Діаформін SR таблетки пролонгованої дії 1000 мг, 60 шт.

По 10 таблеток в блістері. По 6 блістерів у пачці.

Таблетки пролонгованої дії.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки пролонгованої дії по 1000 мг: таблетки овальної форми з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою, майже білого кольору, з рискою з одного боку і гладкі з іншого боку.

Метформін - бігуанід з антигіперглікемічним ефектом. Знижує в плазмі крові як вихідний рівень глюкози, так і рівень глюкози після їди. Не стимулює секрецію інсуліну та не викликає гіпоглікемічного ефекту.

Метформін діє трьома шляхами:

• приводить до зниження вироблення глюкози в печінці за рахунок інгібування глюконеогенезу та глікогенолізу;
• покращує чутливість до інсуліну в м'язах за рахунок покращення захоплення та утилізації периферичної глюкози;
• затримує всмоктування глюкози в кишечнику.

Метформін стимулює внутрішньоклітинний синтез глікогену, впливаючи на глікогенсинтетазу. Збільшує транспортну ємність усіх типів мембранних переносників глюкози (GLUT).

Клінічні дослідження показали, що основною дією метформіну є стабілізація або незначна втрата маси тіла.

Незалежно від своєї дії на глікемію, таблетки метформіну з негайним вивільненням виявляють позитивний ефект на метаболізм ліпідів. Цей ефект був доведений при застосуванні терапевтичних дозувань у контрольованих середньо або довгострокових клінічних дослідженнях: таблетки метформіну з негайним вивільненням знижують вміст загального холестерину, ліпопротеїнів низької щільності та тригліцеридів. Подібний ефект не спостерігався при застосуванні таблеток пролонгованої дії, ймовірно у зв'язку із застосуванням препарату ввечері. Тому також може спостерігатися підвищення вмісту тригліцеридів.

Всмоктування. Після перорального прийому таблеток Діаформін SR з пролонгованим вивільненням, абсорбція метформіну значно сповільнюється порівняно з таблетками метформіну з негайним вивільненням. Час досягнення максимальної плазмової концентрації (Tmax) становить 7 годин (Тmax для таблеток із швидким вивільненням становить 2,5 години).

При рівноважному стані, як і при застосуванні таблеток з негайним вивільненням, максимальна концентрація (Сmax) та площа під кривою AUC збільшуються непропорційно до введеної дози. AUC після одноразового прийому внутрішньо 2000 мг метформіну у вигляді таблеток з пролонгованим вивільненням аналогічно AUC, що спостерігається після прийому 1000 мг метформіну у вигляді таблеток з негайним вивільненням двічі на добу.

Коливання Сmax та AUC у окремих суб'єктів у разі прийому таблеток метформіну з пролонгованим вивільненням у порівнянні з коливаннями, які спостерігаються у разі прийому таблеток метформіну з негайним вивільненням.

Після прийому таблеток з пролонгованим вивільненням натще спостерігалося зниження AUC на 30 % (Сmax та Тmax залишалися незмінними).

Всмоктування метформіну з таблеток із пролонгованим вивільненням не змінюється залежно від складу їжі. Не спостерігається кумуляції при багаторазовому прийомі до 2000 мг метформіну у вигляді таблеток із пролонгованим вивільненням.

Розподіл. Зв'язування з білками плазми незначне. Метформін проникає в еритроцити. Максимальна концентрація в крові нижча, ніж максимальна концентрація в плазмі крові, і досягається приблизно через той самий час. Еритроцити, найімовірніше, є другою камерою розподілу. Середній обсяг розподілу (Vd) коливається в діапазоні 63-276 л.

Метаболізм. Метформін виводиться у незміненому вигляді із сечею. Метаболітів у людини не виявлено.

Виведення. Нирковий кліренс метформіну складає > 400 мл/хв, це вказує на те, що метформін виводиться за рахунок клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Після перорального прийому дози період напіввиведення становить близько 6,5 годин. При порушенні функції нирок нирковий кліренс знижується пропорційно кліренсу креатиніну і тому період напіввиведення збільшується, що призводить до збільшення рівня метформіну в плазмі.

Особливі групи пацієнтів

Ніркова недостатність

Є обмежені дані про пацієнтів з помірним ступенем ниркової недостатності, тому неможливо точно оцінити системну експозицію метформіну у цій групі пацієнтів порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Тому необхідне коригування дози відповідно до клінічної ефективності/переносимості.

Пероральні гіпоглікемічні засоби, за винятком інсулінів.
Бігуаніди. Код АТХ А10В А02.

Комбінації, які не рекомендується застосовувати

Алкоголь

Гостра алкогольна інтоксикація асоціюється з підвищеним ризиком лактоацидозу, особливо у випадках голодування або дотримання низькокалорійної дієти, а також при печінковій недостатності. При лікуванні препаратом Діаформін SR слід уникати прийому алкоголю та лікарських засобів, що містять спирт.

Йодовмісні рентгеноконтрастні речовини

Внутрішньосудинне застосування йодовмісних контрастних речовин може призвести до функціональної ниркової недостатності, і як наслідок накопичення метформіну та підвищити ризик розвитку лактоацидозу.

Пацієнтам зі СКФ > 60 мл/хв/1,73 м² застосування метформіну слід припинити до або під час проведення дослідження та не відновлювати раніше ніж через 48 годин після дослідження, тільки після повторної оцінки функції нирок та підтвердження відсутності подальшого погіршення стану нирок.

Пацієнтам з помірною нирковою недостатністю (СКФ 45 – 60 мл/хв/1,73 м²) застосування метформіну слід припинити за 48 годин до введення йодовмісних рентгеноконтрастних речовин і не відновлювати раніше ніж через 48 годин після проведення дослідження, лише після повторної оцінки функції нирок та підтвердження відсутності подальшого погіршення стану нирок.

Комбінації, які слід застосовувати з обережністю

Лікарські засоби, які мають гіперглікемічну дію (глюкокортикостероїди системної та місцевої дії, симпатоміметики, хлорпромазин). Необхідно частіше контролювати рівень глюкози у крові, особливо на початку лікування. Під час та після припинення такої спільної терапії необхідно коригувати дозу Діаформіну SR під контролем рівня глікемії. Інгібітори АПФ можуть знижувати рівень глюкози у крові. При необхідності слід відкоригувати дозування препарату під час спільної терапії.

Діуретичні засоби, особливо петлеві діуретики, можуть підвищувати ризик розвитку лактоацидозу внаслідок можливого зниження функції нирок.

Діюча речовина: мetformin;
1 таблетка містить метформіну гідрохлориду 1000 мг;
допоміжні речовини: кислота стеаринова, шелак, повідон (К-30), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат; склад плівкової оболонки: гіпромелоза, гідроксипропілцелюлоза, титану діоксид (Е 171), пропіленгліколь, макрогол 6000, тальк.

Діаформін® SR не впливає на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом або роботу з іншими механізмами, оскільки монотерапія препаратом не спричиняє гіпоглікемії.
Однак слід з обережністю застосовувати метформін у комбінації з іншими гіпоглікемічними засобами (похідні сульфонілсечовини, інсулін, меглінітиди) у зв’язку з ризиком розвитку гіпоглікемії.

Вагітність

Неконтрольований діабет у період вагітності (гестаційний або постійний) збільшує ризик розвитку вроджених аномалій та перинатальної смертності. Є обмежені дані щодо застосування метформіну вагітними жінками, які не вказують на підвищений ризик вроджених аномалій. Доклінічні дослідження не виявили негативного впливу на вагітність, розвиток ембріона чи плода, пологи та розвиток після народження. У разі планування вагітності, а також у разі настання вагітності слід скасувати терапію метформіном, повідомити лікаря та призначити інсулінотерапію для підтримки рівня глюкози в крові максимально наближеним до нормального для зменшення ризику пороків плода.

Годування груддю. Метформін екскретується у грудне молоко, але у новонароджених/немовлят, які перебували на грудному вигодовуванні, побічних ефектів не спостерігалося. Однак, оскільки недостатньо даних щодо безпеки застосування препарату, годування груддю не рекомендується протягом терапії препаратом Діаформін SR. Рішення про припинення грудного вигодовування необхідно приймати з урахуванням переваг грудного вигодовування та потенційного ризику побічних ефектів для дитини.

Фертильність. Метформін не впливав на фертильність тварин при застосуванні в дозах 600 мг/кг/добу, що майже втричі перевищували максимальну рекомендовану добову дозу для людини і розраховується, виходячи з площі поверхні тіла.

Препарат не застосовувати дітям, оскільки немає клінічних даних стосовно цієї вікової групи пацієнтів.

Цукровий діабет 2 типу (інсулінонезалежний) у дорослих (особливо у хворих з надмірною масою тіла) при неефективності дієтотерапії та фізичних навантажень, як монотерапія або у комбінації з іншими пероральними протидіабетичними засобами, або сумісно з інсуліном.

• Підвищена чутливість до метформіну або до будь-якого іншого компонента препарату;
• діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома;
• ниркова недостатність помірної (стадія IIIb) та тяжкого ступеня або порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 45 мл/хв або СКФ < 45 мл/хв/1,73 м²);< /li>
• гострі стани, що протікають із ризиком розвитку порушень функції нирок, такі як: зневоднення організму, тяжкі інфекційні захворювання, шок;
• захворювання, які можуть призводити до розвитку гіпоксії тканин (особливо гострі захворювання або загострення хронічної хвороби): декомпенсована серцева недостатність, дихальна недостатність, нещодавно перенесений інфаркт міокарда, шок;
• печінкова недостатність, гостре отруєння алкоголем, алкоголізм.

Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи.

Монотерапія або комбінована терапія у поєднанні з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами.

Рекомендована початкова доза – 500 мг на добу. Через 10-15 днів проведеного лікування дозу необхідно відкоригувати відповідно до результатів вимірювань рівня глюкози у сироватці крові. Повільне збільшення дози сприяє зниженню побічних ефектів з боку травного тракту.

Максимальна рекомендована доза – 2000 мг на добу. Дозу препарату слід приймати 1 раз на добу під час їди ввечері, збільшуючи на 500 мг кожні 10-15 днів до 2000 мг. Якщо необхідного рівня глікемії не можна досягти при застосуванні Діаформіну SR у максимальній дозі 2000 мг, яку приймає пацієнт 1 раз на добу, дозу можна розділити на 2 прийоми на добу (1 раз вранці та 1 раз увечері під час їди). Якщо необхідного рівня глікемії не досягнуто, можна застосовувати Діаформін SR у максимальній рекомендованій дозі 3000 мг на добу.

Для пацієнтів, які вже лікувалися метформіном, початкова доза препарату Діаформін SR, таблеток з пролонгованим вивільненням, має бути еквівалентною добовій дозі таблеток з негайним вивільненням. Пацієнтам, які отримують терапію метформіном у дозі понад 2000 мг на добу, не рекомендується переходити на терапію препаратом Діаформін SR.

У разі переходу на препарат Діаформін SR, таблетки з пролонгованим вивільненням, необхідно припинити прийом іншого протидіабетичного препарату для перорального прийому.

Комбінована терапія у поєднанні з інсуліном

Для досягнення кращого контролю за рівнем глюкози в крові метформін та інсулін можна застосовувати у вигляді комбінованої терапії. Зазвичай початкова доза Діаформіну SR становить 500 мг на добу під час їди ввечері, тоді як дозу інсуліну необхідно підбирати відповідно до результатів вимірювання рівня глюкози в крові.

У пацієнтів похилого віку можливе погіршення функції нирок, тому дозу метформіну необхідно підбирати на підставі оцінки функції нирок, яку слід проводити регулярно.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Метформін можна застосовувати пацієнтам з помірною нирковою недостатністю, стадія IIIа (кліренс креатиніну 45 - 59 мл/хв або СКФ 45 - 59 мл/хв/1,73 м²) тільки у разі відсутності інших умов, які можуть підвищити ризик розвитку лактацидозу з наступним коригуванням дози: початкова доза становить 500 мг або 750 мг метформіну гідрохлориду 1 раз на добу. Максимальна доза становить 1000 мг на добу. Слід проводити ретельний моніторинг функції нирок (кожні 3-6 місяців).

Якщо кліренс креатиніну або СКФ знижується до < 45 мл/хв або 45 мл/хв/1,73 м² відповідно, необхідно негайно припинити застосування метформіну.

Найчастішими небажаними реакціями, особливо на початку лікування є нудота, блювання, діарея, біль у животі, відсутність апетиту. Ці симптоми зазвичай проходять самостійно.

Метаболічні порушення та порушення з боку харчування: лактоацидоз. При тривалому застосуванні препарату у пацієнтів з мегалобластною анемією може знижуватись всмоктування вітаміну В12, що супроводжується зниженням його рівня у сироватці крові.

З боку нервової системи: порушення смаку.

З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея, біль у животі, відсутність апетиту. Найчастіше ці побічні явища виникають на початку лікування та, як правило, спонтанно зникають. Для запобігання виникненню побічних явищ з боку травного тракту рекомендується повільне збільшення дози препарату.