Грипекс хотактив порошок 4 г саше

По 5 або 7 або 8 або 10 саші в картонній пачці.

Порошок для орального розчину. Порошок від білого до блідо-жовтого кольору з характерним цитрусовим запахом та смаком. Можлива присутність невеликих грудок порошку.

Препарат має знеболювальну, жарознижувальну, судинозвужувальну активність.

Механізм дії парацетамолу обумовлений інгібуванням синтезу простагладинів та інших медіаторів болю та запалення переважно у центральній нервовій системі.

Фенілефрин гідрохлорид має судинозвужувальну дію, сприяючи усуненню набряку слизових оболонок порожнини носа та придаткових пазух, зменшенню ринореї, сльозотечі та нормалізації носового дихання.

Спричиняє звуження артеріол, підвищення загального периферичного опору судин та артеріального тиску.

Аскорбінова кислота є життєво необхідним вітаміном, що додається до складу препарату для компенсації витрати вітаміну С, який може виникнути на початку вірусної інфекції.

Аскорбінова кислота бере активну участь в окисно-відновних реакціях організму. Вона стимулює тканинне дихання, окисне фосфорилювання в печінці, активує протеолітичні та мікросомальні ферменти, сприяє переходу фолієвої кислоти у фолінієву.

Аскорбінова кислота необхідна для синтезу стероїдних гормонів та проколагену. Вона регулює проникність стінки судин, згортання крові, сприяє процесам регенерації, впливає на утворення опорних тканин.

Аскорбінова кислота сприяє активації імунної системи, заповнює підвищену потребу у вітаміні С при грипі та застудних захворюваннях, посилює захисні механізми організму.

Аналгетики та антипіретики. Парацетамол, комбінації без психолептиків. Код АТС N02B E51.

Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися при одночасному застосуванні з метоклопрамідом та домперидоном та зменшуватись з холестираміном. Антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів може бути посилено з підвищенням ризику кровотечі при одночасному тривалому щоденному застосуванні парацетамолу. При нетривалому застосуванні згідно з рекомендованим режимом застосування зазначені взаємодії не мають клінічного значення.

Барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу.

Антисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), що стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти.

Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому. Парацетамол знижує ефективність діуретиків. Не застосовувати одночасно з алкоголем.

Взаємодія фенілефрину з інгібіторами моноаміноксидази має гіпертензивний ефект, з трициклічними антидепресантами (наприклад амітриптіліном) – підвищує ризик виникнення кардіоваскулярних побічних ефектів, з дигоксином та серцевими глікозидами – призводить до порушення серцебиття чи інфаркту. Фенілефрин з іншими симпатоміметиками збільшує ризик виникнення побічних реакцій з боку серцево-судинної системи. Фенілефрин може знижувати ефективність бета-блокаторів та інших антигіпертензивних препаратів (резерпіну, метилдопи тощо) з підвищенням ризику гіпертензії та інших побічних реакцій з боку серцево-судинної системи.

Взаємодія фенілефрину з інгібіторами моноаміноксидази має гіпертензивний ефект, із трициклічними антидепресантами (наприклад амітриптіліном) – підвищує ризик виникнення кардіоваскулярних побічних ефектів, з дигоксином та сердечними гликозидами. призводить до порушення серцебиття чи інфаркту. Фенілефрин з іншими симпатоміметиками збільшує ризик виникнення побічних реакцій з боку серцево-судинної системи. Фенілефрин може знижувати ефективність бета-блокаторів та інших антигіпертензивних препаратів (резерпіну, метилдопи тощо) з підвищенням ризику гіпертензії та інших побічних реакцій з боку серцево-судинної системи.

Абсорбція вітаміну С знижується при одночасному застосуванні пероральних контрацептивних засобів, вживанні фруктових чи овочевих соків, лужного пиття. Одночасний прийом вітаміну С та дефероксаміну підвищує тканинну токсичність заліза, особливо у серцевому м'язі, що може призвести до декомпенсації системи кровообігу. Вітамін С можна приймати лише через 2 години після ін'єкції дефероксаміну. Тривалий прийом великих доз у осіб, які лікуються дисульфірамом, гальмує реакцію дисульфірам-алкоголь. Великі дози знижують ефективність трициклічних антидепресантів.

Діючі речовини: 1 саше містить парацетамолу 650 мг, фенілефрину гідрохлориду 10 мг та аскорбінової кислоти 50 мг;

допоміжні речовини: сахароза, кислота лимонна безводна, натрію цитрат, ацесульфам калію (Е 950), аспартам (Е 951), хіноліновий жовтий (Е 104), лимонні ароматизатори.

Призначення препарату у ці періоди протипоказане.

Здатність проводити швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Під час лікування слід утримуватись від керування автомобілем або технікою, які потребують підвищеної концентрації уваги.

Протипоказано дітям віком до 12 років.

Симптоматичне лікування застуди та грипу (головний біль, біль у м'язах і суглобах, лихоманка, сльозотеча, нежить, закладеність носа).

• Гіперчутливість до будь-якого компонента препарату;
• вроджена гіпербілірубінемія;
• дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази;
• тяжкі порушення функції печінки або нирок;
• гострий гепатит;
• тяжка артеріальна гіпертензія, тяжкі серцево-судинні захворювання, включаючи порушення провідності, виражений атеросклероз, тяжку форму ішемічної хвороби серця;
• стан підвищеного збудження;
• порушення сну;
• епілепсія;
• захворювання крові;
• лейкопенія;
• анемія;
• тромбоз;
• тромбофлебіт;
• гіпертиреоз;
• важкі форми цукрового діабету;
• гострий панкреатит;
• алкоголізм;
• закритокутова глаукома;
• гіпертрофія передміхурової залози із утрудненим сечовипусканням;
• одночасний прийом з інгібіторів моноамінооксидази (МАО) та протягом 2-х тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО.

Висипати вміст 1 пакетика в чашку та залити гарячою водою.

Перемішувати до повного розчинення.

Вживати у теплому вигляді.

Дорослим та дітям від 12 років: разова доза 1 пакетик.

При необхідності дозу можна повторювати кожні 4-6 годин.

Не приймати більше 4 пакетиків на добу.

Курс лікування має бути не більше ніж 3-5 днів.

Можуть спостерігатися такі побічні ефекти:

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок.

Зміни з боку шкіри та підшкірної клітковини: алергічний дерматит, свербіж, висипання на шкірі та слизових, еритематозні, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна еритема (в т. ч. синдром Стівенса-Джонсона), кровоізлі.

Неврологічні розлади: головний біль, тремор, парестезії, почуття страху, занепокоєння, нервове збудження, дратівливість, сплутаність свідомості, порушення сну, безсоння, сонливість, седативний стан, депресії, галюцинації, тривога, шум у вухах, слабкість, крутіння; порушення концентрації уваги протягом наступного дня, особливо при недостатній тривалості сну після прийому препарату.

Шлунково-кишкові розлади: нудота, блювання, дискомфорт і біль в епігастрії, печія, зниження апетиту, запор, діарея, метеоризм, сухість у роті, виразки слизової оболонки рота, гіперсалівація, геморагії.

Гепатобіліарні порушення: підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект).

Ендокринні розлади: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми.

З боку органів зору: мідріаз, порушення зору та акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску.

Зміни з боку крові та лімфатичної системи: анемія, сульфгемоглобінемія та метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у ділянці серця), гемолітична анемія. З боку нирок та сечовидільної системи (при прийомі великих доз) – порушення сечовиділення, нефротоксичність (ниркова колька, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз); олігурія.

Кардіальні розлади: підвищення артеріального тиску, біль у серці, серцебиття, синусова тахікардія, задишка, набряки, рефлекторна брадикардія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів.

Ризик передозування підвищений у пацієнтів із захворюванням печінки.

Передозування, як правило, обумовлене парацетамолом і проявляється блідістю шкіри, анорексією, нудотою, блюванням, болями у животі, гепатонекрозом, підвищенням активності печінкових трансаміназ, збільшенням протромбінового індексу. Симптоми ураження печінки спостерігаються через 12-48 годин після передозування. Виникають порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкій інтоксикації печінкова недостатність може прогресувати та призвести до розвитку токсичної енцефалопатії з порушенням свідомості, в окремих випадках – ndash; з летальним кінцем. При прийомі високих доз можуть розвиватися порушення з боку сечовивідної системи. нефротоксичність (ниркова колька, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз). Гостра ниркова недостатність із гострим некрозом канальців може розвинутись навіть за відсутності тяжкого ураження нирок. Відзначалася також серцева аритмія. Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу та у дітей, які прийняли парацетамолу понад 150 мг/кг маси тіла. При тривалому застосуванні у високих дозах можливі апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія.

Передозування, обумовлене дією фенілефрину, може викликати підвищене потовиділення, психомоторне збудження або пригнічення центральної нервової системи, головний біль, блідість, запаморочення, безсоння, порушення серцевого ритму, тахікардію, рефлекторну брадикардію, екстрасистолію, тремор, тремор. У тяжких випадках можливе виникнення порушень свідомості, галюцинацій, судом та аритмій.

Передозування, зумовлене дією аскорбінової кислоти, може виявитися нудотою, блюванням, здуттям та болями в животі, свербінням, висипанням на шкірі, підвищеною збудливістю. Високі дози аскорбінової кислоти (більше 3000 мг) можуть спричинити тимчасову осмотичну діарею та шлунково-кишкові розлади, порушення обміну цинку, міді, глюкозурію, кристалурію, утворення конкрементів у нирках.

Лікування. При передозуванні необхідно надати швидку медичну допомогу, навіть якщо симптоми передозування не виявлено. Необхідно промити шлунок, призначити прийом активованого вугілля та продовжити симптоматичну терапію. Застосування антидотів парацетамолу – N-ацетилцистеїну внутрішньовенно та метіоніну перорально – може дати позитивний ефект протягом 48 годин після передозування. Симптоматична терапія, застосування альфа-блокаторів, таких як фентоламін, при тяжкій гіпертензії.

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Препарат чинить знеболювальну, жарознижувальну, судинозвужувальну активність.