Кабометикс таблетки в/о 40 мг пляш. № 30

40 мг по 30 таблеток, покритих плівковою оболонкою в пляшці з поліетилену високої щільності (HDPE) з поліпропіленовим засобом, недоступним для відкривання дітьми, з трьома контейнерами з силікагелем-осушувачем по 1 г та поліефірним; по 1 пляшці у картонній коробці.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості.

КАБОМЕТИКС, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 20 мг.

Круглі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, жовтого кольору, з тисненням «XL» на одній стороні та «20» з іншого боку таблетки.

КАБОМЕТИКС, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 40 мг.

Трикутні таблетки, вкриті плівковою оболонкою, жовтого кольору, з тисненням «XL» на одній стороні та «40» з іншого боку таблетки.

КАБОМЕТИКС, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 60 мг.

Овальні таблетки, покриті плівковою оболонкою, жовтого кольору, з тисненням «XL» на одній стороні та «60» з іншого боку таблетки.

Механізм дії

Кабозантиніб – низькомолекулярний інгібітор тирозинкінази, що інгібує множинні рецепторні тирозинкінази (RTKs), що беруть участь у процесах росту пухлин та ангіогенезу, патологічної зміни кісткової тканини, стійкості до лікарських засобів та метастатичної прогресії пухлини. В результаті оцінки інгібуючої активності проти різних кіназ кабозантиніб був визначений інгібітором рецепторів МЕТ (рецептор фактора росту гепатоцитів) та рецепторів VEGF (фактор росту ендотелію судин). Крім того, кабозантиніб інгібує інші тирозинкінази, включаючи GAS6-рецептор (AXL), RET, ROS1, TYRO3, MER, рецептор фактора стовбурових клітин (КІТ), TRKB, Fms-подібну тирозинкіназу-3 (FLT3) і ТІЕ-2. >

Фармакодинамічні ефекти

Кабозантиніб показав пригнічення росту пухлини, пов'язану з дозою, регрес пухлини та/або пригнічене метастазування у широкому діапазоні доклінічних моделей пухлини.

Кардіологічна електрофізіологія

Збільшення від вихідного рівня в коригованому інтервалі QT з коригуванням Фрідериція (QTcF) на 10-15 мсек на 29-й день (але не на 1-й день) після початку лікування кабозантинібом (у дозі 140 мг на день) спостерігалося в контрольованому клінічному дослідженні за участю хворих на медулярний рак щитовидної залози. Цей ефект не пов'язаний із морфологічними змінами передсердної хвилі або виникненням нових серцевих ритмів. У цьому дослідженні жоден пацієнт, який отримував кабозантиніб, не мав підтвердженого QTcF > 500 мсек, що не було підтверджено під час лікування нирковоклітинним карцином (НКК) (у дозі 60 мг).

Клінічна ефективність та безпека

Клінічні дані щодо нирковоклітинної карциноми (НКК)

Безпеку та ефективність лікарського засобу Кабометикс оцінювали у рандомізованому відкритому багатоцентровому дослідженні ІІІ фази. Пацієнти зі світлоклітинною нирковоклітинною карциномою (НКК), які раніше отримували щонайменше 1 курс лікування інгібіторами рецепторів тирозинкінази VEGF (VEGFR TKI), були рандомізовані (1:1) для прийому КАБОМЕТИКСУ (n=330) або еверолімусу. Пацієнти могли отримувати інші попередні курси, включаючи цитокіни або антитіла, спрямовані на VEGF, на рецептори запрограмованої клітинної смерті-1 (PD-1) або його ліганди. Допускалися раніше ліковані пацієнти з метастазами у мозок. Виживання без прогресування захворювання оцінювалося комітетом із проведення сліпої незалежної радіологічної експертизи, а первинний аналіз було проведено серед перших 375 рандомізованих пацієнтів. Вторинними кінцевими точками були частка пацієнтів з об'єктивною відповіддю та загальне виживання. Оцінки пухлини проводилися кожні 8 тижнів протягом перших 12 місяців, потім через кожні 12 тижнів.

Базові демографічні показники та характеристики захворювання були подібними до груп, які приймали Кабометикс та еверолімус. Більшість пацієнтів були чоловічої статі (75%), середній вік – 62 роки. 71% пацієнтів отримали лише один попередній курс VEGFR TKI; 41% пацієнтів отримали сунітин як єдиний попередній курс VEGFR TKI. Згідно з критеріями прогностичної категорії ризику Меморіального онкологічного центру Слоана-Кеттерінга, 46% мали сприятливий перебіг (0 факторів ризику), 42% - проміжний (1 фактор ризику), 13% - поганий (2 або 3 фактори ризику). 54% пацієнтів мали 3 або більше органів із метастазами, включаючи легкі (63%), лімфатичні вузли (62%), печінку (29%) та кістки (22%). Середня тривалість лікування становила 7,6 місяця (діапазон 0,3–20,5) у пацієнтів, які отримували КАБОМЕТИКС, та 4,4 місяця (діапазон 0,21–18,9) у пацієнтів, які отримували еверолімус.

Статистично значуще поліпшення виживання без прогресування захворювання спостерігається при застосуванні КАБОМЕТИКСУ порівняно з еверолімусом (діаграма 1 та таблиця 1). Запланований проміжний аналіз загальної виживання проводився під час аналізу виживання без прогресування захворювання і досяг межі статистичної значимості (НК = 0,68 [0,51, 0,90], р = 0,006). У наступному незапланованому проміжному аналізі загального виживання було показано статистично значуще поліпшення у 12 хворих, які приймали КАБОМЕТИКС, порівняно з групою еверолімусу (медіана 21,4 місяця та 16,5 місяця, ПК = 0,66 [0,53, 0,83] , р = 0,0003, діаграма 2).

Дослідний аналіз виживання без прогресування захворювання та загальної виживання в групі «всі рандомізовані пацієнти, які отримали не менше однієї дози досліджуваного препарату» також показав надійні результати на користь КАБОМЕТИКСУ в порівнянні з еверолімусом у різних підгрупах відповідно до віку (до < 65 років у порівнянні з > 65 років, стать, група ризику Меморіального онкологічного центру Слоана-Кеттерінга (сприятливий, проміжний, поганий), ECOG статус (0 і 1), час від постановки діагнозу до рандомізації (до <1 року порівняно з >1 року), МЕТ статус пухлини (високий порівняно з низьким або невідомим), метастази в кістках (відсутність порівняно з наявністю), вісцеральні метастази (відсутність у порівнянні з присутністю), метастази в кістках та вісцеральні метастази (відсутня у порівнянні з наявністю), кількість попередніх курсів VEGFR-TKI (1 порівняно >2), тривалість першого VEGF (<6 місяців порівняно 6 місяців).

Результати частки пацієнтів з об'єктивною відповіддю наведено у таблиці 4.

Педіатрична популяція

Європейське агентство з лікарських засобів відмовилося від зобов'язання представити результати досліджень лікарського засобу КАБОМЕТИКС у всіх підгрупах педіатричної популяції з лікування нирок та карциноми нирок (за винятком нефробластоми, нефробластоматозу, світлоклітинної саркоми, мезобластної нефроми).

Абсорбція

Після перорального введення пікова концентрація кабозантінібу в плазмі досягається через 3–4 години. Профілі концентрація в плазмі в залежності від часу показують другий пік абсорбції приблизно через 24 години після введення, що свідчить про те, що кабозантініб може пройти кишково-печінкову рециркуляцію.

Повторне щоденне застосування кабозантінібу у дозі 140 мг протягом 19 днів призвело до збільшення середнього накопичення кабозантінібу приблизно в 4–5 разів (на основі площі під фармакокінетичною кривою «концентрація–час») у порівнянні з одноразовим введенням дози; стабільний стан досягнуто приблизно на 15 день.

Їжа з високим вмістом жиру помірно підвищила максимальну концентрацію діючої речовини в плазмі крові та значення площі під фармакокінетичною кривою «концентрація–час» (41% та 57% відповідно) у порівнянні із станами натще у здорових добровольців, які приймали перорально одну дозу кабозантінібу, що становила 140 мг. Інформація про вплив їжі, прийнятої через 1 годину після введення кабозантінібу, відсутня.

Біологічна еквівалентність не могла бути продемонстрована між кабозантінібом у капсулах та у таблетках після введення разової дози 140 мг здоровим добровольцям. Спостерігалося збільшення на 19% максимальної концентрації діючої речовини в плазмі крові після введення таблетки (КАБОМЕТИКС) у порівнянні з капсулою (КОМЕТРИК). Менш ніж 10% різниця показників площі під фармакокінетичною кривою «концентрація–час» спостерігалася після прийому таблеток кабозантінібу (КАБОМЕТИКС) та капсул (КОМЕТРИК).

Розподіл

Кабозантініб має високий ступінь зв’язування із білком плазми людини (≥99,7%). На підставі виміру фармакокінетичних показників, об’єм розподілу (Vz) становить приблизно 212 л. Зв’язування з білками плазми не змінювалось у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції нирок або печінки.

Біотрансформація

Кабозантініб метаболізується in vivo. Чотири метаболіти були наявні в плазмі при рівнях впливу (площа під фармакокінетичною кривою «концентрація–час») більше 10% від вихідних метаболітів: XL184-N-оксид, продукт розщеплення аміду XL184, моногідроксисульфат XL184 та сульфат продукту розщеплення 6-десметил аміду. Два некон’юговані метаболіти (XL184-N-оксид та продукт розщеплення аміду XL184) мають <1% цільової активності пригнічення кінази вихідного кабозантінібу, кожен з них становить <10% загального впливу на плазму крові, пов’язаного з лікарським засобом.

Кабозантініб являє собою субстрат для метаболізму CYP3A4 in vitro, оскільки нейтралізуюче антитіло до CYP3A4 пригнічує утворення метаболіту XL184-N-оксиду на >80% в мікросомальній інкубації печінки людини, каталізованій NADPH; для порівняння, нейтралізуючі антитіла до CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C19, CYP2D6 та CYP2E1 не впливали на утворення метаболітів кабозантінібу. Нейтралізуюче антитіло до CYP2C9 показало мінімальний вплив на утворення метаболіту кабозантінібу (тобто зниження на <20%).

Виведення

При пероральному застосуванні кабозантінібу в дозах від 20 мг до 140 мг середній час напіввиведення з плазми крові кабозантінібу за даними досліджень за участю 1883 пацієнтів і 140 здорових добровольців становить близько 110 годин. Середній плазмовий кліренс (уявний кліренс) дорівнює майже 2,48 л/год, після стабільної експозиції. Близько 81% міченої ізотопами дози виявляли протягом 48 діб після застосування одноразової дози ¹⁴C-кабозантінібу у здорових добровольців, при цьому майже 54% дози виводилося з фекаліями, а близько 27% – виводилося із сечею.

Фармакокінетика у особливих групах пацієнтів

Ниркова недостатність

Результати дослідження за участю пацієнтів з нирковою недостатністю, із застосуванням одноразової дози кабозантінібу 60 мг, вказують на те, що співвідношення середнього геометричного значення, розрахованого методом найменших квадратів, для кабозантінібу в плазмі крові, максимальної концентрації діючої речовини в плазмі крові та площі під фармакокінетичною кривою «концентрація – час» від 0 до безкінечності були на 19% та 30% вищими для пацієнтів з легкою формою ниркової недостатності (ДІ 90% для максимальної концентрації діючої речовини в плазмі крові від 91,60% до 155,51%; площі під фармакокінетичною кривою, яка описує залежність «концентрація–час», від 0 до безкінечності від 98,79% до 171,26%) та на 2% і на 6–7% вищими (ДІ 90% для максимальної концентрації діючої речовини в плазмі крові від 78,64% до 133,52%, площі під фармакокінетичною кривою «концентрація – час» від 0 до безкінечності від 79,61% до 140,11%) у пацієнтів з помірним ступенем ниркової недостатності в порівнянні з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Пацієнти з гострою нирковою недостатністю не вивчалися.

Печінкова недостатність

За результатами інтегрованого аналізу популяційної фармакокінетики кабозантінібу у здорових добровольців та хворих на рак (у т.ч. ГЦК) клінічно значущої відмінності середнього рівня експозиції кабозантінібу в плазмі не спостерігали серед пацієнтів з нормальною функцією печінки (n=1425) та легкою формою печінкової недостатності (n=558). Дані стосовно пацієнтів із середньою формою печінкової недостатності (n=15) за критеріями NCI-ODWG (Робочої групи з питань дисфункцій органів при Національному інституті раку (США)) є обмеженими. Фармакокінетику кабозантінібу не оцінювали у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня.

Раса

Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значущих розбіжностей в фармакокінетиці кабозантінібу залежно від раси пацієнта.

Антинеопластичні лікарські засоби. Інгібітори протеїнкінази. Кабозантініб.

Код АТХ L01XE26.

Вплив інших лікарських засобів на кабозантиніб

Інгібітори та індуктори CYP3A4

Попередній прийом кетоконазолу, потужного інгібітору CYP3A4, у дозі 400 мг 1 раз на добу протягом 27 днів перед застосуванням разової дози кабозантинібу, збільшував вміст кабозантинібу у плазмі крові на 38% (AUC) та зменшував кліренс кабозантиніну на 2. CYP3A4 слід застосовувати з обережністю (включаючи ритонавір, ітраконазол, еритроміцин, кларитроміцин, грейпфрутовий сік).

Попередній прийом рифампіцину, потужного індуктора CYP3A4, у дозі 600 мг 1 раз на добу протягом 31 днів перед застосуванням разової дози кабозантинібу, зменшував вміст кабозантинібу в плазмі крові на 77% (AUC) і збільшував кліренс кабозантинібу в 4. постійного одночасного введення потужних індукторів CYP3A4 (включаючи рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал або лікарські засоби, що містять звіробій (Hypericum perforatum)).

Регулятори рН шлунково-кишкового тракту

Попередній прийом езомепразолу, інгібітору протонної помпи (ІПП), у дозі 40 мг 1 раз на добу протягом 6 днів перед застосуванням разової дози 100 мг кабозантинібу вказує на те, що це не впливає на клінічно значущий вплив на вміст кабозантинібу в плазмі крові. (AUC). здорових добровольців. При одночасному введенні кабозантинібу з агентами, що змінюють рН шлунка, коригування дози не рекомендується (включаючи ІПП, антагоністи рецепторів Н2 та антациди).

Інгібітори MRP2

Дані досліджень in vitro вказують, що кабозантиніб є субстратом MRP2. Тому введення інгібіторів MRP2 може призвести до збільшення концентрації кабозантинібу у плазмі.

Секвестранти жовчних кислот

Секвестранти, такі як холестирамін і холестагель, можуть вступати в реакцію з кабозантинібом і впливати на поглинання (або реабсорбцію), знижуючи несприятливий вплив. Клінічне значення цих потенційних впливів невідоме.

Вплив кабозантинібу на інші лікарські засоби

Вплив кабозантинібу на фармакокінетику протизаплідних стероїдів не досліджувався. Оскільки контрацептивний ефект не може бути гарантований, рекомендується використовувати додатковий метод контрацепції, зокрема бар'єрний.

Інгібітори P-глікопротеїну

Кабозантиніб є інгібітором (IC50 = 7,0 мМ), але не субстратом P-глікопротеїнової (P-gp) транспортної активності у двонаправленій системі з використанням клітин, сконструйованих для експресії Р-глікопротеїну (MDCK-MDR1). Одночасне застосування інгібіторів P-gp може збільшувати концентрацію кабозантинібу в плазмі. Пацієнтів слід попереджати про прийом лікарських засобів, які вливають на Р-gp (таких як фексофенадин, аліскірен, амбрисентан, дабігатрана етексилат, дигоксин, колхіцин, маравірок, позаконазол, ранолазин, саксагліптин, ситагліптин, таліно>).

Особливості застосування.

Оскільки більшість побічних реакцій може виникати на початку лікування, необхідний ретельний контроль протягом перших восьми тижнів лікування з метою виявлення побічних реакцій та підвищеної індивідуальної чутливості до лікарського засобу щодо можливої ​​модифікації дози. Події, які зазвичай мають ранній початок, включають гіпокальціємію, гіпокаліємію, тромбоцитопенію, артеріальну гіпертензію, синдром долонно-підошовної еритродизестезії (СДПЕ), протеїнурію та розлади шлунково-кишкового тракту (біль у животі, запалення слизової оболонки). Під час початкових клінічних досліджень кабозантинібу спостерігалися зниження дози та переривання прийому внаслідок небажаних явищ у 59,8% та 70% пацієнтів відповідно. Для 19,3% пацієнтів потрібно два зниження дози. Середній час до першого зниження дози становило 55 днів, а для переривання першої дози – ndash; 38 днів.

Перфорації та фістули

Під час лікування кабозантинібом відзначалися серйозні шлунково-кишкові порушення, такі як перфорація шлунково-кишкового тракту та фістули, у тому числі летальні. Внутрішньочеревний запальний процес (наприклад, хвороба Крона, виразковий коліт, перитоніт, дивертикуліт або апендицит) може бути фактором ризику перфорації шлунково-кишкового тракту або ускладнення від попереднього хірургічного оперативного втручання (особливо коли це пов'язано зі скасуванням або уповільненою реакцією). Перед початком лікування слід ретельно оцінити потенційну користь та можливий ризик терапії кабозантинібом та відстежувати виникнення симптомів перфорації та фістул чи абсцесів. Постійна або періодична діарея під час лікування може бути фактором ризику розвитку фістули прямої кишки. Лікування кабозантинібом слід повністю припинити пацієнтам, у яких розвинулася перфорація шлунково-кишкового тракту або фістули, яка не контролюється належним чином.

Тромбоемболічні події

Під час лікування кабозантинібом спостерігається підвищений ризик венозної тромбоемболії, включаючи легеневу емболію, а також випадки артеріальної тромбоемболії. Пацієнтам із високим ризиком або пацієнтам із ризиком цих подій у минулому слід призначати кабозантиніб з обережністю. Пацієнтам з гострим інфарктом міокарда або будь-яким іншим клінічно значущим артеріальним тромбоемболічним ускладненням застосування кабозантинібу слід припинити.

Кровотечі

Зареєстровано випадки тяжких кровотеч при прийомі кабозантинібу. Перед початком лікування стан пацієнтів, у яких виникла тяжка кровотеча, слід ретельно оцінити. Пацієнтам із високим ризиком кровотеч або пацієнтам групи ризику кабозантиніб не слід призначати.

Ускладнення при загоєнні ран

Зареєстровані випадки ускладнення процесу загоєння ран при прийомі кабозантинібу. Рекомендується припинити терапію кабозантинібом за 28 днів до планової операції, включаючи хірургічну стоматологію, якщо це можливо. Рішення про відновлення лікування кабозантинібом після проведення хірургічних втручань необхідно приймати через клінічну оцінку процесу загоєння рани. Пацієнтам із ускладненням процесу загоєння ран, які потребують медичного втручання, лікування кабозантинібом слід припинити.

Артеріальна гіпертензія

Застосування кабозантинібу асоціювалося з підвищенням частоти артеріальної гіпертензії. Перед початком лікування кабозантинібом необхідно забезпечити контроль артеріального тиску. Рекомендується моніторинг АТ та лікування артеріальної гіпертензії відповідно до стандартів ведення пацієнтів із відповідною патологією. У разі тяжкої або стійкої артеріальної гіпертензії, яка зберігається, незважаючи на вжиті належні медичні заходи, лікарю необхідно ухвалити рішення про припинення лікування або зменшення дози. У разі гіпертонічного кризу лікування кабозантинібом слід припинити.

Синдром долонно-підошовної еритродизестезії (СДПЕ)

Випадки виникнення синдрому долонно-підошовної еритродизестезії (СДПЕ) були зареєстровані у пацієнтів, які отримували кабозантиніб. При тяжкому СДПЕ слід враховувати можливість припинення лікування кабозантинібом. У випадках появи долонно-підошовного синдрому прийом кабозантинібу слід припинити до зникнення симптомів або їх зменшення до 1 ступеня.

Протеїнурія

Під час лікування кабозантинібом повідомлялося про випадки виникнення протеїнурії. Під час лікування кабозантинібом необхідно регулярно контролювати вміст білка у сечі. Кабозантиніб слід відмінити, якщо у пацієнта розвивається нефротичний синдром.

Синдром оборотної задньої лейкоенцефалопатії (СОЗЛ)

Випадки виникнення синдрому оборотної задньої лейкоенцефалопатії (СОЗЛ), також відомого як синдром оборотної задньої енцефалопатії (СОЗЕ), були зареєстровані у пацієнтів, які отримували кабозантиніб. СОЗЛ, що може супроводжуватися судомами, порушенням зору, головним болем, сплутаністю свідомості та неврологічними розладами. Пацієнтам із СОЗЛ рекомендується припинити лікування кабозантинібом.

Довжина інтервалу QT

Кабозантиніб рекомендується застосовувати з обережністю пацієнтам з продовженням інтервалу QT в анамнезі, які приймають лікарські засоби, що сприяють продовженню інтервалу QT, та пацієнтам з відповідними попередніми серцевими захворюваннями, брадикардією або порушеннями електролітного балансу. При застосуванні кабозантинібу потрібний періодичний моніторинг за допомогою ЕКГ та визначення сироваткових концентрацій калію, кальцію, магнію.

Інгібітори та індуктори CYP3A4.

Кабозантиніб є субстратом для CYP3A4. Одночасний прийом кабозантинібу та інгібітора CYРЗА4 кетоконазолу може призвести до вираженого збільшення експозиції кабозантинібу. Особлива обережність потрібна при застосуванні агентів, які є сильними інгібіторами CYP3A4 одночасно з кабозантинібом. Одночасне застосування кабозантинібу з потужними індукторами CYP3A4, наприклад рифампіцином, може зменшувати експозицію та розподіл кабозантинібу. Тому слід уникати супутнього введення агентів, які є сильними індукторами CYP3A4 та кабозантинібу.

Субстрат P-глікопротеїну

Кабозантиніб є інгібітором (IC50 = 7,0 mМ), але не є субстратом P-глікопротеїну (P-gp) транспортної активності у двонаправленій системі з використанням клітин, сконструйованих для експресії Р-глікопротеїну (MDCK-MDR1). Одночасне застосування інгібіторів P-gp може збільшувати концентрацію кабозантинібу в плазмі. Пацієнтів слід попереджати про прийом лікарських засобів, що впливають на Р-gp (таких як фексофенадин, аліскірен, амбрисентан, дабігатрана етексилат, дигоксин, колхіцин, мараврик, позаконазол, ранолазин, саксагліптин, ситагліптин, таліноз).

Інгібітори MRP2

Введення інгібіторів MRP2 може підвищувати концентрацію кабозантинібу у плазмі крові. Інгібітори MRP2 слід застосовувати обережно (включаючи циклоспорин, ефавіренз, емтрицитабін).

Застереження щодо допоміжних речовин

Пацієнти з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом Lapp-лактази або мальабом сорбцією глюкози-галактози не повинні приймати цей лікарський засіб.

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, по 20 мг – ndash; містить 15,54 мг лактози на дозу.

1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, по 40 мг – ndash; містить 31,07 мг лактози на дозу.

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, по 60 мг – ndash; містить 46,61 мг лактози на дозу.

З обережністю застосовують хворим на цукровий діабет.

Будь-які залишки невикористаного лікарського засобу або відходи слід утилізувати відповідно до стандартів лікарняної практики.

Діюча речовина: кабозантиніб (S)-малат.

1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, містить кабозантинібу (S)-малату, що еквівалентно кабозантинібу 20 мг, або 40 мг, або 60 мг;

інші складові: целюлоза мікрокристалічна, лактоза безводна, гідроксипропілцелюлоза, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний (безводний), магнію стеарат;

плівкова оболонка: опадрай жовтий (03K92254): гіпромелоза (HPMC) 2910 (Е 464), титану діоксид (Е 171), тріацетин, заліза оксид жовтий (Е 172).

Кабозантиніб незначно впливає на здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами.

Під час лікування кабозантинібом деякі пацієнти повідомляли про побічні реакції, такі як стомлюваність і слабкість. Під час лікування слід бути обережними при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Жінки репродуктивного віку/контрацепція для чоловіків та жінок

Жінкам репродуктивного віку під час лікування кабозантинібом слід уникати вагітності. Жінки репродуктивного віку та чоловіки повинні використовувати ефективні методи контрацепції протягом лікування та через 4 місяці після завершення курсу лікування. Оскільки пероральні контрацептиви, можливо, не будуть вважатися ефективними методами контрацепції, у разі їх використання слід вживати інших запобіжних заходів.

Вагітність

Годування грудьми

Невідомо, чи потрапляє кабозантиніб чи його метаболіти у грудне молоко людини. Не можна виключати ризик грудного вигодовування, тому під час лікування кабозантинібом та принаймні протягом 4 місяців після завершення лікування необхідно припинити грудне вигодовування.

фертильність.

Даних про вплив кабозантинібу на фертильність людини немає. Результати досліджень вказують на те, що кабозантиніб може негативно вплинути на фертильність у чоловіків та жінок. Чоловікам та жінкам необхідно використовувати ефективні методи контрацепції під час лікування.

Безпека та ефективність кабозантинібу для дітей та підлітків (18 років) не встановлені. Відповідних даних немає. Не застосовувати дітей.

Лікування поширеної нирковоклітинної карциноми (НКК) у дорослих пацієнтів після попереднього лікування засобами, що впливають на фактор росту ендотелію судин (VEGF).

Гіперчутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу.

Лікування лікарським засобом КАБОМЕТИКС повинен призначати та проводити лікар, який має досвід призначення протипухлинних лікарських засобів.

КАБОМЕТИКС призначений для перорального застосування. Таблетки ковтають повністю, не подрібнюючи. Пацієнтам не слід вживати їжу за 2 години і принаймні 1 годину після прийому лікарського засобу КАБОМЕТИКС.

Дози

Рекомендована доза лікарського засобу КАБОМЕТИКС становить 60 мг один раз на добу.

Лікування лікарським засобом слід продовжувати до початку прогресування захворювання або появи неприпустимих ознак токсичності.

Виникнення побічних реакцій може вимагати зниження дози, тимчасового припинення лікування та/або остаточного припинення застосування КАБОМЕТИКС (див. таблицю 3). При необхідності дозу рекомендується зменшити до 40 мг, а потім до 20 мг на добу. При розвитку токсичності 3 ступеня за класифікацією СТСАЕ (Єдині термінологічні критерії побічних реакцій) або вище або токсичності 2 ступеня необхідно тимчасово призупинити лікування. У разі виникнення стійких або серйозних подій рекомендується знизити дозу.

Пропущену дозу не слід приймати, якщо до прийому наступної дози залишилося менше 12 годин.

Таблиця 3. Рекомендовані модифікації доз лікарського засобу КАБОМЕТИКС та необхідні заходи для розвитку побічних реакцій

Примітка: Критерії оцінки ступеня тяжкості побічних реакцій згідно з NCI-CTCAE v4.

Супутні лікарські засоби

Слід з обережністю застосовувати лікарські засоби, які є сильними інгібіторами CYP3A4, і слід уникати постійного супутнього застосування лікарських засобів, які є сильними індукторами CYP3A4.

Слід враховувати вибір альтернативного супутнього лікарського засобу, який не має або має мінімальну інгібуючу активність щодо впливу на ізофермент CYP3A4.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти похилого віку

Не потрібно коригувати дозу кабозантинібу пацієнтам похилого віку (> 65 років).

Етнічна приналежність

Дані про ефективність та безпеку кабозантинібу обмежені, щоб дати рекомендації щодо лікування лікарським засобом пацієнтів, які не є представниками європеоїдної раси.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Кабозантиніб слід призначати з обережністю пацієнтам з нирковою недостатністю легкого або помірного ступеня.

Досвід застосування кабозантинібу пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня, безпека та ефективність кабозантинібу для цієї популяції хворих не встановлені. Кабозантиніб протипоказаний пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Рекомендована доза для пацієнтів з печінковою недостатністю легкого або помірного ступеня становить 40 мг на добу. Пацієнти повинні стежити за побічними реакціями. При необхідності слід розглянути питання про коригування дози або припинення лікування. Кабозантиніб не рекомендується застосовувати пацієнтам з печінковою недостатністю тяжкого ступеня, оскільки безпека та ефективність кабозантинібу для цієї популяції хворих не встановлені.

Пацієнти із серцевою недостатністю

Дані щодо застосування пацієнтам із серцевою недостатністю обмежені. Не існує конкретних рекомендацій щодо дозування для цієї популяції пацієнтів.

Діти.

Безпека та ефективність кабозантинібу для дітей та підлітків (18 років) не встановлені. Відповідних даних немає. Чи не застосовувати дітям.

Короткий опис профілю безпеки

Спеціального лікування при передозуванні кабозантинібом не існує, а можливі симптоми передозування не встановлені.

При підозрі на передозування прийом кабозантинібу слід припинити та розпочати підтримуючу терапію. Необхідний контроль лабораторних біохімічних показників та параметрів метаболізму та моніторинг їх принаймні щотижня або за наявності клінічних показань.

Побічні реакції, пов'язані з передозуванням, повинні розглядатися симптоматично.

Лікарський засіб не потребує особливих умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Засіб використовується при лікуванні поширеної нирковоклітинної карциноми (НКК) у дорослих пацієнтів після попереднього лікування засобами, що впливають на фактор росту ендотелію судин (VEGF).