Дюлок капсули кишковорозчинні тверді по 60 мг, 30 шт.

По 10 капсул у блістерах. По 3 блістери у пачці.

Капсули кишковорозчинні тверді.
Основні фізико-хімічні властивості:
Капсули 60 мг: тверда желатинова капсула № 1, корпус синього кольору, кришечка кольору слонової кістки. Вміст капсули – пелети білого або майже білого кольору.

Дулоксетин – це комбінований інгібітор зворотного захоплення серотоніну і норепінефрину. Він незначною мірою інгібує захоплення допаміну, не має значної спорідненості з гістаміновими і допаміновими, холінергічними і адренергічними рецепторами. Механізм дії дулоксетину при лікуванні депресії зумовлений інгібуванням зворотного захоплення серотоніну і норепінефрину і, як наслідок, посиленням серотонінергічної і норадренергічної нейротрансмісії у центральній нервовій системі. Дулоксетин також чинить болезаспокійливу дію, що, імовірно, є результатом уповільнення передачі больових імпульсів у центральній нервовій системі.

При пероральному прийомі дулоксетин добре всмоктується. Максимальна концентрація досягається через 6 годин після прийому препарату. Прийом їжі затримує час абсорбції, час досягнення максимальної концентрації збільшується з 6 до 10 годин, при цьому всмоктування зменшується (приблизно на 11 %).

Розподіл. Дулоксетин ефективно зв’язується з білками сироватки (> 90 %).

Метаболізм. Дулоксетин метаболізується за участю ізоферментів CYP2D6 і CYP1A2. Метаболіти, що утворюються, фармакологічно не активні.

Виведення. Період напіввиведення дулоксетину становить 12 годин. Середній кліренс дулоксетину у плазмі – 101 л/год.
Ниркова недостатність. У пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності, які постійно перебувають на діалізі, спостерігалося подвійне збільшення концентрації дулоксетину і величин експозиції (AUC) порівняно зі здоровими суб’єктами. Отже, для пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю використовувати нижчу початкову дозу.

Ниркова недостатність. У пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності, які постійно перебувають на діалізі, спостерігалося подвійне збільшення концентрації дулоксетину і величин експозиції (AUC) порівняно зі здоровими суб’єктами. Отже, для пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю використовувати нижчу початкову дозу.

Антидепресанти. Код АТХ N06А Х21.

Ліки, які метаболізуються за допомогою CYP1A2. Під час клінічного вивчення у разі одночасного призначення теофіліну, субстрату CYP1A2, з дулоксетином (60 мг двічі на добу щодня) їх фармакокінетики не впливали друга.

Інгібітори CYP1A2. Оскільки CYP1A2 бере участь у метаболізмі дулоксетину, одночасне застосування дулоксетину з інгібіторами CYP1A2, ймовірно, призведе до підвищення концентрації дулоксетину. Флувоксамін (100 мг 1 раз на добу), який є сильним інгібітором CYP1A2, знижує кліренс дулоксетину у плазмі приблизно на 77%. У зв'язку з цим Дюлок не можна призначати разом з інгібіторами CYP1A2.

Ліки, що метаболізуються за допомогою CYP2D6. Дулоксетин – помірний інгібітор CYP2D6 При призначенні дулоксетину в дозі 60 мг двічі на добу з разовою дозою дезіпраміну, який є субстратом CYP2D6, дезіпрамін AUC збільшується в 3 рази. Спільне призначення дулоксетину (40 мг двічі на добу) збільшує стаціонарний AUC толтеродину (2 мг двічі на добу) на 71%, але не впливає на фармакокінетику 5-гідроксилметаболіту. У зв'язку з цим при призначенні дулоксетину з інгібіторами CYP2D6, які мають вузький терапевтичний індекс, необхідно вживати певних запобіжних заходів.

Ліки, що діють на центральну нервову систему. При призначенні дулоксетину в комбінації з іншими ліками та речовинами, що діють на центральну нервову систему, особливо з подібним механізмом дії, включаючи алкоголь та седативні лікарські засоби , необхідно вживати певних запобіжних заходів.

Інгібітори МАО. Дулоксетин не слід призначати разом із неселективними необоротними інгібіторами МАО (МАО) через ризик виникнення серотонінового синдрому. При прийомі оборотних селективних інгібіторів моноаміноксидази (МАО), наприклад, моклобеміду, ризик виникнення серотонінового синдрому є меншим, проте застосування такої комбінації не рекомендується.

Серотоніновий синдром. Потрібно з обережністю призначати Дюлок у комбінації із серотонінергічними та трициклічними антидепресантами, препаратами трави звіробою, трамадолом, пептидином, триптофаном.

Антикоагулянти та антитромботичні засоби. Дулоксетин з обережністю призначають разом з пероральними антикоагулянтами та антикоагулянтами засобами у зв'язку з підвищенням ризику виникнення кровотечі.

Лікарські засоби, що містять дулоксетин.

Необхідно уникати спільного застосування з іншими лікарськими засобами, що містять дулоксетин.

Препарати, що містять траву звіробою.

Під час спільного застосування з препаратом Дюлок часто виникають побічні реакції.

Діюча речовина: duloxetine;

1 капсула містить дулоксетину гідрохлориду – 67,4 мг, що еквівалентно дулоксетину – 60 мг;

допоміжні речовини: цукор сферичний, гідроксипропілметилцелюлоза, поліетиленгліколь 6000, тальк, цукроза, гідроксипропілметилцелюлози ацетату сукцинат, триетилцитрат;

склад оболонки капсули: титану діоксид (Е 171), індиготин синій (Е 132), хіноліновий жовтий (Е 104), еритрозин (Е 127), желатин.

Під час лікування пацієнтам слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Адекватні і контрольовані дослідження дії препарату на вагітних жінок не проводилися, тому застосування препарату у період вагітності не рекомендується. Як і при прийомі інших серотонінергічних лікарських засобів, у немовлят можуть спостерігатися симптоми синдрому відміни, якщо мати застосовувала дулоксетин перед пологами. Симптоми синдрому відміни включають ортостатичну гіпотензію, тремор, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, утруднення ковтання, смоктання, дихальні розлади, епілептичні напади. У більшості випадків ці симптоми спостерігалися одразу після народження або протягом кількох перших днів життя. Необхідно рекомендувати жінкам повідомляти лікаря про те, що вони завагітніли або збираються завагітніти під час прийому дулоксетину.

Застосування препарату під час вагітності рекомендується лише за умови, якщо очікуваний ефект перевершує ризик.
Дулоксетин слабо екскретується у грудне молоко. Приблизна доза, що отримує дитина (з розрахунку мг на кг маси тіла), становить 0,14 % від материнської дози. Безпека застосування дулоксетину дітям невідома, тому годування груддю під час прийому дулоксетину не рекомендується.

Клінічні дослідження щодо застосування дулоксетину дітям не проводилися, тому препарат не застосовують у педіатричній практиці.

• Лікування великого депресивного розладу.
• 
  Лікування діабетичного периферичного нейропатичного болю.
• 
  Лікування генералізованого тривожного розладу.

Протипоказанням для застосування препарату є підвищена чутливість до дулоксетину або до будь-яких допоміжних речовин препарату.

Дулоксетин не можна призначати разом з неселективними необоротними інгібіторами моноаміноксидази (МАО) або принаймні протягом 14 днів після припинення лікування інгібіторами МАО. З огляду на період напіврозпаду дулоксетину інгібітори МАО не можна призначати принаймні протягом 5 днів після припинення лікування дулоксетином.

Дюлок не можна призначати хворим з нестабільною гіпертензією, оскільки це може спровокувати гіпертонічний криз.

Дюлок не можна призначати хворим з термінальною стадією ниркової недостатності (кліренс креатиніну до 30 мл/хв).

Дюлок не слід призначати пацієнтам із захворюваннями печінки – це може спричинити печінкову недостатність.

Дулоксетин не рекомендується призначати дітям у зв’язку з недостатністю даних щодо його безпеки та ефективності застосування цій віковій категорії пацієнтів.

Дюлок не слід призначати у комбінації з флувоксаміном, ципрофлоксацином або еноксацином (сильні інгібітори CYP1A2) через підвищення концентрації дулоксетину у плазмі крові.

При великому депресивному розладі. Дулоксетин призначають у дозі 60 мг 1 раз на добу незалежно від їжі.

Деяким пацієнтам можна рекомендувати добову дозу вище 60 мг – до максимальної дози 120 мг на добу, розділеної на 2 прийоми. Можливість призначення доз понад 120 мг систематично не оцінювалася.

При діабетичному периферичному нейропатичному болю. Рекомендована початкова доза становить 60 мг 1 раз на добу незалежно від їди. Деяким пацієнтам можна призначати добову дозу вище 60 мг. до максимальної дози 120 мг на добу, розділеної на 2 прийоми.

Терапевтичний ефект лікування проявляється протягом 2 місяців.

При генералізованому тривожному розладі. Рекомендована початкова доза становить 30 мг 1 раз на добу незалежно від їди. У разі недостатнього ефекту лікування дозу слід збільшити до 60 мг на добу. В умовах недостатнього ефекту лікування дозою 60 мг можна розглядати підвищення дози до 90 або 120 мг на добу.

Терапевтичний ефект лікування проявляється протягом 2-4 тижнів.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Корекція дози для пацієнтів із слабкою та помірною стадіями ниркової недостатності не потрібна. Для лікування пацієнтів з нирковою недостатністю в термінальній стадії (кліренс креатиніну <30 мл/хв) Дюлок не застосовується.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Дюлок не можна призначати пацієнтам із захворюваннями печінки.

Вік. Ніякої зміни дози препарату при призначенні пацієнтам похилого віку не потрібно.

Особливості застосування

ПОПЕРЕДЖЕННЯ

Пацієнтам із високим ризиком суїциду під час лікування необхідно перебувати під суворим наглядом, оскільки до настання значної ремісії не виключена можливість спроби суїциду.

Можливість застосування дулоксетину гідрохлориду не вивчалася у пацієнтів віком до 18 років, і він не призначений для використання у цій віковій групі.

Епілептичні напади та манії. Як і у разі застосування інших ліків, що діють на центральну нервову систему, для пацієнтів з епілептичними нападами, манією або біполярними розладами в анамнезі дулоксетин необхідно призначати з дотриманням заходів безпеки. .

Мідріаз. Були повідомлення про прояв мідріазу у зв'язку з прийомом дулоксетину, тому призначати дулоксетин пацієнтам з підвищеним внутрішньоочним тиском або при небезпеці гострої вузькокутної глаукоми потрібно з обережністю.

Артеріальний тиск і серцебиття. У деяких пацієнтів прийом дулоксетину призводить до підвищення артеріального тиску. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або іншими захворюваннями серця рекомендується моніторинг артеріального тиску. Пацієнтам із постійно підвищеним артеріальним тиском слід зменшувати дози або поступово відмінити препарат. Лікування пацієнтів із нестабільною гіпертензією не є доцільним.

Геморагії. Повідомлялося про кілька випадків геморагії, зокрема про пурпуру, шлунково-кишкову кровотечу та крововилив.

Гіпонатріємія. Необхідно з обережністю призначати хворим з підвищеним ризиком виникнення гіпонатріємії: людям похилого віку, особам з недостатністю АДГ, особам з цирозом печінки.

Синдром відміни. Симптоми синдрому відміни є досить частими, особливо при різкому припиненні лікування. Припинення лікування має здійснюватися протягом щонайменше 2 тижнів із поступовим зменшенням дози.

Акатизія/психомоторне занепокоєння. Подібні прояви виникають протягом перших кількох тижнів лікування.

Підвищення рівня ферментів печінки. Значне підвищення ензимів печінки (в 10 разів більше норми) або ураження печінки з холестазом або значне підвищення ензимів разом з ураженням печінки виникали рідко. Найчастіше про ці явища повідомлялося протягом перших місяців лікування. Ушкодження печінки найчастіше мають гепатоцелюлярний характер. Необхідно обережно призначати дулоксетин пацієнтам, які приймають препарати, які можуть спричинити пошкодження печінки.

Наявність сахарози. Не можна призначати кишково капсули Дюлок пацієнтам зі спадковою непереносимістю фруктози, синдромом мальабсорбції, недостатністю сахараз-ізомальтази.

Суїцид.

Великий депресивний розлад та генералізований тривожний розлад.

Депресія пов'язана з підвищеним ризиком суїцидального мислення, заподіянням ушкоджень собі та суїциду (явлень, пов'язаних із суїцидом). Ризик існує до досягнення значної ремісії. Стан пацієнта необхідно суворо контролювати до досягнення значного поліпшення, оскільки ремісія може не наступити протягом перших тижнів лікування абобільше. Із загального клінічного досвіду відомо, що ризик суїциду зростає на початкових етапах лікування.

Інші психічні стани, за яких призначається Дюлок, також асоційовані з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних явищ. Крім того, ці психічні стани можуть бути коморбідними, якщо вони супроводжують великий депресивний розлад. Таким чином, необхідно вживати запобіжних заходів при лікуванні пацієнтів як з великим депресивним розладом, так і з іншими психічними станами. У пацієнтів, які мають в анамнезі суїцидальні явища або значний рівень суїцидального мислення, ризик виникнення суїцидальної поведінки більший, тому необхідно здійснювати ретельніший контроль під час лікування. Повідомлялося про випадки суїцидального мислення та суїцидальної поведінки під час терапії дулоксетином або одразу після її припинення. Під час терапії, особливо на ранніх етапах, необхідно ретельно спостерігати за пацієнтами, насамперед за тими, які перебувають у групі ризику, а також здійснювати відповідну зміну дозування.

Діабетичний периферичний нейропатичний біль.

Повідомлялося про поодинокі випадки суїцидального мислення та суїцидальної поведінки під час терапії дулоксетином або відразу після її закінчення, як і при прийомі інших лікарських засобів з подібною фармакологічною дією (антидепресанти). Лікарі повинні інформувати пацієнтів про необхідність повідомляти про будь-які почуття занепокоєння.

Люди похилого віку.

Дані щодо застосування препарату Дюлок у дозуванні 120 мг людям похилого віку з великим депресивним розладом та генералізованим тривожним розладом обмежені.

Серйозні шкірні реакції.

У постмаркетингових дослідженнях дуже рідко повідомлялося про наступні реакції з боку шкіри: ангіоневротичний набряк, контузія, крововилив, синдром Стівенса-Джонсона, забиття, кропив'янка.

Повідомлялося про запаморочення, нудоту та головний біль (> 5%) як про несприятливі симптоми при припиненні прийому дулоксетину. При припиненні прийому препарату також спостерігалися порушення чутливості, порушення сну, збудження або тривожність, тремор, дратівливість, діарея та гіпергідроз. У таблиці наведено побічні реакції при прийомі дулоксетину згідно з даними, отриманими зі спонтанних звітів та під час плацебо-контрольованих клінічних досліджень.

Оцінка частоти: дуже часто (≥ 10%), часто (≥ 1% та <10%), нечасто (≥ 0,1% та <1%), рідко (≥ 0,01 % та <0,1%), дуже рідко (<0,01%).

Клінічні дані стосовно передозування дулоксетину обмежені. Є повідомлення про випадки прийому великих доз дулоксетину (до 1400 мг), окремо або в комбінації з іншими ліками, що не мали летальних наслідків. Симптоми передозування (переважно при комбінації з іншими ліками) включали сонливість, кому, серотоніновий синдром, епілептичні напади, блювання та тахікардію.

Лікування при передозуванні. Специфічні антидоти невідомі, при появі серотонінового синдрому необхідне специфічне лікування (ципрогептадин та/або контроль температури). Прохідність дихальних шляхів необхідно перевірити. Рекомендується проводити моніторинг серцевої діяльності та контроль основних показників життєдіяльності разом із відповідними симптоматичними і підтримуючими заходами. Промивання шлунку може бути доцільним, якщо воно проводиться одразу після прийому препарату або пацієнтам з наявними симптомами передозування. Активоване вугілля зменшує абсорбцію препарату. Дулоксетин має великий об’єм розподілу в організмі, у зв’язку з чим форсований діурез, гемоперфузія та обмінна перфузія навряд чи будуть корисні.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.
Зберігати у недоступному для дітей місці.

Дюлок капсули використовуються для лікування великого депресивного розладу, діабетичного периферичного нейропатичного болю, генералізованого тривожного розладу.