Після введення анальгезуюча дія спостерігається приблизно через 30 хвилин, а максимальне знеболювання настає через 1-2 години. Загалом середня тривалість анальгезії становить 4-6 годин. Дозу слід коригувати залежно від ступеня тяжкості болю та реакції пацієнта на лікування. Постійне введення багаторазових добових доз кеторолаку не повинно тривати більше 2 днів, оскільки при тривалому застосуванні підвищується ризик розвитку побічних реакцій. Досвід тривалого застосування обмежений, оскільки переважну більшість пацієнтів переводили на пероральний прийом препарату або після періоду введення пацієнти більше не потребували знеболювальної терапії. Можливість побічних ефектів можна мінімізувати, застосовуючи найменшу ефективну дозу протягом короткого проміжку часу, необхідного для контролю симптомів. Препарат не можна вводити епідурально або інтраспінально.
Дорослі
Рекомендована початкова доза кеторолаку трометаміну, розчину для ін'єкцій, 10 мг з наступним введенням по 10-30 мг кожні 4-6 годин (при необхідності). У початковому післяопераційному періоді кеторолаку трометамін за потреби можна вводити кожні 2 години. Слід призначати ефективну мінімальну дозу. Загальна добова доза не повинна перевищувати 90 мг для пацієнтів молодого віку, 60 мг для пацієнтів похилого віку, пацієнтів з нирковою недостатністю та масою тіла менше 50 кг. Максимальна тривалість лікування не має перевищувати 2 дні. Пацієнтам із масою тіла менше 50 кг дозу необхідно зменшити. Можливе одночасне застосування опіоїдних анальгетиків (морфіну, петидину). Кеторолак не має негативного впливу на зв'язування опіоїдних рецепторів і не посилює пригнічення дихання або седативну дію опіоїдних препаратів. Для пацієнтів, які парентерально отримують препарат і яких переводять на пероральний прийом таблеток кеторолаку трометаміну, загальна комбінована добова доза не повинна перевищувати 90 мг (60 мг для пацієнтів похилого віку, пацієнтів з порушеннями функції нирок та з масою тіла менше 50 кг), а у той день, коли на зміну лікарської форми, доза прийому компонента не повинна перевищувати 40 мг. На прийом пероральної форми пацієнтів слід перекладати якнайшвидше.
Пацієнти похилого віку
Оскільки застосування кеторолаку трометаміну літнім пацієнтам, особливо тим, які чутливі до виникнення побічних реакцій, пов'язаних з дозуванням, відбувається повільніше, рекомендується призначати низьке дозування та проводити моніторинг пацієнтів щодо виникнення побічних реакцій.
Пацієнти з порушенням функції нирок
Кеторолаку трометамін протипоказаний при порушенні функції нирок помірного та тяжкого ступеня. При менш виражених порушеннях необхідно зменшувати дозу (не вище 60 мг/добу внутрішньом'язово).
Особливості застосування
Комбіноване застосування кеторолаку трометаміну внутрішньом'язово та перорально у дорослих пацієнтів не повинно перевищувати 5 днів.
Вплив на фертильність
Жінкам, які не можуть завагітніти і через це проходять обстеження, застосування кеторолаку трометаміну слід скасувати. Жінкам із зниженою здатністю до запліднення слід уникати застосування препарату.
Вплив на травний тракт
Кеторолаку трометамін протипоказаний пацієнтам з активною виразковою хворобою та/або шлунково-кишковою кровотечею в анамнезі.
Кеторолаку трометамін здатний викликати важкі побічні реакції з боку травного тракту, включаючи кровотечу, утворення виразок та перфорацію шлунка, тонкої та товстої кишки, які можуть мати летальний кінець. Ці побічні явища можуть виникати у пацієнтів, які застосовують кеторолаку трометамін, у будь-який час, із симптомами-провісниками або без них.
Тільки в одного з п'яти пацієнтів, які приймали НПЗЗ, серйозні симптоми верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, що виникли, є симптоматичними. Незначні проблеми з верхнім відділом шлунково-кишкового тракту, такі як диспепсія, поширені та можуть виникати у будь-який час при лікуванні НПЗЗ.
Частота та тяжкість шлунково-кишкових ускладнень збільшується зі збільшенням дози та тривалості лікування кеторолаку трометаміну. Не рекомендується використовувати кеторолаку трометамін більше 5 днів.
Але навіть короткочасна терапія не без ризику. Крім наявності раніше перенесеної виразкової хвороби, провокуючими факторами, які збільшують ризик шлунково-кишкової кровотечі у пацієнтів, які отримують НПЗЗ, включають одночасне застосування пероральних кортикостероїдів або антикоагулянтів, більш тривалу терапію НПЗП, куріння, вживання алкоголю, літній вік. Більшість спонтанних повідомлень про смертельні випадки шлунково-кишкового тракту мали відношення до літніх чи ослаблених пацієнтів, тому слід з обережністю призначати лікування цій групі населення.
З метою мінімізації потенційного ризику виникнення несприятливих явищ з боку шлунково-кишкового тракту необхідно використовувати найнижчу ефективну дозу кеторолаку трометаміну протягом короткого періоду лікування. Необхідно здійснювати моніторинг щодо ознак і симптомів несприятливих явищ з боку шлунково-кишкового тракту та кровотеч при лікуванні НПЗП, і при необхідності розпочати відповідне лікування. Подібні дії повинні включати скасування кеторолаку трометаміну до моменту повного зникнення симптоматики серйозних небажаних явищ, що виникли з боку шлунково-кишкового тракту. Для пацієнтів з високим ризиком виникнення таких небажаних явищ слід розглянути альтернативні методи лікування, які не включають застосування нестероїдних протизапальних засобів.
НПЗЗ слід призначати з обережністю пацієнтам із запальними захворюваннями кишечника (виразковий коліт, хвороба Крона) в анамнезі через ризик їх посилення.
Вплив на кровоносну систему
У пацієнтів, які отримували нестероїдні протизапальні засоби, були зареєстровані випадки анемії. Це може бути обумовлено прихованою або значною втратою крові, затримкою рідини або ефектом на еритропоез, який ще повністю не описаний. Якщо у пацієнта при застосуванні кеторолаку трометаміну є будь-які ознаки або симптоми анемії, слід здійснювати моніторинг рівня гемоглобіну або гематокриту. У деяких пацієнтів нестероїдні протизапальні засоби інгібують агрегацію тромбоцитів і, як було показано, підвищують час кровотечі. На відміну від ацетилсаліцилової кислоти, їх вплив на функцію тромбоцитів кількісно менший, менш тривалий та зворотний. Пацієнтів з порушенням зсідання крові, або тих, які отримують антикоагулянти, необхідно ретельно контролювати.
Оскільки простагландини відіграють важливу роль у гемостазі, а нестероїдні протизапальні засоби також впливають на агрегацію тромбоцитів, застосування кеторолаку трометаміну у пацієнтів з порушенням зсідання крові повинно проводитися з особливою обережністю та під наглядом лікаря. Пацієнти, які отримують терапевтичні дози антикоагулянтів (наприклад, гепарин або похідні дикумаролу), мають підвищений ризик виникнення кровотечі. Таким чином, застосовувати таку супутню терапію необхідно вкрай обережно. Одночасне застосування кеторолаку трометаміну та профілактичних низьких доз гепарину (від 2500 до 5000 одиниць кожні 12:00), варфарину та декстранів не вивчали, але такий режим також може підвищувати ризик появи кровотечі. Оскільки дані подібних досліджень відсутні, необхідно оцінити співвідношення користь/ризик та застосовувати таку супутню терапію пацієнтам з особливою обережністю. За станом пацієнтів, які приймають інші лікарські засоби, які негативно впливають на гемостаз, при застосуванні трометаміну кеторолаку слід уважно спостерігати.
Постмаркетинговий досвід периопераційного внутрішньом'язового застосування кеторолаку трометаміну свідчить про виникнення післяопераційних гематом та інших ознак кровотечі у рані. Тому слід уникати періопераційного та післяопераційного застосування кеторолаку трометаміну; слід бути обережними при застосуванні у пацієнтів з підвищеним ризиком виникнення кровотеч.
Вплив на нирки
Тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів призводило до медулярного некрозу нирок та інших порушень нирок.
Нефротоксичність спостерігалася також у пацієнтів, у яких компенсуючу роль у підтримці ниркової перфузії грають ниркові простагландини. У таких пацієнтів застосування нестероїдних протизапальних засобів може спричинити дозозалежне зменшення вироблення простагландинів і, як наслідок, зменшення ниркового кровотоку, що може спричинити виражену декомпенсацію функції нирок. До групи підвищеного ризику розвитку цих реакцій належать пацієнти, які мають порушення функції нирок, зневоднення, гіповолемію, серцеву недостатність, порушення печінки, пацієнти, які приймають діуретики, інгібітори АПФ, а також пацієнти похилого віку. Припинення застосування препарату зазвичай супроводжується поверненням до стану, що спостерігався до початку лікування.
Кеторолаку трометамін та його метаболіти виводяться головним чином нирками, що у пацієнтів зі зниженим кліренсом креатиніну призводить до зниження кліренсу препарату. Таким чином, застосовувати кеторолаку трометамін пацієнтам з порушеннями функції нирок слід з обережністю та під наглядом лікаря (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Було зафіксовано повідомлення про виникнення гострої ниркової недостатності, інтерстиціального нефриту та нефротичного синдрому.
Порушення функції нирок
Кеторолаку трометамін протипоказаний пацієнтам з вираженою нирковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»). Оскільки кеторолаку трометамін є потужним інгібітором синтезу простагландинів, його слід використовувати з обережністю пацієнтам із наявними порушеннями функції нирок або захворюваннями нирок в анамнезі. Оскільки пацієнти з нирковою недостатністю мають підвищений ризик розвитку гострої ниркової декомпенсації або недостатності, необхідно оцінити користь та ризик застосування кеторолаку трометаміну таким пацієнтам.
Анафілактичні реакції
Як і у випадку з іншими нестероїдними протизапальними засобами, анафілактичні реакції можуть виникати у пацієнтів без застосування кеторолаку трометаміну. Препарат не слід призначати пацієнтам із аспіриновою тріадою. Такий комплекс симптомів зазвичай зустрічається у пацієнтів з астмою та діагностованим ринітом з або без носових поліпів, або у яких спостерігається важкий, потенційно летальний бронхоспазм на фоні застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ (див. Розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). У разі виникнення анафілактичних реакцій необхідно звернутися за медичною допомогою.
Вплив на серцево-судинну систему
Кардіоваскулярні та тромботичні події
Клінічні дослідження кількох селективних та неселективних інгібіторів ЦОГ-2 групи НПЗЗ тривалістю до 3 років продемонстрували підвищений ризик виникнення серйозних побічних тромботичних подій, у тому числі інфаркту міокарда та інсульту, які можуть бути летальними. Виходячи з наявних даних, неясно, що ризик розвитку тромботичних серцево-судинних ускладнень подібний для всіх НПЗЗ чи ні. Відносне підвищення частоти серйозних тромботичних серцево-судинних ускладнень порівняно з частотою на початковому рівні, яке пов'язують із прийомом НПЗЗ, відбувається як у пацієнтів з відомими серцево-судинними захворюваннями та факторами ризику їх виникнення, так і у пацієнтів без таких захворювань та факторів. Однак пацієнти з відомим серцево-судинним захворюванням або факторами ризику серцево-судинних захворювань мали ще більшу абсолютну частоту серйозних тромботичних серцево-судинних ускладнень через підвищену частоту цих факторів та захворювань на початковому рівні. У деяких обсерваційних дослідженнях було встановлено, що цей підвищений ризик серйозних тромботичних серцево-судинних ускладнень з'являвся на перших тижнях лікування. Підвищення ризику тромботичних серцево-судинних ускладнень найбільше стабільно спостерігали при застосуванні препарату у високих дозах.
Для мінімізації потенційного ризику побічних реакцій з боку серцево-судинної системи у пацієнтів, які застосовують нестероїдні протизапальні засоби, слід використовувати мінімальну ефективну дозу протягом найкоротшого можливого періоду лікування. Лікарі та пацієнти повинні уважно спостерігати за розвитком таких реакцій протягом усього курсу лікування навіть за відсутності в минулому симптомів серцево-судинної системи. Слід повідомити пацієнтам про симптоми серйозних побічних реакцій з боку серцево-судинної системи та про заходи, які необхідно вжити у разі їх виникнення.
Прямі докази того, що одночасне застосування ацетилсаліцилової кислоти зменшує підвищений ризик серйозних тромботичних серцево-судинних ускладнень, пов'язаних із прийомом НПЗЗ, відсутні. Одночасне застосування ацетилсаліцилової кислоти та нестероїдних протизапальних засобів, у тому числі кеторолаку трометамін, підвищує ризик серйозних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту (див. розділ «Особливості застосування»).
Після хірургічної операції аортокоронарного шунтування
У двох великих контрольованих клінічних дослідженнях застосування селективного до ЦОГ-2 НПЗЗ для контролю болю в перші 10-14 днів після аортокоронарного шунтування була виявлена підвищена частота випадків інфаркту міокарда та інсульту. Застосування НПЗЗ при коронарному шунтуванні протипоказане (див. «Протипоказання»).
Пацієнти після інфаркту міокарда
У процесі обсерваційних досліджень, проведених Данським національним реєстром, було продемонстровано, що пацієнти, які застосовували нестероїдні протизапальні засоби у період після інфаркту міокарда, перебували під підвищеним ризиком повторного інфаркту, летального результату, викликаного серцево-судинними захворюваннями, та летального результату з будь-якої причини починаючи з першого тижня лікування. У тій же групі серед пацієнтів, які приймали нестероїдні протизапальні засоби, частота летального результату в перший рік після інфаркту міокарда склала 20 випадків на 100 осіб порівняно з 12 випадками на 100 осіб серед пацієнтів, які не застосовували нестероїдні протизапальні засоби. Хоча абсолютна кількість смертей зменшується після першого року після інфаркту міокарда, аналіз результатів принаймні чотирьох наступних років наступного спостереження показав, що підвищений відносний ризик летальних випадків у пацієнтів, які отримували нестероїдні протизапальні засоби, зберігається.
Слід уникати застосування кеторолаку трометаміну пацієнтам з нещодавнім інфарктом міокарда, крім випадків, коли очікувана користь від лікування переважатиме над ризиком рецидиву тромботичного серцево-судинного ускладнення. Якщо кеторолаку трометамін застосовують пацієнтам з нещодавнім інфарктом міокарда, слід здійснювати моніторинг стану пацієнта щодо появи ознак ішемії серця.
Артеріальна гіпертензія
Застосування нестероїдних протизапальних засобів, у тому числі кеторолаку трометаміну, може призвести до розвитку артеріальної гіпертензії або погіршення вже існуючої артеріальної гіпертензії, і в кожному випадку можливе підвищення частоти побічних реакцій з боку серцево-судинної системи. У пацієнтів, які приймають діуретики групи тіазидів або петлеві діуретики, може спостерігатись порушення відповідей на ці лікарські засоби при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів. Нестероїдні протизапальні засоби, включаючи кеторолаку трометамін, необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам з артеріальною гіпертензією. Необхідно проводити контроль артеріального тиску на початку лікування НПЗП та протягом усього курсу терапії.
Серцева недостатність та набряки
Результати сумісного мета-аналізу «Trialists 'Collaboration» та результати рандомізованих контрольованих досліджень коксибів та традиційних НПЗП продемонстрували приблизно дворазове підвищення випадків госпіталізації у зв'язку з серцевою недостатністю у пацієнтів, які отримували селективні та неселективні до ЦОГ-2 препарати, та у пацієнтів, які застосовували неселективні НПЗП порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо.
У дослідженні Данського національного реєстру у пацієнтів із серцевою недостатністю застосування НПЗП підвищувало ризик інфаркту міокарда, госпіталізації у зв'язку з серцевою недостатністю та летальним кінцем.
Крім того, у деяких пацієнтів, які застосовували НПЗЗ, спостерігали затримку рідини та набряк. Застосування кеторолаку трометаміну може послаблювати серцево-судинні ефекти кількох лікарських засобів, що застосовуються для лікування цих захворювань (наприклад, діуретики, інгібітори АПФ або блокатори рецепторів ангіотензину) (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій").
Слід уникати застосування кеторолаку трометаміну пацієнтам з тяжкою серцевою недостатністю, крім випадків, коли очікувана користь від лікування переважатиме над ризиком порушення серцевої недостатності. Якщо кеторолаку трометамін застосовують пацієнтам з тяжкою серцевою недостатністю, слід здійснювати моніторинг стану пацієнтів щодо наявності ознак порушення серцевої недостатності.
Серйозні шкірні реакції
Кеторолаку трометамін може спричинити розвиток серйозних побічних реакцій з боку шкіри, таких як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, який може бути летальним. Ці серйозні реакції можуть розвиватися без попереджувальних симптомів.
Пацієнтам необхідно повідомити про ознаки та симптоми серйозних шкірних реакцій та необхідність скасування кеторолаку трометаміну при першій появі висипання на шкірі або будь-яких інших ознак гіперчутливості.
Вагітність
Кеторолаку трометамін, як і інші НПЗЗ, може викликати передчасне закриття артеріальної протоки, тому слід уникати застосування препарату вагітним жінкам на пізніших термінах вагітності.
Порушення функції печінки
Кеторолаку трометамін слід обережно призначати пацієнтам з порушеннями функції печінки або захворюваннями печінки в анамнезі. Підвищення показників печінкових ферментів спостерігалося у 15% пацієнтів, які отримували нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі кеторолаку трометамін. Ці лабораторні відхилення можуть прогресувати або залишатися незмінними, або можуть бути минущими при продовженні терапії. Значне підвищення АЛТ і АСТ (більш ніж у 3 рази від норми) у сироватці крові спостерігалися в контрольованих клінічних дослідах менш ніж у 1% пацієнтів. Крім того, були повідомлення про поодинокі випадки тяжких печінкових реакцій, включаючи летальний фульмінантний гепатит, некроз печінки та печінкову недостатність, у деяких випадках - летальний.
Пацієнти з симптомами та ознаками порушення печінки або з відхиленнями в печінкових пробах повинні бути обстежені щодо наявності ознак більш печінкової недостатності. Кеторолаку трометамін слід скасовувати у разі появи клінічних симптомів розвитку захворювання печінки або системних проявів (наприклад, еозинофілія, висипання).
Загальна доза для пацієнтів віком від 65 років не повинна перевищувати 60 мг.
Загострення бронхіальної астми, пов'язане з чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти
Пацієнти з бронхіальною астмою можуть мати аспіринову астму. Використання ацетилсаліцилової кислоти у пацієнтів з аспіриновою астмою, асоційованою з важким бронхоспазмом, може призвести до смерті. Оскільки перехресна реактивність, включаючи бронхоспазм, між ацетилсаліциловою кислотою та іншими нестероїдними протизапальними засобами була зареєстрована у таких чутливих до ацетилсаліцилової кислоти пацієнтів, кеторолаку трометамін не слід призначати пацієнтам з цією формою чутливості до ацетилсаліцилової кислоти та застосовувати з осторожністю.
Моніторинг результатів лабораторних аналізів
Оскільки серйозні шлунково-кишкові кровотечі, гепатотоксичність та пошкодження нирок можуть виникнути без попереджувальних симптомів та ознак, слід розглянути можливість моніторингу пацієнтів, які приймають препарат протягом тривалого періоду з періодичним виконанням загального та біохімічного аналізів крові.
Це лікарський засіб містить невелику кількість етанолу (алкоголю), менше 100 мг/дозу.
Це лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.