Безпека десвенлафаксину була встановлена в клінічних дослідженнях за участю 7785 пацієнтів з ВДР, яким застосовували щонайменше одну дозу десвенлафаксину в діапазоні доз від 10 до 400 мг на добу. Безпека тривалого застосування була оцінена більш ніж у 2000 суб'єктах з ВДР, яким застосовували десвенлафаксин протягом не менше 6 місяців, та у 400 пацієнтів, які приймали десвенлафаксин протягом 1 року.
У більшості випадків побічні реакції найчастіше спостерігалися протягом першого тижня лікування і були від легкого до помірного ступеня тяжкості. Частота виникнення небажаних реакцій була дозозалежною.
Нижче наведено побічні реакції, про які повідомлялося в ході передреєстраційних клінічних досліджень застосування десвенлафаксину в дозах від 10 до 400 мг на лікування ВДР. Частота виникнення небажаних реакцій класифікується за наступною шкалою: дуже часто - ≥ 1/10; часто - ≥ 1/100 та < 1/10; нечасто - ≥ 1/1000 та < 1/100; рідко - ≥ 1/10000 та ≤ 1/1000; дуже рідко - <1/10000; частота невідома - не можна встановити частоту виходячи з наявних даних. Побічні реакції із частотою <1% розраховувалися вручну; реакції із частотою ≥ 1% були класифіковані, як зазначено нижче.
У кожній групі за частотою побічні реакції вказані в порядку зменшення проявів.
З боку імунної системи: рідко - підвищена чутливість.
З боку метаболізму та харчування: часто - знижений апетит; рідко - гіпонатріємія.
З боку психіки: дуже часто - безсоння; часто - тривога, нервозність, аноргазмія, зниження статевого потягу, незвичайні сновидіння; нечасто - деперсоналізація, незвичайний оргазм, синдром скасування; рідко - галюцинації, гіпоманія, манія.
З боку нервової системи: дуже часто - запаморочення, головний біль; часто - сонливість, тремор, порушення уваги, парестезія, дисгевзія; нечасто - синкопе; рідко - судоми, дистонія; частота невідома - серотоніновий синдром**.
З боку органів зору: нечасто - мідріаз, нечіткий зір.
З боку органів слуху та вестибулярного апарату: часто - дзвін у вухах, вертиго.
З боку серця: часто - тахікардія, серцебиття, частота невідома - кардіоміопатія такоцубо**.
З боку судин: часто - припливи; нечасто - холод у кінцівках, ортостатична гіпотензія.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто - позіхання; нечасто - носова кровотеча.
З боку травної системи: дуже часто - нудота, сухість у роті, запор; часто - блювання, діарея; частота невідома - гострий панкреатит**.
З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто - гіпергідроз; часто - висип; нечасто - алопеція; рідко - ангіоневротичний набряк; реакція фоточутливості; частота невідома - синдром Стівенса - Джонсона**.
З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: рідко - скелетно-м'язова ригідність.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко - протеїнурія, затримка сечі, утруднений початок сечовипускання.
З боку статевих органів та молочних залоз: часто - еректильна дисфункція*, відстрочена еякуляція*, відсутність еякуляції*; нечасто - статева дисфункція, порушення еякуляції *.
Загальні порушення: часто - стомлюваність, астенія, озноб, відчуття тривожності, дратівливість.
Лабораторні дослідження: часто - підвищення артеріального тиску, збільшення маси тіла, зменшення маси тіла; нечасто - відхилення від норми показників функціональної проби печінки, збільшення кількості тригліцеридів у крові, підвищення рівня пролактину в крові, підвищення рівня холестерину в крові.
* Частота розрахована лише на підставі даних, отриманих у чоловіків.
** Побічні реакції, виявлені при застосуванні лікарського засобу після реєстрації.
Ішемічні побічні реакції з боку серця
У клінічних дослідженнях іноді повідомлялося про ішемічні побічні реакції з боку серця, що включали ішемію міокарда, інфаркт міокарда та закупорку коронарних судин, яка потребувала реваскуляризації, у пацієнтів з численними супутніми факторами ризику серцевих захворювань. Такі явища спостерігалися у більшої кількості пацієнтів під час лікування десвенлафаксином порівняно з плацебо.
Реакції при припиненні прийому препарату
Припинення (особливо раптове) прийому СІЗОС/ІСПН, включаючи десвенлафаксин, зазвичай призводить до синдрому відміни. Побічні реакції, про які повідомлялося у зв'язку з раптовим припиненням прийому препарату, зниженням дози або поступовим зниженням дози у клінічних дослідженнях ВДР із частотою ≥ 2%, включали запаморочення, синдром відміни, нудоту та головний біль. Загалом, симптоми відміни препарату виникали частіше при більш високих дозах та тривалішому курсі лікування. Ці реакції були легким або помірним ступенем тяжкості і проходили самостійно, однак у деяких пацієнтів вони могли бути важкими та/або тривалими. Таким чином, лікування десвенлафаксином рекомендується припиняти поступово шляхом зниження дози.
Побічні реакції, про які повідомлялося як про причини припинення прийому препарату
У комбінованих 8-12-тижневих плацебо-контрольованих дослідженнях ВДР 8% з 3335 пацієнтів, які отримували десвенлафаксин (від 10 до 400 мг), і 4% з 1873 пацієнтів, які отримували плацебо, припинили лікування через побічні реакції. /p> Найбільш поширеною побічною реакцією, що призводила до припинення прийому препарату у щонайменше 2% пацієнтів, які проходили лікування десвенлафаксином, у нетривалих дослідженнях (до 12 тижнів) була нудота (2%).У тривалому дослідженні (до 11 місяців) у подвійній сліпій фазі у пацієнтів, які проходили лікування десвенлафаксином, побічні реакції виникали з більшою частотою, ніж у пацієнтів, які застосовували плацебо, проте у щонайменше 2% пацієнтів жодне явище не призводило до припинення прийому препарату .
При застосуванні дози 50 мг десвенлафаксину частота припинення прийому препарату через побічну реакцію (4%) була подібною до такої при прийомі плацебо (4%). При дозах 100 мг та 200 мг десвенлафаксину частота припинення прийому препарату через побічні реакції склала відповідно 8% та 15%.
Застосування пацієнтам похилого віку
У клінічних дослідженнях ВДР з 7785 пацієнтів, які проходили лікування десвенлафаксином, 5% були віком від 65 років. Загалом, між цими пацієнтами та молодшими пацієнтами не спостерігалося жодної різниці у безпеці та ефективності. Однак у нетривалих плацебо-
У контрольованих дослідженнях спостерігалося більше випадків систолічної ортостатичної гіпотензії, а у нетривалих та тривалих плацебо-контрольованих дослідженнях відзначалося підвищення систолічного тиску у пацієнтів віком > 65 років порівняно з дорослими у віці ≤ 65 років, які проходили лікування десвенлафаксином.
Побічні реакції, про які повідомлялося при застосуванні інших ІЗОСН
Хоча шлунково-кишкова кровотеча не вважається побічною реакцією на десвенлафаксин, вона є побічною реакцією на інші ІЗОСН і також може виникнути при застосуванні десвенлафаксину.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Повідомлення про підозрювані побічні реакції у післяреєстраційний період є важливим заходом. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні препарату. Лікарям пропонується повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до чинних вимог системи звітності.