Фармакодинамічні взаємодії.
Калійсзберігаючі сечогінні засоби та каліймісткі добавки. Еплеренон не слід призначати пацієнтам, які отримують інші калійзберігаючі сечогінні засоби та калійвмісні добавки, через підвищений ризик розвитку гіперкаліємії. Під впливом калійзберігаючих сечогінних засобів також може посилюватися дія гіпотензивних лікарських засобів та інших сечогінних препаратів.
Інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину. При застосуванні еплеренону в комбінації з інгібітором АПФ та/або блокатором рецепторів ангіотензину ризик гіперкаліємії може збільшуватися. Рекомендується здійснювати ретельний контроль за рівнем калію у сироватці крові та показниками функцій нирок, особливо у пацієнтів із ризиком порушення ниркових функцій, наприклад, у пацієнтів похилого віку. Еплеренон не слід застосовувати одночасно у потрійній комбінації з інгібітором АПФ та блокатором рецепторів ангіотензину.
Літій. Дослідження взаємодії еплеренону з літієм не проводились. Водночас у пацієнтів, які отримували літій одночасно з інгібіторами АПФ та сечогінними засобами, були описані випадки токсичної дії літію. Слід уникати одночасного застосування еплеренону та препаратів літію. Якщо немає можливості уникнути застосування цієї комбінації, необхідно контролювати рівень літію у плазмі крові.
Циклоспорин, такролімус. Циклоспорин і такролімус можуть спричинити порушення функції нирок та підвищити ризик розвитку гіперкаліємії. Слід уникати одночасного застосування еплеренону та циклоспорину або такролімусу. При необхідності призначення циклоспорину та такролімусу під час лікування еплереномом рекомендується ретельно контролювати рівень калію у сироватці крові.
Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ). За рахунок безпосереднього впливу на клубочкову фільтрацію лікування НПЗЗ може призвести до гострої ниркової недостатності, особливо у пацієнтів, які належать до групи підвищеного ризику (літній вік та/або зневоднення). Пацієнтам, які отримують еплеренон та НПЗЗ, до початку лікування слід забезпечити адекватний водний режим та контролювати функцію нирок.
Триметоприм. Одночасне призначення триметоприму та еплеренону підвищує ризик розвитку гіперкаліємії. Слід контролювати рівень калію у сироватці крові та показники функції нирок, особливо у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з порушеннями функцій нирок. α1-блокатори (наприклад, празозин, альфузозин). При комбінуванні α1-блокаторів та еплеренону існує можливість посилення гіпотензивної дії та/або виникнення ортостатичної гіпотензії. При одночасному застосуванні α1-блокаторів слід контролювати клінічний стан пацієнтів на предмет ортостатичної гіпотензії.
Трициклічні антидепресанти, нейролептики, аміфостин, баклофен. Одночасне призначення цих лікарських засобів та еплеренону потенційно може посилювати гіпотензивну дію та підвищувати ризик ортостатичної гіпотензії. Глюкокортикоїди, тетракозактіди. При одночасному призначенні цих лікарських засобів та еплеренону існує можливість ослаблення гіпотензивної дії внаслідок затримки рідини та натрію.
Фармакокінетичні взаємодії.
Дослідження in vitro свідчать, що еплеренон не є інгібітором ізоферментів CYP1A2, CYP2C19, CYP2C9, CYP2D6 або CYP3A4. Еплеренон не є субстратом або інгібітором Р-глікопротеїну.
Дігоксин. Рівень системної експозиції (AUC) дигоксину при одночасному застосуванні з еплереном зростає на 16 (90 ДІ: 4-30).
Варфарин. Клінічно важливих фармакокінетичних взаємодій із варфарином описано не було. Варто обережно призначати варфарин у дозах, наближених до верхньої межі терапевтичного діапазону.
Субстрати CYP3A4. Результати фармакокінетичних досліджень із зразками-субстратами CYP3A4 (тобто мідазоламом та цизапридом) не виявили ознак виражених фармакокінетичних взаємодій при одночасному застосуванні цих лікарських засобів та еплеренону.
Інгібітори CYP3A4. Потужні інгібітори CYP3A4.При одночасному застосуванні еплеренону та лікарських засобів, що пригнічують активність ферменту CYP3A4, можливий розвиток виражених фармакокінетичних взаємодій. Під впливом потужного інгібітору CYP3A4 (кетоконазол 200 мг 2 рази на добу) AUC еплеренону збільшувалася на 441. Протипоказано одночасне застосування еплеренону та потужних інгібіторів CYP3A4 (кетоконазолу, ітраконазолу, ритонавіру, нелфін).
Слабкі та помірні інгібітори CYP3A4. Одночасне застосування з еритроміцином, саквінавіром, аміодароном, дилтіаземом, верапамілом і флуконазолом призводило до виражених фармакокінетичних взаємодій з підвищенням рівнів 8 еплеренону та слабких або помірних інгібіторів CYP3A4 доза еплеренону не повинна перевищувати 25 мг.
Індуктори CYP3A4. Одночасне застосування еплеренону та звіробою (потужний індуктор CYP3A4) призводило до зниження AUC еплеренону на 30 Застосування більш потужних індукторів CYP3A4 (таких як рифампіцин) . Через ризик зниження ефективності еплеренону не рекомендується застосовувати одночасно з цим лікарським засобом потужні індуктори CYP3A4 (рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал, звіробій).
Антациди. Виходячи з результатів клінічного фармакокінетичного дослідження, при одночасному застосуванні еплеренону та антацидних лікарських засобів не очікується виражених взаємодій.