Дутастерид / Тамсулозин-Віста капсули тверді, 0,5 мг/0,4 мг, 30 шт.

По 30 капсул у флаконі; по 1 флакону в картонній коробці.

Капсули тверді.
Основні фізико-хімічні властивості: тверда желатинова капсула видовженої форми, з корпусом коричневого кольору і кришечкою бежевого кольору з маркуванням C001 чорним чорнилом на кришечці. Вміст капсули: продовгувата м’яка желатинова капсула (приблизно 16,5 × 6,5 мм) світло-жовтого кольору, наповнена прозорою рідиною та гранулами тамсулозину білого або майже білого кольору.

Дутастерид/Тамсулозин-Віста є комбінацією двох лікарських засобів: дутастериду, подвійного інгібітору 5-редуктази (5 АРІ), і тамсулозину гідрохлориду, антагоністу адренорецепторів α1а та α1d. Ці лікарські засоби мають взаємодоповнюючий механізм дії, завдяки якому відбувається швидке ослаблення сечовипускання, знижується ризик гострої затримки сечі (ОЗМ) та зменшується ймовірність необхідності проведення хірургічної операції з приводу доброякісної гіперплазії передміхурової залози.

Не очікується, що фармакодинамічні ефекти фіксованої дозованої комбінації дутастериду та тамсулозину відрізнятимуться від тих, що отримані при одночасному застосуванні дутастериду та тамсулозину як окремих компонентів.

Дутастерід

Дутастерид пригнічує активність як 1-го, так і 2-го типу ізоферментів 5-альфа-редуктази, які відповідають за перетворення тестостерону на дигідротестостерон (ДГТ). ДГТ є андрогеном, який насамперед відповідає за зростання передміхурової залози та розвиток доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Тамсулозин пригнічує активність адренорецепторів α1а та &lpha;1d у стромальних гладкій мускулатурі передміхурової залози та шийці сечового міхура. Приблизно 75% рецепторів α1 у передміхуровій залозі є рецепторами підтипу α1а.

Тамсулозін

Тамсулозин підвищує максимальну швидкість струму сечі за рахунок зниження тонусу гладких м'язів уретри та передміхурової залози, усуває обструкцію. Препарат також знижує вираженість симптомів подразнення та обструкції, у розвитку яких істотну роль відіграє нетримання сечі та скорочення гладких м'язів нижніх відділів сечовивідних шляхів.

Такий ефект досягається при тривалій терапії. Необхідність оперативного втручання або катетеризації значно знижується.

Антагоністи α1-адренорецепторів можуть зменшувати кров'яний тиск шляхом зниження загального периферичного опору. Під час дослідження впливу тамсулозину не спостерігалося клінічно значущого зниження кров'яного тиску. α1а та α1d. Ці лікарські засоби мають взаємодоповнюючий механізм дії, завдяки якому відбувається швидке ослаблення сечовипускання, знижується ризик гострої затримки сечі (ОЗМ) та зменшується ймовірність необхідності проведення хірургічної операції з приводу доброякісної гіперплазії передміхурової залози.

Не очікується, що фармакодинамічні ефекти фіксованої дозованої комбінації дутастериду та тамсулозину відрізнятимуться від тих, що отримані при одночасному застосуванні дутастериду та тамсулозину як окремих компонентів.

Дутастерід

Дутастерид пригнічує активність як 1-го, так і 2-го типу ізоферментів 5-альфа-редуктази, які відповідають за перетворення тестостерону на дигідротестостерон (ДГТ). ДГТ є андрогеном, який насамперед відповідає за зростання передміхурової залози та розвиток доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Тамсулозин пригнічує активність адренорецепторів α1а та &lpha;1d у стромальних гладкій мускулатурі передміхурової залози та шийці сечового міхура. Приблизно 75% рецепторів α1 у передміхуровій залозі є рецепторами підтипу α1а.

Тамсулозін

Тамсулозин підвищує максимальну швидкість струму сечі за рахунок зниження тонусу гладких м'язів уретри та передміхурової залози, усуває обструкцію. Препарат також знижує вираженість симптомів подразнення та обструкції, у розвитку яких істотну роль відіграє нетримання сечі та скорочення гладких м'язів нижніх відділів сечовивідних шляхів.

Такий ефект досягається при тривалій терапії. Необхідність оперативного втручання або катетеризації значно знижується.

Антагоністи α1-адренорецепторів можуть зменшувати кров'яний тиск шляхом зниження загального периферичного опору. Під час дослідження впливу тамсулозину не спостерігалося клінічно значущого зниження артеріального тиску.

Між введенням комбінації дутастерид-тамсулозин та одночасним введенням доз дутастериду та тамсулозину в капсулах окремо була продемонстрована біоеквівалентність.

Дослідження біоеквівалентності одноразових доз було проведено як натще, так і після їди. Порівняно зі станом натще, у разі застосування після їди спостерігалося 30% зниження Cmax (максимальної концентрації) тамсулозину у складі комбінації дутастерид-тамсулозин. Їжа не впливала на AUC (площу під фармакокінетичною кривою) тамсулозину.

Всмоктування

Дутастерід

Після прийому внутрішньо одноразової дози 0,5 мг дутастериду час до досягнення його максимальної концентрації у сироватці крові склав 1 - 3 години. Біодоступність становила близько 60%. Прийом їжі не впливає на біодоступність дутастериду.

Тамсулозін

Тамсулозин всмоктується з кишечника та майже повністю біодоступним. Як швидкість, так і рівень всмоктування тамсулозину знижуються, якщо його приймають протягом 30 хвилин після їди. Рівномірність поглинання забезпечується прийомом Дуодарта в той самий час доби після прийому однотипної їжі. Концентрація тамсулозину в плазмі пропорційна дозі.

Після одноразового прийому тамсулозину після їжі пікова концентрація у плазмі досягається через 6 годин. Рівноважна концентрація досягається на 5-й день багаторазового введення. Середня рівноважна концентрація (Cmax) у пацієнтів приблизно на дві третини вища за концентрацію після одноразового введення тамсулозину. Хоча це явище спостерігалося у пацієнтів похилого віку, цього ж результату можна

чекати і у молодших пацієнтів.
Розподіл

Дутастерід

Дутастерид має великий обсяг розподілу (300-500 л) та високу зв'язуваність з білками плазми (> 99,5%). Після щоденного введення доз концентрація дутастериду в сироватці крові досягає 65% рівноважної концентрації через 1 місяць і приблизно 90% - через 3 місяці. місяців введення дози 0,5 мг на добу. Середнє значення надходження дутастериду із сироватки крові до насіннєвої рідини становить 11,5%.

Тамсулозін

У чоловіків тамсулозин зв'язується з білками плазми приблизно на 99%.

Обсяг розподілу невеликим (приблизно 0,21/кг).

Метаболізм

Дутастерід

Дутастерид активно метаболізується in vivo. В умовах in vitro дутастерид метаболізується цитохромом P450 3A4 і 3A5, утворюючи три моногідроксильовані метаболіти та один дигідроксильований метаболіт.

Після прийому внутрішньо дутастериду в дозі 0,5 мг/добу до досягнення рівноважної концентрації 1,0-15,4% (середнє значення – 5,4%) введеної дози дутастериду виділяється в кал у незміненому вигляді. Інші виділяється в кал у вигляді 4 основних метаболітів, що містять 39%, 21%, 7% і 7% кожної з речовин, пов'язаних з лікарським засобом, та 6 другорядних метаболітів (менше 5% кожен). У сечі людини виявлено лише незначну кількість незміненого дутастериду (менше 0.1% дози).

Тамсулозін

Енантіомерна біоконверсія з тамсулозину гідрохлориду [R(-) ізомер] у S(+) ізомер у людини не відбувається. Тамсулозину гідрохлорид активно метаболізується ферментами цитохрому P450 у печінці, і менше 10% дози виділяється із сечею у незміненому вигляді. Але фармакокінетичний профіль метаболітів у людини не встановлено. Результати досліджень in vitro вказують на те, що до метаболізму тамсулозину залучаються ферменти CYP3A4 та CYP2D6, а також незначною є участь інших ізоферментів CYP.

Пригнічення активності ферментів, що беруть участь у печінковому метаболізмі, може призвести до підвищеної дії тамсулозину. Перед виведенням із сечею метаболіти тамсулозину гідрохлориду піддаються широкому зв'язку з глюкуронідом або сульфатом.

Висновок

Дутастерід

Виведення дутастериду залежить від дози, і цей процес слід описувати як такий, що відбувається двома паралельними шляхами: один є насиченим при клінічно значущих концентраціях, а другий - ненасиченим. При низьких концентраціях у сироватці крові (менше 3 нг/мл) дутастерид швидко виводиться як залежним від концентрації, так і незалежним від концентрації шляхом. При застосуванні одноразових доз 5 мг або менших доз було виявлено ознаки швидкого кліренсу та встановлено період напіввиведення, який триває від 3 до 9 днів.

При терапевтичних концентраціях після повторного введення дози 0,5 мг/добу домінує повільніший, лінійний шлях виведення, а період напіввиведення становить приблизно 3-5 тижнів.

Тамсулозін

Тамсулозин та його метаболіти виводяться переважно із сечею, в якій приблизно 9% дози присутні у вигляді незміненої активної речовини.

Після внутрішньовенного або перорального введення в лікарській формі з негайним вивільненням період напіввиведення тамсулозину, що міститься в плазмі, коливається в діапазоне від 5 до 7 годин. Через фармакокінетику, регульовану швидкістю поглинання, у випадку з тамсулозином у капсулах з модифікованим вивільненням, цей період напіввиведення тамсулозину, прийнятого після їди, становить приблизно 10 годин, а в рівноважній концентрації у пацієнтів – приблизно 13 годин.

Пацієнти похилого віку

Дутастерід

Фармакокінетика дутастериду оцінювалася у 36 здорових чоловіків віком від 24 до 87 років після введення одноразової дози 5 мг. Значної залежності впливу дутастериду від віку пацієнта не спостерігалося, але період напіввиведення був коротшим у чоловіків віком до 50 років.

Статистичних відмінностей у періоді напіввиведення не було при порівнянні групи 50-69-річних піддослідних із групою піддослідних старше 70 років.

Тамсулозін

Перехресне порівняльне дослідження загального впливу тамсулозину гідрохлориду (AUC (площі під фармакокінетичною кривою)) та періоду напіввиведення вказує на те, що фармакокінетична дія тамсулозину гідрохлориду може бути трохи тривалішою у пацієнтів похилого віку порівняно з молодими здоровими добровольцями. Власний кліренс не залежить від зв'язування тамсулозину гідрохлориду з альфа-1-кислим глікопротеїном, але знижується з віком пацієнта, внаслідок чого загальна дія на 40% сильніша (AUC) у пацієнтів віком від 55 до 75 років у порівнянні з дією у пацієнтів віком 20-32 роки.

Ніркова недостатність

Дутастерід

Вплив ниркової недостатності на фармакокінетику дутастериду не вивчався. Але в сечі людини виявляється менше 0,1% дози дутастериду 0,5 мг у рівноважній концентрації, тому клінічно значущого підвищення концентрації дутастериду в плазмі крові у пацієнтів з нирковою недостатністю не слід очікувати (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Тамсулозін

Фармакокінетика тамсулозину гідрохлориду порівнювалася у 6 пацієнтів з нирковою недостатністю слабкого до помірного (30≤ CLcr<70 мл/хв/1,73 м2) або від помірної до важкої (10≤CLCr<30 мл/хв/ l, 73 м2) ступеня та у 6 досліджуваних з нормальним кліренсом (CLcr <90 мл/хв/1,73 м2). У той час як у загальній концентрації тамсулозину гідрохлориду у плазмі крові спостерігалася зміна внаслідок змінного зв'язування з альфа-1-кислим глікопротеїном, концентрація незв'язаного (активного) тамсулозину гідрохлориду, а також власний кліренс залишалися відносно стабільними. Тому пацієнтам з нирковою недостатністю потрібна корекція дози гідрохлориду тамсулозину в капсулах. Але пацієнти з термінальною стадією ниркової недостатності (CLcr <10 мл/хв/1,73 м2) не досліджували.

Печовинна недостатність

Дутастерід

Вплив печінкової недостатності на фармакокінетику дутастериду не вивчали (див. розділ «Протипоказання»). Оскільки дутастерид виводиться переважно шляхом метаболізму, очікується, що рівні дутастериду в плазмі крові цих пацієнтів будуть підвищеними, а період напіввиведення – тривалим (див. Розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).

Тамсулозін

Фармакокінетику тамсулозину гідрохлориду порівнювали у 8 пацієнтів з помірним порушенням функції печінки (класифікація за Чайлд - П'ю: ступеня A та B) та у 8 досліджуваних з нормальною функцією печінки. У той час як зміна в загальній концентрації тамсулозину гідрохлориду в плазмі спостерігалася в результаті змінного зв'язування з альфа-1-кислим глікопротеїном, концентрація незв'язаного (активного) тамсулозину гідрохлориду не зазнала значних змін, відзначалася тільки помірна (32%) зміна власного кліренсу. . Тому пацієнти з помірним порушенням функції печінки не потребують корекції дози тамсулозину гідрохлориду.

Дія тамсулозину гідрохлориду не вивчалася у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки.

Безпека та клінічні дослідження

Серцева недостатність

У 4-річному клінічному дослідженні застосування дутастериду у поєднанні з тамсулозином для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози у 4844 чоловіків (дослідження CombAT) частота виникнення серцевої недостатності (збиральне поняття) у групі комбінованої терапії була вищою (14/1610, %), ніж у будь-якій групі монотерапії дутастеридом (4/1623, 0,2%) або тамсулозином (10/1611, 0,6%).

В окремому 4-річному клінічному порівняльному дослідженні плацебо з хімічною профілактикою дутастеридом за участю 8231 особи віком від 50 до 75 років з попереднім негативними даними біопсії раком передміхурової залози та вихідним рівнем PSA між 2,5 нг/мл та 10,0 нг/мл у чоловіків від 50 до 60 років або 3 нг/мл та 10,0 нг/мл у чоловіків старше 60 років (дослідження REDUCE) було встановлено, що частота виникнення серцевої недостатності у пацієнтів, які приймали дутастерид 0,5 мг 1 раз на день (30/4105, 0,7%), була вищою порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо (16/4126, 0,4%). Ретроспективний аналіз цього дослідження показав високу частоту серцевої недостатності у пацієнтів, які приймали дутастерид та альфа-блокатор одночасно (12/1152, 1,0%) порівняно з суб'єктами, які приймали дутастерид без альфа-блокатора (18/2953 0 6%), плацебо та альфа-блокатор (1/1399, 0,1%) або плацебо без альфа-блокатора (15/2727, 0,6%). Причинного взаємозв'язку між застосуванням дутастериду (самостійно або в комбінації з альфа-блокаторами) та виникненням серцевої недостатності встановлено не було (див. розділ «Особливості застосування»).

Рак передміхурової залози та низькодиференційовані пухлини

У 4-річному дослідженні, в якому вивчали дію дутастериду порівняно з плацебо, у 8231 чоловіки віком від 50 до 75 років з попереднім негативними даними біопсії раком передміхурової залози та вихідним рівнем PSA між 2,5 нг/мл та 10 ,0 нг/мл у чоловіків у віці від 50 до 60 років або 3 нг/мл та 10,0 нг/мл у чоловіків у віці від 60 років (дослідження REDUCE) 6706 суб'єктам було проведено голкову біопсію простати (обов'язкове за початковим протоколом) дані якої були використані для аналізу диференціювання за шкалою Глісона. У дослідженні було виявлено 1517 пацієнтів із діагнозом рак простати. Більшість пухлин простати (70%), які виявлені за допомогою біопсії, в обох групах лікування мали високий рівень диференціювання (5-6 балів за шкалою Глісона).

У групі дутастериду зареєстровано вищу частоту (n = 29, 0,9%) низькодиференційованих раку простати (8-10 балів за шкалою Глісона) порівняно з групою плацебо (n = 19, 0,6%) (р = 0,15). У перші 2 роки дослідження кількість пацієнтів з раком передміхурової залози з показником 8-10 балів за шкалою Глісона була однаковою у групі дутастериду (n = 17, 0,5%) та у групі плацебо (n = 18, 0,5%). Протягом 3-4 років дослідження більша кількість випадків раку передміхурової залози з показником 8-10 балів за шкалою Глісона була діагностована в групі дутастериду (n = 12, 0,5%) порівняно з групою плацебо (n = 1, &lt ;0,1%) (р = 0,0035). Немає даних про вплив на ризик розвитку раку простати у чоловіків, які приймають дутастерид понад 4 роки.

Відсоток пацієнтів з діагнозом раку передміхурової залози з показником 8-10 балів за шкалою Глісона зберігався постійним у різні періоди дослідження (1-2 роки, 3-4 роки) у групі дутастериду (0,5% у кожний період часу), у той час як у групі плацебо відсоток пацієнтів з низькодиференційованим раком простати (8-10 балів за шкалою Глісона) був нижчим у 3-4-і роки, ніж у 1-2-х роках (<0,1 % та 0,5% відповідно) (див. розділ «Особливості застосування»). Не було жодної різниці у частоті випадків раку передміхурової залози з показником 7-10 балів за шкалою Глісона (р = 0,81).

У 4-річному клінічному дослідженні лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози (Combat), де первинним протоколом не було передбачено обов'язкову біопсію і всі діагнози раку простати були встановлені на біопсії за показаннями, частота випадків раку передміхурової залози з показником 8-10 балів шкалою Глісона була 0,5% (n = 8) у групі дутастериду 0,7% (n = 11), у групі тамсулозину та 0,3% (n = 5) у групі комбінованої терапії.

Зв'язок між застосуванням дутастериду та виникненням низькодиференційованих раку передміхурової залози залишається нез'ясованим.

Рак грудної залози у чоловіків

Два випадки-контрольовані епідеміологічні дослідження, одне проведено в США (n = 339 випадків раку молочної залози та n = 6780 у групі контролю), а інше у Великобританії (n = 398 випадків раку молочної залози та n = 3930 у групі контролю ) у базах даних охорони здоров'я, не показали жодного збільшення ризику розвитку раку молочної залози у чоловіків при застосуванні інгібіторів 5-редуктази.

Результати першого дослідження не виявили позитивного взаємозв'язку з раком молочної залози (відносний ризик для ³ 1 року застосування до встановлення діагнозу раку молочної залози в порівнянні з <1 року застосування: 0,70: 95% ДІ 0,34, 1 ,45). У другому дослідженні оцінений відносний ризик раку молочної залози, пов'язаний із застосуванням інгібіторів 5-редуктази порівняно з таким за відсутності застосування становив 1,08 95% ДІ 0,62, 1,87).

Причинний зв'язок між випадками раку грудної залози у чоловіків та тривалим застосуванням дутастериду не встановлено.

Засоби, що застосовують при доброякісній гіперплазії передміхурової залози. Антагоніст α1-адренорецепторів. Код АТХ G04C А52.

Дослідження взаємодії препарату з іншими лікарськими засобами не проводилося. Нижче наведена інформація про окремі інгредієнти.

Дутастерід

Для ознайомлення з інформацією про зниження рівнів простат-специфічного антигену (PSA) у сироватці крові при лікуванні дутастеридом та рекомендаціям щодо виявлення раку передміхурової залози див. «Особливості застосування».

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику дутастериду

Застосування разом з інгібіторами CYP3A4 та/або P-глікопротеїну

Дутастерид переважно виводиться шляхом метаболізму. Дослідження in vitro показують, що каталізаторами метаболізму є CYP3A4 та CYP3A5. Офіційні дослідження взаємодії з активними інгібіторами CYP3A4 не проводились. Однак у дослідженні популяційної фармакокінетики концентрації дутастериду в сироватці крові були в середньому в 1,6-1,8 рази вище у невеликої кількості пацієнтів, які одночасно лікувалися верапамілом або дилтіаземом (помірні інгібітори CYP3A4 та інгібітори P-глікопротеїну).

При довготривалому застосуванні комбінації дутастериду з лікарськими засобами, які є сильнодіючими інгібіторами ферменту CYP3A4 (наприклад, ритонавір, індинавір, нефазодон, ітраконазол, кетоконазол, які вводили перорально), концентрація дутастериду в сироватці крові може. Подальше інгібування 5-редуктази при посиленій дії дутастериду малоймовірне. Але можливе зменшення частоти введення доз дутастериду у разі розвитку побічних ефектів. Слід зазначити, що у разі придушення активності ферменту тривалий період напіввиведення може стати ще довшим і супутня терапія може у такому разі тривати понад 6 місяців до того, як буде досягнуто нової рівноважної концентрації.

Застосування 12 г колестираміну через 1 годину після прийому одноразової дози 5 мг дутастериду не впливало на фармакокінетику дутастериду.

Вплив дутастериду на фармакокінетику інших лікарських засобів

У невеликому дослідженні (N = 24) тривалістю два тижні за участю здорових чоловіків дутастерид (0,5 на день) не впливав на фармакокінетику тамсулозину або теразозину. У цьому дослідженні також не було виявлено ознак фармакодинамічної взаємодії.

Дутастерид не впливає на фармакокінетику варфарину або дигоксину. Це вказує на те, що дутастерид не пригнічується / НЕ індукує активність ферменту CYP2C9 або Р-глікопротеїну-переносника. Дані досліджень взаємодії in vitro вказують на те, що дутастерид не інгібує ферменти CYP1A2, CYP2D6, CYP2C9, CYP2CI9 або CYP3A4.

Тамсулозін

Одночасне застосування тамсулозину гідрохлориду з лікарськими засобами, які можуть знижувати артеріальний тиск, у тому числі разом із знеболюючими лікарськими засобами, інгібіторами 5-фосфодіестерази та іншими альфа-1-адренорецепторами може теоретично призводити до підвищеної гіпотензивної дії. Дуодарт не слід застосовувати в комбінації з іншими альфа-l-адренорецепторами.

Одночасне застосування тамсулозину гідрохлориду та кетоконазолу (сильного інгібітору CYP3A4) збільшує Сmax та AUC тамсулозину гідрохлориду у 2,2 та 2,8 рази відповідно.

Спільне застосування тамсулозину гідрохлориду та пароксетину (сильного інгібітору CYP2D6) збільшує Сmax та AUC тамсулозину гідрохлориду в 1,3 та 1,6 рази відповідно. Аналогічне збільшення очікується у пацієнтів із слабким метаболізмом CYP2D6 порівняно з такими з інтенсивним метаболізмом при сумісному застосуванні із сильними інгібіторами CYP3A4.

Ефект спільного застосування обох інгібіторів CYP3A4 та інгібіторів CYP2D6 з тамсулозином клінічно досліджувався, проте потенційно може суттєво збільшуватися концентрація тамсулозину (див. розділ «Особливості застосування»).

Одночасне застосування тамсулозину гідрохлориду (0,4 мг) та циметидину (400 мг кожні 6 годин протягом 6 днів) призводило до зниження кліренсу (26%) та збільшення AUC (площі під фармакокінетичною кривою) (44%) тамсулозину гідрохлориду. Дуодарт слід обережно застосовувати в комбінації з циметидином.

Вичерпне дослідження взаємодії тамсулозину гідрохлориду та варфарину не проводилося. Результати обмежених досліджень in vitro та in vivo недостатні. З обережністю слід проводити одночасне лікування варфарином та тамсулозину гідрохлорид.

Ніякої взаємодії не спостерігалося, коли тамсулозину гідрохлорид вводили одночасно з атенололом або еналаприлом або ніфедипіном або теофіліном. Одночасне застосування фуросеміду призводить до зниження рівнів тамсулозину в плазмі крові, але оскільки ці рівні залишаються в межах нормального діапазону, корекція дози не потрібна.

В умовах in vitro ні діазепам, ні пропранолол, ні трихлорметіазид, ні хлормадинон, ні амітриптилін, ні диклофенак, ні глібенкламід, ні симвастатин не менеють вільну фракцію тамсулозину у плазмі крові людини. Тамсулозин також не змінює вільні фракції діазепаму, пропранололу, трихлорметіазиду та хлормадинону.

Жодної взаємодії на рівні печінкового метаболізму не спостерігалося під час досліджень in vitro з мікросомальними фракціями печінки (показова система пов'язаних з цитохромами 450 ферментів, метаболізують лікарські засоби) із застосуванням амітриптиліну, сальбутамолу та глібенкламіду. Однак, диклофенак може підвищувати швидкість виведення тамсулозину.

діючі речовини: дутастерид, тамсулозину гідрохлорид;
1 капсула містить дутастериду 0,5 мг та тамсулозину гідрохлориду 0,4 мг;
допоміжні речовини: пропіленгліколь монокаприлат, типу ІІ; бутилгідрокситолуол (Е 321); желатин; гліцерин; титану діоксид (Е 171); метакрилатного сополімеру дисперсія; целюлоза мікрокристалічна; дибутилсебацинат; полісорбат 80; кремнію діоксид колоїдний водний; кальцію стеарат;
оболонка твердої капсули: заліза оксид чорний (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172), титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е172), желатин;
*склад чорнила: шелак (Е 904), пропіленгліколь, заліза оксид чорний (Е 172), аміаку розчин концентрований, калію гідроксид.

Дослідження з вивчення впливу Дутастерид/Тамсулозин-Віста на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами не проводилися. Однак пацієнтів потрібно проінформувати про можливе виникнення симптомів, пов’язаних з ортостатичною артеріальною гіпотензією, зокрема про запаморочення, при застосуванні препарату Дутастерид/Тамсулозин-Віста.

Дутастерид/Тамсулозин-Віста протипоказаний для лікування жінок.
Дослідження з вивчення впливу Дутастерид/Тамсулозин-Віста на вагітність, лактацію та фертильність не проводили. Далі надається інформація щодо застосування кожного компонента окремо.

Фертильність.

Дутастерид впливає на характеристики еякуляту (зменшення кількості сперматозоїдів, обсягу еякуляту та рухливості сперматозоїдів). Не виключено ризик зниження чоловічої фертильності.

Оцінку впливу тамсулозину гідрохлориду кількість або функцію сперматозоїдів не проводили.

Вагітність.

Як та інші інгібітори 5-редуктази, дутастерид перешкоджає перетворенню тестостерону на дигідротестостерон, що може гальмувати розвиток зовнішніх статевих органів у плода чоловічої статі. Незначна кількість дутастериду була виявлена ​​в еякуляті під час проведення дослідження. Невідомо, чи впливає дутастерид, що потрапив до організму жінки з насінням чоловіка, який лікується препаратом Дутастерид /

Тамсулозін-Віста, на плід чоловічої статі.

Як і у разі застосування інших інгібіторів 5-редуктази, рекомендується користуватися презервативом під час статевого акту, якщо жінка вагітна, а чоловік лікується препаратом Дутастерид/Тамсулозин-Віста, з метою запобігання попаданню сім'ї в організм жінки.

Немає доказів того, що введення тамсулозину гідрохлориду вагітним самкам щурів та кроликів у дозах, що перевищують терапевтичні, негативно впливає на плід.

Годування грудьми.

Невідомо, чи проникають дутастерид та тамсулозин у грудне молоко жінки.

Застосування протипоказано.

Лікування помірних та тяжких симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози.
Зменшення ризику виникнення гострої затримки сечі та необхідності хірургічного втручання у пацієнтів з помірними та тяжкими симптомами доброякісної гіперплазії передміхурової залози.

Дутастерид/Тамсулозин-Віста не застосовувати для лікування жінок і дітей (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Дутастерид/Тамсулозин-Віста протипоказаний пацієнтам з підвищеною чутливістю до дутастериду, інших інгібіторів 5a-редуктази, тамсулозину (включаючи тамсулозиніндукова-ний ангіоневротичний набряк), інших компонентів препарату або до сої і арахісу.
Дутастерид/Тамсулозин-Віста протипоказаний пацієнтам, які мають в анамнезі ортостатичну артеріальну гіпотензію.
Дутастерид/Тамсулозин-Віста протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю.

Дорослі (включаючи пацієнтів літнього віку)
Рекомендована доза препарату Дутастерид/Тамсулозин-Віста – 1 капсула (0,5 мг/0,4 мг) на добу. Препарат приймати перорально через 30 хвилин після споживання їжі в один і той же час. Капсулу слід ковтати цілою, не відкривати та не розжовувати, оскільки при контакті із вмістом капсули можливе подразнення слизової оболонки рота та глотки.
Дутастерид/Тамсулозин-Віста можна застосовувати для заміщення комбінованої терапії дутастеридом та тамсулозину гідрохлоридом з метою полегшення лікування.
Заміна препаратом Дутастерид/Тамсулозин-Віста дутастериду або тамсулозину гідрохлори-ду при монотерапії можлива, якщо це клінічно обґрунтовано.
Ниркова недостатність
Фармакокінетику препарату Дутастерид/Тамсулозин-Віста у пацієнтів з нирковою недостатністю не вивчали. Змінювати дозу препарату для лікування таких пацієнтів не потрібно (див. розділ «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).
Печінкова недостатність
Фармакокінетику препарату Дутастерид/Тамсулозин-Віста у пацієнтів із печінковою недостатністю не вивчали, тому препарат слід застосовувати з обережністю при легкій та помірній печінковій недостатності (див. розділ «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»). Хворим з тяжкою печінковою недостатністю препарат протипоказаний (див. розділ «Протипоказання»).

Клінічні дослідження застосування Дутастерид/Тамсулозин-Віста не проводилися, проте були продемонстровані біоеквівалентність Дутастерид/Тамсулозин-Віста при сумісному застосуванні дутастериду та тамсулозину. Інформацію про одночасне застосування отримано за дослідженням CombAT (комбінація Аводарту та тамсулозину), в якому порівнювали комбінацію дутастериду в дозі 0,5 мг та тамсулозину 0,4 мг один раз на добу протягом 4 років або монотерапії цими препаратами.
Інформацію про побічні реакції кожного компонента окремо (дутастерид та тамсулозин) також наведено нижче. Не про всі побічні реакції, які відзначали при застосуванні кожного компонента окремо, повідомляли при застосуванні Дуодарту, і тому інформацію про побічні реакції при застосуванні окремих компонентів Дутастерид/Тамсулозин-Віста також включені до цієї інструкції.
За даними 4-річного дослідження CombAT, відсоток побічних реакцій, визначених дослідниками протягом першого, другого, третього та четвертого років лікування, змінювався: відповідно 22%, 6%, 4% та 2% при комбінованій терапії дутастерид + тамсулозин; 15%, 6%, 3% та 2% при монотерапії дутастеридом; 13%, 5%, 2% та 2% при монотерапії тамсулозином. Високий відсоток побічних реакцій у групі, що отримувала комбіновану терапію протягом першого року лікування, зумовлений високими показниками репродуктивних порушень, а саме порушення еякуляції, що спостерігалися у групі.
Побічні реакції, що виникали з частотою ≥1% протягом першого року застосування , за даними дослідницьких аналізів CombAT, REDUCE, а також клінічних досліджень монотерапій компонентами Дутастерид/Тамсулозин-Віста, наведені в таблиці.
Інформація про побічні реакції тамсулозину базується на даних, доступних на відповідних медичних ресурсах. Частота їх виникнення може зростати при одночасному застосуванні дутастериду і тамсулозину.
Частота виникнення побічних реакцій, виявлених у клінічних дослідженнях: часто (≥ ;1/100), рідко (≥ 1/10000 -<1/1000), дуже рідко (<1/10000). Побічні реакції, класифіковані за класами систем органів, представлені в порядку зменшення їхнього ступеня тяжкості.