Розвиток системних токсичних ефектів лікарського засобу Емла у разі дотримання рекомендацій щодо доз та способу застосування дуже малоймовірний. Очікується, що симптоми токсичних ефектів будуть подібними до таких при лікуванні іншими місцевими анестетиками, тобто збудження центральної нервової системи (ЦНС), а у тяжких випадках — пригнічення ЦНС та діяльності міокарда.
Можливе підвищене потовиділення, блідість шкірних покривів, запаморочення, головний біль, нечіткість зорового сприйняття, шум у вухах, диплопія, зниження артеріального тиску, брадикардія, аритмія, сонливість, озноб, оніміння кінцівок, занепокоєння, судоми, шок, зупинка серця.
Повідомлялося про рідкісні випадки розвитку клінічно значущої метгемоглобінемії. Застосування прилокаїну у великих дозах може підвищувати рівень метгемоглобіну, особливо у сприйнятливих осіб (див. розділ «Особливості застосування»), при занадто частому застосуванні новонародженим та немовлятам віком до 12 місяців (див. розділ «Спосіб застосування та дози») та одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що стимулюють утворення метгемоглобіну (такими як сульфаніламіди, нітрофурантоїн, фенітоїн та фенобарбітал). Слід враховувати той факт, що показники пульсоксиметра можуть завищувати фактичне насичення киснем у разі збільшення фракції метгемоглобіну; тому у разі підозри на метгемоглобінемію буде більш доцільним контролювати насичення киснем за допомогою СО-оксиметрії.
Місцеве нанесення 125 мг прилокаїну з тривалістю аплікації 5 годин спричинило розвиток помірної метгемоглобінемії у дитини віком 3 місяці. Місцеве нанесення лідокаїну у дозі 8,6–17,2 мг/кг спричиняло надзвичайно тяжку інтоксикацію у дітей.
Для лікування клінічно значущої метгемоглобінемії слід застосовувати повільну внутрішньовенну ін’єкцію метиленового синього (також див. розділ «Особливості застосування»).
Тяжкі неврологічні симптоми (судоми, пригнічення ЦНС) потребують симптоматичного лікування, що включає штучну вентиляцію легенів та введення протисудомних лікарських засобів, циркуляторні порушення слід лікувати згідно з рекомендаціями щодо реанімаційних заходів. Антидотом при метгемоглобінемії є метилтіонін. Через повільне системне всмоктування за пацієнтом із симптомами отруєння необхідно встановити нагляд протягом декількох годин після негайної терапії даних симптомів.
З появою перших ознак інтоксикації (запаморочення, нудота, блювання, ейфорія) перевести пацієнта у горизонтальне положення; призначити інгаляцію кисню; при брадикардії — М-холіноблокатори (атропін), вазоконстриктори (норепінефрин, фенілефрин).
Інші симптоми системної токсичності можуть бути схожі за характером на ті, що спостерігаються у разі застосування місцевих анестетиків іншими шляхами. Токсичність у разі застосування місцевих анестетиків проявляється збудженням нервової системи, а у тяжких випадках — пригніченням центральної нервової системи та серцево-судинної системи.