобів та основного захворювання.
Не слід застосовувати Хуміра пацієнтам з активним інфекційним процесом, включаючи хронічні або локалізовані інфекції, доки інфекція не буде контрольована. У пацієнтів, які мають контакт з хворим на туберкульоз або повернулися з країн з високим рівнем захворюваності на туберкульоз або ендемічні зони з мікозів (гістоплазмоз, кокцидіоїдомікоз або бластомікоз), слід оцінити співвідношення користь/ризик до початку застосування Хуміру (див. Нижче « ;).
Як і при застосуванні інших антагоністів ФНП, пацієнтів слід ретельно спостерігати до, під час та після лікування Хумірою з огляду на можливість розвитку інфекцій (зокрема туберкульозу).
Необхідно провести повне обстеження та ретельно спостерігати за пацієнтами, у яких під час лікування Хумірою розвинулася нова інфекція. Лікування припинити при розвитку тяжкої інфекції або сепсису та застосувати відповідні протимікробні або протигрибкові препарати, доки інфекція не буде контрольована.
Слід з обережністю застосовувати Хуміра пацієнтам з рекурентними інфекціями або при преморбідних станах, що підвищують схильність до розвитку інфекцій.
Туберкульоз
Повідомлялося про випадки реактивації та про розвиток нової інфекції туберкульозу, включаючи легеневу та нелегеневу форми (тобто дисемінований туберкульоз), у пацієнтів, які отримували лікування препаратом Хуміра. До початку терапії Хумірою пацієнтів потрібно ретельно обстежити з активного та неактивного (латентного) туберкульозу. Обстеження має включати вичерпну оцінку анамнезу пацієнта з туберкульозом або відомості про можливі контакти з хворими на активний туберкульоз та про попередню та/або супутню імуносупресивну терапію. Слід провести всім пацієнтам до початку терапії шкірний туберкуліновий тест (проба Манту) та рентгенографію грудної клітки. Позитивним результатом шкірного туберкулінового тесту при проведенні діагностики латентного туберкульозу вважається поява ущільнення (папули) діаметром 5 мм або більше (не враховуючи попередньої вакцинації БЦЖ). Слід враховувати можливість недіагностованого латентного туберкульозу у пацієнтів, які повернулися з країн із високим рівнем захворюваності на туберкульоз або мали тісний контакт з хворим на активний туберкульоз. Лікування Хумірою не слід проводити, якщо діагностується активний туберкульоз.
У разі латентного туберкульозу до початку терапії Хумірою слід провести специфічне профілактичне лікування. Слід врахувати необхідність застосування протитуберкульозного лікування перед початком терапії Хумірою пацієнтам, які мають фактори ризику розвитку туберкульозної інфекції, але у яких отримано негативний результат тесту на латентний туберкульоз, та пацієнтам, в анамнезі латентний або активний туберкульоз і для яких не може бути підтверджено відповідність. Рішення про початок протитуберкульозної терапії для таких пацієнтів приймають після консультації з фтизіатром та оцінки ризику розвитку латентного туберкульозу та безпеки протитуберкульозного лікування.
Специфічне лікування латентного туберкульозу зменшує ризик реактивації туберкульозу у пацієнтів, які отримують лікування препаратом Хуміра. Незважаючи на профілактичне протитуберкульозне лікування, випадки реактивації туберкульозу траплялися у пацієнтів, які отримували препарат Хуміра. Також активний туберкульоз розвивався на фоні лікування Хумірою у деяких пацієнтів з негативними результатами скринінгу на латентну туберкульозну інфекцію, а у деяких пацієнтів, які раніше перенесли успішну терапію активного туберкульозу, спостерігався повторний розвиток туберкульозу на фоні прийому блокаторів ФНП. При застосуванні Хуміра пацієнтів слід оглядати щодо появи симптомів активного туберкульозу, особливо враховуючи можливість отримання помилково-негативних результатів тестів на латентний туберкульоз (таких як, у тяжких хворих та у імуноскомпрометованих пацієнтів).
Всіх пацієнтів слід попередити про необхідність консультації лікаря у разі появи ознак, що нагадують симптоми туберкульозу (наприклад, постійний кашель, зменшення маси тіла, субфебрильна температура, апатія) під час або після лікування Хумірою.
Інші опортуністичні інфекції
Під час лікування Хумірою повідомлялося про розвиток опортуністичних інфекцій, у тому числі інвазивних грибкових інфекцій. Іноді такі інфекції вчасно не діагностувалися, що призводило до пізнього початку лікування та інколи завершувалося летально. Пацієнти, що застосовують блокатори ФНП, більш схильні до розвитку серйозних грибкових інфекцій, таких як гістоплазмоз, кокцидіоїдомікоз, бластомікоз, аспергільоз, кандидоз та ін. Усіх пацієнтів у разі розвитку гарячки, нездужання, зниження маси тіла, підвищення пітливості, кашлю, інфільтратів у легенях або інших ознак серйозного системного захворювання (з шоком чи без) слід негайно обстежити щодо виявлення збудників опортуністичних інфекцій.
У пацієнтів, які проживають або перебувають у ендемічних до мікозів регіонах, інвазивні грибкові інфекції слід підозрювати при появі відповідних симптомів системних грибкових інфекцій. Через існування підвищеного ризику розвитку гістоплазмозу чи інших інвазивних грибкових інфекцій слід проводити емпіричну протигрибкову терапію до визначення збудника. У деяких пацієнтів результати тесту на виявлення гістоплазмозного антигену або антитіл могли бути негативними навіть за активної інфекції. Якщо доцільно, рішення про застосування емпіричної протигрибкової терапії таким хворим слід приймати після консультації з фахівцем у галузі діагностики та лікування інвазивних грибкових інфекцій з огляду на ризик розвитку грибкової інфекції, а також ризик унаслідок застосування протигрибкової терапії. Рекомендується припинити застосування блокатора ФНП у разі розвитку важкої грибкової інфекції, доки інфекція не буде контрольована.
Реактивація гепатиту В
Застосування блокаторів ФНП пов'язувалося з реактивацією вірусу гепатиту В (ВГВ) у хронічних носіях. Іноді реактивація ВГВ на фоні терапії блокаторами ФНП була летальною. У більшості випадків пацієнти одночасно отримували інші медичні препарати, що пригнічують імунну систему, що також могло вплинути на реактивацію ВГВ. До початку застосування блокаторів ФНП слід обстежити пацієнтів групи ризику ВГВ. Слід з обережністю призначати блокатори ФНП пацієнтам-носіям ВГВ, а у разі призначення – ретельно спостерігати за появою симптомів реактивації ВГВ протягом терапії та кілька місяців після припинення лікування. Немає даних про ефективність та безпеку застосування противірусних препаратів для профілактики реактивації ВГВ у носіїв, які отримують блокатори ФНП. При реактивації ВГВ слід припинити терапію Хумірою та призначити ефективне противірусне лікування та відповідну підтримуючу терапію.
Неврологічні розлади
При застосуванні блокаторів ФНП, у тому числі Хуміра, повідомлялося про поодинокі випадки появи або загострення клінічних симптомів та/або радіографічних ознак демієлінізуючих захворювань центральної нервової системи, включаючи розсіяний склероз, неврит зорового нерва та демієлінізуючі захворювання периферичної нервової системи, синдром Баррі. Рекомендується ретельна оцінка переваг/ризику застосування Хуміру для пацієнтів з демієлінізуючими розладами центральної або периферичної нервової системи. Необхідно припинити терапію Хумірою у разі виникнення зазначених розладів. Відомо, що існує зв'язок між інтермедіарним увеїтом та демієлінізуючими розладами центральної нервової системи. Неврологічне обстеження необхідно проводити пацієнтам з неінфекційним інтермедіарним увеїтом перед тим, як розпочати терапію Хумірою, та регулярно під час терапії, щоб оцінювати розвиток демієлінізуючих розладів центральної нервової системи.
Злоякісні новоутворенняконтрольованих клінічних дослідженнях блокаторів ФНП частіше повідомлялося про розвиток злоякісних новоутворень у пацієнтів, які отримували ФНП-блокатор, ніж у пацієнтів контрольної групи. Однак невелика вибірка пацієнтів контрольної групи та недостатня тривалість випробувань не дозволяють зробити остаточні висновки. Більше того, у пацієнтів з давнім високоактивним РА існує високий фоновий ризик виникнення лімфоми, що ускладнює оцінку ризику. Протягом тривалих відкритих клінічних випробувань Хуміра загальна частота виникнення злоякісних новоутворень була аналогічна очікуваній у загальній популяції з такими ж віковими, статевими та расовими параметрами. Однак не можна виключати можливий ризик розвитку лімфом та інших злоякісних новоутворень у пацієнтів, які лікуються антагоністами ФНП.
Повідомлялося про окремі випадки розвитку злоякісних новоутворень із летальним результатом у дітей та підлітків, які отримували лікування блокаторами ФНП. Приблизно половина з цих випадків - лімфоми, включаючи ходжкінські та неходжкінські. Інші випадки були представлені різними видами злоякісних новоутворень, у тому числі повідомлялося про поодинокі випадки злоякісних новоутворень, які зазвичай пов'язані з імуносупресією. Злоякісні новоутворення виникали загалом через 30 місяців терапії. Більшість пацієнтів одночасно отримували імунодепресанти. Ці повідомлення були отримані під час постмаркетингового спостереження та надходили з різних джерел, включаючи реєстри та постмаркетингові звіти.
У постмаркетинговій практиці дуже рідко у пацієнтів, які отримували адалімумаб, повідомлялося про розвиток гепатолієнальної Т-клітинної лімфоми (рідкісний тип лімфоми, що характеризується дуже агресивним перебігом і зазвичай є летальним). Більшість із цих пацієнтів раніше отримувала терапію інфліксімабом у поєднанні з азатіоприном або 6-меркаптопурином для лікування запальних захворювань кишківника. Потенційний ризик одночасного застосування азатіоприну або 6-меркаптопурину з Хумірою має бути ретельно оцінено. Причинно-наслідковий зв'язок між розвитком гепатолієнальної Т-клітинної лімфоми та застосуванням Адалімумаб залишається не з'ясованим.
Дослідження щодо застосування Хуміра пацієнтам зі злоякісними новоутвореннями в анамнезі або продовження терапії у пацієнтів, у яких розвинулося злоякісне новоутворення, не проводилося. Це потрібно враховувати і обережно приймати рішення про застосування Хуміра таким хворим.
У всіх пацієнтів, особливо при інтенсивній імуносупресивній терапії в анамнезі, або у пацієнтів з псоріазом, яким проводили PUVA-терапію, слід виключити наявність немеланомного раку шкіри до та протягом періоду застосування Хуміру.
У постмаркетинговій практиці повідомлялося про випадки гострої та хронічної лейкемії, пов'язаної із застосуванням ФНП-блокаторів при ревматоїдному артриті, а також за інших показань. Пацієнти з ревматоїдним артритом можуть мати підвищений ризик розвитку лейкемії (майже вдвічі) порівняно із загальною популяцією, навіть за відсутності терапії ФНП-блокаторами.
У пошуковому клінічному дослідженні, в якому оцінювали застосування іншого ФНП-блокатора (інфліксімаб), у пацієнтів з хронічною обструктивною хворобою легень повідомлялося про частіші випадки виникнення новоутворень, в основному в легенях, голові та ділянці шиї, порівняно з контрольною групою . Усі пацієнти тривалий час були курцями. Тому необхідно з обережністю застосовувати будь-які ФНП-блокатори хворим з хронічною обструктивною хворобою легень та пацієнтам з підвищеним ризиком виникнення новоутворень на фоні куріння.
В даний час невідомо, чи застосування Адалімумаб впливає на ризик розвитку дисплазії або раку кишечника. Усі хворі на виразковий коліт, що входять до групи підвищеного ризику розвитку дисплазії або раку кишечника (наприклад, пацієнти з тривалим виразковим колітом або первинним склерозуючим холангітом), або ті, хто мав в анамнезі дисплазію або рак кишечника, повинні підлягати регулярному обстеженню на наявність дисплазії перед початком. і протягом всієї хвороби. Обстеження має включати колоноскопію та біопсію.
Алергічні реакції
Під час клінічних досліджень серйозні алергічні реакції, пов'язані з Хумірою, виникали рідко. Повідомлялося про серйозні алергічні реакції, включаючи анафілаксію, після введення Хуміра. При виникненні анафілактичної реакції або іншої серйозної алергічної реакції необхідно негайно припинити застосування Хуміру та розпочати відповідну терапію.
Гематологічні розлади
Рідко при застосуванні блокаторів ФНП повідомлялося про розвиток панцитопенії, апластичної анемії. При застосуванні Хуміра (причинно-наслідковий зв'язок не з'ясовано) повідомлялося про розвиток цитопенії (тромбоцитопенія, лейкопенія), яка мала клінічне значення. Всіх пацієнтів потрібно попередити про необхідність негайної консультації лікаря при появі симптомів, характерних захворюванням крові (таких як постійна лихоманка, синці, кровотеча, блідість шкіри та слизових оболонок), на фоні застосування Хуміра. Слід розглянути необхідність відміни Хуміра пацієнтам у разі підтвердження серйозних порушень крові.
Одночасне застосування з біологічними DMARDs або антагоністами ФНП
Спостерігалися серйозні інфекції під час клінічних досліджень супутнього застосування анакінри та етанерцепту, що не мало терапевтичних переваг у порівнянні з монотерапією етанерцепту. Враховуючи характер побічних явищ, що спостерігалися під час комбінованого лікування етанерцепт та анакінри, подібна токсичність може розвинутись при комбінації анакінри та іншого блокатора ФНП. Тому комбінація Адалімумаб та анакінри не рекомендується.
Одночасне застосування Адалімумаб з іншими біологічними DMARDs (наприклад, анакінри та абатацепт) або з іншими антагоністами ФНП не рекомендується, враховуючи можливе підвищення ризику інфекцій та інших потенційних фармакологічних взаємодій.
Імуносупресія
Під час клінічних досліджень Хуміра у 64 пацієнтів з РА випадків пригнічення гіперчутливості уповільненого типу, зниження рівнів імуноглобулінів або кількісних змін ефекторних Т- та В-клітин, а також NK-клітин, моноцитів/макрофагів та нейтрофілів не спостерігалося.
Вакцинація
Пацієнтам при застосуванні Хуміру можна проводити вакцинацію, за винятком застосування живих вакцин. Жодних даних про вторинну передачу інфекції живими вакцинами у пацієнтів, які отримували Хуміра, не існує.
Для пацієнтів дитячого віку рекомендується по можливості провести всі необхідні щеплення згідно з календарем до початку терапії Хумірою.
Застосування живих вакцин немовлятам, які піддавалися впливу Адалімумаб внутрішньоутробно, не рекомендується протягом 5 місяців після останньої ін'єкції Адалімумаб матері під час вагітності.
Хронічна серцева недостатність (ХСП)
Застосування Хуміра пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю не досліджувалося, однак у клінічних дослідженнях з іншим блокатором ФНС повідомлялося про більш високу частоту побічних явищ, пов'язаних із ХСН, включаючи погіршення перебігу ХСН та вперше виявлену ХСН. Повідомлялося також про випадки прогресування ХСН у пацієнтів, які отримують терапію Хумірою. Хуміра слід з обережністю застосовувати пацієнтам із серцевою недостатністю та під ретельним контролем їх стану (див. розділ «Побічні реакції»).
Аутоімунні процеси
Лікування Хумірою може призвести до появи аутоантитіл. Вплив тривалого застосування Хумір на розвиток аутоімунних захворювань невідомий. При виникненні симптомів, що нагадують вовчаковоподібний синдром, лікування Хумірою необхідно припинити.
Хірургічні втручання
Доступні обмежені дані щодо безпеки хірургічних процедур у пацієнтів, які отримують Хуміра. Тривалий період напіввиведення Адалімумаб необхідно брати до уваги, якщо планується хірургічне втручання. Пацієнта, який вимагає хірургічного втручання і перебуває на лікуванні Хумірою, потрібно ретельно обстежити на наявність інфекцій. У разі потреби слід вжити відповідних заходів. Доступні обмежені дані щодо безпеки застосування у пацієнтів, які зазнавали артропластики під час терапії Хумірою.
Непрохідність тонкої кишки
Відсутність відповіді на лікування хвороби Крона може свідчити про наявність фіксованої фіброзної стриктури, яка потребує лікування хірургічним шляхом. Доступні дані дозволяють вважати, що лікування Хумірою не викликає виникнення або прогресування стриктур.
Пацієнти похилого віку
Частота розвитку серйозних інфекцій у пацієнтів віком від 65 років, отримували Хуміра (3,7%), вища, ніж у молодших пацієнтів (1,5%). Деякі випадки були летальними. Загалом у клінічних дослідженнях брали участь 9,5% пацієнтів віком від 65 років, з яких приблизно 2,0% – пацієнти віком від 75 років. У зв'язку з тим, що частота розвитку інфекцій у пацієнтів похилого віку вища, застосовувати Хуміра пацієнтам цієї вікової категорії необхідно обережно.
Діти
Див. підрозділ «Вакцинація» вище.
Допоміжні речовини з відомими ефектами.
Лікарський засіб Хуміру містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) у 0,8 мл, тобто практично без натрію.