Дози
Спосіб застосування та дози необхідно визначати за ступенем тяжкості інфекції, станом пацієнта та чутливістю мікроорганізму, що викликає захворювання.
Кліндаміцину фосфат при внутрішньом’язовому введенні потрібно застосовувати нерозведеним.
Перед внутрішньовенним введенням кліндаміцину фосфат необхідно розвести (див. «Спосіб застосування. Розведення та швидкість інфузії для внутрішньовенного введення» нижче).
Дорослі (внутрішньовенно або внутрішньом’язово). Для лікування внутрішньочеревних інфекцій, інфекцій органів малого таза в жінок та інших тяжких інфекцій стандартна добова доза кліндаміцину фосфату становить 2400–2700 мг (за 2, 3 або 4 введення рівними дозами) і, як правило, застосовується в комбінації з прийнятним антибіотиком, активним щодо грамнегативних аеробних мікроорганізмів.
Для менш ускладнених інфекцій, спричинених більш чутливими мікроорганізмами, відповідь на лікування може спостерігатись при застосуванні нижчих доз: 1200–1800 мг на добу (за 3 або 4 введення рівними дозами).
Дорослим успішно застосовували дози до 4800 мг щоденно.
Застосування разової дози внутрішньом’язово понад 600 мг не рекомендовано.
Лікування запальних захворювань органів малого таза: кліндаміцину фосфат 900 мг внутрішньовенно кожні 8 годин у комбінації з прийнятним антибіотиком, активним щодо грамнегативних мікроорганізмів (наприклад гентаміцином, 2 мг/кг перша доза та далі 1,5 мг/кг кожні 8 годин), пацієнтам із нормальною функцією нирок. Це лікування слід продовжувати принаймні 4 доби. З появою клінічних ознак покращення слід продовжити лікування ще на 2 доби. Далі слід перейти до перорального застосування кліндаміцину гідрохлориду в дозі 1800 мг на добу (за кілька прийомів) до закінчення повного курсу лікування, що становить 10–14 діб.
Діти віком від 1 місяця (внутрішньовенно або внутрішньом’язово). Препарат застосовують у дозі 20–40 мг/кг на добу за 3 або 4 введення рівними дозами).
Застосування препарату Далацин Ц Фосфат дітям віком до 3 років показано тільки у разі нагальної потреби (див. розділ «Особливості застосування»).
Пацієнти з порушенням функції нирок та/або печінки. Немає необхідності в коригуванні дози пацієнтам із порушенням функції нирок. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз неефективні для виведення кліндаміцину з крові.
У пацієнтів із порушенням функції печінки середнього та тяжкого ступеня спостерігався подовжений період напіввиведення кліндаміцину. Якщо кліндаміцин застосовувати кожні 8 годин, накопичення виникає в поодиноких випадках. Тому зниження дози не вважається за необхідне.
Дозування при специфічних показаннях
Токсоплазмовий енцефаліт у хворих на СНІД.
Далацин Ц Фосфат слід застосовувати у дозі 600–1200 мг кожні 6 годин упродовж 2 тижнів, потім – 300–600 мг перорально у вигляді капсул кожні 6 годин. Зазвичай повний курс лікування триває від 8 до 10 тижнів. Упродовж 8–10 тижнів необхідно застосовувати піриметамін перорально в дозі 25–75 мг на добу. Разом із високими дозами піриметаміну слід застосовувати фолієву кислоту в дозі 10–20 мг на добу.
Пневмонія, спричинена Pneumocystis jirovecii, у хворих на СНІД.
Препарат застосовують шляхом внутрішньовенної інфузії в дозі 600–900 мг кожні 6 годин або 900 мг кожні 8 годин протягом 21 доби в комбінації з примахіном у дозі 15–30 мг на добу перорально упродовж 21 доби.
Тяжка малярія.
Дорослі. Глюконат хінідину: навантажувальна доза становить 10 мг/кг внутрішньовенно протягом 1–2 годин, потім – 0,02 мг/кг/хв, безперервна інфузія протягом щонайменше 24 години (альтернативний режим дозування наведений в інструкції для медичного застосування хінідину). Коли щільність паразитів досягне < 1% та пацієнт зможе застосовувати лікарські засоби перорально, необхідно доповнити лікування застосуванням хініну перорально у дозі, зазначеній вище, та кліндаміцину для перорального застосування у дозі 20 мг діючої речовини/кг/день (дозу розділено на 3 застосування на день упродовж 7 днів).
Якщо пацієнт не може застосовувати лікарські засоби перорально, слід ввести навантажувальну дозу кліндаміцину, що становить 10 мг діючої речовини/кг внутрішньовенно, потім 5 мг діючої речовини/кг внутрішньовенно кожні 8 годин. Слід уникати швидкого внутрішньовенного введення. Необхідно перейти на пероральне застосування кліндаміцину (доза для перорального застосування наведена вище), як тільки пацієнт зможе застосовувати лікарські засоби перорально. Курс лікування триває 7 днів.
Діти. Глюконат хінідину: така сама доза в мг/кг та рекомендації, як для дорослих, і кліндаміцин для перорального застосування: 20 мг діючої речовини/кг/день (дозу розділено на 3 застосування на добу упродовж 7 днів). Якщо пацієнт не може застосовувати лікарські засоби перорально, вводити навантажувальну дозу кліндаміцину 10 мг діючої речовини/кг внутрішньовенно, а потім 5 мг діючої речовини/кг внутрішньовенно кожні 8 годин. Уникати швидкого внутрішньовенного введення. Перейти на кліндаміцин у відповідній лікарській формі (пероральна доза, зазначена вище), як тільки пацієнт зможе застосовувати лікарські засоби перорально. Курс лікування триває 7 днів.
Профілактика ендокардиту у пацієнтів, чутливих до пеніциліну.
Як альтернативне лікування, якщо необхідно парентеральне застосування: 600 мг кліндаміцину фосфату вводити внутрішньовенно за 1 годину до процедури.
Профілактика інфекцій при хірургічних втручаннях у ділянці голови та шиї.
900 мг кліндаміцину фосфату, розчиненого в 1000 мл фізіологічного розчину, застосовувати для промивання ураженої ділянки під час хірургічного втручання в ділянці голови та шиї перед закриттям рани.
Спосіб застосування
Розведення та швидкість інфузії для внутрішньовенного введення.
Концентрація кліндаміцину в розведеному стані не має перевищувати 18 мг/мл, а швидкість інфузії не має перевищувати 30 мг/хв (див. розділ «Побічні реакції»). Стандартні значення швидкості інфузії наведено нижче:
Доза |
Кількість розчинника |
Час введення |
300 мг |
50 мл |
10 хв |
600 мг |
50 мл |
20 хв |
900 мг |
100 мл |
30 хв |
1200 мг |
100 мл |
40 хв |
Не рекомендується проводити внутрішньовенні інфузії в дозах, які перевищують 1200 мг на годину.
Невикористаний лікарський препарат або відходи слід утилізувати відповідно до місцевих вимог.
Особливості застосування
Кліндаміцину фосфат не слід вводити шляхом внутрішньовенної болюсної ін’єкції в нерозведеній формі. Препарат слід застосовувати шляхом інфузії протягом принаймні 10–60 хвилин (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Повідомлялося про тяжкі реакції гіперчутливості у пацієнтів, які отримували лікування кліндаміцином, включаючи серйозні реакції з боку шкіри, такі як реакція на лікарський засіб з еозинофілією і системними проявами (DRESS-синдром), синдром Стівенса –Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та гострий генералізований екзантематозний пустульоз. У разі виникнення реакції гіперчутливості або серйозних реакцій з боку шкіри застосування кліндаміцину слід припинити та призначити належне лікування (див. розділи «Протипоказання» та «Побічні реакції»).
Препарат Далацин Ц Фосфат містить бензиловий спирт (9,45 мг/мл). Бензиловий спирт може викликати анафілактоїдні реакції.
Внутрішньовенне введення консерванта бензилового спирту асоціювалося з розвитком серйозних побічних реакцій і летальним наслідком у дітей, включаючи новонароджених. Такі явища характеризуються пригніченням центральної нервової системи, метаболічним ацидозом, гаспінг-диханням, серцево-судинною недостатністю та гематологічними аномаліями (гаспінг-синдром). І хоча звичайні терапевтичні дози цього лікарського засобу містять бензиловий спирт у кількостях, що значно менші за кількості, пов’язані з розвитком гаспінг-синдрому, мінімальна кількість бензилового спирту, за якої може з’явитися токсичність, невідома. Препарат слід застосовувати лише за потреби, якщо немає альтернативних варіантів. Пацієнтам із порушенням функції печінки або нирок великі дози препарату слід призначати з обережністю та переважно для короткострокового лікування через ризик накопичення та токсичності (метаболічний ацидоз). Недоношені немовлята та немовлята з низькою масою тіла при народженні можуть бути більш схильними до розвитку токсичності. Не слід застосовувати препарати, що містять бензиловий спирт, для лікування недоношених або доношених новонароджених немовлят без нагальної потреби. Бензиловий спирт може спричинити токсичні та алергічні реакції у немовлят та дітей віком до 3 років.
Лікування антибактеріальними засобами порушує нормальний склад мікрофлори товстого кишечнику, що призводить до надмірного росту Clostridium difficile. Про це повідомлялося під час застосування майже всіх антибактеріальних препаратів, включаючи кліндаміцин. Ступінь тяжкості такої реакції може варіювати від легкої діареї до летального коліту. C. difficile продукує токсини A і B, що сприяє розвитку діареї, асоційованої з Clostridium difficile, і є головною причиною розвитку асоційованого з антибіотиком коліту. Штами C. difficile, які продукують гіпертоксин, спричиняють підвищення захворюваності та летальності, оскільки ці інфекції можуть бути резистентними до антимікробної терапії та можуть потребувати проведення колектомії. Ця форма коліту характеризується слабкою водянистою діареєю, що може прогресувати до тяжкої хронічної діареї, лейкоцитозу, пропасниці та тяжких колік у животі, які можуть супроводжуватися виділенням крові або слизу. Без проведення подальшого лікування може виникнути перитоніт, шок і токсичний мегаколон. Спричинений антибіотиками коліт може виникати через 2–3 тижні після завершення лікування кліндаміцином. Необхідно ретельно збирати анамнез, оскільки повідомлялося про випадки виникнення діареї, спричиненої C. difficile, більш ніж через два місяці після застосування антибактеріальних засобів.
У всіх пацієнтів із діареєю, що виникла після застосування антибіотиків, необхідно розглянути можливість виникнення діареї, спричиненої C. difficile. Вона може прогресувати до коліту, включаючи псевдомембранозний коліт (див. розділ «Побічні реакції»), зі ступенем тяжкості від легкого до летального. У разі підозри або підтвердження діареї, пов’язаної із застосуванням антибіотиків, або асоційованого з антибіотиком коліту лікування антибіотиками, включаючи кліндаміцин, слід припинити та негайно вжити відповідних терапевтичних заходів. У випадках середньої тяжкості та в тяжких випадках слід розглянути можливість застосування рідин та електролітів, додаткового введення білків і лікування антибактеріальними засобами, що мають клінічну ефективність щодо лікування коліту, спричиненого Clostridium difficile. Засоби, що пригнічують перистальтику, у цій ситуації протипоказані. Діагностування спричиненого антибіотиками коліту, як правило, ґрунтується на клінічних симптомах. Діагноз можна підтвердити ендоскопією на наявність псевдомембранозного коліту або виявленням Clostridium difficile та токсинів у калі.
Необхідно уникати застосування лікарських засобів, які зупиняють перистальтику кишечнику.
Кліндаміцин слід обережно призначати особам із наявністю в анамнезі шлунково-кишкових захворювань, зокрема коліту. Асоційований з антибіотиком коліт і діарея виникають частіше та у більш тяжких формах у виснажених пацієнтів та/або у пацієнтів літнього віку.
Оскільки кліндаміцин не проникає в належній кількості до спинномозкової рідини, його не слід застосовувати для лікування менінгіту (див. розділ «Протипоказання»).
In vitro було продемонстровано, що кліндаміцин та еритроміцин мають антагоністичну дію. Через можливу клінічну значущість цього явища їх не слід застосовувати одночасно (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
При тривалому лікуванні слід проводити печінкові та ниркові функціональні проби.
Застосування кліндаміцину фосфату може спричиняти надмірний ріст нечутливих організмів, зокрема дріжджових грибів.
Кліндаміцин, імовірно, має властивості нейромускулярного блокатора, що може підсилювати дію інших нейромускулярних блокаторів. Тому кліндаміцин слід з обережністю призначати пацієнтам, які застосовують такі препарати (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами й інші види взаємодій»).
Кліндаміцину фосфат слід з обережністю застосовувати пацієнтам із гіперчутливістю.
Кліндаміцин слід з обережністю застосовувати пацієнтам із нирковою та/або печінковою недостатністю тяжкого ступеня, пов’язаною з тяжкими метаболічними станами. У разі потреби застосування високих доз слід стежити за рівнем кліндаміцину в сироватці крові (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.