Одночасне застосування флуконазолу та нижчевказаних лікарських засобів протипоказані.
Цизаприд
Повідомлялося про розвиток побічних реакцій з боку серця, у тому числі про пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу пірует у пацієнтів, які одночасно застосовували флуконазол та цизаприд. Контрольоване дослідження продемонструвало, що одночасне застосування 200 мг флуконазолу 1 раз на добу та 20 мг цизаприду 4 рази на добу призводило до значного підвищення рівня цизаприду у плазмі та подовження інтервалу QT. Одночасне застосування цих засобів протипоказане (див. «Протипоказання»).
Терфенадін
Через випадки розвитку тяжкої серцевої аритмії, викликаної подовженням інтервалу QTc у пацієнтів, які отримували азольні протигрибкові лікарські засоби одночасно з терфенадином, були проведені дослідження взаємодії цих засобів. У ході одного дослідження при застосуванні флуконазолу у дозі 200 мг на добу не виявлено подовження інтервалу QTc. Інше дослідження при застосуванні флуконазолу у дозах 400 мг та 800 мг на добу продемонструвало, що прийом флуконазолу у дозах 400 мг на добу або вище значно підвищує рівень терфенадину у плазмі при їх одночасному застосуванні. Одночасне застосування флуконазолу в дозах 400 мг або вище з терфенадином протипоказане (див. «Протипоказання»). При застосуванні флуконазолу в дозах нижче 400 мг на добу, одночасно з терфенадином слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнта.
Астемізол
Одночасне застосування з флуконазолом може зменшити кліренс астемізолу. Викликане цим підвищення концентрації астемізолу в плазмі може призвести до подовження інтервалу QT, в окремих випадках - до пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу пірует. Одночасне застосування цих засобів протипоказане (див. «Протипоказання»).
Пімозид та хінідин
Одночасне застосування з флуконазолом може призводити до пригнічення метаболізму пімозиду або хінідину, хоча відповідних досліджень in vitro та in vivo не проводили. Підвищення концентрації пімозиду або хінідину в плазмі може викликати подовження інтервалу QT і в поодиноких випадках призводити до розвитку пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу пірует. Одночасне застосування цих засобів протипоказане (див. «Протипоказання»).
Ерітроміцин
Одночасне застосування еритроміцину та флуконазолу може призводити до збільшення ризику розвитку кардіотоксичності (подовження інтервалу QT, пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу пірует) і, як наслідок, до раптової серцевої смерті. Одночасне застосування цих засобів протипоказане (див. «Протипоказання»).
У одночасне застосування флуконазолу та нижчезазначених лікарських засобів не рекомендується.
Галофантрин
Одночасне застосування флуконазолу та галофантрину може призводити до підвищення концентрації галофантрину в плазмі за рахунок пригнічення CYP3A4. Викликане цим підвищення концентрації галофантрину в плазмі може призводити до підвищення ризику розвитку кардіотоксичності (подовження інтервалу QT, пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу пірует) і, як наслідок, до раптової серцевої смерті. Слід уникати одночасного застосування цих засобів (див. розділ «Особливості застосування»).
Одночасне застосування флуконазолу та нижчезазначених лікарських засобів потребує обережності.
Аміодарон
Одночасне застосування флуконазолу та аміодарону може призвести до подовження інтервалу QT. Одночасне застосування цих засобів потребує обережності, особливо у разі прийому високої дози флуконазолу (800 мг).
Одночасне застосування флуконазолу та нижчезазначених лікарських засобів потребує обережності та корекції дози.
Вплив інших лікарських засобів на флуконазол
Дослідження взаємодії продемонстрували, що пероральне застосування флуконазолу одночасно з їжею, прийомом циметидину, антацидів або подальшим опроміненням всього тіла для пересадки кісткового мозку не має клінічно значущого впливу на абсорбцію флуконазолу.
Рифампіцин
Одночасне застосування з рифампіцином призводило до зниження AUC на 25% і скорочує t 1/2 флуконазолу на 20%. У разі одночасного застосування цих засобів слід розглянути доцільність підвищення дози флуконазолу.
Гідрохлортіазид
У дослідженні фармакокінетичної взаємодії одночасне багаторазове застосування гідрохлортіазиду здоровим добровольцям підвищувало концентрацію флуконазолу у плазмі крові на 40%. Такі параметри взаємодії не потребують змін у режимі дозування флуконазолу у пацієнтів, які одночасно приймають сечогінні засоби.
Вплив флуконазолу на інші лікарські засоби
Флуконазол є помірним інгібітором цитохрому P450 (CYP) ферменту 2C9 та 3A4. Флуконазол є потужним інгібітором ферменту 2С19. На додаток до спостережуваних/документально підтверджених взаємодій, описаних нижче, при одночасному застосуванні з флуконазолом існує ризик підвищення в плазмі концентрацій інших сполук, які метаболізуються CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4. Тому застосовувати такі засоби одночасно з флуконазолом слід обережно, при цьому необхідно ретельно спостерігати за станом пацієнтів. Пригнічуюча дія флуконазолу на ферменти зберігається протягом 4-5 діб після його застосування у зв'язку з його тривалим t 1/2 (див. розділ «Протипоказання»).
Альфентанілом
Одночасне застосування альфентанілу (у дозі 20 мкг/кг) здоровим добровольцям призводило до дворазового збільшення AUC 10 флуконазолу (у дозі 400 мг) можливо, через інгібування CYP3A4. У разі одночасного застосування цих засобів може знадобитися коригування дози альфентанілу.
Амітриптилін, нортриптилін
Одночасне застосування з флуконазолом призводило до посилення дії амітриптиліну або нортриптиліну. У разі одночасного застосування цих засобів рекомендується вимірювати концентрації 5-нортриптилином та/або S-амітриптиліну на початку комбінованої терапії та через 1 тиждень. У разі потреби слід відкоригувати дозу амітриптиліну/нортриптиліну.
Амфотерицин В.
Одночасне застосування флуконазолу та амфотерицину В інфікованих мишах з нормальним імунітетом та інфікованих мишей зі зниженим імунітетом дало такі результати: з адитивним протигрибковим ефектом при системній інфекції C . albicans, відсутність взаємодії при внутрішньочерепній інфекції Cryptococcus neoformans та антагонізм цих засобів при системній інфекції Aspergillus fumigatus. Клінічне значення результатів, отриманих у цих дослідженнях, невідомо.
Антикоагулянти
Як і при застосуванні інших азольних протигрибкових засобів при одночасному застосуванні флуконазолу та варфарину зафіксовано випадки розвитку кровотеч (гематоми, носової кровотечі, шлунково-кишкових кровотеч, гематурії та мелени) у поєднанні з подовженням протромбінового часу. При одночасному застосуванні флуконазолу та варфарину спостерігалося дворазове підвищення протромбінового часу, ймовірно, внаслідок пригнічення метаболізму варфарину через CYP2С9. У разі одночасного застосування флуконазолу з кумариновими антикоагулянтами або інданедіоном слід ретельно контролювати протромбіновий час. Можлива корекція дози антикоагулянтів.
Бензодіазепіни короткої дії, наприклад мідазолам, тріазолам
Одночасне застосування з флуконазолом призводило до значного підвищення концентрації перорального мідазоламу та посилення психомоторних ефектів. Одночасний прийом флуконазолу у дозі 200 мг та мідазоламу у дозі 7,5 мг перорально призводив до підвищення AUC та t 1/2 мідазоламу у 3,7 та 2,2 рази відповідно. Одночасний прийом флуконазолу у дозі 200 мг на добу та 0,25 мг триазоламу перорально призводив до підвищення AUC та t 1/2 триазоламу у 4,4 та 2,3 рази відповідно. При одночасному застосуванні флуконазолу та триазоламу спостерігалося потенціювання та пролонгація ефектів триазоламу. У разі одночасного застосування флуконазолу з бензодіазепінами слід зменшити дозу бензодіазепінів, щоб встановити належний моніторинг за станом пацієнта.
Карбамазепін
Одночасне застосування з флуконазолом пригнічує метаболізм карбамазепіну та спричинює підвищення рівня карбамазепіну в плазмі крові на 30%. Існує ризик розвитку проявів токсичності з боку карбамазепіну. У разі одночасного застосування цих засобів може знадобитися коригування дози карбамазепіну в залежності від рівня його концентрації та ефектів.
Блокатори кальцієвих каналів
Деякі антагоністи кальцію (ніфедипін, ісрадипін, амлодипін та фелодипін) метаболізуються ферментом CYP3A4. Флуконазол потенційно може підвищувати системну експозицію блокаторів кальцієвих каналів. У разі одночасного застосування цих засобів рекомендується ретельне спостереження щодо розвитку побічних реакцій.
Целекоксиб
Одночасне застосування з флуконазолом (200 мг на добу) підвищувало Cmax та AUC целекоксибу (200 мг) на 68% та 134% відповідно. У разі одночасного застосування цих засобів може знадобитися зменшення дози целекоксибу в 2 рази.
Циклофосфамід
Одночасне застосування циклофосфаміду та флуконазолу призводить до підвищення рівня білірубіну та креатиніну в плазмі крові. Ці засоби можна застосовувати одночасно з огляду на ризик підвищення плазмової концентрації білірубіну та креатиніну.
Фентаніл
Зафіксовано летальний випадок інтоксикації фентанілом внаслідок можливої взаємодії фентанілу та флуконазолу. До того ж у дослідженні за участю здорових добровольців було показано, що одночасне застосування з флуконазолом значно уповільнювало елімінацію фентанілу. Підвищення концентрації фентанілу може спричинити пригнічення дихання. У разі одночасного застосування цих засобів слід ретельно контролювати стан пацієнта. Може знадобитися корекція дози фентанілу.
Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази
Одночасне застосування флуконазолу та інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, які метаболізуються CYP3A4 (аторвастатин та симвастатин), або інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, які метаболізуються CYP2C9 (флувастатин), підвищує ризик. У разі необхідності одночасного застосування цих засобів слід ретельно спостерігати за пацієнтом щодо виникнення симптомів міопатії та рабдоміолізу та проводити моніторинг рівня КФК у плазмі крові. У разі підвищення рівня КФК, а також при діагностуванні або підозрі на міопатію/рабдоміоліз застосування інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази слід припинити.
Олапариб
Одночасне застосування з помірними інгібіторами CYP3A4, такими як флуконазол, збільшує плазмові концентрації олапарибу. Одночасне застосування цих засобів не рекомендується. Якщо такої комбінації не можна уникнути, прийом олапарибу обмежують у дозі 200 мг двічі на добу.
Імуносупресори (наприклад, циклоспорин, еверолімус, сиролімус і такролімус).
Циклоспорин
Одночасне застосування з флуконазолом значно підвищує концентрацію та AUC циклоспорину. При одночасному прийомі флуконазолу у дозі 200 мг на добу та циклоспорину у дозі 2,7 мг/кг/добу спостерігалося збільшення AUC циклоспорину в 1,8 раза. Ці засоби можна застосовувати одночасно за умови зменшення дози циклоспорину залежно від його концентрації.
Еверолімус
Хоча досліджень in vitro та in vivo не проводили, відомо, що флуконазол може підвищувати концентрацію еверолімусу в плазмі через пригнічення CYP3А4.
Сіролімус
Одночасне застосування з флуконазолом підвищує концентрацію сиролімусу в плазмі крові, ймовірно, шляхом пригнічення метаболізму сиролімусу ферментом CYP3A4 та P-глікопротеїн. Ці засоби можна застосовувати одночасно за умови коригування дози сиролімусу залежно від рівня концентрації та його ефектів.
Такролімус
Одночасне застосування з флуконазолом може підвищувати концентрацію такролімусу в плазмі крові до 5 разів при його пероральному застосуванні через пригнічення метаболізму такролімусу ферментом CYP3A4 у кишечнику. При внутрішньовенному застосуванні такролімусу не було значних змін фармакокінетики. Підвищені рівні такролімусу асоціюються з нефротоксичністю. У разі одночасного застосування цих засобів дозу такролімусу для перорального застосування слід знижувати залежно від його концентрації.
Лозартан
Одночасне застосування з флуконазолом пригнічує метаболізм лозартану до його активного метаболіту (E-3174), що зумовлює більшу частину антагонізму до рецепторів ангіотензину ІІ при застосуванні лозартану. У разі одночасного застосування цих засобів рекомендується здійснювати постійний моніторинг артеріального тиску у пацієнтів.
Метадон
Одночасне застосування з флуконазолом може підвищувати концентрацію метадону в плазмі. У разі одночасного застосування цих засобів може знадобитися коригування дози метадону.
Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ)
Одночасне застосування з флуконазолом підвищувало Cmax та AUC флурбіпрофену на 23% та 81% відповідно порівняно з відповідними показниками при застосуванні тільки флурбіпрофену. Аналогічно при одночасному застосуванні флуконазолу з рацемічним ібупрофеном (400 мг) C max і AUC фармакологічно активного ізомеру S - (+) - ібупрофену підвищувалися на 15% та 82% відповідно, порівняно з такими показниками при застосуванні лише рацемічного ібупрофену. Хоча спеціальних досліджень не проводили, флуконазол може підвищувати системну експозицію інших нестероїдних протизапальних засобів, які метаболізуються CYP2C9 (наприклад, напроксен, лорноксикама, мелоксикама, диклофенаку). У разі одночасного застосування цих засобів слід проводити періодичне спостереження щодо розвитку побічних реакцій, пов'язаних з нестероїдними протизапальними засобами. Може знадобитися коригування дози НПЗЗ.
Фенітоїн
Флуконазол пригнічує метаболізм фенітоїну у печінці. Одночасне багаторазове застосування флуконазолу в дозі 200 мг та фенітоїну внутрішньовенно в дозі 250 мг призводить до підвищення AUC 24 фенітоїну на 75% та З min на 128%. У разі одночасного застосування цих засобів слід проводити моніторинг концентрації фенітоїну в плазмі крові, щоб уникнути розвитку його токсичної дії.
Преднізон
Зафіксовано випадок, коли у пацієнта після трансплантації печінки на фоні застосування преднізону розвинулася гостра недостатність надниркових залоз, що виникла після припинення тримісячного курсу терапії флуконазолом. Скасування флуконазолу, ймовірно, викликало посилення активності CYP3A4, що призвело до прискорення метаболізму преднізону. У разі тривалого одночасного застосування цих засобів слід проводити ретельне спостереження за пацієнтами з метою запобігання розвитку недостатності кори надниркових залоз після відміни флуконазолу.
Рифабутін
Одночасне застосування з флуконазолом підвищує концентрацію рифабутину в плазмі, що призводить до збільшення AUС рифабутину до 80%. При одночасному застосуванні флуконазолу та рифабутину зафіксовано випадки розвитку увеїту. У разі одночасного застосування цих засобів слід врахувати симптоми токсичної дії рифабутину.
Саквінавір
Одночасне застосування з флуконазолом підвищує AUC і Cmax саквінавіру приблизно на 50% і 55% відповідно через пригнічення метаболізму саквінавіру в печінці ферментом CYP3A4 та через інгібування P-глікопротеїну. Взаємодії між флуконазолом та саквінавіром/ритонавіром не досліджували, тому вони можуть бути більш вираженими. У разі одночасного застосування цих засобів може знадобитися коригування дози саквінавіру.
Виробні сульфонілсечовини
Одночасне застосування з флуконазолом пролонгує t 1/2 пероральних похідних сульфонілсечовини (хлорпропаміду, глібенкламіду, гліпізиду та толбутаміду) при їх застосуванні здоровим добровольцям. У разі одночасного застосування цих засобів рекомендується проводити регулярний контроль цукру в крові та відповідним чином знижувати дозу похідних сульфонілсечовини.
Теофілін
У плацебо-контрольованому дослідженні взаємодії препаратів застосування флуконазолу в дозі 200 мг протягом 14 діб призвело до зниження середнього кліренсу теофіліну в плазмі на 18%. У разі одночасного застосування цих засобів пацієнтів, які застосовують теофілін у високих дозах або мають підвищений ризик розвитку токсичних проявів теофіліну з інших причин, слід проводити спостереження щодо виявлення ознак розвитку токсичної дії теофіліну. Терапію слід змінити у разі ознак токсичності.
Тофацітініб
Вплив тофацитинібу зростає при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, які призводять до помірного інгібування CYP3A4 та потужного інгібування CYP2C19 (наприклад, флуконазол). У разі одночасного застосування з такими засобами рекомендується зменшити дозу тофацитинібу до 5 мг один раз на добу.
Алкоїди барвінку
Хоча відповідних досліджень не проводили, флуконазол, ймовірно через інгібування CYP3A4 може викликати підвищення концентрації алкалоїдів барвінку в плазмі крові (наприклад, вінкрістину та вінбластину), що призводить до розвитку нейротоксичних ефектів.
Вітамін А
Повідомлялося, що у пацієнта, який одночасно застосовував трансретиноеву кислоту (кислотна форма вітаміну А) та флуконазол, спостерігалися побічні реакції з боку центральної нервової системи (ЦНС) у формі псевдотумору головного мозку, цей ефект зник після відміни флуконазолу. Ці засоби можна застосовувати одночасно, але слід пам'ятати про ризик виникнення побічних реакцій з боку центральної нервової системи.
Вориконазол (інгібітор CYP2С9, 2С19 та CYP 3А4)
Одночасне пероральне застосування вориконазолу (400 мг кожні 12 годин протягом 1 доби, потім у дозі 200 мг кожні 12 годин протягом 2,5 діб) та флуконазолу (400 мг у першу добу, потім у дозі 200 мг кожні 24 години). протягом 4 діб) 8 здоровим добровольцям чоловічої статі призвело до підвищення з max та AUC τ вориконазолу в середньому до 57% (90% ДІ: 20%, 107%) та 79% (90% ДІ: 40%, 128%) відповідно. Невідомо, чи призводить зниження дози та/або частоти застосування вориконазолу або флуконазолу до усунення такого ефекту. У разі застосування вориконазолу після флуконазолу слід проводити спостереження щодо розвитку побічних реакцій, асоційованих з вориконазолом.
Зідовудін
Одночасне застосування з флуконазолом підвищує max і AUC зидовудину на 84% і 74% відповідно, що обумовлено зниженням кліренсу зидовудину приблизно на 45% при його пероральному застосуванні. t 1/2 зидовудину був також продовжений приблизно на 128% після застосування комбінації флуконазолу та зидовудину. У разі одночасного застосування цих засобів слід проводити спостереження щодо розвитку побічних реакцій, пов'язаних із застосуванням зидовудину. Можна розглянути доцільність зниження дози зидовудину.
Азитроміцин
При одночасному прийомі одноразового застосування азитроміцину та флуконазолу в дозах 1200 мг та 800 мг відповідно жодних значущих фармакокінетичних взаємодій виявлено не було.
Пероральні контрацептиви
Проводилося 2 фармакокінетичні дослідження багаторазового застосування флуконазолу та комбінованого перорального застосування контрацептива. При застосуванні флуконазолу у дозі 50 мг впливу на рівень гормонів не було, тоді як при застосуванні флуконазолу у дозі 200 мг на добу спостерігалося збільшення АUS етинілестрадіолу на 40% та левоноргестрелу – на 24%. Це свідчить про те, що багаторазове застосування флуконазолу у вказаних дозах навряд чи може впливати на ефективність комбінованого перорального контрацептиву.
Івакафтор
Одночасне застосування з флуконазолом підвищує експозицію івакафтору (підсилювача муковісцидозного трансмембранного регулятора провідності) у 3 рази, а гідроксиметиливакафтору (M1) – у 1,9 раза. У разі одночасного застосування помірних інгібіторів CYP3A, таких як флуконазол та еритроміцин, з івакафтором рекомендується зниження його дози до 150 мг 1 раз на добу.