Початкове та підтримуюче лікування препаратом "Ексіджад" мають проводити лікарі, що мають досвід лікування хронічного перенасичення залізом внаслідок трансфузій крові.
Рекомендовано починати лікування після трансфузії близько 20 одиниць (≈100 мл/кг) еритроцитарної маси або за наявності даних клінічного контролю, що свідчать про наявність хронічного перенавантаження залізом (наприклад, при концентрації феритину в сироватці крові > 1000 мкг/л). Дози (у мг/кг) повинні бути розраховані та округлені до найближчого дозування цілої таблетки.
Цілями залізохелатної терапії є виведення заліза, введеного при трансфузії та, за необхідності, зниження існуючої концентрації заліза.
Дозування
Початкова доза
Рекомендована початкова добова доза препарату "Ексіджад" становить 20 мг/кг маси тіла.
Для пацієнтів, які потребують зниження підвищених рівнів заліза в організмі і які отримують більшe 14 мл/кг/місяць еритроцитарної маси (приблизно > 4 одиниць/місяць для дорослого пацієнта), початкова добова доза може становити 30 мг/кг.
Для пацієнтів, які не потребують зниження підвищених рівнів заліза в організмі і які отримують меншe 7 мл/кг/місяць еритроцитарної маси (приблизно < 2 одиниць/місяць для дорослого пацієнта), початкова добова доза може становити 10 мг/кг. Необхідно контролювати реакцію пацієнта та розглядати можливість підвищення дози, якщо не досягнуто достатнього ефекту.
Пацієнтам з хорошою клінічною відповіддю на лікування дефероксаміном, можна призначати початкову дозу "Ексіджаду", що становить половину дози дефероксаміну (наприклад, пацієнт, який отримує дефероксамін у дозі 40 мг/кг/добу протягом 5 днів, може бути переведений на початкову добову дозу "Ексіджаду" 20 мг/кг/добу).
Якщо добова доза становить менше 20 мг/кг маси тіла, необхідно контролювати клінічну відповідь пацієнта та розглянути можливість підвищення дози, якщо не отримано достатнього ефекту.
Підтримуюча доза
Рекомендується щомісячно контролювати рівень феритину в сироватці крові та, при необхідності, коригувати дозу препарату "Ексіджад" кожні 3-6 місяців на основі змін рівня феритину в сироватці крові. Корекція дози повинна здійснюватися поетапно, по 5-10 мг/кг, та відповідати індивідуальній реакції пацієнта і терапевтичним цілям (підтримання або зниження залізом).
Для пацієнтів, у яких застосування даного препарату у дозі 30 мг/кг не забезпечує необхідного контролю (наприклад, рівні феритину в сироватці крові постійно перевищують 2 500 мкг/л, та не виявляють тенденції до зниження з часом), може бути розгляна доза до 40 мг/кг. Дані довгострокової ефективності та безпеки препарату "Ексіджад", що застовувався у дозах, вищих 30 мг/кг, на сьогодні обмежені.
У разі дуже незадовільного контролю гемосидерозу у дозі до 30 мг/кг подальше збільшення (максимум дози 40 мг/кг) може не забезпечити задовільного контролю і можуть бути розглянуті альтернативні варіанти лікування. Якщо задовільний контроль не забезпечується дозами, вищими 30 мг/кг, не слід продовжувати лікування в таких дозах та потрібно розглядати альтернативні варіанти лікування. Не рекомендовано призначати препарат у дозі вище 40 мг/кг, оскільки досвід застосування обмежений.
Пацієнтам, які застосовують препарат у дозі більше 30 мг/кг, слід розглядати можливість зниження дози поетапно, по 5-10 мг/кг, при досягненні контролю (наприклад, рівні феритину в сироватці крові постійно нижчі 2 500 мкг/л та виявляють тенденції до зниження з часом).
Пацієнтам, у яких рівень феритину в сироватці крові досяг бажаного показника (зазвичай між 500 та 1 000 мкг/л), знижувати дозу необхідно поступово – по 5-10 мг/кг, щоб підтримати значення сироваткових рівнів феритину в рамках бажаного діапазону. Якщо рівень феритину в сироватці крові послідовно знижується до значення менше 500 мкг/л, лікування слід припинити.
Пацієнти літнього віку (65 років і старші)
Рекомендації щодо дозування для пацієнтів літнього віку такі ж, як описано вище. У ході клінічних досліджень у пацієнтів літнього віку була більш висока частота небажаних реакцій, ніж у молодших пацієнтів (зокрема діареї), тому слід ретельно стежити за небажаними явищами, які можуть потребувати корекції дози.
Діти
Рекомендації щодо дозування для дітей у віці від 2 до 17 років такі ж, як для дорослих пацієнтів. При розрахунку дози слід враховувати зміни маси тіла дітей з часом. У дітей віком від 2 до 5 років експозиція нижча, ніж у дорослих. Тому ця вікова група може потребувати вищих доз, ніж необхідно дорослим. Однак початкова доза повинна бути такою ж, як для дорослих, а далі титрується індивідуально.
Безпека та ефективність препарату "Ексіджад" для дітей від народження до 23 місяців ще не встановлені.
Пацієнти з порушенням функції нирок
Застосування "Ексіджаду" пацієнтам з нирковою дисфункцією не вивчалося та протипоказано пацієнтам з приблизним кліренсом креатиніну < 60 мл/хв.
Пацієнти з порушенням функції печінки
Застосування "Ексіджаду" у пацієнтів з печінковою дисфункцією не вивчався, тому препарат слід призначати з обережністю. Рекомендації щодо початкової дози для пацієнтів з печінковою дисфункцією такі ж, як описано вище. Рекомендації щодо початкової дози такі ж, як описано вище. Функцію печінки у всіх пацієнтів необхідно контролювати перед лікуванням, кожні 2 тижні протягом першого місяця, а потім кожен місяць.
Спосіб застосування
"Есіджад" слід приймати один раз на добу натщесерце за 30 хвилин до їди, бажано в один і той самий час. Таблетки диспергують, розмішуючи в склянці води, апельсинового або яблучного соку (100-200 мл) до отримання однорідної суспензії. Після проковтування суспензії будь-який залишок потрібно змити невеликим об’ємом води або соку і теж випити. Таблетки не слід жувати або ковтати цілими.
Особливості застосування
Потрібно буті обережним при застосуванні препарату у людей похилого віку у зв’язку з високим ризиком розвитку побічних реакцій.
Функція нирок
Застосування "Ексіджаду" вивчалося лише у пацієнтів з початковим рівнем креатиніну сироватки крові в межах норми, що відповідає віку.
Під час клінічних випробувань у ≈36 % пацієнтів виникло дозозалежне підвищення рівня креатиніну сироватки крові на > 33 % у ≥ 2 послідовних випадках, іноді вище верхньої межі норми. Близько двох третин пацієнтів, у яких відмічалося підвищення креатиніну сироватки крові, повернулися до рівня нижче 33 % без корекції дози.
У решти третини підвищення креатиніну сироватки крові не завжди відповідало на зниження дози або припинення застосування препарату. Випадки гострої ниркової недостатності були зареєстровані при подальшому постмаркетинговому дослідженні застосування "Ексіджаду". У деяких випадках погіршення ниркової функції призвело до ниркової недостатності, що потребувало тимчасового або постійного діалізу.
Причини підвищення рівня креатиніну сироватки крові з’ясовані не були. Особливу увагу слід приділяти контролю креатиніну сироватки крові у пацієнтів, які одночасно отримують лікарські засоби, що пригнічують функцію нирок, та у пацієнтів, які отримують високі дози "Ексіджаду" та/або мають низьку частоту трансфузії (< 7 мл/кг/місяць еритроцитарної маси або < 2 одиниць/місяць для дорослих).
Хоча збільшення небажаних явищ з боку нирок не спостерігалося після збільшення дози до 30 мг/кг у ході клінічних випробувань, не можна виключати можливості підвищеного ризику небажаних явищ з боку нирок.
Рекомендовано оцінювати креатинін сироватки крові та/або кліренс креатиніну до початку терапії, та повторно після початку лікування. Креатинін сироватки крові, кліренс креатиніну (обчислені за формулами Кокрофта-Голта або MDRD у дорослих і за формулою Шварца у дітей) та/або рівні цистатину C в плазмі крові слід контролювати раз на тиждень протягом першого місяця після початку лікування або зміни терапії "Ексіджадом" та раз на місяць після цього.
З обережністю застосовувати у пацієнтів із кліренсом креатиніну від 40 до 60 мл/хв, особливо у пацієнтів із захворюваннями нирок в анамнезі та пацієнти, які отримують лікарські засоби, що пригнічують функцію нирок, більш схильні до ускладнень. Слід підтримувати адекватну гідратацію у пацієнтів, у яких виникає діарея або блювання.
Дорослим пацієнтам потрібно зменшити добову дозу "Ексіджаду" до 10 мг/кг, якщо при двох послідовних застосуваннях спостерігається підвищення рівня креатиніну сироватки крові на більше ніж на 33 % вище середніх показників до лікування і оцінюваний кліренс креатиніну знижується нижче нижньої межі нормального діапазону (< 90 мл/хв.) і це не можна віднести на рахунок інших причин.
Дітям можна зменшити дозу до 10 мг/кг, якщо при двох послідовних застосуваннях оцінюваний кліренс креатиніну нижче нижньої межі норми (< 90 мл/хв.) та/або рівні креатиніну сироватки вище верхньої межі відповідної вікової норми.
При прогресуючому збільшенні рівня креатиніну сироватки крові вище середніх показників (на > 33 %) до лікування та/або якщо розрахований кліренс креатиніну нижче нижньої межі норми застосування "Ексіджаду" слід відмінити. Терапію даним препаратом можна буде відновити залежно від індивідуальних клінічно-лабораторних показників.
Про ниркову тубулопатію в основному повідомлялося у дітей та підлітків з бета-таласемією та рівнем ферритину у сироватці крові < 1500 мкг / л які застосовували "Ексіджад". Тести на протеїнурію слід проводити раз на місяць.
У разі необхідності також можуть контролюватися додаткові маркери ниркової тубулярної функції (наприклад глюкозурія, не пов’язана з діабетом та низькими рівнями в сироватці крові калію, фосфатів, магнію або уратів, фосфатурія, аміноацидурія). Зниження дози або переривання терапії можна розглядати, якщо наявні відхилення в рівнях тубулярних маркерів та/або при наявності клінічних показань.
Якщо, незважаючи на зменшення дози і переривання терапії, креатинін сироватки крові залишається значно підвищеним та спостерігаються постійні відхилення в інших функціях нирок (наприклад протеїнурія, синдром Фанконі), пацієнта потрібно направити до фахівця, і в подальшому можна розглянути спеціальні дослідження (такі як ниркова біопсія).
Функція печінки
Підвищення печінкових проб спостерігалось у пацієнтів, які застосовували "Ексіджад". Постмаркетингові випадки печінкової недостатності, іноді з летальним наслідком, були зареєстровані у пацієнтів, які застосовували "Ексіджад". Більшість повідомлень про печінкову недостатність стосувалися пацієнтів із вираженими захворюваннями, в тому числі з уже існуючим цирозом печінки. Однак не може бути виключена роль "Ексіджаду" як сприяючого або погіршуючого фактора.
Рекомендовано перевіряти рівні трансаміназ, білірубіну і лужної фосфатази до початку лікування, кожні 2 тижні протягом першого місяця і потім раз на місяць. При стійкому і прогресуючому підйомі рівня трансаміназ у сироватці, який не можна віднести на рахунок інших причин, прийом "Ексіджаду" слід припинити. Після з’ясування причин відхилень даних аналізів функції печінки або після повернення їх до нормального рівня можна розглянути можливість відновлення лікування "Ексіджадом" у нижчій дозі і подальшим поступовим її підвищенням.
"Ексіджад" не рекомендується пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлд-П’ю), так як він не досліджувався у таких пацієнтів. Лікування було розпочато лише у пацієнтів з початковими рівнями печінкових трансаміназ, у 5 разів вищими від верхньої межі норми.
У пацієнтів з короткою передбачуваною тривалістю життя (наприклад з високим ступенем ризику мієлодиспластичного синдрому), особливо коли супутні захворювання можуть збільшити ризик небажаних явищ, користь "Ексіджаду" може бути обмежена і може бути знижена ризиками. Як наслідок, лікування цих пацієнтів "Ексіджадом" не рекомендується.
Із обережністю слід застосовувати препарат пацієнтам літнього віку у зв’язку з більш високою частотою небажаних реакцій (зокрема діареї).
Шлунково-кишковий тракт
Були зареєстровані виразки та кровотечі з верхнього відділу шлунково-кишкового тракту у пацієнтів, включаючи дітей і підлітків, які застосовували "Ексіджад". У деяких пацієнтів спостерігалися множинні виразки. Повідомлялося про летальні шлунково-кишкові кровотечі, особливо у літніх пацієнтів, які мали гематологічні злоякісні новоутворення та/або низьку кількість тромбоцитів.
Лікарів та пацієнтів слід повідомити про ознаки та симптоми шлунково-кишкових виразок та кровотеч під час терапії "Ексіджадом" та своєчасно розпочати додаткове обстеження і лікування, якщо є підозри на серйозні небажані явища з боку шлунково-кишкового тракту.
Слід дотримуватися обережності пацієнтам, які приймають "Ексіджад" одночасно з препаратами, що мають відомий ульцерогенний потенціал (такі як НПЗП, кортикостероїди або пероральні біфосфонати), а також пацієнтам, які приймають антикоагулянти, і пацієнтам з кількістю тромбоцитів нижче 50 000/мм3 (50 х 109/л).
Порушення з боку шкіри
Під час лікування "Ексіджадом" можуть з’явитися висипи на шкірі. У більшості випадків висипи зникають спонтанно, тому при появі висипання легкого та середнього ступеня важкості лікування можна продовжити без коригування дози. У тяжких випадках слід припинити лікування.
За необхідності переривання лікування, після зникнення висипу його можна відновити в нижчій дозі і з подальшим поступовим підвищенням дози. У тяжких випадках це поновлення можна проводити у поєднанні з короткочасним прийомом пероральних стероїдів. Також були зафіксовані випадки еритеми при лікуванні препаратом.
Реакції підвищеної чутливості
Випадки серйозних реакцій гіперчутливості (таких як анафілаксія та ангіоневротичний набряк) були зареєстровані у пацієнтів, які отримували "Ексіджад", з початком реакції, що протікає в більшості випадків протягом першого місяця лікування. При виникненні таких реакцій "Ексіджад" слід відмінити і призначити відповідне медикаментозне лікування.
Органи зору та слуху
Були зареєстровані порушення слуху (зниження слуху) та зору (помутніння кришталика). Перед початком лікування і через рівні інтервали (кожні 12 місяців) рекомендується перевірка слуху і зору (включаючи фундоскопію). При виявленні порушень під час лікування, слід розглянути можливість зменшення дози або припинення лікування.
Порушення з боку крові
Були постмаркетингові повідомлення (як спонтанні, так і при проведенні клінічних досліджень) про лейкопенію, тромбоцитопенію або панцитопенію, або загострення цих порушень у пацієнтів, які отримували "Ексіджад". Більшість цих пацієнтів уже мали існуючі гематологічні порушення, які часто пов'язані з кістковомозковою недостатністю.
Проте не може бути виключена сприяюча або обтяжуюча роль даного препарату. Необхідно проводити постійний моніторинг показників крові. Переривання лікування слід розглядати у пацієнтів, у яких виникає цитопенія невідомої етіології. Повторне проведення терапії можливо лише у тому випадку, коли було з’ясовано причину виникнення цитопенії при попередньому лікуванні.
Інші фактори
Рекомендований щомісячний контроль феритину в сироватці крові для оцінки реакції пацієнта на терапію. Якщо рівень феритину в сироватці крові постійно падає нижче 500 до 1000 мкг/л, слід поступово знижувати дозу на 5 – 10 мг/кг та підтримувани рівень феритину. Якщо рівень феритину в сироватці крові падає нижче 500 мкг/л,слід розглянути питання про припинення лікування. Як і при лікуванні іншими препаратами цієї групи, ризик токсичності збільшується при застосуванні препарату у великих дозах або з незначним відхиленням рівня феритину у сироватці крові.
Результати тестів креатиніну сироватки крові, феритину сироватки крові і трансаміназ сироватки крові слід реєструвати та регулярно оцінювати на виявлення тенденцій. Результати слід також відмітити у карточці пацієнта.
В ході одного клінічного дослідження ріст і статевий розвиток дітей, які отримували "Ексіджад" протягом 5 років, не були порушені. Однак, як загальний застережний захід при лікуванні перенасичення залізом внаслідок трансфузії у дітей, слід контролювати масу тіла, ріст та статевий розвиток дітей через рівні інтервали (кожні 12 місяців).
Лікування "Ексіджадом" не повинно комбінуватися з будь якою іншою хелатною терапією, так як безпеку такої комбінації не встановлено.
Серцева дисфункція – відоме ускладнення тяжкого перенавантаження залізом. Серцеву функцію слід перевіряти у пацієнтів з тяжким перенавантаженням залізом під час тривалого лікування препаратом "Ексіджад".
Кожна таблетка містить 272 мг лактози. Цей препарат не рекомендується застосовувати пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, порушенням всмоктування глюкози-галактози або тяжким дефіцитом лактази.
Не рекомендується одночасне застосування деферасіроксу з алюмінієвмісними антацидними препаратами. Не рекомендується одночасне застосування деферасіроксу з репаглінідом (субстратом CYP2C8) або з субстратами CYP1A2, що мають вузький терапевтичний індекс, такими як теофілін, клозапін або тизанідин.