Дози
Приготований розчин для ін'єкцій можна вводити лише внутрішньовенно.
Препарат можна застосовувати тільки в стаціонарі та пацієнтам, які не можуть використовувати пероральні форми препарату. Як тільки з'явиться можливість, слід перейти на прийом таблетованої форми препарату з діючою речовиною фамотидином.
Звичайна доза ліків Фамотидин-Фармекс для дорослих – по 20 мг 2 рази на добу (кожних 12 годин) внутрішньовенно.
Синдром Золлінгера-Еллісона.
Початкова доза для дорослих становить 20 мг внутрішньовенно кожні 6 годин. Надалі доза може бути збільшена залежно від секреції соляної кислоти та від клінічного стану пацієнта.
Для попередження аспірації шлункового соку при загальній анестезії.
20 мг внутрішньовенно вранці в день операції або пізніше за 2 години до початку операції.
Водноразова внутрішньовенна доза не повинна перевищувати 20 мг.
Ніркова недостатність.
У зв'язку з тим, що фамотидин виводиться переважно нирками, при тяжкій формі ниркової недостатності препарат слід застосовувати з обережністю.
Якщо кліренс креатиніну < 30 мл/хв або креатинін сироватки крові > 3 мг/100 мл, добову дозу препарату (як для застосування внутрішньо, так і для внутрішньовенного введення) необхідно зменшувати до 20 мг або збільшувати інтервал між застосуванням окремих доз препарату до 36-48 годин.
Серцево-судинні захворювання.
Необхідно віддавати перевагу тривалому краплинному вливанню.
Застосування у педіатричній практиці.
Безпека та ефективність препарату для дітей не встановлені, тому застосування препарату Фамотидин-Фармекс протипоказане дітям та підліткам (див. розділ «Протипоказання»).
Старий вік.
Необхідна зміна дози препарату залежно від віку пацієнта.
Спосіб застосування
Фамотидин-фармекс призначати лише для внутрішньовенного введення.
При внутрішньовенному введенні ліофілізату для ін'єкційного розчину необхідно розчинити в 5-10 мл 0,9% розчину натрію хлориду. .
Розбавлений розчин необхідно вводити повільно (протягом 2 хвилин).
При застосуванні у вигляді внутрішньовенної краплинної інфузії розчин необхідно вводити протягом 15-30 хвилин.
Розчини для інфузій.
За даними досліджень на несумісність можна застосовувати наступні розчини для інфузій: розчин глюкози з калієм, розчин лактату натрію, розчин глюкози 5%, розчин Рінгера, розчин Рінгера з молочною кислотою, розчин Салсол А (0,9% розчин хлориду натрію) .
Розчин для інфузій
|
Термін придатності розведеного розчину (годинник)
|
Розчин глюкози з калієм
|
4
|
Розчин глюкози 5%
|
5
|
Розчин Рінгера
|
8
|
Розчин Рінгера з молочною кислотою
|
Салсол А (розчин хлориду натрію 0,9%)
|
Готувати розчин препарату потрібно безпосередньо перед застосуванням. З мікробіологічної точки зору розведений препарат слід використовувати негайно. Використовувати можна чистий безбарвний розчин.