Найчастішими побічними реакціями у пацієнтів, яким застосовували терапію естрадіолом/дидрогестероном під час проведення клінічних досліджень, були головний біль, біль у животі, біль/чутливість молочних залоз та біль у попереку.
Під час клінічних досліджень (n = 4929) спостерігалися побічні реакції, подані в таблиці 3, з вказаною нижче частотою:
Таблиця 3.
Класи систем органів згідно з MedDRA
|
Дуже часто
(≥ 1/10)
|
Часто
(≥ 1/100, <1/10)
|
Нечасто
(≥ 1/1000, < 1/100)
|
Рідко|рідкі|
(≥ 1/10000 до
< 1/1000)
|
Інфекції та паразитарні захворювання
|
-
|
Вагінальний кандидоз
|
Циститподібний синдром
|
-
|
Новоутворення доброякісні, злоякісні та неуточнені
|
-
|
-
|
Збільшення розміру міоми
|
-
|
З боку системи крові та лімфатичної системи
|
-
|
-
|
-
|
Гемолітична анемія*
|
З боку імунної системи
|
-
|
-
|
Гіперчутливість
|
-
|
З боку психіки
|
-
|
Депресія, нервозність
|
Вплив на лібідо
|
-
|
З боку центральної нервової системи
|
Головний біль
|
Мігрень, запаморочення
|
-
|
Менінгіома*
|
З боку органів зору
|
-
|
-
|
-
|
Збільшення кривизни рогівки*. Непереносимість контактних лінз*
|
З боку серця
|
-
|
-
|
-
|
Інфаркт міокарда
|
Судинні розлади
|
-
|
-
|
Венозна тромбоемболія**, артеріальна гіпертензія, захворювання периферичних судин, варикоз
|
Інсульт*
|
З боку шлунково-кишкового тракту
|
Біль у животі
|
Нудота, блювання,
метеоризм
|
Диспепсія
|
-
|
З боку гепатобіліарної системи
|
-
|
-
|
Порушення функції печінки (в деяких випадках із жовтяницею, астенією або нездужанням і болем у животі), захворювання жовчного міхура
|
-
|
З боку шкіри та підшкірної клітковини
|
-
|
Алергічні шкірні реакції (наприклад висипання, кропив’янка, свербіж)
|
-
|
Ангіоневротич-ний набряк, вузлова еритема*, судинна пурпура; хлоазма або мелазма, які можуть зберігатися при відміні лікування*
|
З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини
|
Біль у спині
|
-
|
-
|
Судоми нижніх кінцівок*
|
З боку репродуктивної системи та молочних залоз
|
Біль/чутли-вість молочних залоз
|
Порушення менструального циклу (включаючи постменопаузні кров’янисті виділення, метрорагію, менорагію, оліго-/аменорею, нерегулярні менструації, дисменорею) біль у ділянці таза, цервікальні виділення
|
Збільшення молочних залоз, передменст-руальний синдром (ПМС)
|
-
|
Загальні розлади та реакції в місці введення
|
-
|
Астенічні стани (астенія, втома, погане самопочуття), периферичний набряк
|
-
|
-
|
Відхилення від норми, виявлені в результаті обстеження
|
-
|
Збільшення маси тіла
|
Зменшення маси тіла
|
- |
*Побічні реакції, про які повідомлялось із спонтанних повідомлень, які не спостерігались під час клінічних досліджень додано в частоту «рідко».
** Докладніше див. нижче.
Ризик раку молочної залози
Повідомляється про підвищений до 2 разів ризик діагностування раку молочної залози у жінок, які приймають комбіновану естроген-прогестагенову терапію протягом більше 5 років.
Підвищений ризик у жінок, які приймають монотерапію естрогеном, є нижчим, ніж у тих жінок, які приймають комбіновану естроген-прогестагенову терапію.
Рівень ризику залежить від тривалості застосування.
Нижче представлено оцінку абсолютного ризику за результатами найбільшого рандомізованого плацебо-контрольованого дослідження Women’s Health Initiative (WHI) та найбільшого метааналізу проспективних епідеміологічних досліджень.
Таблиця 4
Найбільший метааналіз проспективних епідеміологічних досліджень:
Розрахований додатковий ризик раку молочної залози після 5 років застосування у жінок з індексом маси тіла 27 (кг/м2)
Вік на початку ЗГТ (роки)
|
Кількість випадків на 1000 жінок, які ніколи не застосовували ЗГТ, за 5-річний період (50-54 роки)1
|
Відношення ризику
|
Кількість додаткових випадків на 1000 жінок, які застосовували ЗГТ, через 5 років
|
ЗГТ із застосуванням тільки естрогенів
|
50
|
13,3
|
1,2
|
2,7
|
ЗГТ із застосуванням комбінації естрогену та прогестагену
|
50
|
13,3
|
1,6
|
8,0
|
Примітка. Оскільки захворюваність на рак молочної залози відрізняється у кожній країні ЄС, кількість додаткових випадків раку молочної залози також пропорційно зміниться.
1 Взяті від базових показників захворюваності в Англії у 2015 у жінок з індексом маси тіла 27 (кг/м2).
|
Таблиця 5. Розрахований додатковий ризик раку молочної залози після 10 років застосування у жінок з індексом маси тіла 27 (кг/м2)
Вік на початку ЗГТ (роки)
|
Кількість випадків на 1000 жінок, які ніколи не застосовували ЗГТ, за 10-річний період (50-59 років)1
|
Відношення ризику
|
Кількість додаткових випадків на 1000 жінок, які застосовували ЗГТ, через 10 років
|
ЗГТ із застосуванням тільки естрогенів
|
50
|
26,6
|
1,3
|
7,1
|
ЗГТ із застосуванням комбінації естрогену та прогестагену
|
50
|
26,6
|
1,8
|
20,8
|
1 Взяті від базових показників захворюваності в Англії у 2015 у жінок з індексом маси тіла 27 (кг/м2).
Примітка: оскільки захворюваність на рак молочної залози відрізняється у кожній країні ЄС, кількість додаткових випадків раку молочної залози також пропорційно зміниться.
|
Таблиця 6.
Дослідження WHI у США: додатковий ризик раку молочної залози після 5 років застосування
Віковий діапазон (роки)
|
Кількість випадків на 1000 жінок у групі плацебо протягом 5 років
|
Відношення ризику та 95 % довірчого інтервалу (ДІ)
|
Кількість додаткових випадків на 1000 жінок, які застосовували ЗГТ протягом 5 років (95 % ДІ)
|
Замісна гормональна монотерапія естрогеном ККЕ
|
50–79
|
21
|
0,8 (0,7–1,0)
|
–4 (–6–0)2
|
ККЕ + MПA комбінована естроген-прогестагенова ЗГТ ‡
|
50–79
|
17
|
1,2 (1,0–1,5)
|
+4 (0–9)
|
‡ При обмеженому аналізі за участю жінок, які не застосовували ЗГТ до початку дослідження, явного ризику протягом перших 5 років лікування не спостерігалось; після 5 років ризик був вищим, ніж у тих, хто не застосовував ЗГТ.
2 WHI-дослідження за участю жінок з відсутньою маткою, які не показали збільшення ризику розвитку раку молочної залози.
ККЕ – кон’югований кінський естроген, МПА – медроксипрогестерону ацетат
|
Ризик раку ендометрія
Жінки у періоді постменопаузи зі збереженою маткою
Ризик раку ендометрія становить близько 5 випадків на кожну 1000 жінок зі збереженою маткою, які не приймають ЗГТ.
Жінкам зі збереженою маткою не рекомендується ЗГТ із застосуванням тільки естрогену, оскільки це підвищує ризик раку ендометрія. Залежно від тривалості монотерапії естрогеном та дози естрогену підвищення ризику раку ендометрія в ході епідеміологічних досліджень коливалось від 5 до 55 додаткових випадків, діагностованих у кожної 1000 жінок віком від 50 до 65 років.
Додавання прогестагену до монотерапії естрогеном протягом принаймні 12 днів на цикл може запобігти такому підвищенню ризику. У ході дослідження Million Women Study застосування протягом п’яти років комбінованої (послідовної чи постійної) ЗГТ не підвищувало ризику раку ендометрія (відношення ризику 1,0 (0,8–1,2)).
Рак яєчників
Застосування|вживання| ЗГТ |із| тільки|лише| естрогеном або комбінованої естроген-прогестагенової ЗГТ асоціювалось з дещо підвищеним ризиком раку яєчників.
В даних метааналізу, отриманих з 52 епідеміологічних досліджень, повідомлялось про підвищений ризик розвитку раку яєчників у жінок, які застосовували ЗГТ, порівняно з жінками, які ніколи не застосовували ЗГТ (відношення ризику 1,43, 95 %; довірчий інтервал (ДІ) 1,31–1,56). У жінок віком від 50 до 54 років, які застосовували ЗГТ протягом 5 років, це спричиняло 1 додатковий випадок на 2000 жінок. У жінок віком від 50 до 54 років, які не застосовували ЗГТ, рак яєчників діагностується приблизно у 2 на 2000 жінок протягом 5 років.
Ризик венозної тромбоемболії
ЗГТ пов’язана з 1,3–3-разовим підвищенням відносного ризику розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ), тобто тромбозу глибоких вен або емболії легеневої артерії. Виникнення такого явища є більш імовірним у перший рік застосування ЗГТ. Нижче представлено результати досліджень WHI.
Таблиця 7
Дослідження WHI: додатковий ризик ВТЕ протягом 5 років застосування
Віковий діапазон (роки)
|
Кількість випадків на 1000 жінок у групі плацебо протягом 5 років
|
Відношення ризику та
95 % ДІ
|
Кількість додаткових випадків на
1000 жінок, які приймають ЗГТ протягом 5 років (95 % ДІ)
|
Пероральна замісна гормональна монотерапія естрогеном3
|
50–59
|
7
|
1,2 (0,6–2,4)
|
1 (–3–10)
|
Пероральний прийом комбінації естрогену та прогестагену
|
50–59
|
4
|
2,3 (1,2–4,3)
|
5 (1–13)
|
3 Дослідження за участю жінок з відсутньою маткою.
Ризик ішемічної хвороби серця
Ризик ішемічної хвороби серця дещо підвищений у жінок, які приймають комбіновану естроген-прогестагенову ЗГТ у віці понад 60 років.
Ризик ішемічного інсульту
Застосування монотерапії естрогеном та комбінованої естроген-прогестагенової ЗГТ асоціюється з підвищенням відносного ризику ішемічного інсульту до 1,5 раза. Ризик геморагічного інсульту не зростає на фоні застосування ЗГТ.
Відносний ризик не залежить від віку або тривалості застосування, але оскільки базовий ризик значною мірою залежить від віку, загальний ризик інсульту у жінок, які приймають ЗГТ, зростатиме з віком.
Таблиця 8
Об’єднані дані досліджень WHI: додатковий ризик ішемічного інсульту4 протягом 5-річного застосування
Віковий діапазон (років)
|
Кількість випадків на 1000 жінок у групі плацебо протягом 5 років
|
Відношення ризику та 95 % ДІ
|
Кількість додаткових випадків
на 1000
жінок, які приймають ЗГТ протягом 5 років (95 % ДІ)
|
50–59
|
8
|
1,3 (1,1–1,6)
|
3 (1–5)
|
4 Різниці між ішемічним та геморагічним інсультом не було.
Інші побічні реакції, про які повідомлялося у зв’язку з естроген/прогестагеновою терапією (включаючи естрадіол/дидрогестерон):
- новоутворення доброякісні, злоякісні та невизначеної етіології: естрогензалежні новоутворення, як доброякісні, так і злоякісні, наприклад рак ендометрія та рак яєчників; збільшення розміру прогестагензалежних новоутворень (наприклад менінгіоми);
- розлади з боку імунної системи: системний червоний вовчак (СЧВ);
- розлади обміну речовин та харчування: гіпертригліцеридемія;
- розлади з боку центральної нервової системи: можлива деменція, хорея, загострення епілепсії;
- розлади з боку судин: артеріальна тромбоемболія;
- розлади з боку шлунково-кишкового тракту: панкреатит (у жінок з уже існуючою гіпертригліцеридемією);
- з боку шкіри та підшкірної клітковини: мультиформна еритема;
- порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нетримання сечі;
- розлади з боку репродуктивної системи та молочних залоз: фіброзно-кістозні зміни в
- молочних залозах, ерозія шийки матки;
- вроджені та спадкові генетичні розлади: погіршення перебігу порфірії;
- відхилення від норми, виявлені в результаті обстеження: підвищений загальний рівень гормонів щитовидної залози.