Індапамід-Тева SR таблетки від підвищеного тиску по 1,5 мг, 30 шт.

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у коробці.

Таблетки, покриті плівковою оболонкою, пролонгованої дії.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі, двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору, покриті плівковою оболонкою.

Механізм дії

Індапамід - сульфонамідний діуретик з індоловим кільцем, фармакологічно споріднений з тіазидними діуретиками і призначається для лікування артеріальної гіпертензії. Індапамід діє на рівні нирок та судин.

Індапамід пригнічує реабсорбцію натрію в кортикальному сегменті нирок. Це підвищує виведення натрію та хлоридів із сечею та меншою мірою - калію та магнію, підвищуючи таким чином діурез.

Фармакодинамічні ефекти

Клінічні дослідження ІІ-ІІІ фази із застосуванням індапаміду в монотерапії показали, що антигіпертензивний ефект індапаміду триває протягом 24 годин. Діуретичний ефект був помірним. Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана з покращенням еластичності артерій та зменшенням резистентності артеріол та загального периферичного опору судин.

Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка

При перевищенні рекомендованої дози терапевтичний ефект тіазидів та тіазидоподібних діуретиків не збільшується, тоді як кількість небажаних явищ зростає. Якщо лікування недостатньо ефективне, підвищувати дозу не рекомендується.

Як було показано в дослідженнях різної тривалості (короткої, середньої та довгої) за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією, індапамід:

• не впливає на метаболізм ліпідів (тригліцериди, холестерин ліпопротеїдів низької щільності та холестерину ліпопротеїдів високої щільності);
• не впливає на метаболізм вуглеводів, навіть у хворих на цукровий діабет та артеріальну гіпертензію.

Індапамід діє на рівні судин шляхом:

• зменшення скоротливої ​​здатності гладких м'язів судин, що пов'язано із змінами трансмембранного обміну іонів (головним чином кальцію);
• стимуляції синтезу простагландинів PGE2 та простацикліну PGI2 (вазодилататор та інгібітор агрегації тромбоцитів).

Действующее вещество - 1,5 мг индапамида содержится в таблетке пролонгированного действия, созданной на основе матрикса. Распределение индапамида в системе матрикса обеспечивает его равномерное высвобождение из таблетки.

Абсорбция

Высвобожденная фракция индапамида быстро и полностью всасывается в желудочно-кишечном тракте. Прием пищи несколько повышает скорость абсорбции, но не влияет на количество препарата, что впиталась.

Максимальная концентрация в плазме крови после однократного приема достигается через 12 часов, дальнейшее применение препарата уменьшает колебания уровня индапамида в плазме крови в междозовом интервале. Существуют интраиндивидуальные колебания.

Распределение

Связывание с белками плазмы крови - 79%.

Период полувыведения составляет от 14 до 24 часов (в среднем 18 часов).

Уровень стабильной концентрации достигается через 7 дней. Регулярное применение не вызывает кумуляции.

Вывод

Индапамид выводится с мочой (70% дозы) и калом (22%) в виде неактивных метаболитов.

Пациенты высокого риска

У пациентов с почечной недостаточностью фармакокинетические параметры не изменяются.

Засоби, що впливають на серцево-судинну систему. Нетіазидні діуретики з помірно вираженою активністю. Індапамід. Код АТХ С03В А11.

Нерекомендовані комбінації

Літій. Можливе підвищення рівня літію в плазмі крові та поява симптомів передозування, як і при дієті без солі (зниження екскреції літію з сечею). Якщо потрібне призначення діуретика, необхідно провести ретельний моніторинг рівня літію в плазмі та адаптувати дозу літію.

Діуретики. Не рекомендується спільне застосування індапаміду з діуретиками, які можуть спричинити гіпокаліємію (буметанід, фуросемід, піретанід, тіазид та ксипамід).

Комбінації, які потребують обережності

Препарати, які можуть спричинити пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «пірует»:

• Антиаритмічні препарати класу Іа (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід)
• Антиаритмічні препарати класу III (аміодарон, соталол, дофетиліду, ібутилід)
• Деякі антипсихотичні препарати:
  • фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин
  • бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультопридом, тіаприд)
  • бутирофенони (дроперидол, галоперидол);
• інші лікарські засоби: беприділ, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенний, галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, вінкамін внутрішньовенний.

При застосуванні індапаміду з вищезазначеними лікарськими засобами підвищується ризик виникнення шлуночкових аритмій, зокрема torsades de pointes – пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (гіпокаліємія є фактором ризику).

Перед призначенням такої комбінації слід перевірити рівень калію та, у разі потреби, відкоригувати його. Слід контролювати клінічний стан пацієнтів, електроліти плазми та ЕКГ. За наявності гіпокаліємії рекомендується призначати препарати, які не спричиняють виникнення torsades de pointes.

Нестероїдні протизапальні препарати (для системного призначення), включаючи селективні інгібітори ЦОГ 2, великі дози саліцилатів (≥3 г/добу):

• Можуть знижувати антигіпертензивний ефект індапаміду.
• У зневоднених пацієнтів підвищується ризик виникнення гострої ниркової недостатності (через зниження клубочкової фільтрації). Перед початком лікування необхідно відновити водний баланс та перевірити функцію нирок.

Інгібітори АПФ. Можливе виникнення раптової артеріальної гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності у пацієнтів зі зниженим рівнем натрію (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії).

Артеріальна гіпертензія. Якщо попереднє застосування діуретика викликало зниження рівня натрію, необхідно за 3 доби до початку лікування інгібітором АПФ (АПФ) припинити прийом діуретиків і потім при необхідності відновити терапію гіпокаліємічним діуретиком або розпочати прийом інгібітору АПФ з низькою початковою дозою з наступним поступовим її підвищенням.

При застійній серцевій недостатності застосування інгібітору АПФ слід розпочинати з мінімальної дози, і, можливо, після зниження дози попередньо призначеного діуретика, що виводить калій.

У будь-якому випадку необхідно проводити контроль функції нирок (креатиніну плазми) протягом перших тижнів лікування інгібітором АПФ.

Препарати, які можуть спричинити гіпокаліємію: глюко- та мінералокортикоїди (для системного призначення), амфотерицин В (внутрішньовенний), тетракозактид, проносні препарати, що стимулюють перистальтику, що підвищують ризик виникнення гіпокаліємії (адитивний ефект). Слід контролювати і при необхідності проводити корекцію калію в плазмі, особливу увагу слід приділяти одночасної терапії із серцевими глікозидами. Рекомендується призначати проносні препарати, які не стимулюють перистальтику.

Серцеві глікозиди. Наявність гіпокаліємії сприяє кардіотоксичності серцевих глікозидів. Слід проводити моніторинг калію в плазмі крові, ЕКГ-контроль та за необхідності коригувати лікування.

Баклофен. Посилює гіпотензивну дію препарату. На початку терапії необхідно відновити водно-електролітний баланс пацієнта та контролювати функцію нирок.

Комбінації, які потребують уваги

Якщо існує доцільність призначення такої комбінації деяким пацієнтам, не виключається можливість виникнення гіпокаліємії або гіперкаліємії (особливо у хворих на цукровий діабет або з нирковою недостатністю). Слід проводити моніторинг калію в плазмі крові, ЕКГ-контроль та за необхідності коригувати терапію.

Метформін. Підвищується ризик виникнення молочнокислого ацидозу у разі розвитку функціональної ниркової недостатності внаслідок прийому діуретиків, особливо петльових. Не слід призначати метформін, якщо рівень креатиніну в плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.

Йодоконтрастні засоби. У разі дегідратації, спричиненої прийомом діуретиків, підвищується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні великих доз йодоконтрастних засобів. Необхідно відновити водний баланс до призначення йодоконтрастних засобів.

Іміпраміноподібні антидепресанти, нейролептики. Посилення антигіпертензивного ефекту та ризику розвитку ортостатичної гіпотензії за рахунок адитивного ефекту.

Солі кальцію. Можливе виникнення гіперкальціємії внаслідок зниження елімінації кальцію через нирки.

Циклоспорин, такролімус. Ризик підвищення креатиніну в плазмі без впливу на рівень циркулюючого циклоспорину, навіть за відсутності зниження рівня води/натрію.

Кортикостероїди, тетракозактид (системної дії). Зменшення антигіпертензивної дії індапаміду внаслідок затримки води та іонів натрію під впливом кортикостероїдів.

Діюча речовина: індапамід.

1 таблетка містить індапаміду 1,5 мг.

Допоміжні речовини: лактоза, гіпромелоза, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, гліцерин, титану діоксид (Е 171).

Індапамід чинить незначний або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з механізмами. Індапамід не впливає на пильність. Але у разі виникнення небажаних реакцій (див. розділ «Побічні реакції»), у тому числі симптомів, пов’язаних зі зниженням артеріального тиску, особливо на початку лікування або у комбінації з іншим антигіпертензивним засобом, здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами може бути порушеною.

Вагітність

Дані щодо застосування індапаміду вагітним жінкам відсутні або обмежені (менше 300 випадків). Наслідком тривалого застосування тіазидних діуретиків на III триместру вагітності може бути зниження обсягу циркулюючої крові вагітної жінки та матково-плацентарного кровонаповнення, що може призвести до фетоплацентарної ішемії та затримки розвитку плода.

Дослідження на тваринах не виявили прямого або опосередкованого токсичного впливу на репродуктивність. В якості запобіжного заходу бажано уникати застосування індапаміду при вагітності.

Годування грудьми

Дані про проникнення індапаміду / метаболітів у грудне молоко недостатні. Можуть розвинутись гіперчутливість до похідних сульфонамідів та гіпокаліємія. Ризик для новонароджених/немовлят виключати не можна. Індапамід відноситься до тіазидоподібних діуретиків, застосування яких під час годування груддю пов'язують із зменшенням або навіть пригніченням лактації. Індапамід протипоказаний у період годування груддю.

Фертильність

Дослідження репродуктивної токсичності показали відсутність впливу на фертильність самців та самок щурів. Впливу на фертильність людини не очікується.

Безпеку та ефективність застосування препарату Індапамід-Тева SR дітям не встановлено. Дані відсутні.

Есенціальна гіпертензія у дорослих.

• Підвищена чутливість до індапаміду, інших сульфаніламідів або до будь-яких допоміжних речовин;
• важка ниркова недостатність;
• печінкова енцефалопатія або тяжке порушення функції печінки;
• гіпокаліємія.

Для перорального застосування

Дозування

1 таблетка на добу, бажано вранці. Таблетку слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи водою.

Застосування більш високих доз препарату не призводить до збільшення антигіпертензивного ефекту, але діуретичний ефект зростає.

Особливі групи пацієнтів

Ніркова недостатність (див. розділи «Особливості застосування» та «Протипоказання»)

У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну – 30 мл/хв) застосування препарату протипоказане. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики є найбільш ефективними, якщо функція нирок не порушена або якщо порушення незначні.

Старий вік (див. розділ «Особливості застосування»)

У пацієнтів похилого віку креатинін у плазмі крові повинен бути на рівні, відповідному віку, масі тіла та статі. Пацієнтам похилого віку "Індапамід-Тева SR" можна призначати, якщо функція нирок не порушена або порушення незначні.

Пацієнти з порушенням функції печінки (див. розділи «Особливості застосування» та «Протипоказання»)

У разі тяжкого порушення функції печінки лікування протипоказано.

Найчастіше повідомлялося про виникнення таких побічних реакцій: реакції гіперчутливості, головним чином дерматологічні, у пацієнтів, схильних до розвитку алергічних та астматичних реакцій, та макулопапульозні висипання.

Під час клінічних досліджень гіпокаліємія (калій у плазмі крові <3,4 ммоль/л) спостерігалася у 10% пацієнтів, у 4% випадків калій знизився до <3,2 ммоль/л через 4-6 тижнів лікування. Після 12 тижнів терапії середнє зниження рівня калію у сироватці крові становило 0,23 ммоль/л.

Більшість побічних ефектів, як клінічних, так і з боку лабораторних показників, є дозозалежними.

Під час лікування індапамідом спостерігалися такі побічні явища, що йдуть з такою частотою виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000) , <1/100 ), рідко (≥1 / 10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (не може бути визначена відповідно до наявної інформації).

З боку системи крові та лімфатичної системи

Дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія.

З боку нервової системи

Рідко - запаморочення (вертиго), стомлюваність, головний біль, парестезії.

Частота невідома - непритомність.

З боку органів зору

Частота невідома - міопія, нечіткість зору, порушення зору, хороїдальний випіт.

З боку серця

Дуже рідко - аритмія.

Частота невідома - пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует» (torsades de pointes), що може призвести до смерті (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

З боку судинної системи

Дуже рідко – артеріальна гіпотензія.

З боку травної системи

Нечасто - блювота.

Рідко - нудота, запор, сухість у роті.

Дуже рідко - панкреатит.

З боку нирок та сечовидільної системи

Дуже рідко - ниркова недостатність.

З боку травної системи

Дуже рідко - порушення функції печінки.

Частота невідома - при печінковій недостатності можливе виникнення печінкової енцефалопатії (див. розділи «Особливості застосування», «Протипоказання»), гепатит.

З боку шкіри та її похідних

Реакції гіперчутливості, головним чином з боку шкіри, у пацієнтів, які мають схильність до алергічних та астматичних реакцій:

• часто - макулопапульозний висип;
• нечасто – пурпура;
• дуже рідко - ангіоневротичний набряк та/або кропив'янка;
• токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона;
• частота невідома - можливе загострення існуючого гострого системного червоного вовчаку. Повідомлялося про випадки реакцій фоточутливості (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку метаболізму та обміну речовин

Дуже рідко - гіперкальціємія.

Частота невідома - зниження рівня калію з виникненням гіпокаліємії, зокрема серйозної, у певних категорій пацієнтів високого ризику (див. розділ «Особливості застосування»); гіпонатріємія з гіповолемією може призвести до виникнення дегідратації та ортостатичної гіпотензії; супутня втрата іонів хлору може спричинити вторинний компенсаторний метаболічний алкалоз (частота та виразність цього явища низькі).

Дослідження

Частота невідома - подовження інтервалу QT на ЕКГ (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»); збільшення рівня сечової кислоти та глюкози у плазмі крові під час лікування діуретиками, раціональність призначення яких має бути ретельно зважена перед призначенням пацієнтам з подагрою або цукровим діабетом; підвищення рівня печінкових ферментів.

Індапамід не виявляє токсичності при застосуванні в дозі до 40 мг, тобто в дозі, яка в 27 разів перевищує терапевтичну дозу.

Симптоми передозування насамперед мають прояви водно-електролітних порушень (гіпонатріємія, гіпокаліємія). Клінічно можливе виникнення нудоти, блювання, артеріальної гіпотензії, судом, сонливості, запаморочення (вертиго), сплутаності свідомості, поліурії або олігурії до анурії (викликаної гіповолемією).

Заходи першої допомоги включають швидке виведення препарату шляхом промивання шлунка та/або призначенням активованого вугілля з подальшим відновленням водно-електролітного балансу в умовах стаціонару.

Зберігати при температурі не вище 30 °С у недоступному для дітей місці.

Препарат для лікування есенціальної гіпертензії.