Карбоплатин слід застосовувати лише внутрішньовенно. Пацієнтам, які раніше не лікувалися, за умови нормальної функції нирок, карбоплатин рекомендовано вводити у дозі 400 мг/м2 площі поверхні тіла шляхом короткотривалих внутрішньовенних інфузій (тривалістю 15-60 хвилин). Терапевтичні курси варто повторювати не раніше ніж через 4 тижні, якщо рівень тромбоцитів ≥ 100000/мкл і рівень лейкоцитів ≥ 4000/мкл. Зменшення початкової дози на 20-25 % рекомендовано пацієнтам з такими факторами ризику, як попереднє проведення мієлосупресивної та/або променевої терапії і низький функціональний статус (ECOG-Zubrod 2-4 або показник за Карновським нижче 80 %).
Усі наведені вище рекомендації щодо дозування стосуються початкового курсу лікування, наступні дози необхідно змінювати відповідно до результатів щотижневого аналізу крові.
Порушення функції нирок
У пацієнтів з кліренсом креатиніну
Оптимальне застосування карбоплатину пацієнтам з порушенням функції нирок вимагає відповідного коригування дози та моніторингу гематологічних показників і функції нирок.
При швидкості клубочкової фільтрації 30-59 мл/хв карбоплатин слід вводити відповідно до базового рівня тромбоцитів у таких дозах:
Базовий рівень тромбоцитів
|
Доза карбоплатину
|
> 200 000/мкл
100 000-200 000/мкл
|
450 мг (загальна доза)
300 мг (загальна доза)
|
Карбоплатин не можна застосовувати при швидкості клубочкової фільтрації
Рекомендації щодо дозування залежно від бажаної площі під фармакокінетичною кривою «концентрація - час» (AUC).
Початкові дози також можуть бути розраховані за допомогою формули Кальверта, виходячи зі швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) хворого. Завдяки тому, що враховуються індивідуальні відмінності функції нирок, знижується небезпека надмірного або недостатнього дозування.
Розрахунок за формулою Кальверта:
Доза (мг) = бажана AUC (мг/мл × хв) × [ШКФ (мл/хв) + 25]
Примітка: формула Кальверта обчислює загальну дозу карбоплатину в мг, а не в мг/м2.
Бажана AUC (мг/мл × хв)
|
Хіміотерапія
|
Статус пацієнтів
|
5-7
|
Монотерапія карбоплатином
|
Раніше не лікувалися
|
4-6
|
Монотерапія карбоплатином
|
Раніше лікувалися
|
4-6
|
Карбоплатин + циклофосфамід
|
Раніше не лікувалися
|
Формулу Кальверта не застосовують для розрахунку доз для пацієнтів, яким попередньо застосовували нижчезазначені режими лікування:
- мітоміцин C;
- нітросечовина;
- комбінована терапія доксорубіцином/циклофосфамідом/цисплатином;
- комбінована терапія 5 або більше лікарськими засобами;
- променева терапія ≥ 4500 рад, сфокусована на ділянці розміром 20 × 20 см, або більше ніж на одній ділянці.
Необхідно припинити терапію карбоплатином у випадку прогресування захворювання та/або при виявленні недопустимих побічних реакцій.
Комбінована терапія
Застосування карбоплатину в поєднанні з іншими мієлосупресивними лікарськими засобами вимагає корекції дози залежно від обраного режиму і графіку лікування.
Пацієнти літнього віку (понад 65 років)
Необхідність у коригуванні дози може виникнути протягом першого і наступних курсів лікування, залежно від загального стану здоров’я пацієнта.
Розбавлення
Розчин для інфузій може бути розбавлений стерильним 5 % розчином глюкози або стерильним 0,9 % розчином хлориду натрію до кінцевої концентрації 0,5 мг/мл (500 мкг/мл).
Особливості застосування.
Введення карбоплатину слід здійснювати під контролем лікаря, який має досвід проведення протипухлинної терапії. Препарат Карбоплатин Амакса призначений для застосування в умовах стаціонару.
Як і у разі застосування інших платиновмісних сполук, при введенні карбоплатину спостерігалися алергічні реакції. Такі реакції можуть спостерігатися протягом кількох хвилин після введення і вимагати відповідних заходів лікування. Крім того, анафілаксія та подібні реакції можуть виникати при застосуванні інших платиновмісних сполук.
У пацієнтів, які раніше отримували лікування платиновмісними лікарськими засобами, збільшується ризик виникнення алергічних реакцій, включаючи анафілактичний шок.
Карбоплатин може викликати нудоту і блювання. Є повідомлення про те, що у разі премедикації антиеметиками і більш повільного введення лікарського засобу частота та інтенсивність цих побічних реакцій знижуються.
Канцерогенний потенціал карбоплатину не досліджувався, однак інші сполуки зі схожим механізмом дії і мутагенністю є канцерогенними.
Склад периферичної крові, функції нирок та печінки, рівень електролітів сироватки крові слід ретельно контролювати. Рекомендується проводити контроль показників крові на початку терапії і з тижневими інтервалами для визначення гематологічної нижньої точки та наступного коригування дози.
Ниркова токсичність
Мієлосупресивна дія карбоплатину сильно залежить від його ниркового кліренсу. Більш тяжке і тривале пригнічення функції кісткового мозку зазвичай спостерігається у пацієнтів з порушеннями функції нирок, а також у хворих, які одержують супутню терапію нефротоксичними препаратами. Тому перед початком і в процесі лікування карбоплатином необхідно ретельно оцінювати функцію нирок. Зазвичай тривалість інтервалів між курсами терапії повинна бути не менше 4 тижнів. Карбоплатин може призвести до порушення функції нирок. Незважаючи на відсутність клінічних даних про підвищення нефротоксичності, слід уникати комбінації карбоплатину з аміноглікозидами або іншими нефротоксичними лікарськими засобами. У пацієнтів з порушеннями функції нирок дія карбоплатину на систему кровотворення є більш вираженою і довготривалою, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок, тому для цієї групи ризику терапію карбоплатином слід проводити з особливою обережністю.
Неврологічна токсичність
Неврологічна оцінка також повинна проводитися регулярно. Необхідно ретельно узгодити графік комбінованої терапії з іншими мієлосупресивними препаратами для зменшення адитивного впливу на кістковий мозок. Може виникнути необхідність проведення допоміжної трансфузійної терапії пацієнтам, у яких підозрюють серйозне пошкодження кісткового мозку.
Мієлосупресивні ефекти можуть бути адитивними до супутньої хіміотерапії. Пацієнти з важкою і стійкою мієлосупресією піддаються високому ризику інфекційних ускладнень, в тому числі з летальним наслідком (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо з’являється будь-яке з цих явищ, необхідно відмінити терапію карбоплатином.
Хоча периферична неврологічна токсичність є зазвичай помірною і обмежується парестезією та зниженням сухожильних рефлексів, її частота підвищується у пацієнтів віком понад 65 років і/або у пацієнтів, які раніше отримували лікування цисплатином. Порушення зору відзначалось після застосування карбоплатину у дозах, що перевищують рекомендовані, у пацієнтів з порушенням функції нирок. Зір відновлюється повністю або значною мірою після припинення терапії із застосуванням високих доз.
Гематологічна токсичність
Після введення карбоплатину спостерігалися тромбоцитопенія, лейкопенія і анемія. Лейкопенія, нейтропенія та тромбоцитопенія є дозозалежними та дозолімітуючими факторами. Під час терапії і перед кожним терапевтичним курсом рекомендований частий контроль кількості формених елементів у периферичній крові та кількості тромбоцитів. При появі гематологічної токсичності кількість формених елементів в периферичній крові слід регулярно контролювати до відновлення цих показників. Медіана-день нижньої точки становить 21 день у пацієнтів, які застосовують карбоплатин, і 15 днів у пацієнтів, які отримують карбоплатин у комбінації з іншими хіміотерапевтичними агентами. Загалом поодинокі періодичні курси карбоплатину не повинні повторюватися, поки рівні лейкоцитів, нейтрофілів і тромбоцитів не повернуться до норми. Застосування карбоплатину не слід повторювати раніше ніж через 4 тижні після попереднього курсу та/або поки кількість нейтрофілів не досягне принаймні 2000/мм3, а тромбоцитів - 100000/мм3.
Явище анемії є частим, кумулятивним і дуже рідко потребує трансфузійної терапії.
Тяжкість мієлосупресії зростає у пацієнтів, які вже проходили лікування, зокрема цисплатином, і/або мають порушення функції нирок. Початкові дози карбоплатину для цих груп пацієнтів повинні бути відповідним чином зменшені. Комбінована терапія карбоплатином з іншими мієлосупресивними видами лікування має бути дуже ретельно спланована щодо доз і термінів, щоб звести до мінімуму небажані адитивні ефекти.
Синдром зворотної задньої лейкоенцефалопатії (СЗЗЛ)
Випадки синдрому зворотної задньої лейкоенцефалопатії були зареєстровані у пацієнтів, які отримували карбоплатин при комбінованій хіміотерапії. СЗЗЛ виникає рідко та проходить після припинення лікування. Характеризується швидким розвитком неврологічної симптоматики, яка може включати епілептичні напади, гіпертонію, головний біль, сплутаність свідомості, сліпоту та інші зорові та неврологічні порушення (див. розділ «Побічні реакції»). Діагноз СЗЗЛ встановлюється на основі дослідження головного мозку, бажано МРТ (магнітно-резонансна томографія).
Гемолітико-уремічний синдром (ГУС)
ГУС є життєво-небезпечною побічною реакцією. Терапію карбоплатином слід припинити при перших ознаках мікроангіопатичної гемолітичної анемії, таких як швидке зниження рівня гемоглобіну, що супроводжується тромбоцитопенією, підвищення рівнів білірубіну та креатиніну у сироватці крові, азоту сечовини у крові або лактатдегідрогенази (ЛДГ). Ниркова недостатність може бути необоротною після припинення терапії і може вимагати проведення діалізу.
Застосування пацієнтам літнього віку (понад 65 років)
Під час застосування комбінованої терапії карбоплатином і циклофосфамідом пацієнти літнього віку були більш схильні до розвитку тяжкої тромбоцитопенії, ніж молодші пацієнти. Призначаючи дозу, слід враховувати показники функції нирок, оскільки в літньому віці функція нирок часто знижується.