Іпігрикс розчин для ін'єкцій, 15 мг/мл, 1 мл в ампулах, 10 шт.

По 1 мл в ампулі з безкольорового скла І гідролітичного класу з двома маркувальними кільцями зеленого і червоного кольору та з лінією або крапкою розлому.

По 5 ампул у чарунковій упаковці з полівінілхлоридної плівки без покриття (піддон).

По 2 чарункові упаковки (піддони) вміщають у пачку з картону.

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.

Ипигрикс® чинить безпосередній стимулюючий вплив на проведення імпульсу по нервових волокнах, міжнейрональних та нервово-м’язових синапсах периферичної та центральної нервової системи (ЦНС). Фармакологічна дія препарату Ипигрикс® заснована на комбінації двох механізмів дії:

• блокада калієвих каналів мембрани нейронів та м’язових клітин;
• оборотне інгібування холінестерази в синапсах.

Ипигрикс® посилює дію на гладкі м’язи не лише ацетилхоліну, але й адреналіну, серотоніну, гістаміну та окситоцину.

Ипигрикс® поліпшує та стимулює проведення імпульсу в нервовій системі та нервово-м’язову передачу.

Ипигрикс® посилює скоротливість гладком’язових органів під впливом усіх антагоністів ацетилхолінових, адреналінових, серотонінових, гістамінових і окситоцинових рецепторів, за винятком калію хлориду. 

Ипигрикс® поліпшує пам’ять, гальмує проградієнтний розвиток деменції.

Препарат відновлює проведення імпульсу в периферичній нервовій системі, порушеного внаслідок різних чинників, таких як травма, запалення, дія місцевих анестетиків, деяких антибіотиків, калію хлориду, токсинів.

Помірно стимулює ЦНС з окремими проявами седативного ефекту; виявляє аналгетичний та антиаритмічний ефект.

Препарат не чинить тератогенної, ембріотоксичної, мутагенної та канцерогенної, а також алергізуючої та імунотоксичної дії, а також не впливає на ендокринну систему.

Іпідакрин швидко всмоктується після підшкірного або внутрішньом’язового введення. Максимальна концентрація у крові досягається через 25-30 хв; швидко надходить до тканин; період напіврозподілу у фазі становить 40 хв.

Приблизно 40-55 % активної речовини зв’язується з білками плазми крові.

Виведення препарату здійснюється нирками, а також екстраренально (через шлунково-кишковий тракт). Метаболізується в печінці.

Період напіввиведення при парентеральному введенні препарату становить 2-3 години. Екскреція відбувається, в основному, за рахунок канальцевої секреції, і лише ⅓ дози виводиться шляхом клубочкової фільтрації.

При парентеральному введенні 34,8 % іпідакрину виділяється із сечею у незміненому вигляді.

Антихолінестеразні засоби. Код АТХ N07A A.

Ипигрикс® посилює седативний ефект у комбінації із засобами, які пригнічують ЦНС. Дія та побічні ефекти посилюються при спільному застосуванні з іншими інгібіторами холінестерази та м-холіноміметичними засобами.

У хворих на міастенію підвищується ризик розвитку «холінергічного» кризу, якщо препарат Ипигрикс® застосовують одночасно з холінергічними засобами.

Зростає ризик розвитку брадикардії, якщо β-адреноблокатори застосовувалися до початку лікування препаратом.

Ипигрикс® можна застосовувати у комбінації з ноотропними препаратами.

Алкоголь посилює побічні ефекти препарату.

діюча речовина: іпідакрин (ipidacrine);

1 мл розчину (1 ампула) містить 5 мг або 15 мг іпідакрину гідрохлориду моногідрат (у перерахуванні на іпідакрину гідрохлорид);

допоміжні речовини: кислота хлористоводнева розведена, вода для ін’єкцій.

У період лікування необхідно утримуватися від керування автомобілем, а також від занять потенційно небезпечними видами діяльності, які потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Ипигрикс® підвищує тонус матки та може спричинити передчасні пологи, тому під час вагітності застосування препарату протипоказане.

Застосування препарату у період годування груддю протипоказане.

У зв’язку з відсутністю даних щодо безпеки застосування препарату Ипигрикс®, розчин для ін’єкцій, дітям, препарат не призначають пацієнтам даної вікової категорії.

• Захворювання периферичної нервової системи: моно- і полінейропатія, полірадикулопатія, міастенія та міастенічний синдром різної етіології;
• захворювання ЦНС: бульбарні паралічі та парези; відновний період органічних уражень ЦНС, які супроводжуються руховими порушеннями.

• Підвищена чутливість до іпідакрину або до інших компонентів препарату;
• епілепсія;
• екстрапірамідні порушення з гіперкінезами;
• стенокардія, виражена брадикардія;
• бронхіальна астма;
• вестибулярні розлади;
• виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки у стадії загострення;
• механічна непрохідність кишечнику і сечовивідних шляхів.

Дози та тривалість лікування визначають індивідуально залежно від ступеня тяжкості захворювання. Розчини іпідакрину, що містять 5 мг/мл та 15 мг/мл, вводять внутрішньом’язово або підшкірно.

Захворювання периферичної нервової системи. 

Моно- і полінейропатії різного ґенезу: підшкірно або внутрішньом’язово вводять 5-15 мг 1-2 рази на добу, курс лікування – 10-15 днів (у тяжких випадках - до 30 днів); далі лікування продовжують таблетованою формою препарату. 

Міастенія та міастенічний синдром: підшкірно або внутрішньом’язово вводять 5-30 мг 1-3 рази на добу з подальшим переходом на таблетовану форму. Загальний курс лікування становить 1-2 місяці. При необхідності лікування можна повторити кілька разів з перервою між курсами в 1-2 місяці.

Захворювання ЦНС.

Бульбарні паралічі і парези: підшкірно та внутрішньом’язово вводять 5-15 мг 1-2 рази на добу, курс лікування – 10-15 днів, за можливістю переходять на таблетовану форму.

Відновний період при органічних ураженнях ЦНС.

Внутрішньом’язово – 10-15 мг 1-2 рази на добу, курс лікування – до 15 днів, далі за можливістю – 1-2 рази на добу.

Особливості застосування.

Може загостритися перебіг бронхіальної астми, епілепсії, тиреотоксикозу, пептичної виразки шлунка та дванадцятипалої кишки. Також слід бути обережними у разі захворювань серцево-судинної системи.

Іпідакрин добре переноситься, побічні ефекти виникають рідко (у 6,5 % випадків), виражені слабко і, зазвичай, проявляються не в усіх пацієнтів.

Порушення серцевої діяльності: посилене серцебиття, знижена частота серцевих скорочень.

З боку нервової системи: при застосуванні високих доз - запаморочення, головний біль, сонливість, загальна слабкість, судоми.

З боку дихальної системи: посилене виділення секрету бронхів, бронхоспазм.

З боку травної системи: посилене слиновиділення, нудота; при застосуванні високих доз – блювання, діарея, жовтяниця, біль за грудниною.

З боку шкіри та підшкірних тканин: посилене потовиділення; при застосуванні високих доз – шкірні алергічні реакції (свербіж, висипання), кропивʼянка, ангіоневротичний набряк.

З боку репродуктивної системи: підвищення тонусу матки.

У випадку розвитку небажаних побічних дій зменшують дозу або короткочасно (на 1-2 дні) переривають застосування препарату. Слиновиділення та зниження частоти серцевих скорочень можна зменшити м-холіноблокаторами (атропін тощо).

Симптоми: бронхоспазм, посилене потовиділення, звуження зіниць, ністагм, посилення перистальтики шлунково-кишкового тракту, спонтанна дефекація та сечовипускання, блювання, жовтяниця, брадикардія, порушення внутрішньосерцевої провідності, аритмія, артеріальна гіпотензія, занепокоєння, тривога, збудження, відчуття страху, атаксія, судоми, кома, порушення мовлення, сонливість, загальна слабкість.

Лікування: застосовують симптоматичну терапію, використовують м-холіноблокатори: атропін, циклодол, метацин.

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати!

Зберігати в недоступному для дітей місці!

Препарат застосовують для лікування захворювань периферичної нервової системи:

• моно- та полінейропатія,
• полірадикулопатія,
• міастенія та міастенічний синдром різної етіології,

а також захворювань ЦНС:

• бульбарні паралічі та парези;
• відновлювальний період органічних уражень ЦНС, що супроводжуються руховими порушеннями.