Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи.
Монотерапія або комбінована терапія у поєднанні з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами.
Рекомендована початкова доза – 500 мг на добу. Через 10-15 днів проведеного лікування дозу необхідно відкоригувати відповідно до результатів вимірювань рівня глюкози у сироватці крові. Повільне збільшення дози сприяє зниженню побічних ефектів з боку травного тракту.
Максимальна рекомендована доза – 2000 мг на добу. Дозу препарату слід приймати 1 раз на добу під час їди ввечері, збільшуючи на 500 мг кожні 10-15 днів до 2000 мг. Якщо необхідного рівня глікемії не можна досягти при застосуванні Діаформіну SR у максимальній дозі 2000 мг, яку приймає пацієнт 1 раз на добу, дозу можна розділити на 2 прийоми на добу (1 раз вранці та 1 раз увечері під час їди). Якщо необхідного рівня глікемії не досягнуто, можна застосовувати Діаформін SR у максимальній рекомендованій дозі 3000 мг на добу.
Для пацієнтів, які вже лікувалися метформіном, початкова доза препарату Діаформін SR, таблеток з пролонгованим вивільненням, має бути еквівалентною добовій дозі таблеток з негайним вивільненням. Пацієнтам, які отримують терапію метформіном у дозі понад 2000 мг на добу, не рекомендується переходити на терапію препаратом Діаформін SR.
У разі переходу на препарат Діаформін SR, таблетки з пролонгованим вивільненням, необхідно припинити прийом іншого протидіабетичного препарату для перорального прийому.
Комбінована терапія у поєднанні з інсуліном
Для досягнення кращого контролю за рівнем глюкози в крові метформін та інсулін можна застосовувати у вигляді комбінованої терапії. Зазвичай початкова доза Діаформіну SR становить 500 мг на добу під час їди ввечері, тоді як дозу інсуліну необхідно підбирати відповідно до результатів вимірювання рівня глюкози в крові.
У пацієнтів похилого віку можливе погіршення функції нирок, тому дозу метформіну необхідно підбирати на підставі оцінки функції нирок, яку слід проводити регулярно.
Пацієнти з нирковою недостатністю
Метформін можна застосовувати пацієнтам з помірною нирковою недостатністю, стадія IIIа (кліренс креатиніну 45 - 59 мл/хв або СКФ 45 - 59 мл/хв/1,73 м2) тільки у разі відсутності інших умов, які можуть підвищити ризик розвитку лактацидозу з наступним коригуванням дози: початкова доза становить 500 мг або 750 мг метформіну гідрохлориду 1 раз на добу. Максимальна доза становить 1000 мг на добу. Слід проводити ретельний моніторинг функції нирок (кожні 3-6 місяців).
Якщо кліренс креатиніну або СКФ знижується до < 45 мл/хв або 45 мл/хв/1,73 м2 відповідно, необхідно негайно припинити застосування метформіну.
Особливості застосування
Лактоацидоз є рідкісним, але тяжким метаболічним ускладненням (високий рівень летальності за відсутності невідкладного лікування), що може виникнути як результат кумуляції метформіну. Зареєстровані випадки виникнення лактоацидозу у пацієнтів з цукровим діабетом із нирковою недостатністю або різким погіршенням функції нирок.
Необхідно виявляти обережність у тих випадках, коли може порушуватися функція нирок, наприклад, у разі зневоднення (сильна діарея або блювання), або на початку лікування гіпотензивними засобами, діуретиками та на початку терапії нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗЗ). У разі виникнення зазначених загострень необхідно тимчасово припинити застосування метформіну.
Слід враховувати інші фактори ризику для запобігання розвитку лактоацидозу: погано контрольований цукровий діабет, кетоз, тривале голодування, надмірне вживання алкоголю, печінкова недостатність або будь-який стан, пов'язаний з гіпоксією (декомпенсована серцева недостатність, гострий інфаркт). ;Протипоказання»).
Лактоацидоз може проявлятися у вигляді неспецифічних симптомів, таких як м'язові судоми, порушення травлення, біль у животі та тяжка астенія. Пацієнтам слід негайно повідомити лікаря про виникнення таких реакцій, особливо якщо раніше пацієнти добре переносили застосування метформіну. У разі необхідно тимчасово припинити застосування метформіну до з'ясування ситуації. Терапію метформіном слід відновлювати після оцінки співвідношення користь/ризик в індивідуальних випадках та оцінки функції нирок.
Діагностика. Лактоацидоз характеризується ацидозною задишкою, болем у животі та гіпотермією, надалі можливий розвиток коми. Діагностичні показники: лабораторне зниження рН крові, підвищення сироваткової концентрації лактату вище 5 ммоль/л, збільшення аніонного проміжку та співвідношення лактат/піруват. У разі розвитку лактоацидозу необхідно негайно госпіталізувати пацієнта (див. розділ «Передозування»). Лікар повинен попередити пацієнтів про ризик розвитку та симптоми лактоацидозу.
Ніркова недостатність. Оскільки метформін виводиться нирками, перед початком і регулярно під час лікування препаратом Діаформін SR необхідно перевіряти рівень креатиніну (можна оцінити за рівнем креатиніну плазми за допомогою формули Кокрофта-Голта) або СКФ:
- пацієнтам з нормальною функцією нирок не менше 1 разу на рік;
- пацієнтам з кліренсом креатиніну на нижній межі норми та пацієнтам похилого віку не менше 2-4 разів на рік.
У разі, коли кліренс креатиніну < 45 мл/хв (СКФ < 45 мл/хв/1,73 м2), застосовувати метформін протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).
Зниження функції нирок у літніх пацієнтів зустрічається часто і протікає безсимптомно. Слід виявляти обережність у тих випадках, коли може порушуватися функція нирок, наприклад, у разі зневоднення або на початку лікування гіпотензивними засобами, діуретиками та на початку терапії нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗЗ). У таких випадках також рекомендується перевіряти функцію нирок перед початком лікування метформіном.
Серцева функція. Пацієнти з серцевою недостатністю мають більш високий ризик розвитку гіпоксії та ниркової недостатності. Пацієнтам із стабільною хронічною серцевою недостатністю метформін можна застосовувати при регулярному моніторингу серцевої та ниркової функції. Метформін протипоказаний пацієнтам з гострою та
нестабільною серцевою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).
Йодовмісні рентгеноконтрастні засоби
Внутрішньосудинне застосування рентгеноконтрастних засобів для радіологічних досліджень може призвести до ниркової недостатності, і, як наслідок, призвести до кумуляції метформіну та підвищення ризику розвитку лактоацидозу. Пацієнтам із СКФ > 60 мл/хв/1,73 м2 застосування метформіну необхідно припинити до або під час проведення дослідження та не відновлювати раніше ніж через 48 годин після дослідження, тільки після повторної оцінки функції нирок та підтвердження відсутності подальшого погіршення стану нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Пацієнтам з помірною нирковою недостатністю (СКФ 45-60 мл/хв/1,73 м2) застосування метформіну слід припинити за 48 годин до введення йодовмісних рентгеноконтрастних речовин і не відновлювати раніше ніж через 48 годин після проведення дослідження, тільки після повторної оцінки функції нирок та підтвердження відсутності подальшого погіршення стану нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Хірургічні втручання. Необхідно припинити застосування Діаформіну SR за 48 годин до планового хірургічного втручання, яке проводять під загальною, спінальною або перидуральною анестезією, і не відновлювати раніше ніж через 48 годин після проведення операції або відновлення перорального харчування і тільки якщо встановлена нормальна функція нирок.
Інші запобіжні заходи. Пацієнтам необхідно дотримуватися дієти, рівномірного прийому вуглеводів протягом доби. Пацієнтам із надмірною масою тіла слід продовжувати дотримуватися низькокалорійної дієти. Необхідно регулярно контролювати лабораторні показники рівня глюкози у крові.
Монотерапія метформіном не викликає гіпоглікемії. При одночасному застосуванні Діаформіну SR з інсуліном або іншими пероральними гіпоглікемічними засобами (наприклад, похідними сульфонілсечовини або меглітинідом) можливе посилення гіпоглікемічної дії. Можлива наявність фрагментів оболонки таблеток у фекаліях. Це є нормальним явищем і не має клінічного значення.