Емоден р-н д/ін. 50мг/мл амп. 2мл №10

По 2 мл в ампуле, по 5 ампул в блистере, по 2 блистера в картонной коробке

Фармакодинаміка Етилметилгідроксипіридину сукцинат є інгібітором вільнорадикальних процесів, що чинить мембранопротекторну, антигіпоксичну, стресопротекторну, ноотропну, протисудомну та анксіолітичну дію. Він підвищує резистентність організму до дії різних пошкоджувальних факторів, до кисневозалежних патологічних станів (шок, гіпоксія, ішемія, порушення мозкового кровообігу, інтоксикація алкоголем та антипсихотичними засобами (нейролептиками)). Лікарський засіб покращує мозковий метаболізм i кровозабезпечення головного мозку, мікроциркуляцію та реологічні властивості крові, зменшує агрегацію тромбоцитів. Стабілізує мембранні структури клітин крові (еритроцитів i тромбоцитів) при гемолізі. Чинить гіполіпідемічну дію, зменшує вміст загального холестерину та ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ). Зменшує ферментативну токсемію та ендогенну інтоксикацію при гострому панкреатиті. Механізм дії лікарського засобу зумовлений антигіпоксичною, антиоксидантною та мембранопротекторною дією. Bін інгібує перекисне окиснення ліпідів, підвищує активність супероксиддисмутази, підвищує співвідношення ліпід–білок, зменшує в’язкість мембрани, збільшує її плинність. Модулює активність мембранозв’язаних ферментів (кальційнезалежної фосфодіестерази, аденілатциклази, ацетилхолінестерази), рецепторних комплексів (бензодіазепінового, гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), ацетилхолінового), що посилює їх можливість зв'язуватися з лігандами, сприяє збереженню структурно-функціональної організації біомембран, транспортуванню нейромедіаторів i покращанню синаптичної передачі. Підвищує вміст у головному мозку дофаміну. Спричиняє посилення компенсаторної активації аеробного гліколізу та зниження ступеня пригнічення окисних процесів у циклі Кребса в умовах гіпоксії з підвищенням вмісту аденозинтрифосфату (АТФ) i креатинфосфату, активацію енергосинтезувальних функцій мітохондрій, стабілізацію клітинних мембран.

Фармакокінетика При внутрішньом’язовому введенні лікарський засіб визначається у плазмі крові протягом 4 годин після введення. Час досягнення максимальної концентрації становить 0,45‑0,5 години. Максимальна концентрація при дозах 400–500 мг – 3,5-4,0 мкг/мл. Він швидко переходить з кровоносного русла в органи i тканини та швидко елімінується з організму. Виводиться з організму сечею, в основному у глюкуронокон’югованій формі та в незначних кількостях – у незміненому вигляді.

Засоби, що впливають на нервову систему. Код АТХ N07X X.

При одночасному застосуванні лікарський засіб посилює дію бензодіазепінових анксіолітиків, протисудомних засобів (карбамазепіну), протипаркінсонічних засобів (леводопи) та зменшує токсичний ефект етилового спирту. Підвищує антиангінальну активність нітропрепаратів і антигіпертензивну активність АПФ та β-адреноблокаторів. Сумісне застосування з нібентаном, пропранололом та верапамілом знижує ризик розвитку аритмогенних ефектів останніх, сумісне застосування з нейролептиками знижує ризик розвитку і вираженість побічних реакцій останніх.

діюча речовина: етилметилгідроксипіридину сукцинат (ethylmethylhydroxypyridine succinate); 1 мл розчину містить етилметилгідроксипіридину сукцинату 50 мг; допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами У період прийому препарату слід бути обережним при роботі, що потребує швидкості психофізичних реакцій (керування транспортними засобами, механізмами тощо).

Вагітність. Дані про застосування етилметилгідроксипіридину сукцинату у вагітних жінок відсутні. Дослідження репродуктивної токсичності на тваринах не свідчать про наявність прямих чи шкідливих ефектів. Лікарський засіб протипоказаний у період вагітності. Годування груддю. Відомості про проникнення етилметилгідроксипіридину сукцинату (метаболітів) у грудне молоко жінки, яка годує, відсутні. Лікарський засіб протипоказаний у період грудного вигодовування. Фертильність. Дослідження репродуктивної токсичності тварин не свідчать про наявність репродуктивної токсичності.

Контрольованих клінічних досліджень безпеки застосування лікарського засобу дітям не проводили, тому його протипоказано застосовувати цій категорії пацієнтів.

Гострi порушення мозкового кровообігу; черепно-мозкова травма, наслідки черепно-мозкової травми; дисциркуляторна енцефалопатія; хронічна ішемія мозку; синдром вегетативної дистонії; легкі (помірні) когнітивні розлади; тривожні розлади при невротичних i неврозоподібних станах; гострий інфаркт міокарда (з першої доби), у складі комплексної терапії; первинна відкритокутова глаукома різних стадій, у складі комплексної терапії; купірування абстинентного синдрому при алкоголізмі з переважанням неврозоподібних і нейроциркуляторних порушень; гостра інтоксикація антипсихотичними засобами; гострі гнійно-запальні процеси у черевній порожнині (гострий некротичний панкреатит, перитоніт), у складі комплексної терапії.

Підвищена чутливість до діючої речовини та/або до допоміжних речовин лікарського засобу. Гостра печінкова або ниркова недостатність. Вагітність. Період годування груддю. Дитячий вік.

Лікарський засіб Емоден призначений для внутрішньом’язового або внутрішньовенного (струминно, краплинно) введення. При інфузійному способі введення Емоден слід розводити у 100‑150 мл фізіологічного розчину натрію хлориду або 5 % розчину глюкози. Струминно лікарський засіб слід вводити повільно протягом 5–7 хвилин, краплинно – зі швидкістю 40–60 крапель за 1 хвилину. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 1200 мг. Дозування Гострі порушення мозкового кровообігу Лікарський засіб застосовувати внутрішньовенно краплинно у дозі 200–500 мг 2–4 рази на добу протягом перших 10–14 днів та внутрішньом’язово у дозі 200–250 мг 2–3 рази на добу протягом наступних 14 днів. Черепно-мозкова травма, наслідки черепно-мозкової травми Лікарський засіб застосовувати внутрішньовенно краплинно у дозі 200–500 мг 2–4 рази на добу протягом 10–15 днів. Дисциркуляторна енцефалопатія Фаза декоменсації – лікарський засіб застосовувати внутрішньовенно струминно або краплинно у дозі 200–500 мг 1–2 рази на добу протягом перших 14 днів та внутрішньом’язово у дозі 100–250 мг на добу протягом наступних 14 днів. Курсова профілактика – лікарський засіб застосовувати внутрішньом’язово у дозі 200‑250 мг 2 рази на добу протягом 10–14 днів. При хронічній ішемії мозку лікарський засіб слід призначати по 10 мл (500 мг) 1 раз на добу внутрішньовенно краплинно або внутрішньовенно струминно повільно протягом 14 днів, після чого рекомендовано перехід на пероральні лікарські форми. Легкі (помірні) когнітивні розлади у пацієнтів літнього віку та тривожні стани. Лікарський засіб застосовувати внутрішньом’язово у дозі 100–300 мг на добу протягом 14‑30 днів.

Для уникнення розвитку побічних реакцій слід дотримуватися режиму дозування та швидкості введення лікарського засобу. Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакцій: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 –< 1/10); нечасто (≥ 1/1000 – 1/100); рідко (≥ 1/10000 – < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); невідомо (не можна визначити за наявними даними). З боку імунної системи: дуже рідко ‑ анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, кропив’янка; частота невідома – алергічні реакції, гіперемія, можливі тяжкі реакції гіперчутливості. З боку психіки: дуже рідко – сонливість; частота невідома – порушення процесу засинання, відчуття тривожності, емоційна реактивність. З боку нервової системи: дуже рідко ‑ головний біль, запаморочення (що може бути пов’язане з надмірно швидким введенням і є короткочасним); частота невідома – порушення координації, тремор. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – зниження артеріального тиску, підвищення артеріального тиску (що може бути пов’язане з надмірно швидким введенням і є короткочасним); частота невідома – відчуття серцебиття, тахікардія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко – сухий кашель, першіння у горлі, дискомфорт у грудній клітці, утруднення дихання (що може бути пов’язане з надмірно швидким введенням і є короткочасним); частота невідома – бронхоспазм. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко – сухість у роті, нудота, відчуття неприємного запаху, металічний присмак у роті; частота невідома – диспепсичні розлади, діарея. З боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже рідко – свербіж, висипання, кропив’янка, гіперемія обличчя; частота невідома – дистальний гіпергідроз. Загальні розлади та реакції у місці введення: дуже рідко – відчуття тепла; частота невідома – зміни у місці введення. На тлі довготривалого введення препарату можливе виникнення таких побічних реакцій: метеоризм, слабкість, периферичні набряки. Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Симптоми: сонливість, безсоння. Лікування: у зв’язку з низькою токсичністю передозування малоймовірне. Як правило, лікування передозування не потрібне, а симптоми зникають самостійно протягом декількох діб. При виражених проявах передозування слід здійснювати симптоматичну та підримувальну терапію.

Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Емоден - розчин для ін'єкцій.