Застосовують внутрішньовенно або внутрішньом'язово.
Ампулу з розчином перед введенням підігрівають до температури тіла. Розчин вводять повільно, протягом 2-3 хвилин.
Дорослим та дітям старше 14 років вводять по 5 10 мл лікарського засобу «Кальцію глюконат-Дарниця (стабілізований)» щодня або через 1-2 доби, залежно від перебігу захворювання та стану пацієнта.
Дітям лише внутрішньовенно, залежно від віку, 10% розчин глюконату кальцію вводять у наступних дозах: у віці до 6 місяців – ndash; 0,1–1 мл, 6–12 місяців – 1–1,5 мл,1–3 роки – 1,5-2 мл, 4-6 років – 2–2,5 мл, 7–14 років – 3–5 мл.
Для введення розчину в кількості менше 1 мл разову дозу доводять до відповідного об'єму (об'єм шприца) 0,9 % розчином хлориду натрію або 5 % розчином глюкози.
Особливості застосування
Солі кальцію слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушеннями функції нирок, із захворюваннями серця.
При застосуванні пацієнтам, які отримують серцеві глікозиди та/або діуретики, а також при тривалому лікуванні слід контролювати концентрацію кальцію та креатиніну в крові, особливо у дітей. У разі підвищення їх концентрації слід зменшити дозу лікарського засобу або тимчасово припинити його застосування.
З обережністю та при регулярному контролі рівня екскреції кальцію з сечею призначають пацієнтам з помірною гіперкальціурією, що перевищує 300 мг/добу (7,5 ммоль/добу), не різко вираженими порушеннями функції нирок, сечокам'яною хворобою в анамнезі. За необхідності слід зменшити дозу лікарського засобу або скасувати його. Хворим зі схильністю до утворення конкрементів у сечовивідних шляхах під час лікування рекомендується збільшити обсяг споживаної рідини.
Необхідно контролювати рівень кальцію в крові та екскрекцію кальцію, особливо у дітей, пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю або нефролітіазом. Якщо рівень кальцію в плазмі крові перевищує 2,75 ммоль/л або добова екскреція кальцію із сечею перевищує 5 мг/кг, лікування необхідно негайно припинити через ризик розвитку серцевих аритмій.
Перед наповненням шприца розчином кальцію глюконату необхідно переконатися, що в ньому відсутні залишки етилового спирту, оскільки внаслідок взаємодії зі спиртом кальцію глюконат випадає в осад.
Серйозні ускладнення, у тому числі з летальним кінцем, розвивалися після мікрокристалізації нерозчинних солей кальцію в організмі після роздільного введення фізично несумісних розчинів або розчинів повного парентерального харчування, що містять кальцій та фосфати.
Описано випадки летальних реакцій внаслідок утворення преципітатів цефтріаксон-кальцію у легенях та нирках недоношених та доношених новонароджених віком до 1 місяця.
У наукових публікаціях повідомляється про випадки утворення внутрішньосудинних преципітатів у пацієнтів, крім новонароджених, яких лікували цефтріаксоном та розчинами, що містять кальцій, або будь-якими іншими продуктами, що містять кальцій. Дослідження in vitro показали, що новонароджені мають підвищений ризик преципітації цефтріаксон-кальцію порівняно з іншими віковими групами.
Цефтріаксон не повинен змішуватися або вводитися одночасно з будь-якими розчинами для внутрішньовенного застосування, що містять кальцій, пацієнтам будь-якого віку.
Однак пацієнтам віком від 28 днів цефтріаксон і кальційвмісні розчини можна вводити послідовно один за одним, якщо інфузія проводиться на різних ділянках або якщо інфузійна система замінена, щоб уникнути утворення осаду.