Призначає лікарський засіб кваліфікований лікар, який має досвід проведення протипухлинної терапії.
Препарат необхідно вводити лише внутрішньовенно. Хоча не повідомлялося про місцеві реакції при парі венозному введенні флударабіну фосфату, проте необхідно вжити заходів для запобігання екстравазації.
Слід використовувати лише прозорий безбарвний розчин без механічних включень. Не слід застосовувати препарат у разі пошкодження контейнера.
Дорослі.
Рекомендована доза флударабіну фосфату становить 25 мг/м 2 площі поверхні тіла на добу. Препарат вводити внутрішньовенно щодня протягом 5 днів кожні 28 днів.
Необхідну кількість препарату (розраховану на площі поверхні тіла пацієнта) набрати у шприц. При введенні шляхом внутрішньовенної струминної ін'єкції концентрат у шприці розводити 10мл 0,9% розчину натрію хлориду. Альтернативно, препарат можна розвести 100 мл 0,9% розчину хлориду натрію і ввести шляхом внутрішньовенної інфузії протягом приблизно 30 хвилин.
Тривалість лікування залежить від переносимості препарату та хвороби.
Рекомендується застосовувати флударабін до досягнення максимальної відповіді на терапію (зазвичай потрібно 6 курсів), після чого препарат слід відмінити.
Пацієнти похилого віку.
Оскільки дані щодо застосування флударабіну фосфату пацієнтам похилого віку (75 років) обмежені, слід з обережністю застосовувати препарат цієї категорії пацієнтів.
У пацієнтів віком від 65 років слід контролювати кліренс креатиніну в крові.
Пацієнти з порушенням функції печінки.
Немає даних про застосування флударабіну фосфату для лікування пацієнтів з порушеннями функції печінки. Призначати препарат таким хворим слід з обережністю і лише у випадках, коли очікувана користь від лікування превалює потенційний ризик. Стан таких пацієнтів слід ретельно контролювати через надмірну токсичність та корекцію доз з урахуванням токсичності або відповідно припиняти введення лікарського засобу.
Пацієнти з порушеннями функції нирок.
Загальний кліренс принципового плазмового метаболіту 2-F-ара-A показує кореляцію з кліренсом креатиніну, що вказує на важливість ниркового виведення для елімінації сполуки. Пацієнти зі зниженою функцією нирок виявили підвищену загальну експозицію в організмі (ГКК 2-F-ара-A). Існують обмежені дані про пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 70 мл/хв). Якщо існує клінічна підозра існування ниркової недостатності, або пацієнтам понад 70 років, слід вимірювати кліренс креатиніну. Якщо кліренс креатиніну становить 30-70 мл/хв, дози флударабіну фосфату слід знижувати на 50% та ретельно контролювати гематологічні показники для своєчасного виявлення токсичних ефектів. Прикліренс ікреатиніну нижче 30 мл/хв. Лікування флударабіну фосфатом протипоказане.
Особливості застосування.
Мієлосупресія.
Повідомлялося про мієлосупресію тяжкого ступеня, особливо анемію, тромбоцитопенію та нейтропенію у пацієнтів, яких лікували флударабіном. У дослідженні I фази, що проводилася за участю пацієнтів із солідними пухлинами, середній час досягнення найнижчої кількості гранулоцитів становив 13 днів (від 3 до 25 днів) і для тромбоцитів – 16 днів (від 2 до 32 днів). Більшість пацієнтів мали гематологічні порушення до початку лікування, внаслідок хвороби або внаслідок попереднього лікування, що спричинило мієлосупресію. Може спостерігатися кумулятивна мієлосупресія. Хоча мієлосупресія, викликана хіміотерапією, часто оборотна, введення флударабіну фосфату потребує ретельного гематологічного моніторингу.
Флударабін є сильнодіючим протипухлинним засобом з потенційно можливою вираженою токсичною побічною реакцією. Пацієнтів, які лікуються флударабіном, необхідно ретельно обстежити для виявлення ознак гематологічної та негематологічної токсичності. Для виявлення розвитку анемії, нейтропенії та тромбоцитопенії рекомендується періодично проводити загальний аналіз периферичної крові. Повідомлялося про кілька випадків гіпоплазії або аплазії кісткового мозку у дорослих, що призводило до панцитопенії, яка іноді призводила до смерті. Тривалість клінічно значимих епізодів цитопенії у зареєстрованих випадках становила від 2 місяців до 1 року. Дані епізоди спостерігалися як у пацієнтів, які попередньо отримували лікування, так і у тих, хто раніше не лікувався.
Як і при застосуванні інших цитотоксичних препаратів, слід обережно розглядати питання про подальше взяття зразків гемопоетичних стовбурових клітин.
Аутоімунні явища.
Повідомлялося, що незалежно від будь-яких аутоімунних процесів в анамнезі або стану реакції Кумбса під час або після лікування флударабіном можуть виникати аутоімунні явища, що становлять загрозу для життя і іноді мають летальний наслідок (наприклад аутоімуна гемолітична анемія, аутоімунна синдром, тромбоципур) ). Більшість пацієнтів, у яких розвинулася гемолітична анемія, після провокаційної проби флударабін розвивався рецидив гемолітичного процесу.
Пацієнтам, які отримують курс лікування флударабіном, необхідно проводити ретельний моніторинг для виявлення ознак гемолізу. У разі виявлення рекомендується припинити лікування. При виникненні аутоімунної гемолітичної анемії найбільш поширеними лікувальними заходами є переливання крові (опроміненої, див. нижче) та застосування глюкокортикоїдних препаратів.
Нейротоксичність.
Вплив тривалого прийому флударабіну на ЦНС невідомий. Однак під час деяких досліджень пацієнти витримували рекомендовану дозу протягом тривалих періодів лікування (до 26 курсів лікування). Пацієнтів слід ретельно обстежити для виявлення ознак неврологічної побічної дії.
При застосуванні високих доз під час досліджень із введенням різних доз пацієнтам із гострим лейкозом лікування флударабіном супроводжувалося серйозними неврологічними побічними реакціями, включаючи сліпоту, кому та летальний наслідок. Симптоми з'являлися через 21-60 днів із моменту отримання останньої дози. Таке тяжке ураження центральної нервової системи виникло у 36% пацієнтів, яким вводили внутрішньовенно дози, що приблизно в чотири рази перевищують (96 мг/м 2 /день протягом 5-7 днів) дозу, рекомендовану для лікування. У пацієнтів, яким вводили дози препарату, рекомендовані для лікування ХЛЛ, тяжкі токсичні ураження центральної нервової системи траплялися рідко (кома, судоми та тривожне збудження) або були нечастими (сплутаність свідомості).
На підставі досвіду постмаркетингового застосування препарату повідомлялося про випадки нейротоксичності, що траплялися раніше або пізніше, зареєстровані під час клінічних досліджень.
Синдром лізису пухлини.
Повідомлялося про синдром лізису пухлини у пацієнтів із великою пухлинною масою. Оскільки застосування флударабіну може викликати таку реакцію вже на першому тижні лікування, необхідно вживати запобіжних заходів при лікуванні пацієнтів з ризиком розвитку цього ускладнення, і під час першого курсу лікування таким пацієнтам можна рекомендувати госпіталізацію.
Реакція "трансплантат проти господаря".
Реакція «трансплантат проти господаря» (Реакція перелитих імунокомпетентних лімфоцитів на організм «господаря») спостерігалася після переливання неопроміненої крові пацієнтам, лікованим флударабіном. Часто повідомлялося про смерть цієї реакції. З огляду на це з метою мінімізації ризику розвитку реакції «трансплантат проти господаря» пацієнтам, які потребують переливання крові і проходять або пройшли лікування флударабіном, необхідно переливати тільки опромінену кров.
Рак шкіри.
Повідомлялося про тимчасове погіршення або рецидив раку шкіри у кількох пацієнтів з таким діагнозом під час або після лікування флударабіном.
Ослаблений стан здоров'я.
Пацієнтам з ослабленим станом здоров'я необхідно призначати флударабін з обережністю та після ретельного аналізу співвідношення ризик/користування. Це особливо стосується пацієнтів з серйозними порушеннями функції кісткового мозку (тромбоцитопенія, анемія та/або гранулоцитопенія), імунодефіцитом або захворюванням, викликаним умовно-патогенною інфекцією, в анамнезі.
Знижена функція нирок.
Загальний кліренс основного метаболіту 2Ф-ара-A в організмі корелює із кліренсом креатиніну, що свідчить про важливість ниркового шляху екскреції для виведення цієї сполуки. Пацієнти зі зниженою функцією нирок становили групу ризику (AUC 2F-ара-A). Існує обмежена кількість клінічних даних пацієнтів із зниженою функцією нирок (кліренс креатиніну < 70 мл/хв).
Пацієнтам з нирковою недостатністю необхідно вводити флударабін з обережністю. Пацієнтам із нирковою недостатністю помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну знаходиться в межах 30-70 мл/хв) дозу препарату слід зменшити до 50% і для оцінки токсичності необхідно проводити ретельний гематологічний моніторинг. Лікування флударабін протипоказане, якщо кліренс креатиніну становить < 30 мл/хв.
Знижено функцію печінки.
Пацієнтам з печінковою недостатністю необхідно вводити флударабін з обережністю через можливу гепатотоксичність. Флударабін можна застосовувати, якщо очікувана користь перевищує потенційний ризик. Слід уважно спостерігати за станом хворих та коригувати дозу або взагалі припиняти застосування препарату при появі ознак токсичного ураження печінки.
Пацієнти похилого віку.
Оскільки дані про застосування флударабіну для лікування пацієнтів похилого віку (
75 років) обмежені, необхідно обережно підходити до лікування таких пацієнтів.
Хворим віком від 65 років слід контролювати рівень креатиніну ще до початку лікування (див. «Знижена функція печінки» та розділ «Спосіб застосування та дози» ) .
Вагітність.
Флударабін не слід застосовувати в період вагітності без вагомих підстав для такого лікування (наприклад ситуації, що становлять загрозу життю, відсутність альтернативної безпечнішої терапії без зниження терапевтичного ефекту, відсутність можливості обійтися без лікування). Препарат може негативно впливати на плід. Лікар може розглядати питання про можливі його застосування лише у випадку, якщо потенційна користь від такого лікування перевищує потенційний ризик для плода.
Слід уникати вагітності під час лікування флударабіном.
Жінкам репродуктивного віку необхідно повідомити про потенційний ризик препарату для плода.
Контрацепція.
Жінки або чоловіки репродуктивного віку повинні застосовувати протизаплідні засоби під час лікування та не менше 6 місяців після його припинення.
Щеплення.
Необхідно уникати щеплення живими вакцинами під час та після лікування флударабіном.
Повторне лікування після початкового лікування флударабіном.
Слід уникати переходу від початкової терапії флударабіном на лікування хлорамбуцилом у разі відсутності відповіді на терапію флударабіном, оскільки більшість пацієнтів, стійких до флударабіну, продемонстрували також стійкість до терапії хлорамбуцилом.
Допоміжні речовини.
Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на мілілітр, тобто практично не містить натрію.
Особливості застосування після розведення. Продемонстровано хімічну та фізичну стабільність у процесі застосування приготовленого розчину для ін'єкцій або інфузій.
Зберігання |
Середовище |
Концентрація |
Стабільність протягом |
Мішок (не з ПВХ) |
0,9% натрію хлорид |
0,3-6 мг/мл |
5 днів у холодильнику (2-8 °С) або при кімнатній температурі/світлі |
5% глюкоза |
0,3-6 мг/мл |
5 днів у холодильнику (2-8 °С) або при кімнатній температурі/світлі |
Скляний флакон |
0,9% натрію хлорид |
0,3-6 мг/мл |
5 днів у холодильнику (2-8 °С) або при кімнатній температурі/світлі |
5% глюкоза |
0,3 мг/мл |
5 днів у холодильнику (2-8 °С) або при кімнатній температурі/світлі |
6 мг/мл |
5 днів у холодильнику (2-8 °С) або 3 дні при кімнатній температурі/ світлі |
З мікробіологічної точки зору, розчин слід вводити негайно. Якщо розчин не вводиться негайно, відповідальність за тривалість та умови зберігання готового до застосування розчину несе користувач, і в нормі розчин повинен зберігатися не довше 24 годин при температурі 2-8°С, якщо розведення розчину не відбувається під контролем у строго асептичні умови.
Особливі заходи безпеки.
Розводити флударабін-тева необхідно в асептичних умовах у спеціально відведеному приміщенні. Цим має займатися підготовлений персонал.
При маніпуляціях та приготуванні розчинів препарату необхідно дотримуватись правил поводження з цитотоксичними речовинами. Необхідно вжити заходів, щоб розчин флударабіну фосфату не потрапив на шкіру та слизові, зокрема користуватися одноразовими рукавичками та захисними окулярами. Якщо препарат все ж таки потрапив на шкіру або слизові, уражену ділянку слід ретельно промити водою з милом. Якщо препарат потрапив у вічі, слід ретельно промити їх великою кількістю води. Необхідно уникати вдихання препарату.
Вагітні медичні працівники не повинні працювати з препаратом.
Це лікарський засіб призначений лише для одноразового використання.
Всі відходи, включаючи залишки препарату, слід утилізувати відповідно до місцевих вимог та знищувати шляхом високотемпературного спалювання.