Декаріс таблетки по 50 мг, 2 шт.

2 таблетки у блістері; по 1 блістеру в картонній упаковці.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі, плоскі таблетки блідо-оранжевого кольору, зі слабким запахом абрикоса, з фаскою та з насічками з одного боку, що розділяють таблетку на чотири частини. Злам таблетки – блідо-оранжевого кольору. Діаметр таблеток– близько 7 мм.

Левамізол має швидку антигельмінтну дію. У гангліоподібних утвореннях нематод левамізол викликає деполяризуючий нейром'язовий параліч. Таким чином, паралізовані нематоди видаляються з організму нормальною перистальтикою кишечника протягом 24 годин після прийому препарату.

Препарат швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація левамізолу в плазмі відзначається в середньому через 1,5-2 години після прийому препарату.

Левамізол метаболізується в печінці, основні його метаболіти – п-гідрокси-левамізол та його глюкуронова похідна. Період напіввиведення становить 3-6 годин. У незміненому вигляді виводиться з організму з сечею менше 5%, з калом - менше 0,2% введеної дози.

Протигельмітні засоби. Засоби, які застосовуються при нематодозах. Похідні імідазотіазолу. Код АТХ P02C E01.

При одночасному прийомі препарату зі спиртними напоями спостерігаються дисульфірамоподібні симптоми.

З обережністю застосовувати левамізол із препаратами, що впливають на кровотворення.

При одночасному прийомі препарату з кумариноподібними антикоагулянтами протромбіновий час може збільшитись, тому необхідно коригувати дозу пероральних антикоагулянтів.

Препарат збільшує рівень фенітоїну в крові, тому при одночасному застосуванні з фенітоїном необхідно контролювати рівень фенітоїну в крові.

Левамізол не можна застосовувати одночасно з ліпофільними препаратами, такими як тетрахлорметан, тетрахлоретилен, олія хеноподії, хлороформ або ефір, оскільки токсичність левамізолу може посилитися.

Діюча речовина: левамізол;

1 таблетка 50 мг містить левамізолу 50 мг (у вигляді 59 мг левамізолу гідрохлориду);

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, сахарин натрію, повідон, тальк, аромат абрикосовий, магнію стеарат, жовтий захід сонця FCF (Е 110).

Не доведено, що левамізол впливає на здатність керувати автомобілем або іншими механізмами, хоча повідомлялося про енцефалопатію як дуже рідкісну побічну реакцію при лікуванні левамізолом.

Період вагітності. У дослідженні на тваринах не спостерігали тератогенної дії. Добре контрольованих досліджень за участю вагітних жінок не проводили, тому в період вагітності Декаріс можна призначати лише у випадку, якщо очікувана користь перевищує можливий ризик застосування препарату.

Період годування груддю. Невідомо, чи проникає левамізол у грудне молоко жінки, проте він визначався у коров'ячому молоці. Для запобігання негативному впливу на немовля потрібно вирішити питання про необхідність прийому препарату для жінки, яка годує грудьми.

Таблетки по 50 мг застосовувати дітям віком від 3 років за призначенням та під наглядом лікаря.

Аскаридоз, некатороз, анкілостомідоз.

Підвищена чутливість до левамізолу або до будь-якої допоміжної речовини, що входить до складу лікарського засобу.

Дорослим для лікування гельмінтозів Декаріс призначають одноразово в дозі 150 мг (1 таблетка).

Дітям препарат призначають у формі таблеток по 50 мг одноразово (увечері) у дозі 2,5 мг/кг маси тіла:

Препарат доцільно приймати з невеликою кількістю води після їди ввечері.

У застосуванні проносних засобів або спеціальної дієти немає потреби.

У разі потреби лікування повторюють після 7-14-денної перерви.

Особливості застосування

Під час та протягом 24 годин після прийому препарату не дозволяється вживати алкогольні напої.

Існує ряд доказів, що повторна дія левамізолу може бути пов'язана з алергічними реакціями, включаючи гематологічні порушення, такі як лейкопенія. Тому рекомендовану дозу не можна перевищувати. Необхідна обережність при застосуванні Декарісу в комбінації з препаратами, які можуть негативно впливати на гематопоез.

Про лейкоцитокластичний васкуліт повідомлялося при застосуванні левамізолу.

Синдром Стівенса-Джонсона. У пацієнтів, які отримували комбінацію 5-фторурацилу та левамізолу, зареєстровані випадки синдрому Стівенса-Джонсона, проте причинно-наслідковий зв'язок не встановлений. Якщо з'являються симптоми синдрому Стівенса-Джонсона, лікування декарісу слід негайно припинити. Найкращий результат у лікуванні синдрому Стівенса-Джонсона досягається при ранній діагностиці.

Лейкоенцефалопатія. При застосуванні доз препарату, що істотно перевищують рекомендовані, та при лікуванні протягом тривалого періоду повідомлялося про появу лейкоенцефалопатії. У більшості пацієнтів вона була оборотною і рання терапія кортикостероїдами мала позитивний результат. Однак залишається незрозумілим, чи існує причинно-наслідковий зв'язок із левамізолом.

Цироз печінки. За наявності цирозу печінки Cmax левамізолу гідрохлориду незначно збільшується, але площа під кривою (AUC) збільшується в 4 рази. Оскільки клінічна значимість такої взаємодії невизначена, то пацієнтам із цирозом печінки слід уважно стежити за можливими побічними реакціями. Якщо спостерігаються такі реакції, можливо, доведеться зменшити дозу або припинити застосування препарату.

Периферична нейропатія. Під час спільного застосування левамізолу з 5-фторурацилом були зареєстровані випадки периферичної нейропатії, проте причинно-наслідковий зв'язок не встановлений. Якщо при застосуванні виникають симптоми, що вказують на розвиток периферичної нейропатії, слід переглянути співвідношення користь/ризик щодо продовження лікування.

Допоміжні речовини. 

Препарат Декаріс містить жовтий захід FCF (Е 110), який може викликати алергічні реакції.

З боку серцево-судинної системи: прискорене серцебиття 1;

З боку системи крові та лімфатичної системи: агранулоцитоз 2, лейкопенія 2;

Психічні розлади: безсоння 1;

З боку центральної нервової системи: судоми 1, запаморочення 1, енцефалопатія 3, біль голови 1;

З боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі 1, діарея 1, нудота 1, блювання 1;

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи висипання, свербіж та ангіоневротичний набряк;

Загальні порушення та місцеві реакції: пірексія 4.

1 - У поодиноких випадках можуть з'являтися головні болі, безсоння, запаморочення, прискорене серцебиття, судоми, диспепсичні явища, такі як нудота, блювання, біль у животі, діарея. Ці ефекти виражені негостро, вони короткочасні та проходять самостійно.

2 - При застосуванні великих доз або при тривалій терапії можливі лейкопенія та агранулоцитоз.

3 - Є повідомлення про розвиток реакцій з боку центральної нервової системи (енцефалопатії) через 2-5 тижнів після прийому препарату. У більшості випадків вони були оборотні та раннє лікування кортикостероїдним засобом покращувало стан.

4 - Рідкісні випадки пірексії були зареєстровані під час постмаркетингового спостереження при лікуванні левамізолом.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції в період постмаркетингового спостереження дуже важливі. Це дає можливість здійснювати контроль за співвідношенням користь/ризик для лікарських засобів. Працівники охорони здоров'я повинні повідомляти про підозрювані побічні реакції.

При прийомі великої дози левамізолу (понад 600 мг) були описані такі ознаки інтоксикації: нудота, блювання, летаргія, спазми, діарея, головний біль, запаморочення та сплутаність свідомості. При дозах, що перевищують рекомендовані, повідомлялося про конвульсію.

Лікування: при випадковому передозуванні, якщо після прийому минуло мало часу, слід промити шлунок. Необхідний моніторинг життєвих показників та проведення симптоматичної терапії.

У разі наявності ознак антихолінестеразної дії можна ввести як антидот атропін.

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Препарат зберігати в недоступному для дітей місці.

Декаріс таблетки призначаються при аскаридозі, некаторозі, анкілостомідозі.