Дезлоратадин таблетки 5 мг № 10

По 10 таблеток у блістері; по 1 або 3 блістери у картонній коробці.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Основні фізико-хімічні властивості: блакитні круглі, діаметром 6 мм двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з тисненням «LT» з одного боку.

Фармакодинаміка. Механізм дії Дезлоратадин — це неседативний антигістамінний препарат тривалої дії, що має селективну антагоністичну дію на периферичні H₁-рецептори. Після перорального застосування дезлоратадин селективно блокує периферичні Н₁-гістамінові рецептори, оскільки погано проникає до центральної нервової системи. У дослідженнях in vitro дезлоратадин продемонстрував протиалергічні та протизапальні властивості, зокрема пригнічення виділення прозапальних цитокінів, таких як IL-4, IL-6,
IL-8, та IL-13 з мастоцитів/базофілів людини, а також пригнічення експресії молекул адгезії, таких як Р-селектин, у клітинах ендотелію. Клінічна значущість цих спостережень потребує підтвердження. Клінічна ефективність і безпека У клінічному дослідженні багаторазових доз дезлоратадин протягом 14 днів застосовували щоденно у дозі до 20 мг, статистично або клінічно значущі зміни з боку серцево-судинної системи не спостерігалися. У клініко-фармакологічному дослідженні при застосуванні дезлоратадину у дозі 45 мг на добу (у 9 разів більше добової клінічної дози) протягом 10 днів подовження інтервалу QT не спостерігалося. Дезлоратадин майже не проникає у нервову систему. У контрольованих клінічних дослідженнях при застосуванні в рекомендованій дозі 5 мг на добу частота виникнення сонливості не відрізнялася від групи плацебо. У клінічних дослідженнях одноразовий прийом дезлоратадину у дозі 7,5 мг на добу не чинив впливу на психомоторну активність. У пацієнтів з алергічним ринітом дезлоратадин ефективно полегшував та контролював упродовж 24 годин такі симптоми як чхання, виділення з носа та свербіж, свербіж та почервоніння очей, сльозотеча, свербіж піднебіння. Ефективність застосування таблеток дезлоратадину у підлітків 12–17 років у дослідженнях не була остаточно продемонстрована. Дезлоратадин ефективно полегшує тяжкість перебігу сезонного алергічного риніту, про що свідчить сумарний показник опитувальника по оцінці якості життя хворих із ринокон’юнктивітом. Максимальне покращення відзначалося в пунктах опитувальника, пов’язаних з практичними проблемами та щоденною діяльністю, які обмежували симптоми. Хронічну ідіопатичну кропив’янку вивчали як клінічну модель уртикарних розладів, оскільки механізми розвитку однакові незалежно від етіології. Вивільнення гістаміну є причинним фактором всіх уртикарних розладів, тому дезлоратадин може ефективно полегшувати симптоми всіх уртикарних розладів, зокрема хронічної ідіопатичної кропив’янки. У двох 6-тижневих плацебо-контрольованих дослідженнях з участю пацієнтів із хронічною ідіопатичною кропив’янкою дезлоратадин ефективно полегшував свербіж і зменшував кількість та розмір висипу до кінця першого інтервалу дозування. У кожному дослідженні ефект тривав протягом 24-годинного інтервалу дозування. Полегшення свербежу на більш ніж 50% відзначалося у 55% пацієнтів, які приймали дезлоратадин, порівняно з 19% пацієнтів, які приймали плацебо. Лікування дезлоратадином також значно зменшило вплив захворювання на сон та денну активність за показниками чотирибальної шкали, що використовувалась для оцінки цих змін. Фармакокінетика. Абсорбція Концентрації дезлоратадину у плазмі крові визначаються через 30 хвилин після застосування, лікарський засіб добре абсорбується, максимальна концентрація досягається приблизно через 3 години, період напіввиведення становить приблизно 27 годин. Ступінь кумуляції дезлоратадину відповідає періоду його напіввиведення (приблизно 27 годин) та частоті застосування 1 раз на добу. Біодоступність дезлоратадину пропорційна до дози в діапазоні від 5 до 20 мг. У фармакокінетичному дослідженні, в якому демографічні дані пацієнтів можна було порівняти з загальною популяцією з сезонним алергічним ринітом, у 4% учасників спостерігалася вища концентрація дезлоратадину, цей відсоток може варіюватися залежно від етнічної приналежності. Максимальна концентрація дезлоратадину через 7 годин була приблизно в 3 рази вищою, кінцевий період напіввиведення становив приблизно 89 годин. Профіль безпеки у таких пацієнтів не відрізнявся від профілю у загальній популяції. Розподіл Дезлоратадин помірно зв’язується з білками плазми крові (83–87%). При застосуванні дози дезлоратадину (5–20 мг) 1 раз на добу протягом 14 днів ознак клінічно значущої кумуляції лікарського засобу не виявлено. Біотрансформація Фермент, який відповідає за метаболізм дезлоратадину, поки ще не виявлено, тому неможливо повністю виключити деякі взаємодії з іншими лікарськими засобами. Дезлоратадин не пригнічує CYP3A4 in vivo, дослідження in vitro продемонстрували, що лікарський засіб не пригнічує CYP2D6 і не є субстратом або інгібітором P-глікопротеїну. Виведення У дослідженні одноразового прийому дезлоратадину в дозі 7,5 мг прийом їжі (жирний висококалорійний сніданок) не впливає на розподіл дезлоратадину. Встановлено, що грейпфрутовий сік також не впливає на фармакокінетику дезлоратадину. Пацієнти з порушенням функції нирок Фармакокінетику дезлоратадину у пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю порівнювали з такою у здорових осіб в одному дослідженні одноразової дози та одному дослідженні багаторазових доз, в обох дослідженнях зміни експозиції (AUC та C_max) дезлоратадину та 3-гідроксидезлоратадину не були клінічно значущими.

Антигістамінні засоби для системного застосування. Код АТХ R06A X27.

У клінічних дослідженнях таблеток дезлоратадину при сумісному застосуванні з еритроміцином або кетоконазолом жодних клінічно значущих взаємодій не спостерігалося. У клініко-фармакологічних дослідженнях при застосуванні дезлоратадину у таблетках разом з алкоголем не відзначалося посилення негативного впливу етанолу. Однак у постмаркетинговому періоді спостерігалися випадки непереносимості алкоголю та алкогольної інтоксикації під час застосування лікарського засобу, тому слід бути обережним при вживанні алкоголю у період лікування дезлоратадином. Дослідження з вивчення взаємодій проводили тільки з участю дорослих пацієнтів.

діюча речовина: дезлоратадин; 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить дезлоратадину 5 мг; допомiжнi речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований (кукурудзяний), маніт (Е 421), тальк, магнію стеарат, гіпромелоза 6 мПа.с (E 464)*, титану діоксид (Е 171)*, макрогол 6000 (E 1521)*, індигокармін алюмінієвий лак (E 132)*. *у складі плівкової оболонки Opadry Blue 03F20404.

Існують обмежені дані клінічних досліджень ефективності застосування таблеток дезлоратадину у підлітків віком від 12 до 17 років. Ефективність та безпека таблеток дезлоратадину 5 мг, вкритих плівковою оболонкою, у дітей до 12 років не встановлена.

Усунення симптомів, пов’язаних з: алергічним ринітом (див. розділ «Фармакологічні властивості»); кропив’янкою (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Підвищена чутливість до дезлоратадину, до будь-якого допоміжного компонента лікарського засобу або до лоратадину.

Дорослим та дітям віком від 12 років: 1 таблетка 1 раз на добу, незалежно від прийому їжі, для усунення симптомів, асоційованих з алергічним ринітом (включаючи інтермітуючий та персистуючий алергічний риніт) та кропив’янкою. Терапію інтермітуючого алергічного риніту (наявність симптомів менше 4 днів на тиждень або менше 4 тижнів) необхідно проводити з урахуванням даних анамнезу: припинити після зникнення симптомів та відновити у разі їх повторного виникнення. При персистуючому алергічному риніті (наявність симптомів більше 4 днів на тиждень або більше 4 тижнів) необхідно продовжувати лікування протягом усього періоду контакту з алергеном.

Резюме профілю безпеки. У клінічних дослідженнях щодо показань, включаючи алергічний риніт та хронічну ідіопатичну кропив’янку, про побічні реакції у пацієнтів, які отримували 5 мг дезлоратадину на добу, повідомлялося на 3% частіше, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо. Найчастіше, порівняно з групою плацебо, повідомляли про втомлюваність (1,2%), сухість у роті (0,8%) та головний біль (0,6%). Діти. У клінічних дослідженнях з участю 578 дітей віком 12–17 років найпоширенішою побічною реакцією був головний біль, він спостерігався у 5,9% пацієнтів, які приймали дезлоратадин, і 6,9% пацієнтів, які отримували плацебо. Сумарна частота побічних реакції. Побічні реакції, про які повідомляли у ході клінічних випробувань з частотою вищою, ніж у плацебо-групі, а також у постмаркетинговий період класифікують наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (не можна визначити за наявними даними). Метаболічні розлади та розлади харчування. Частота невідома: підвищення апетиту. Психічні розлади. Дуже рідко: галюцинації. Частота невідома: аномальна поведінка, агресія, пригнічений настрій. З боку нервової системи. Часто: головний біль. Дуже рідко: запаморочення, сонливість, безсоння, психомоторна гіперактивність, судоми. З боку органів зору. Частота невідома: сухість очей. З боку серцево-судинної системи. Дуже рідко: тахікардія, серцебиття. Частота невідома: подовження інтервалу QT, суправентрикулярна тахіаритмія. З боку шлунково-кишкового тракту. Часто: сухість у роті. Дуже рідко: біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, діарея. З боку гепатобіліарної системи. Дуже рідко: збільшення рівня ферментів печінки, підвищення рівня білірубіну, гепатит. Частота невідома: жовтяниця. З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини. Дуже рідко: міалгія. З боку шкіри та підшкірних тканин. Частота невідома: фоточутливість. Загальні порушення. Часто: втомлюваність. Дуже рідко: реакції гіперчутливості (такі як анафілаксія, ангіоневротичний набряк, задишка, свербіж, висип та кропив’янка). Частота невідома: астенія. Дослідження. Частота невідома: збільшення маси тіла. Діти. У постмаркетинговий період повідомляли про інші побічні реакції (частота невідома): подовження інтервалу QT, аритмію, брадикардію, порушення поведінки та агресивність. Ретроспективне обсерваційне дослідження з безпеки виявило збільшену частоту нападів судом, що почались у пацієнтів віком від 0 до 19 років при прийомі дезлоратадину, порівняно з періодами, коли вони не отримували дезлоратадин. Серед дітей віком 0–4 років скориговане абсолютне збільшення становило 37,5 (95% довірчий інтервал (ДІ) 10,5–64,5) на 100000 людино-років з попереднім рівнем нападів, що почалися, 80,3 на 100000 людино-років. Серед пацієнтів віком 5–19 років скориговане абсолютне збільшення становило 11,3 (95% ДІ 2,3–20,2) на 100000 людино-років з попереднім показником 36,4 на 100000 людино-років.

За даними постмаркетингового періоду профіль побічних реакцій, пов’язаних з передозуванням, був аналогічним профілю терапевтичних доз, але вираженість цих ознак була тяжчою. Лікування. У разі передозування застосовувати стандартні заходи, спрямовані на видалення неабсорбованої активної речовини, а також симптоматичне та підтримуюче лікування. Дезлоратадин не видаляється шляхом гемодіалізу, можливість його видалення шляхом перитонеального діалізу не встановлена. Симптоми. У ході клінічних досліджень багаторазового застосування дезлоратадину в дозі до 45 мг (що у 9 разів перевищує терапевтичну) клінічно значущих ефектів не спостерігалося. Діти. За даними постмаркетингового досвіду профіль побічних реакцій, пов’язаний із передозуванням, подібний до профілю, характерного для терапевтичних доз, проте вираженість ознак може бути тяжчою.

Лікарський засіб не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.