Дорослі (включаючи хворих похилого віку)
Рекомендована доза Дуодарта - 1 капсула (0,5 мг/0,4 мг) на добу. Препарат приймають внутрішньо через 30 хвилин після їди в один і той же час. Капсулу ковтати повністю, не відкривати і не розжовуючи, оскільки при контакті з вмістом капсули можливе подразнення слизової оболонки рота та глотки.
Дуодарт можна застосовувати для заміщення комбінованої терапії дутастеридом та тамсулозину гідрохлорид з метою полегшення лікування.
Заміна Дуодартом дутастериду або тамсулозину гідрохлориду при монотерапії можлива, якщо це клінічно обґрунтовано.
Ніркова недостатність
Фармакокінетика Дуодарта у хворих з нирковою недостатністю не вивчалася. Змінювати дозу препарату для лікування таких хворих не потрібно (див. розділ «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).
Печовинна недостатність
Фармакокінетика Дуодарта у хворих з печінковою недостатністю не вивчалася, тому препарат слід застосовувати з обережністю при легкій та помірній печінковій недостатності (див. Розділ «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»). Хворим з тяжкою печінковою недостатністю препарат протипоказаний (див. розділ «Протипоказання»).
Особливості застосування
Комбіновану терапію призначають після ретельного аналізу співвідношення користь/ризик, у зв'язку з потенційним збільшенням ризику побічних реакцій (включаючи серцеву недостатність), та вивчення варіантів альтернативного лікування, включаючи монотерапії.
Побічні реакції з боку серцево-судинної системи
За даними двох 4-річних клінічних досліджень, частота виникнення серцевої недостатності (комбінований термін для всіх повідомлень, головним чином серцевої недостатності та застійної серцевої недостатності) була вищою у осіб, які лікувалися комбінацією дутастериду з альфа-блокаторами, головним чином тамсулозином у порівнянні з особами, які не лікувалися такою комбінацією. Частота серцевої недостатності була низькою (1%) і варіабельною в межах цих досліджень. Диспропорції у частоті виникнення серцево-судинних побічних явищ у жодному з досліджень. Причинного взаємозв'язку між застосуванням дутастериду (окремо або в комбінації з альфа-блокаторами) та виникненням серцевої недостатності встановлено не було («Фармакодинаміка»)
Проведено метааналіз 12 рандомізованих плацебо або порівняльних контрольованих клінічних досліджень (n = 18802), в якому оцінювали ризик розвитку побічних реакцій з боку серцево-судинної системи при застосуванні дутастериду (порівняно з контрольною групою). Не було встановлено стійкого статистично значущого збільшення ризику серцевої недостатності (RR 1,05; 95% ДІ 0,71, 1,57), гострого інфаркту міокарда (RR 1,00; 95% ДІ 0,77, 1,30) або інсульту (RR 1,20; 95% ДІ 0,88, 1,64).
Рак передміхурової залози та пухлини високого ступеня градації за Глісоном (низько-диференційовані)
Під час 4-річного клінічного дослідження за участю> 8000 чоловіків віком від 50 до 75 років з попередньою негативною біопсією раком передміхурової залози та фоновим рівнем PSA між 2,5 нг/мл та 10,0 нг/мл (дослідження REDUCE) у 1517 чоловіків був діагностований рак передміхурової залози. Відзначалася висока частота виникнення раку передміхурової залози диференціюванням 8-10 балів за шкалою Глісона у групі дутастериду (n = 29, 0,9%) порівняно з групою плацебо (n = 19, 0,6%). Причинного взаємозв'язку між застосуванням дутастериду та виникненням низькодиференційованого раку передміхурової залози встановлено не було. Клінічна значимість цифрового дисбалансу не встановлена.
Чоловіки, які застосовують Дуодарт, мають регулярно проходити обстеження щодо визначення ризику розвитку раку передміхурової залози, включаючи тест на простат-специфічний антиген.
У додатковому послідовному 2-річному спостереженні оригінальних пацієнтів при застосуванні дутастериду як хімічної профілактики (дослідження REDUCE) було встановлено низьку частоту нових випадків раку передміхурової залози (група дутастериду [n = 14, 1,2%]) та група плацебо [n = 7, 0,7%]) з відсутністю нових ідентифікованих випадків раку передміхурової залози диференціюванням 8-10 балів за шкалою Глісона.
Тривале послідовне (до 18 років) спостереження пацієнтів з клінічного дослідження із застосуванням іншого інгібітора 5-редуктази (фінастериду) як хімічної профілактики не показало статистично значущої різниці між групами фінастериду і плацебо в показниках загальної виживаності, HR5, HR5 % ДІ 0, 97-1,08) або виживання після діагностування раку передміхурової залози (HR1,01, 95% ДІ 0,85-1,20).
Вплив на простат-специфічний антиген (PSA)
Концентрація простат-специфічного антигену передміхурової залози (PSA) є важливим компонентом скринінгового процесу для виявлення раку передміхурової залози. Дутастерид здатний знижувати рівень сироваткового простат-специфічного антигену у хворих приблизно на 50% через 6 місяців лікування.
Пацієнти, які приймають Дуодарт, повинні мати новий вихідний рівень PSA, встановлений через 6 місяців після лікування цим препаратом. Надалі цей рівень рекомендується регулярно перевіряти. Будь-яке підтверджене збільшення рівня PSA від низького рівня при застосуванні Дуодарту може бути свідченням наявності раку передміхурової залози або недотримання режиму лікування Дуодартом і потребує ретельного вивчення, навіть якщо показники PSA знаходяться в межах норми у чоловіків, які не лікувалися інгібіторами 5-редуктази. При інтерпретації показників PSA у хворих, які лікуються Дуодартом, слід враховувати попередні показники PSA для порівняння.
Застосування Дуодарта не впливає на рівень простат-специфічного антигену для діагностики раку передміхурової залози після встановлення нового вихідного рівня.
Загальний рівень сироваткового простат-специфічного антигену повертається до вихідного рівня протягом 6 місяців після припинення лікування.
Співвідношення ж вільного простат-специфічного антигену та загального його рівня залишається постійним навіть при лікуванні Дуодартом. Якщо для визначення раку передміхурової залози лікар вирішить використати відсотковий показник вільного простат-специфічного антигену у хворого, лікується Дуодартом, ніякого коригування показника вільного простат-специфічного антигену проводити не потрібно.
Перед початком курсу лікування Дуодартом і періодично під час лікування пацієнтам з доброякісною гіперплазією передміхурової залози слід робити пальцеве ректальне обстеження, а також застосовувати інші методи виявлення раку передміхурової залози.
Ніркова недостатність
Лікування хворих з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <10 мл/хв) слід проводити з обережністю, оскільки фармакокінетика дутастериду у таких хворих не вивчалася.
Артеріальна гіпотензія
Подібно до інших альфа1-адреноблокаторів, ортостатична гіпотензія може виникнути у пацієнтів, які лікувалися тамсулозином, і в поодиноких випадках може призвести до синкопи.
При перших ознаках ортостатичної гіпотензії (запаморочення, слабкість) пацієнтів, які почали лікування Дуодартом, слід перевести в положення сидячи або лежачи, поки симптоми не пройдуть.
Слід дотримуватися обережності при сумісному застосуванні альфа-адреноблокаторів, включаючи тамсулозин, та інгібіторів 5-фосфодіестерази. Альфа-адреноблокатори та інгібітори 5-фосфодіестерази є вазодилататорами і можуть знижувати артеріальний тиск. Спільне застосування цих двох класів лікарських засобів може потенційно викликати симптоматичну гіпотензію (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Інтраопераційний синдром атонічної райдужної оболонки
Під час операції з приводу катаракти та глаукоми у деяких пацієнтів, які раніше отримували тамсулозин, був відзначений інтраопераційний синдром атонічної райдужної оболонки (ІСАР, варіант синдрому вузької зіниці). Інтраопераційний синдром атонічної райдужної оболонки може призвести до збільшення ризику очних ускладнень під час або після операції. Тому лікування Дуодартом не рекомендується пацієнтам, яким заплановано операцію з приводу катаракти.
Під час передопераційного обстеження хірург-офтальмолог та його бригада мають з'ясувати, чи призначали пацієнту раніше чи тепер Дуодарт. Це дозволить передбачити можливу появу інтраопераційного синдрому атонічної райдужної оболонки під час операції.
Отримано поодинокі повідомлення про позитивний ефект відміни тамсулозину за 1-2 тижні до операції з приводу катаракти та глаукоми, проте переваги та терміни припинення лікування до операції з приводу катаракти та глаукоми не встановлені.
Негерметичні капсули
Дутастерид абсорбується через шкіру, тому жінки та діти повинні уникати контакту з негерметичними капсулами. Якщо рідина з капсули потрапила на шкіру, її слід негайно змити водою з милом.
Інгібітори СYP3A4 та CYP2D6
Спільне застосування тамсулозину гідрохлориду з сильними інгібіторами СYP3A4 (наприклад кетоконазол) або - меншою мірою - з сильними інгібіторами CYP2D6 (наприклад пароксетином) може збільшувати концентрацію тамсулозину (див. розділ "Взаємодія з іншими"; . Тому не рекомендується застосовувати тамсулозин пацієнтам, які лікуються сильними інгібіторами CYP3A4, і рекомендується з обережністю застосовувати тамсулозин пацієнтам, які лікуються помірними інгібіторами СYP3A4 (наприклад, еритроміцин) або CYP3A4D6 і CYP2A3
Печовинна недостатність
Вплив печінкової недостатності на фармакокінетику дутастериду не вивчали. Через активний метаболізм дутастериду та 3-5-ти тижневий період його напіввиведення лікування дутастеридом хворих з легкою або помірною печінковою недостатністю слід проводити з обережністю (див. Розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання», «Фармакодинаміка.
Допоміжні речовини
Дуодарт містить барвник FD & C Yellow 6 (E 110), що може спричинити алергічні реакції.
Рак грудної залози у чоловіків
Повідомлялося про рідкісні випадки раку грудної залози у чоловіків під час клінічних досліджень та у постмаркетинговий період. При цьому епідеміологічні дослідження вказують на відсутність підвищення ризику розвитку раку молочної залози у чоловіків при застосуванні інгібіторів 5-редуктази. Лікарі повинні попередити своїх пацієнтів про необхідність негайно повідомляти про будь-які зміни в тканині молочної залози, наприклад, про виділення з соска або припухлість.