Дорослі
Дози і швидкість введення коригують згідно з об'ємом крововтрати та індивідуальними потребами у відновленні та підтримці стабільної гемодинамічної ситуації відповідно. Ефект заміщення об'єму контролюють шляхом моніторингу артеріального тиску, центрального венозного тиску, частоти серцевих скорочень, швидкості діурезу, концентрації гемоглобіну, гематокриту.
Середні рекомендовані дози Гелофузину наведені у Таблиці 1 нижче.
Показання |
Середня рекомендована доза |
Профілактика гіповолемії і артеріальної гіпотензії. Лікування легкої гіповолемії, наприклад, при невеликих втратах крові і плазми |
500-1000 мл протягом 1-3 годин |
Лікування тяжкої гіповолемії |
1000-2000 мл |
В екстрених ситуаціях, коли існує загроза життю |
500 мл шляхом швидкої інфузії (під тиском), потім, після покращання параметрів серцево- судинної системи, інфузію проводять відповідно до дефіциту об'єму |
Гемодилюція (ізоволемічна) |
Об'єм Гелофузину, що вводиться, еквівалентний втраті плазми крові, але зазвичай не перевищує 20 мл/кг маси тіла на добу |
Екстракорпоральний кровообіг |
Доза залежить від методу, що застосовується, але зазвичай становить близько 500-1500 мл |
Максимальна доза
З токсикологічної точки зору обмежень дози немає. Максимальна добова доза визначається ступенем гемодилюції. Слід дотримуватись обережності, щоб уникнути зниження гематокриту нижче критичних значень.
Значення, що вважаються критичними для пацієнта, варіюються індивідуально, залежно, inter alia, від капілярної екстракції кисню, віку пацієнта, циркуляторного резерву і клінічного стану. У пацієнтів з нормальною потребою у кисні і неушкодженим компенсаторним механізмом може бути прийнятною гемодилюція аж до рівня гемоглобіну 8 г/100 мл або гематокриту 25 %; у пацієнтів відділень інтенсивної терапії гемоглобін не повинен падати нижче 10 г/100 мл або гематокрит — нижче 30 %. У разі потреби необхідне додаткове переливання крові або еритроцитарної маси.
Слід звернути увагу на розведення протеїнів плазми крові (у тому числі альбуміну і факторів коагуляції) і у разі необхідності провести їх достатнє заміщення.
Швидкість інфузії
Швидкість інфузії залежить від актуальної гемо динамічної ситуації. Зазвичай 500 мл вводять протягом 30 хвилин. Однак перші 20-30 мл розчину слід вводити повільно, щоб якомога раніше визначити появу анафілактоїдної реакції.
У випадку шоку можна вводити до 20 мл Гелофузину на кг маси тіла на годину (що відповідає 0,33 мл/кг маси тіла/хв). При загрозі для життя Гелофузин можна швидко вводити під тиском: 500 мл за 5-10 хвилин.
Надто швидка інфузія може призвести до циркуляторного перевантаження.
Діти
Оскільки задокументований досвід застосування Гелофузину дітям недостатній, дозу слід підбирати дуже обережно відповідно до індивідуальної потреби у відновленні та підтриманні нормального гемодинамічного стану і циркулюючого об'єму рідини.
Спосіб введення
Внутрішньовенне введення.
Перед введенням розчин слід підігріти до температури тіла.
При введенні Гелофузину шляхом інфузії під тиском (у тому числі за допомогою манжети або інфузійного насоса), перед введенням розчину необхідно видалити все повітря зсередини контейнера і системи для введення, оскільки існує небезпека розвитку повітряної емболії під час інфузії.
Особливості застосування
Гелофузин слід з обережністю застосовувати пацієнтам з алергічними захворюваннями, у тому числі хворим на бронхіальну астму.
Препарати желатину для заміщення об'єму рідко можуть спричиняти анафілактоїдні реакції різного ступеня тяжкості. Для того, щоб якомога раніше визначити розвиток анафілактоїдної реакції, перші 20-30 мл слід вводити повільно і при уважному нагляді за пацієнтом.
Гелофузин слід застосовувати з обережністю і лише при ретельному моніторингу гемодинамічного стану пацієнта у таких випадках:
- пацієнтам літнього віку;
- пацієнтам, які мають ризик циркуляторного перевантаження, у тому числі пацієнтам із застійною серцевою недостатністю, недостатністю правого або лівого шлуночка, артеріальною гіпертензією, набряком легенів або нирковою недостатністю з оліго- або анурією.
Необхідно перевіряти сироваткові концентрації електролітів і водний баланс, особливо у пацієнтів з гіпернатріємією, гіпокаліємією, дегідратацією або порушеннями функції нирок. Особливу увагу слід звернути на появу симптомів гіпокальцемії (у тому числі ознак тетанії, парестезії); слід вжити відповідних заходів.
У стані дегідратації спершу необхідно відкоригувати дефіцит рідини. Слід належним чином замістити електроліти.
При компенсації тяжких втрат крові шляхом інфузії великих об'ємів Гелофузину необхідно за будь-яких обставин перевіряти гематокрит. Гематокрит не повинен падати нижче критичних значень, наведених у розділі «Спосіб застосування та дози».
Аналогічно, у таких ситуаціях слід контролювати вплив дилюції на фактори коагуляції, особливо у пацієнтів з існуючими розладами гемостазу.
Оскільки препарат не заміщає втрат протеїнів плазми крові, рекомендується перевіряти концентрації останніх.
Загальні настанови з профілактики побічних реакцій
Ретельний нагляд за пацієнтом упродовж інфузії, особливо під час введення перших 20-30 мл розчину.
Достатнє інформування лікарів і середнього медичного персоналу про типи і тяжкість можливих побічних реакцій, що можуть розвинутися після введення колоїдних замісників об'єму.
Негайний доступ до всього обладнання і медикаментів для серцево-легеневої реанімації. Негайне припинення інфузії при появі будь-яких ознак побічної реакції.
Невідкладне лікування анафілактоїдних реакцій проводиться за загальноприйнятими схемами залежно від тяжкості реакції.
За допомогою жодної процедури не можна передбачити, які пацієнти схильні до розвитку анафілактоїдних реакцій, як неможливо передбачити також перебіг і тяжкість жодної такої реакції.
Анафілактоїдні реакції, спричинені розчинами желатину, можуть бути гістамін - опосередкованими або гістамін-незалежними. Вивільнення гістаміну можна попередити за допомогою застосування комбінації блокаторів Н1- і Н2-рецепторів. Профілактичне введення кортикостероїдів не було визнано ефективним.
Побічні реакції можуть розвиватися як у свідомих, так і у анестезованих пацієнтів. До теперішнього часу не повідомлялося про анафілактоїдні реакції у гострій фазі дефіциту об'єму і шоку.
Вплив на результати лабораторних тестів
Гелофузин може впливати на результати таких клініко-хімічних тестів, призводячи до тримання до помилково високих значень:
- швидкість осідання еритроцитів;
- питома вага сечі;
- визначення неспецифічних протеїнів, у тому числі біуретовим методом.
Невикористаний вміст відкритого контейнера потрібно утилізувати.
Застосовувати розчин, лише якщо він прозорий і без осаду, а контейнер не ушкоджений. Застосувати негайно після приєднання контейнера до системи для введення.
Після змішування або додавання додаткових речовин негайно розпочати введення.