Гідроксизин-ДН 25 мг N30 таблетки

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у коробці.

Таблетки, покриті плівковою оболонкою.

Гідроксизин гідрохлорид не є депресантом кори головного мозку, але його дія може бути пов'язана з пригніченням активності в деяких ключових зонах субкортикальних ділянок центральної нервової системи.

Антигістамінна та бронходилатаційна дії були продемонстровані експериментально та підтверджені клінічно. Фармакологічні та клінічні дослідження свідчать про те, що гідроксизин у терапевтичних дозах не підвищує секрецію шлунка або кислотність, і у більшості випадків має м'яку антисекреторну активність. Зменшення бульбашок та почервоніння було продемонстровано у здорових дорослих добровольців та у дітей після внутрішньошкірних ін'єкцій гістаміну або антигенів. Гідроксизин також виявив свою ефективність у полегшенні сверблячки при різних формах кропив'янки, екземи та дерматиту.

Дані електроенцефалографії у здорових добровольців демонструють анксіолітично-седативний профіль препарату. Анксіолітичний ефект був підтверджений у хворих під час використання різних класичних психометричних тестів. Дані полісомнографії у пацієнтів у стані тривоги та пацієнтів, які страждають на безсоння, свідчать про збільшення загального часу сну, скорочення загального часу нічних пробуджень та скорочення латентності сну після прийому одноразової або багаторазових щоденних доз по 50 мг. Зниження тонусу м'язів було продемонстровано у пацієнтів у стані тривоги при застосуванні щоденної дози 3 × 50 мг.

Не спостерігалося порушень пам'яті. Не було симптомів відміни після 4 тижнів лікування у пацієнтів у стані тривоги.

У разі застосування пероральних лікарських форм антигістамінний ефект починається приблизно через 1 годину. Седативний ефект для рідких пероральних форм починається через 5-10 хвилин і через 30-45 хвилин - для таблеток.

Гідроксизин має також спазмолітичні та симпатолітичні ефекти. Він має слабкий афінітет до мускаринових рецепторів. Гідроксизин демонструє м'яку аналгетичну дію.

Абсорбція.

Гідроксизин швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 2 години після перорального прийому. Після застосування одноразових пероральних доз 25 мг та 50 мг у дорослих концентрації Cmax, як правило, становить 30 та 70 нг/мл відповідно. Після повторного введення раз на день максимальні концентрації збільшуються на 30%. Біодоступність гідроксизину при пероральному застосуванні порівняно з внутрішньом'язовим становить близько 80%.

Розподіл.

Гідроксизин широко розподіляється в організмі і зазвичай більше концентрується у тканинах, ніж у плазмі. У дорослих видимий обсяг розподілу становить від 7 до 16 л/кг. Гідроксизин проникає у шкіру після перорального прийому. Як після одноразового, так і після багаторазового прийому концентрації гідроксизину в шкірі вище за концентрацію в сироватці крові. Гідроксизин проходить через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри, утворює більше концентрації у плода, ніж у матері.

Метаболізм.

Гідроксизин значною мірою метаболізується. Утворення основного метаболіту цетиризину, метаболіту карбонової кислоти (приблизно 45% пероральної дози) стимулюється алкогольдегідрогеназою. Цей метаболіт має властивості периферичного H1-антагоніста. Інші ідентифіковані метаболіти включають N-деалкілований метаболіт та О-деалкілований метаболіт з періодом напіввиведення 59 годин. Ці шляхи метаболізму непрямі головним чином CYP3A4/5.

Виведення.

Період напіввиведення гідроксизину у дорослих становить приблизно 14 годин (діапазон 7-20 годин). Видимий загальний обсяг організму, розрахований у ході досліджень, становить 13 мл/хв/кг. Тільки 0,8% дози виводиться у незміненому вигляді із сечею. Головний метаболіт, цетиризин, виводиться у незміненому вигляді із сечею (25% гідроксизину, що застосовується перорально).

Пацієнти похилого віку.

Фармакокінетика гідроксизину досліджувалась у 9 здорових випробуваних літнього віку (69,5 ± 3,7 року), після одного прийому 0,7 мг/кг перорально. Період напіввиведення гідроксизину подовжився до 29 годин, і видимий об'єм розподілу збільшився до 22,5 л/кг. Рекомендується зменшити щоденну дозу гідроксизину для пацієнтів похилого віку.

Діти.

Фармакокінетика гідроксизину оцінювалася у 12 дітей (6,1 ± 4,6 року: 22 ± 12 кг) після одного прийому 0,7 мг/кг перорально. Видимий обсяг плазми приблизно в 2,5 рази вищий за обсяг дорослих. Період напіввиведення був коротшим, ніж у дорослих. Він складав близько 4 годин у 1-річних пацієнтів та 11 годин у 14-річних пацієнтів.

Печовинна недостатність.

У досліджуваних із вторинною печінковою дисфункцією внаслідок первинного біліарного цирозу загальний обсяг становив приблизно 66% від показника у здорових піддослідних. Період напіввиведення збільшився до 37 годин, а концентрації карбоксильних метаболітів цетиризину в сироватці крові виявилися вищими, ніж у молодих пацієнтів з нормальною функцією печінки. Слід зменшити щоденну дозу або частоту прийому хворих з порушеннями функції печінки.

Ніркова недостатність.

Фармакокінетика гідроксизину досліджувалась у 8 хворих з тяжкою нирковою недостатністю (обсяг креатиніну 24 ± 7 мл/хв). AUC (площа під фармакокінетичною кривою) гідроксизином не змінювалася релевантно, тоді як AUC карбоксильного метаболіту цетиризину була підвищеною. Цей метаболіт не видаляється ефективно за допомогою гемодіалізу.

Щоб уникнути значного накопичення метаболіту цетиризину після застосування багаторазових доз гідроксизину, щоденну дозу гідроксизину слід скоротити для пацієнтів з порушенням функції нирок.

Анксіолітики. Похідні дифенілметану.

Код ATX N05B B01.

Слід враховувати посилення дії Гідроксизин-ДН при одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, що пригнічують центральну нервову систему (ЦНС) або мають антихолінергічні властивості. І тут їх дозування підбирають індивідуально. Алкоголь також посилює ефекти Гідроксизин-ДТ.

Слід уникати одночасного призначення з інгібіторами МАО (МАО) та холіноблокаторами. Препарат запобігає пресорній дії адреналіну та протисудомної активності фенітоїну, а також перешкоджає дії бетагістину та препаратів-блокаторів холінестерази.

Циметидин 600 мг двічі на добу підвищував концентрацію гідроксизину в сироватці крові на 36% і знижує пікові концентрації метаболіту цетиризину на 20%.

Гідроксизин-ДН є інгібітором CYP2D6 і у високих дозах може спричинити медикаментозну взаємодію із субстратами CYP2D6.

Гідроксизин-ДН не має інгібуючого впливу в концентрації 100 мкмоль на ізоформи УДФ глюкуронілтрансферази у мікросомах печінки людини. Він інгібує ізоформи цитохрому P450 2С 9, 2C19 і 3А 4 при концентраціях вище за пікові концентрації в плазмі. Тому малоймовірно, що гідроксизин-ДН може порушити метаболізм лікарських препаратів, які є субстратами для цих ферментів.

Метаболіт цетиризин при концентрації 100 мкмоль не має інгібуючого ефекту на цитохром печінки людини 450 та ізоформи УДФ-глюкуронілтрансферази.

Гідроксизин метаболізується алкогольдегідрогеназою та CYP3A4/5, підвищення концентрації гідроксизину в крові очікується, коли гідроксизин застосовується разом із препаратами – потужними інгібіторами цих ферментів. Однак коли інгібується лише один шлях метаболізму, інші шляхи можуть частково компенсувати це.

Одночасне застосування гідроксизину з потенційно аритмогенними препаратами підвищує ризик подовження інтервалу QT та поліморфної шлуночкової тахікардії типу «пірует».

діюча речовина: hydroxyzine, 1 таблетка містить гідроксизин гідрохлориду 25 мг.

допоміжні речовини: целактозу 80, суміш лактози моногідрату та целюлози порошкоподібного (75: 25), кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, гіпромелоза, поліетиленгліколь 400, титану діоксид (Е 171).

Оскільки гідроксизин може впливати на увагу та швидкість психомоторних реакцій, пацієнтам слід уникати керування автомобілем або роботи з механізмами.

Було продемонстровано репродуктивну токсичність препарату на тваринах.

Гідроксизин проходить через плацентарний бар'єр, що викликає високі концентрації у плода порівняно з материнським організмом. На сьогодні немає релевантних епідеміологічних даних про вплив Гідроксизин-ДН у період вагітності, тому Гідроксизин-ДН протипоказаний у період вагітності.

У новонароджених, матері яких отримували Гідроксизин-ДТ у період вагітності та/або пологів, одразу через кілька годин після народження спостерігалися такі явища: гіпотонія, порушення рухів, у тому числі екстрапірамідні розлади, клонічні рухи, гноблення центральної нервової системи, неонатальні гіпоксичні стани чи затримка сечі. Тому Гідроксизин-ДН протипоказаний у період вагітності.

Цетиризин, основний метаболіт гідроксизину, проникає у грудне молоко.

Дослідження з екскреції гідроксизином у грудне молоко не проводилося, але побічні ефекти тяжкого ступеня були виявлені у новонароджених/немовлят, матері яких отримували лікування Гідроксизин.

Гідроксизин-ДН протипоказаний у період годування грудьми. Якщо необхідне лікування Гідроксизин-ДТ, годування слід припинити.

Немає відповідних даних щодо впливу на фертильність у людей.

Жінкам репродуктивного віку необхідно рекомендувати застосовувати адекватні контрацептивні засоби для запобігання вагітності під час лікування Гідроксизином.

Для симптоматичного лікування свербежу:

Діти віком від 3 до 6 років (з масою тіла понад 15 кг): від 1 мг/кг до 2,5 мг/кг на день у кілька прийомів.

Діти віком від 6 років: 1 мг/кг до 2 мг/кг на день у кілька прийомів.

Для премедикації – 1 мг/кг 1 годину до операції, а також додатково 1 мг/кг у ніч перед анестезією.

• симптоматичне лікування тривожних станів у дорослих;
• як седативний засіб у період премедикації;
• симптоматична терапія свербежу.

• гіперчутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин препарату, цетиризину, інших похідних піперазину, амінофіліну або етилендіаміну;
• порфірія;
• подовження інтервалу QT;
• період вагітності та годування груддю;
• спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або мальабсорбція глюкози-галактоз;

Дорослі.

Для симптоматичного лікування тривожних станів: 50 мг на добу в 3 прийоми (12,5 мг уранці, 12,5 мг вдень, 25 мг на ніч). У тяжких випадках дозу можна збільшити до 300 мг на добу.

Для премедикації у хірургічній практиці: 50-200 мг за один або два прийоми за 1 годину до операції, а додатково може передувати застосування один раз на ніч перед анестезією.

Для симптоматичного лікування сверблячки початкова доза 25 мг, при необхідності дозу можна збільшити (по 25 мг 3-4 рази на день).

Разова максимальна доза не повинна перевищувати 200 мг, максимальна добова доза становить 300 мг.

Корекція дози.

Дозування підбирається індивідуально залежно від реакції пацієнта на лікування в межах рекомендованого дозового діапазону.

Старим пацієнтам рекомендується починати з половини рекомендованої дози через подовжену дію препарату.

Пацієнтам із порушеннями функції печінки рекомендується зменшити добову дозу на 33%.

Слід знижувати дози пацієнтам з помірною або тяжкою нирковою недостатністю через зниження екскреції метаболіту-цетиризину.

Особливості застосування
Гідроксизин призначати з обережністю хворим, схильним до судомних реакцій.

Діти раннього віку схильні до розвитку побічних явищ із боку центральної нервової системи. У дітей розвиток судом спостерігався частіше, ніж у дорослих.

Через антихолінергічний ефект препарат слід призначати з обережністю хворим на глаукому, пацієнтам із утрудненим сечовиділенням, запором, міастенією гравіс, деменцією.

Для хворих, які одночасно отримують лікування іншими засобами, які пригнічують ЦНС, або холіноблокаторами, дозу потрібно коригувати.

Слід уникати прийому алкоголю або інших седативних препаратів у період лікування гідроксизин-ДТ.

Слід бути обережними при призначенні препарату особам, схильним до серцевої аритмії, у тому числі з дисбалансом електролітів (гіпокаліємія, гіпомагніємія), з хворобами серця або хворим, які отримують антиаритмічні препарати. Для таких пацієнтів слід розглянути застосування альтернативної терапії.

Для хворих з подовженням інтервалу QT слід розглянути застосування альтернативної терапії.

Хворим похилого віку лікування слід розпочинати з половини терапевтичної дози.

Для хворих з порушенням функції печінки або з помірно вираженою або тяжкою нирковою недостатністю дозу слід зменшити.

Лікування препаратом необхідно припинити не менш як за 5 діб до проведення алергічного тесту або провокаційної проби з метахоліну.

Побічні ефекти в основному пов'язані з пригніченням ЦНС або парадоксальним стимулюючим ефектом на центральну нервову систему, антихолінергічною активністю або реакцією гіперчутливості.

Наведені нижче побічні реакції спостерігалися в клінічних дослідженнях з цетиризином, головним метаболітом гідроксизину тромбоцитопенія, агресія, депресія, тик, дистонія, парестезії, окулогірних криз, діарея, дизурія, нетримання сечі, слабкість, набряки, Отже, такі реакції можуть виникнути при застосуванні гідроксизину.

Наведені нижче побічні реакції, що відзначалися при застосуванні препарату, розподілені за частотою так:
дуже часто (> 1/10);
часто (> 1/100 до <1/10 );
нечасто (> 1/1000 до <1/100);
рідко (> 1/10000, <1/1000);
дуже рідко (<1 /10000);
частота невідома (не можна оцінити за наявними даними).

З боку серцево-судинної системи: рідко – тахікардія, артеріальна гіпотензія. Частота невідома - подовження інтервалу QT, поліморфна шлуночкова тахікардія типу «пірует».

З боку органу зору: рідкісні порушення акомодації, нечіткість зору.

Загальні порушення: часто-втомлюваність; нечасто – загальна слабкість, лихоманка.

З боку імунної системи: рідко – гіперчутливість; дуже рідко – анафілактичний шок.

З боку травної системи: рідко – зміни функціональних проб печінки. Частота невідома – гепатит.

Неврологічні розлади: дуже часто - сонливість суцільно головний біль, седація; нечасто - запаморочення, безсоння, тремор; рідко – судоми, дискінезія.

Психічні розлади: нечасто – збудження, сплутаність свідомості; рідко – дезорієнтація, галюцинації.

З боку сечовивідної системи: рідко - затримка сечовипускання.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко – бронхоспазм.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: рідко - свербіж, еритематозний висип, плямисто-папульозний висип, кропив'янка, дерматит; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, підвищена пітливість, фіксована лікарська еритема, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, ексудативна мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона.

Прояв передозування може бути виражений антихолінергічною дією, пригніченням або парадоксальною стимуляцією ЦНС. Симптомами значного передозування можуть бути: нудота, блювання, тахікардія, гіпертермія, сонливість, порушення зіниці рефлексу, тремор, галюцинації, порушення свідомості, пригнічення дихання, судоми, артеріальна гіпотензія, кардіо аритмія. Може збільшитись ступінь тяжкості коми та виникнути кардіореспіраторний колапс.

Якщо спонтанне блювання відсутнє, рекомендується негайне промивання шлунка. Блювоту необхідно викликати штучним шляхом. Показано загальні підтримуючі заходи, що включають контроль життєво важливих функцій організму та спостереження лікаря за хворим.

Не слід призначати сироп іпекакуани пацієнтам із симптомами або схильністю до швидкого зниження чутливості у разі розвитку коми або судом, оскільки це може призвести до аспіраційної пневмонії.

Якщо необхідно отримати вазопресорний ефект, слід призначати норадреналін або метараменол. Не слід призначати адреналін.

Хворих із тяжкими симптомами передозування необхідно перевірити на наявність в організмі алкоголю або інших лікарських засобів. Їм слід призначати кисень, налоксон, глюкозу, тіамін.

Дані літератури вказують на те, що за наявності тяжких, що загрожують життя антихолінергічних ефектів, що погано піддаються лікуванню, можуть бути корисними пробні терапевтичні дози фізостигміну. Не слід застосовувати фізостигмін лише для підтримки пацієнта у свідомості. Якщо разом із Гідроксизином пацієнт прийняв циклічні антидепресанти, застосування фізостигміну може призвести до нападів та зупинки серця.

Фізостигмін не слід призначати при синусовій аритмії.

Специфічного антидоту немає. Застосування гемодіалізу або гемоперфузії є недоцільним.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Гідроксизин гідрохлорид є похідною речовиною дифенілметану, хімічно не пов'язаний з фенотіазинами, резерпіном, мепробаматом або бензодіазепінами.