Таблетки приймати повністю, запиваючи невеликою кількістю води, незалежно від їди. Еналаприл-Дарниця слід приймати щодня одночасно і не перевищувати рекомендовану дозу.
Таблетка по 10 мг можна ділити, у разі призначення дози 5 мг використовувати ½ таблетки.
У пацієнтів з дуже активованою ренін-ангіотензин-альдостероновою системою (наприклад з реноваскулярною гіпертензією, порушенням сольового та або рідинного балансу, декомпенсацією серцевої функції або тяжкою артеріальною гіпертензією) можливе надмірне падіння артеріального тиску після прийому початкової дози. Таким пацієнтам рекомендується початкова доза 5 мг або нижче, а початок лікування має відбуватися під наглядом лікаря.
Есенційна гіпертензія.
Початкова доза лікарського засобу для дорослих становить 5 мг, 10 мг або 20 мг 1 раз на добу залежно від рівня гіпертензії. При гіпертензії легкого ступеня початкова доза становить 5-10 мг на добу. При помірній та тяжкій гіпертензії початкова рекомендована доза становить 20 мг 1 раз на добу. Підтримуюча доза - 10 мг 2 рази на день. Дозування слід підбирати індивідуально для кожного пацієнта, але доза не повинна перевищувати 40 мг на добу.
Реноваскулярна гіпертензія.
У дорослих пацієнтів цієї групи терапію слід починати з низької початкової дози, наприклад, з 5 мг, застосовуючи ½ таблетки під наглядом лікаря. У разі призначення дози менше 5 мг застосовувати лікарську форму еналаприлу з можливістю такого дозування. Потім дозування слід підбирати індивідуально для кожного пацієнта. Очікується, що для більшості хворих Еналаприл-Дарниця виявиться ефективним при щоденному прийомі 20 мг на добу. Слід бути обережними при лікуванні еналаприлом пацієнтам, які незадовго до цього приймали діуретики.
Супутнє лікування гіпертензії діуретиками.
Після першого прийому лікарського засобу може виникнути гіпотензія. Такий ефект найбільш вірогідний у пацієнтів, які отримують лікування діуретиками. У цьому випадку Еналаприл-Дарниця рекомендується призначати з обережністю, оскільки такі пацієнти можуть мати дефіцит рідини або натрію.
Звичайна підтримуюча доза - 20 мг один раз на день. Максимальна підтримуюча доза становить 40 мг на добу. Лікування діуретиками слід припинити за 2-3 дні до початку лікування еналаприлом. Якщо це неможливо, початкову дозу слід зменшити до 5 мг і менше, застосовуючи лікарську форму еналаприлу з можливістю такого дозування, щоб визначити первинний вплив лікарського засобу на артеріальний тиск. Слід контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватці крові. Потім дозування слід підбирати для кожного пацієнта індивідуально.
Ниркова недостатність.
Загалом необхідно збільшити інтервал між прийомами еналаприлу та/або зменшити дозу лікарського засобу.
Стан нирок |
Кліренс креатиніну (мл/хв) |
Початкова доза
(мг/день)
|
Незначне порушення функції |
< 80 > 30 мл/хв |
5-10 мг |
Помірне порушення функції |
£ 30 > 10 мл/хв |
2,5 мг |
Виражене порушення. Зазвичай такі пацієнти перебувають на гемодіалізі* |
£ 10 мл/хв |
2,5 мг у дні діалізу** |
*Див. розділ «Особливості застосування. Пацієнти, які проходять сеанси гемодіалізу».
**Еналаприл видаляється шляхом гемодіалізу. Коригування дози в дні, коли гемодіаліз не проводиться, необхідно здійснювати залежно від рівня артеріального тиску.
Серцева недостатність/безсимптомна дисфункція лівого шлуночка.
Початкова доза еналаприлу для дорослих пацієнтів із серцевою недостатністю становить 2,5 мг (застосовувати відповідну лікарську форму еналаприлу з можливістю такого дозування), при цьому застосування лікарського засобу необхідно проводити під ретельним контролем для того, щоб встановити його первинний ефект на артеріальне тиск. Еналаприл-Дарниця можна застосовувати для лікування симптоматичної серцевої недостатності, зазвичай разом з діуретиками та, при необхідності, препаратами наперстянки, бета-блокаторами. У разі відсутності ефекту або після відповідної корекції симптоматичної гіпотензії, що виникла в результаті лікування еналаприлом, дозу слід поступово підвищувати до цільової. 20 мг, яку слід призначати або одноразово, або розділяти на 2 прийоми, залежно від того, що краще переносить пацієнт. Підбір дози можна здійснювати протягом 24 тижнів або в більш короткі терміни. Подібний терапевтичний режим ефективно зменшує показники летальності у пацієнтів із клінічно вираженою серцевою недостатністю.
Максимальна добова доза еналаприлу становить 40 мг, яку необхідно ділити на 2 прийоми.
Титрування дози еналаприлу для пацієнтів із серцевою недостатністю/безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка
Тижня |
Доза, мг/доба |
Тиждень 1 |
З 1-го по 3-й день: 2,5 мг/добу* за 1 прийом
З 4-го по 7-й день: 5 мг/добу за 2 прийоми
|
Тиждень 2 |
10 мг/добу за 1 або 2 прийоми |
Тижня 3 та 4 |
20 мг/добу за 1 або 2 прийоми |
*При призначенні еналаприлу в дозі менше 5 мг відповідну лікарську форму еналаприлу з можливістю такого дозування. З обережністю слід застосовувати Еналаприл-Дарниця пацієнтам з порушенням функції нирок або тим, хто приймає діуретики.
*При призначенні еналаприлу в дозі менше 5 мг відповідну лікарську форму еналаприлу з можливістю такого дозування. З обережністю слід застосовувати Еналаприл-Дарниця пацієнтам з
Як до, так і після початку лікування лікарським засобом у хворих із серцевою недостатністю слід ретельно контролювати артеріальний тиск та функції нирок (див. розділ розділу «Особливості застосування»). Розвиток артеріальної гіпотензії після початкової дози не означає, що гіпотензія зберігатиметься при тривалому лікуванні, і не свідчить про необхідність припинення прийому лікарського засобу. При лікуванні еналаприлом слід також контролювати вміст калію у сироватці крові (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Пацієнти літнього віку
Дозу слід коригувати залежно від функції нирок (див. розділ «Особливості застосування»).
Діти з гіпертензією віком від 6 років.
Досвід клінічного застосування лікарського засобу дітям з артеріальною гіпертензією обмежений.
Еналапріл-Дарниця можна застосовувати дітям старше 6 років. Дозування залежить від стану пацієнта, ступеня зниження артеріального тиску і маси тіла дитини. Для пацієнтів з масою тіла від 20 до 50 кг початкова доза становить 2,5 мг еналаприлу на добу, для пацієнтів з масою тіла більше 50 кг початкова доза становить 5 мг на добу. Максимальна досліджена доза для дітей - 0,58 мг/кг (до 40 мг) 1 раз на добу (див. розділ «Діти»).
Не слід перевищувати максимальну добову дозу 20 мг для пацієнтів з масою тіла від 20 кг до < 50 кг та 40 мг для пацієнтів з масою тіла понад 50 кг.
Еналаприл-Дарниця не рекомендований для застосування новонародженим та дітям з рівнем гломерулярної фільтрації < 30 мл/хв/1,73 м2 через відсутність даних.
Особливості застосування
Симптоматична гіпотензія. Симптоматична гіпотензія дуже рідко спостерігається у пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією. Її поява більш ймовірна у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, у яких було зменшено об'єм крові, наприклад внаслідок терапії діуретиками, обмеження споживання харчової солі, діалізу, діареї або блювання. Симптоматична гіпотензія може виникнути у пацієнтів із серцевою недостатністю, з нирковою недостатністю або без неї. Її поява більш ймовірна у пацієнтів з тяжкими формами серцевої недостатності внаслідок прийому високих доз петлевих діуретиків, гіпонатріємії або порушення функції нирок. Таким пацієнтам лікування слід розпочинати під контролем лікаря, за ними слід ретельно спостерігати, навіть якщо буде відкоригована доза еналаприлу та/або діуретика. Це стосується також пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярною хворобою, у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда чи інсульту.
Якщо розвивається артеріальна гіпотензія, пацієнта слід покласти на спину і, у разі потреби, збільшити об'єм плазми за допомогою вливання 0,9 % розчину натрію хлориду. Тимчасова гіпотензія не є протипоказанням для лікування еналаприлом. Після нормалізації артеріального тиску та об'єму плазми пацієнти зазвичай добре переносять наступні дози.
У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю з нормальним або низьким артеріальним тиском при прийомі еналаприлу може відбуватися додаткове зниження артеріального тиску. Такий ефект передбачуваний і зазвичай не є причиною припинення лікування. Якщо артеріальна гіпотензія стає резистентною до лікування, необхідно провести зниження дози та/або припинити прийом діуретичних лікарських засобів та/або еналаприлу.
Стеноз аорти або мітрального клапана серця/гіпертрофічна кардіоміопатія. Як і всі судинорозширюючі лікарські засоби, інгібітори АПФ слід застосовувати дуже обережно пацієнтам з обструкцією вивідного тракту лівого шлуночка та уникати застосування у випадках кардіогену. гемодинамічно значущої обструкції вивідного тракту лівого шлуночка з генералізованим атеросклерозом. У таких пацієнтів надмірне зниження артеріального тиску може призвести до гіпоперфузії та ішемії серця, мозку та нирок.
Порушення функції нирок. Пацієнтам з порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну < 1,33 мл/с) необхідна корекція дозування відповідно до кліренсу креатиніну, а далі - відповідно до відповідної реакції на лікування. Слід регулярно контролювати рівні креатиніну та калію у сироватці крові.
У пацієнтів з тяжкою формою серцевої недостатності або нирковою хворобою, включаючи стеноз ниркових артерій, при лікуванні еналаприлом може виникнути ниркова недостатність. При своєчасному виявленні та відповідному лікуванні вона зазвичай має оборотний характер.
У деяких пацієнтів за відсутності хвороби нирок може спостерігатися незначне та транзиторне підвищення рівня сечовини та креатиніну у сироватці крові, коли еналаприл вводиться паралельно з діуретиками. Може знадобитися зниження дози інгібітору АПФ та/або припинення прийому діуретиків. Така ситуація може свідчити про наявність стенозу ниркових артерій.
Реноваскулярна артеріальна гіпертензія. У пацієнтів з двостороннім стенозом ниркової артерії або зі стенозом артерії єдиної нирки, які приймають інгібітори АПФ, може спостерігатися тимчасова гіпотензія або ниркова недостатність. Може мати місце втрата функціонування нирки з незначними змінами креатиніну в сироватці крові. Таким пацієнтам лікування слід розпочинати під контролем лікаря з малих доз; під час лікування необхідно обережне титрування та моніторинг функції нирок.
Трансплантація нирки. Відсутня досвід застосування еналаприлу у пацієнтів з нещодавно проведеною трансплантацією нирки, тому таким пацієнтам не рекомендується приймати еналаприл.
Печінкова недостатність. Під час лікування інгібіторами АПФ рідко може виникнути синдром, що починається з холестатичної жовтяниці і прогресує до раптового некротичного гепатиту і (іноді) призводить до летального результату. Механізм цього синдрому незрозумілий. Якщо під час лікування інгібіторами АПФ виникає жовтяниця або помітне підвищення рівня ферментів печінки, лікування слід негайно припинити, слід ретельно спостерігати за пацієнтом і при необхідності призначити лікування.
Нейтропенія/агранулоцитоз. Були повідомлення про виникнення нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. У пацієнтів із нормальною функцією нирок та за відсутності інших ускладнень нейтропенія виникає рідко. Еналаприл слід застосовувати дуже обережно пацієнтам з колагенозом судин (наприклад, системний червоний вовчак, склеродермія), які отримують супутню терапію антидепресантами, лікування алопуринолом або прокаїнамідом, або при комбінації цих факторів, особливо якщо виникло порушення функції нирок. У деяких із цих пацієнтів може розвинутись серйозна інфекція, яка іноді не реагує на інтенсивну терапію антибіотиками. Якщо таким пацієнтам застосовувати еналаприл, рекомендується проводити періодичний аналіз кількості лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні негайно повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекції.
Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк. Рідко під час лікування інгібіторами АПФ, включаючи еналаприл, виникає ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані. Це може статися будь-коли протягом лікування. У таких випадках слід припинити лікування та вести відповідний моніторинг, щоб переконатися, що всі симптоми повністю зникли.
Навіть якщо відзначається лише набряк язика без порушень дихальних шляхів, пацієнтам може знадобитися тривале спостереження, оскільки лікування антигістамінними лікарськими засобами та кортикостероїдами може бути недостатнім. Дуже рідко повідомлялося про летальні випадки через ангіоневротичний набряк гортані та язика.
При ангіоневротичному набряку язика, голосової щілини або гортані, який може викликати обструкцію дихальних шляхів, особливо у пацієнтів з хірургічними втручаннями в анамнезі, слід негайно ввести адреналін (0,3-0,5 мл розчину адреналіну для підшкірної ін. :1000) та забезпечити пацієнтові доступ повітря.
Пацієнти, у яких в анамнезі були випадки ангіоневротичного набряку, не пов'язаного з терапією інгібіторами АПФ, мають підвищений ризик виникнення ангіоневротичного набряку під час прийому інгібіторів АПФ.
У пацієнтів негроїдної раси, які застосовували інгібітори АПФ, частіше виникав ангіоневротичний набряк у порівнянні з пацієнтами інших рас.
Анафілактоїдні реакції в період десенсибілізації алергенами до отрути ос або бджіл. , які становлять загрозу для життя. Таких реакцій можна уникнути шляхом тимчасового зупинення терапії інгібіторами АПФ перед кожною десенсибілізацією.
Анафілактоїдні реакції в період аферезу ліпопротеїдів низької щільності. У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ протягом аферезу ліпопротеїдів низької щільності з декстрину сульфатом, рідко можуть виникати реакції, схожі на алергічні загрозу життю. Таких реакцій можна уникнути шляхом тимчасового зупинення терапії інгібіторами АПФ перед кожним аферезом.
Пацієнти, що проходять сеанси гемодіалізу. Були повідомлення про реакції підвищеної чутливості, схожі на алергічні (псевдоанафілактичні), у пацієнтів, які проходять сеанси діалізу із застосуванням поліакрилонітрильних мембран (наприклад, AN 69) та одночасно приймають інгібітори АПФ. Для таких пацієнтів слід розглянути можливість застосування інших типів діалізних мембран або іншого класу антигіпертензивних засобів.
Гіпоглікемія. Пацієнтам цукровим діабетом, які приймають пероральні протидіабетичні лікарські засоби або інсулін, необхідний ретельний глікемічний контроль, особливо протягом перших кількох місяців лікування інгібіторами АПФ.
Кашель. Повідомлялося про виникнення кашлю під час лікування інгібіторами АПФ. Зазвичай кашель має непродуктивний стійкий характер і припиняється після відміни лікарського засобу. Кашель внаслідок лікування інгібітором АПФ необхідно враховувати при диференціальній діагностиці кашлю.
Хірургічні операції/анестезія. У пацієнтів, яким проводять серйозні хірургічні операції або анестезію лікарськими засобами, що викликають гіпотензію, еналаприл може блокувати утворення ангіотензину II внаслідок компенсаторного викиду реніну. Якщо виникає гіпотензія та вважається, що вона розвинулася завдяки такому механізму, необхідно провести коригування за допомогою збільшення об'єму крові.
Гіперкаліємія. Під час лікування інгібіторами АПФ, включаючи еналаприл, у деяких пацієнтів може збільшитися рівень калію в крові. До факторів ризику виникнення гіперкаліємії відносяться ниркова недостатність або зниження функції нирок, вік понад 70 років, цукровий діабет, гіпоальдостеронізм, інтеркурентні стани, такі як дегідратація, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз та одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактон, амілорид), харчових добавок, що містять калій, або замінників солі з калієм, або інших лікарських засобів, що спричиняють підвищення концентрації калію в сироватці крові (гепарин). Застосування харчових добавок, що містять калій, калійзберігаючих діуретиків або замінників солі з калієм, особливо пацієнтам з порушеннями функції нирок, може призвести до значного підвищення рівня калію у сироватці крові. Гіперкаліємія може спровокувати виникнення серйозної, іноді летальної аритмії. Якщо одночасний прийом вищезазначених засобів вважається за необхідне, рекомендується регулярно контролювати рівень калію в сироватці крові.
Літій. Зазвичай комбінація літію та еналаприлу не рекомендується.
Супутня терапія інгібітором АПФ та антагоністом рецепторів ангіотензину.
Комбінування інгібітору АПФ з антагоністом рецепторів ангіотензину II слід обмежити індивідуально певними випадками, за умови ретельного моніторингу функції нирок, рівнів калію та артеріального тиску (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&ra; >
Етнічні/расові особливості. Як і всі інгібітори АПФ, еналаприл є менш ефективним при зниженні артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси, ніж у пацієнтів європейської раси, можливо через більшу поширеність станів з низьким рівнем реніну серед пацієнтів негроїдної раси, які страждають на артеріальну гіпертензію.
Особливі застереження щодо неактивних інгредієнтів. Еналаприл-Дарниця містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати цей засіб