Механізм дії. Вареніклін з високою спорідненістю та селективністю зв'язується з α4β2-нікотиновим ацетилхоліновим рецептором нейронів, щодо яких він діє як частковий агоніст: одночасно виявляє як агоністичну дію (з нижчою) , ніж у нікотині, внутрішньою активністю), так і антагоністичну дію в присутності нікотину.
Електрофізіологічні дослідження in vitro та нейрохімічні дослідження in vivo показали, що вареніклін зв'язується з α4β2-нікотиновим ацетилхоліновим рецептором нейронів і стимулює активність, опосередковану рецепторами, але на значно нижчому рівні, ніж нікотин. Нікотин конкурентно зв'язується з тією ж ділянкою &4;beta;2-нікотинових ацетилхолінових рецепторів нейронів людини, з якою вареніклін має більш високу спорідненість. Таким чином, вареніклін може ефективно блокувати здатність нікотину повністю активувати рецептори 4 і 2 і мезолімбічних дофамінових системах - нейрональний механізм, що лежить в основі реалізації механізмів формування нікотинової залежності (отримання задоволення від куріння). Вареніклін - це високоселективна речовина, що міцніше зв'язується з підтипом рецепторів α4β2 (Ki = 0,15 нмоль), ніж з іншими звичайними нікотиновими рецепторами (α3β4 - Ki = 84 нмоль, &alpha2; nмоль, α1βγδ - Ki = 3 400 нмоль) або ненікотиновими рецепторами і транспортерами (Ki> 1 мкмоль, крім рецепторів 5-HT3: Ki = 350 нмоль).
Фармакодинамічна дія. Ефективність препарату Чемпікс як засобу для лікування нікотинової залежності обумовлена частковою агоністичною дією варенікліну щодо 2-нікотинових рецепторів, зв'язування з якими забезпечує зменшення симптомів потягу до куріння і проявів синдрому відміни (агоністичну дію) і одночасно α4β2, що зрештою призводить до зниження задоволення від куріння (антагоністична дія).
Клінічна ефективність та безпека. Ефективність препарату Чемпікс щодо позбавлення від нікотинової залежності була встановлена у трьох клінічних дослідженнях за участю хронічних курців (10 цигарок на добу). 2619 пацієнтів отримували Чемпікс у дозі 1 мг 2 рази на добу (дозу титрували протягом першого тижня), 669 пацієнтів отримували бупропіон у дозі 150 мг 2 рази на добу (дозу також титрували) та 684 пацієнти отримували плацебо.
Порівняльні клінічні дослідження.
Ефективність препарату Чемпікс (1 мг двічі на добу), бупропіон тривалого вивільнення (150 мг двічі на добу) та плацебо щодо позбавлення від нікотинової залежності проспективно порівнювалася у 2 ідентичних подвійних сліпих клінічних дослідженнях. У цих 52-тижневих дослідженнях пацієнти отримували лікування протягом 12 тижнів, після чого переходили до 40-тижневої фази без лікування.
Як первинна кінцева точка в цих дослідженнях використовувався індекс 4-тижневого (з 9-го по 12-й тиждень) безперервної утримання від куріння, підтвердженого рівнем оксиду вуглецю (СО). По досягненню первинної кінцевої точки Чемпікс продемонстрував статистичну перевагу над бупропіоном та плацебо.
Після 40-тижневої фази без лікування на 52-му тижні як основну вторинну кінцеву точку використовували індекс постійного утримання від куріння. Даний показник визначався як частка всіх учасників, які отримали лікування в рамках дослідження і не курили (і навіть не вдихали дим від сигарет) з 9-го по 52-й тиждень, і в яких рівень СО на видиху становив не більше 10 проміле. Індекс 4-тижневого (з 9-го по 12-й тиждень) безперервного утримання від куріння та індекс постійного утримання від куріння (з 9-го по 52-й тиждень), отримані у дослідженнях 1 та 2 наведені у таблиці 1. >
Таблиця 1
Дослідження 1 (n = 1022)
|
Дослідження 2 (n = 1023)
|
Індекс 4-тижневої (з 9-го по 12-й тиждень) безперервної утримання від куріння
|
Індекс постійної помірності, 9 - 52 тиждень
|
Індекс 4-тижневої (з 9-го по 12-й тиждень) безперервної утримання від куріння
|
Індекс постійної помірності, 9 - 52 тиждень
|
Чемпікс
|
44,4%
|
22,1%
|
44,0%
|
23,0%
|
Бупропіон
|
29,5%
|
16,4%
|
30,0%
|
15,0%
|
Плацебо
|
17,7%
|
8,4%
|
17,7%
|
10,3%
|
Співвідношення шансів (Чемпікс порівняно з плацебо)
|
3,91
p < 0,0001
|
3,13
p < 0,0001
|
3,85
p < 0,0001
|
2,66
p < 0,0001
|
Співвідношення шансів (Чемпікс порівняно з бупропіоном)
|
1,96
p < 0,0001
|
1,45
p = 0,0640
|
1,89
p < 0,0001
|
1,72
p = 0,0062
|
Тяга до куріння, синдром відміни та підкріплюючий ефект куріння. У період активного лікування в рамках досліджень 1 і 2 у пацієнтів, рандомізованих у групу лікування Чемпікс, потяг до куріння та синдром відміни були значно менш вираженими, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо. Крім того, під час лікування Чемпікс значно (порівняно з плацебо) зменшував підкріплюючий ефект куріння, який може тривалий час зберігати звичку курити у курців. Протягом тривалої фази подальшого спостереження без лікування вплив варенікліну на поїзд до куріння, синдром відміни та підкріплюючий ефект нікотину не оцінювали.
Дослідження збереження здатності утримуватися від куріння. У третьому дослідженні оцінювали сприятливий вплив додаткової 12-тижневої терапії препаратом Чемпікс на збереження здатності утримуватись від куріння. У цьому дослідженні пацієнти (n = 1927) отримували Чемпікс у відкритому режимі дози 1 мг двічі на добу протягом 12 тижнів. Після того пацієнти, які кинули палити до 12-го тижня, були рандомізовані для застосування препарату Чемпікс (1 мг двічі на день) або плацебо протягом ще 12 тижнів, причому загальна тривалість дослідження становила 52 тижні.
Як первинна кінцева точка дослідження використовувався підтверджений рівнем CO індекс постійного вмісту з 13-го по 24-й тиждень у рамках подвійної сліпої фази лікування. Як основна вторинна кінцева точка використовувався індекс постійного утримання від куріння з 13-го по 52-й тиждень.
Це дослідження продемонструвало наявність сприятливого впливу додаткового 12-тижневого лікування Чемпікс у дозі 1 мг двічі на добу на збереження здатності утримуватись від куріння порівняно з плацебо. Перевага над плацебо при оцінці індексу постійного утримання від куріння зберігалася до закінчення 52-го тижня. Основні результати дослідження наведено у таблиці 2.
Таблиця 2
Індекс безперервного утримання від куріння серед пацієнтів, які лікувалися препаратом Чемпікс порівняно з плацебо:
Індекс
|
Чемпікс
n = 602
|
Плацебо
n = 604
|
Різниця
(95% ДІ)
|
Співвідношення шансів (95% ДІ)
|
Індекс безперервної помірності, тиждень 13-24
|
70,6%
|
49,8%
|
20,8% (15,4%; 26,2%)
|
2,47 (1,95; 3,15)
|
Індекс безперервної помірності, тиждень 13-52
|
44,0%
|
37,1%
|
6,9%%
(1,4%; 12,5%)
|
1,35 (1,07; 1,70)
|
На сьогодні досвід клінічного застосування препарату Чемпікс чорношкірим пацієнтам обмежений, що не дозволяє визначити клінічну ефективність препарату для цієї популяції пацієнтів.
Можливість вибору дати припинення куріння протягом тижня 1-5. Ефективність та безпеку варенікліну оцінювали для курців з можливістю вибору дати припинення куріння в період з 1-го по 5-й тиждень лікування. В рамках цього 24-тижневого дослідження пацієнти отримували лікування протягом 12 тижнів, після чого переходили до 12-тижневої фази подальшого спостереження без лікування. Індекс 4-тижневого (з 9-го по 12-й тиждень) безперервного утримання від куріння при застосуванні варенікліну та плацебо становив 53,9% та 19,4% відповідно (різниця – 34,5%, 95% ДІ: 27,0 -42,0%), а показник індексу постійного утримання від куріння протягом тижня 9-24 становив 35,2% (вареніклін) та 12,7% (плацебо) (різниця – 22,5%, 95% ДІ: 15, 8-29,1%). Пацієнтам, які не бажають або не здатні встановити дату припинення куріння протягом 1-2 тижнів, можна запропонувати почати лікування, а потім вибрати власну датупротягом 5 тижнів.
Дослідження за участю пацієнтів, які проходили повторну терапію препаратом Чемпікс. Препарат Чемпікс оцінювали в рамках подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження за участю 494 пацієнтів, які вже намагалися кинути палити, застосовуючи цей препарат, але яким це не вдалося або повернулися до куріння після закінчення терапії. Пацієнтів, у яких під час попередньої терапії виникали побічні реакції, що спричинили занепокоєння, було виключено. Пацієнти були рандомізовані у співвідношенні 1:1 у групу застосування препарату Чемпікс у дозі 1 мг двічі на добу (N = 249) та групу плацебо (N = 245) на період 12 тижнів після закінчення лікування за їх станом спостерігали протягом 40 тижнів. Пацієнти, які були включені до цього дослідження, щонайменше 3 місяці до початку дослідження застосовували Чемпікс з метою припинити курити (загальний час терапії становив не менше 2 тижнів), а також палили протягом не менше 4 тижнів.
У пацієнтів, які проходили лікування препаратом Чемпікс, індекс утримання від куріння, підтверджений рівнем CO, з 9-го по 12-й тиждень був великим, так само як і з 9-го по 52-й тиждень порівняно з індексом у пацієнтів групи плацебо Підсумки за ключовими результатами наведено у таблиці 3.
Таблиця 3
Індекс безперервного утримання від куріння серед пацієнтів, які лікувалися препаратом Чемпікс порівняно з плацебо:
Індекс
|
Чемпікс
n = 249
|
Плацебо
n = 245
|
Співвідношення шансів (95% ДІ), значення p
|
Індекс безперервної помірності, тиждень 9-12
|
45,0%
|
11,8%
|
7,08 (4,34; 11,55) p < 0,0001
|
Індекс безперервної помірності, тиждень 9-52
|
20,1%
|
3,3%
|
9,00 (3,97; 20,41) p < 0,0001
|
Поступовий підхід до припинення куріння
Препарат Чемпікс оцінювали в рамках 52-тижневого подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження за участю 1510 пацієнтів, які були не в змозі або не бажали кинути курити протягом чотирьох тижнів, але були готові поступово зменшити частоту куріння протягом 12-тижневого періоду. до повного припинення. Пацієнтів було рандомізовано до групи застосування препарату Чемпікс у дозі 1 мг двічі на добу (n = 760) та групу плацебо (n = 750) у період 24 тижні, після закінчення лікування за їх станом спостерігали протягом 52 тижнів. Пацієнтам було сказано зменшити кількість сигарет, що викурюються, принаймні на 50 відсотків до закінчення перших чотирьох тижнів лікування, а потім ще на 50 відсотків протягом четвертого - восьмого тижня лікування з метою досягнення повної утримання до 12 тижнів. Після першого 12-тижневого етапу зменшення кількості сигарет пацієнти продовжували лікування ще 12 тижнів. Серед пацієнтів, які приймали Чемпікс, індекс безперервної утримання від куріння був значно вищим у порівнянні з плацебо; основні результати дослідження наведено у таблиці 4.
Таблиця 4
Індекс безперервного утримання від куріння серед пацієнтів, які лікувалися препаратом Чемпікс порівняно з плацебо:
Індекс
|
Чемпікс
n = 760
|
Плацебо
n = 750
|
Співвідношення шансів (95% ДІ), значення p
|
Індекс безперервного утримання, тиждень 15-24
|
32,1%
|
6,9%%
|
8,74 (6,09; 12,53)
p < 0,0001
|
Індекс безперервного змісту, тиждень 21-52
|
27,0%
|
9,9%%
|
4,02 (2,94; 5,50)
p < 0,0001
|
Профіль безпеки препарату Чемпікс у цьому дослідженні відповідав профілю дореєстраційних досліджень.
Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями. Чемпікс оцінювали під час рандомізованого подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження за участю пацієнтів із стабільним перебігом серцево-судинного захворювання (крім артеріальної гіпертензії або на додаток до артеріальної гіпертензії), діагноз якого був встановлений більш ніж за 2 місяці. Пацієнти були рандомізовані у групи застосування препарату Чемпікс у дозі 1 мг двічі на добу (n=353) або плацебо (n=350) протягом 12 тижнів, а потім за їх станом спостерігали протягом 40 тижнів після закінчення лікування. Індекс 4-тижневого (з 9-го по 12-й тиждень) безперервного утримання від куріння при застосуванні варенікліну та плацебо становив 47,3% та 14,3% відповідно, а показник індексу постійного утримання від куріння протягом 9-52 тижнів становив 19 , 8 % (вареніклін) та 7,4% (плацебо).
Летальні випадки та серйозні серцево-судинні події оцінювалися комісією на підставі замаскованих даних. ≥ 1% пацієнтів в обох групах у період лікування (або протягом 30 днів після закінчення лікування) спостерігалися такі серцево-судинні події: інфаркт міокарда без летального результату (1,1% та 0,3% при застосуванні препарату Чемпікс та плацебо відповідно) та госпіталізація з приводу стенокардії (0,6% та 1,1%). Протягом 52-тижневої фази наступного спостереження без лікування спостерігалися такі серцево-судинні події: необхідність у коронарній реваскуляризації (2,0% та 0,6%), госпіталізація з приводу стенокардії (1,7% та 1,1%) та вперше діагностовано захворювання периферичних судин або госпіталізація для проведення хірургічного втручання щодо захворювання периферичних судин (1,4% та 0,6%). Деякі з пацієнтів, які потребують коронарної реваскуляризації, вже мали хірургічне втручання в рамках лікування інфаркту міокарда без летального результату та госпіталізації щодо стенокардії.
Протягом 52-тижневого дослідження летальний результат внаслідок серцево-судинного захворювання настав у 0,3% пацієнтів із групи застосування препарату Чемпікс та у 0,6% пацієнтів із групи застосування плацебо.
Для систематичної оцінки безпеки застосування препарату Чемпікс для серцево-судинної системи проводився метааналіз 15 клінічних досліджень із періодом лікування тривалістю ≥ 12 тижнів за участю 7002 пацієнтів (4190 отримували Чемпікс, 2812 – плацебо). Описане вище дослідження за участю пацієнтів зі стабільним перебігом серцево-судинного захворювання було включено до метааналізу.
Основний аналіз безпеки для серцево-судинної системи включав частоту і час досягнення комбінованої кінцевої точки, тобто основних небажаних серцево-судинних подій, а саме летального результату в результаті серцево-судинного захворювання, інфаркту міокарда без летального результату та інсульту без летального результату. Ці явища, у тому числі складалася кінцева точка, оцінювалися незалежної комісією виходячи з замаскованих даних. Під час лікування під час досліджень, включених до метааналізу, спостерігалася невелика кількість основних небажаних серцево-судинних подій (при застосуванні препарату Чемпікс 7 [0,17%], при застосуванні плацебо: 2 [0,07%]). Крім того, невелика кількість основних небажаних серцево-судинних подій виникла протягом 30 днів після закінчення лікування (при застосуванні препарату Чемпікс: 13 [0,31%], при застосуванні плацебо: 6 [0,21%]).
У результаті метааналізу було встановлено, що при застосуванні препарату Чемпікс відношення ризиків розвитку основних небажаних серцево-судинних подій у пацієнтів склало 2,83 (95% довірчий інтервал від 0,76 до 10,55, p = 0,12) період отримання лікування та 1,95 (95% довірчий інтервал від 0,79 до 4,82, p = 0,15) протягом 30-денного періоду після закінчення лікування. Ці показники еквівалентні встановленому збільшенню частоти виникнення основних небажаних серцево-судинних подій до 6,5 і до 6,3 на 1000 пацієнтів відповідно. Відношення ризиків розвитку основних небажаних серцево-судинних подій у пацієнтів із факторами ризику серцево-судинних захворювань на додаток до куріння було вищим, ніж у пацієнтів, у яких куріння було єдиним фактором ризику серцево-судинних захворювань. Результати метааналізу показали аналогічні показники летальних наслідків з усіх причин (при застосуванні препарату Чемпікс 6 [0,14%], при застосуванні плацебо: 7 [0,25%]) та летальних наслідків у зв'язку з серцево-судинними захворюваннями (при застосуванні Чемпікс: 2 [0,05%], при застосуванні плацебо: 2 [0,07%]) у групі застосування препарату Чемпікс та у групі застосування плацебо.
Дослідження серцево-судинної безпеки за участю суб'єктів з або без психічних розладів в анамнезі
Серцево-судинну безпеку препарату Чемпікс було оцінено у дослідженні за участю суб'єктів з або без психічних розладів в анамнезі (первинне дослідження, див. «Безпека для нервово-психічної діяльності») та у розширеному дослідженні серцево-судинної безпеки, що включало 459 з
6293 суб'єктів, закінчили початкове дослідження (N = 8058) і були під наглядом до тижня 52. Серед усіх суб'єктів, які брали участь у первинному дослідженні 1749 (21,7%) мали середній ризик розвитку серцево-судинних захворювань та 644 (8, 0%) мали високий ризик за Фремінгемською шкалою.
Первинною кінцевою точкою був час до настання серйозної серцево-судинної події, що включала серцево-судинну смерть, нелетального інфаркту міокарда чи та нелетальний інсульт під час лікування. Летальні випадки та серйозні серцево-судинні події оцінювалися незалежною комісією на підставі замаскованих даних.
У таблиці 5 наведено частоту виникнення серйозних серцево-судинних подій та співвідношення ризиків порівняно з плацебо у всіх групах пацієнтів під час лікування та сумарно з урахуванням 30 днів після завершення терапії, а також наприкінці дослідження.
Таблиця 5
Показник
|
Чемпікс
N=2016
|
Бупропіон
N=2006
|
НЗТ
N=2022
|
Плацебо
N=2014
|
Під час лікування
|
Серйозні серцево-судинні події, n (%)
|
1 (0,05)
|
2 (0,10)
|
1 (0,05)
|
4 (0,20)
|
Співвідношення ризиків (95% ДІ) порівняно з плацебо
|
0,29 (0,05; 1,68)
|
0.50 (0,10; 2,50)
|
0.29 (0,05; 1,70)
|
Під час лікування та протягом 30 днів після його завершення
|
Серйозні серцево-судинні події, n (%)
|
1 (0,05)
|
2 (0,10)
|
2 (0,10)
|
4 (0,20)
|
Співвідношення ризиків (95% ДІ) порівняно з плацебо
|
0,29 (0,05; 1,70)
|
0.51 (0,10; 2,51)
|
0,50 (0,10; 2,48)
|
Наприкінці дослідження
|
Серйозні серцево-судинні події, n (%)
|
3 (0,15)
|
9 (0,45)
|
6 (0,30)
|
8 (0,40)
|
Співвідношення ризиків (95% ДІ) порівняно з плацебо
|
0,39 (0,12; 1,27)
|
1,09 (0,42; 2,83)
|
0,75 (0,26; 2,13)
|
НЗТ - Нікотинзамісна терапія.
Застосування препарату Чемпікс, бупропіон та нікотинозамісної терапії не було асоційовано з підвищеним ризиком розвитку побічних явищ з боку серцево-судинної системи у курців, які отримували лікування у 12 тижнів та були під наглядом протягом 1 року, порівняно з плацебо; проте з огляду на малу загальну кількість випадків зв'язок не можна повністю встановити.
Пацієнти з хронічним обструктивним захворюванням легень легкого та середнього ступеня тяжкості
Ефективність та безпека застосування препарату Чемпікс (у дозі 1 мг двічі на добу) щодо припинення куріння у пацієнтів з хронічним обструктивним захворюванням легень легкого та середнього ступеня тяжкості встановлені у рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому клінічному дослідженні. В рамках цього 52-тижневого дослідження пацієнти отримували лікування протягом 12 тижнів, після чого переходили у 40-тижневу фазу подальшого спостереження без лікування. Як первинна кінцева точка дослідження використовувався індекс 4-тижневого (з 9-го по 12-й тиждень) безперервної утримання від куріння, підтверджений рівнем CO, а як основна вторинна кінцева точка - індекс постійного утримання з 9-го по 52-й тиждень. Профіль безпеки варенікліну, у тому числі легеневої безпеки, був порівнянний з профілем безпеки, встановленим в інших дослідженнях за участю загальної популяції. Індекс 4-тижневого (з 9-го по 12-й тиждень) безперервного утримання від куріння та індекс постійного утримання (з 9-го по 52-й тиждень) наведено в таблиці 6.
Таблиця 6
Індекс 4-тижневої (з 9-го по 12-й тиждень) безперервної утримання від куріння
|
Індекс постійної помірності, 9 - 52 тиждень
|
Чемпікс (n = 248)
|
42,3%
|
18,5%
|
Плацебо (n = 251)
|
8,8%
|
5,6%%
|
Співвідношення шансів
(Чемпікс порівняно з плацебо)
|
8,40
p < 0,0001
|
4,04
p < 0,0001
|
Дослідження за участю пацієнтів з наявністю тяжкого депресивного порушення в анамнезі. Ефективність варенікліну була підтверджена у ході рандомізованого плацебо-контрольованого дослідження за участю 525 пацієнтів з тяжкою депресією в анамнезі протягом останніх 2 років або при поточному стабільному лікуванні. Рівень позбавлення залежності в цій групі був порівнянний з таким у загальної популяції. Індекс безперервного вмісту з 9-го по 12-й тиждень становив 35,9% у групі застосування варенікліну порівняно з 15,6% у групі застосування плацебо (співвідношення шансів 3,35; 95% ДІ: 2,16-5,21) ), а з 9-го по 52-й тиждень - 20,3% порівняно з 10,4% відповідно (співвідношення шансів 2,36; 95% ДІ: 1,40-3,98).
Найчастішими побічними реакціями (&10%) у пацієнтів, які отримували вареніклін, були: нудота (27,0% порівняно з 10,4% у групі застосування плацебо), головний біль (16,8% порівняно з 11,2%), аномальні сновидіння (11,3% порівняно з 8,2%), безсоння (10,9% порівняно з 4,8%) та дратівливість (10,9% порівняно з 8,2%) ). Оцінювання відповідно до психіатричних шкал не продемонструвало різниці між групами застосування варенікліну та плацебо, а також загального погіршення депресії або виникнення інших психічних симптомів протягом дослідження в обох групах терапії.
Дослідження за участю пацієнтів зі стабільним перебігом шизофренії або шизоафективного розладу. Безпека та переносимість варенікліну оцінювалися у подвійному сліпому дослідженні за участю 128 курців зі стабільним перебігом шизофренії або шизоафективного розладу, які приймали нейролептики препарати. Пацієнти були рандомізовані у співвідношенні 2: 1 до групи застосування варенікліну (у дозі 1 мг двічі на добу) або плацебо протягом 12 тижнів з наступним 12-тижневим періодом спостереження без застосування препарату.
Найчастішими побічними реакціями у пацієнтів, які отримували вареніклін, були нудота (23,8% у порівнянні з 14,0% у групі застосування плацебо), головний біль (10,7% у порівнянні з 18,6% у групі застосування плацебо) та блювання (10,7% порівняно з 9,3% у групі застосування плацебо). Серед зареєстрованих психоневрологічних побічних реакцій безсоння було єдиним явищем, про яке повідомляли у кожній групі лікування ≥ 5% пацієнтів; частота цього явища у групі застосування варенікліну була вищою, ніж у групі застосування плацебо (9,5% та 4,7%).
Усього в одній групі лікування не було виявлено погіршення симптомів шизофренії, оцінювалося за допомогою психіатричних шкал. Загальних змін екстрапірамідних симптомів не було.
У групі застосування варенікліну більша частина пацієнтів, ніж у групі застосування плацебо, повідомляла про суїцидальне мислення або поведінку до включення до дослідження (анамнез життя) та після закінчення періоду активного лікування (з 33-го по 85-й день після отримання останньої) терапевтичної дози). Під час періоду активного лікування частота явищ, пов'язаних із суїцидальністю, у пацієнтів, які отримували вареніклін, та пацієнтів, які отримували плацебо, була аналогічною (11 та 9,3% відповідно). Частка пацієнтів з явищами, пов'язаними із суїцидальністю, під час фази активного лікування та фази після закінчення лікування у групі прийому варенікліну була незмінною; у групі прийому плацебо частка таких пацієнтів у фазі після закінчення лікування була нижчою. Хоча випадків завершеного самогубства не було, один із пацієнтів групи застосування варенікліну, в анамнезі якого було кілька суїцидальних спроб, зробив спробу суїциду. У цьому дослідженні препарату для припинення куріння було отримано недостатньо даних для остаточних висновків щодо безпеки застосування цього засобу пацієнтам із шизофренією або шизоафективним розладом.
Безпека для нервово-психічної діяльності
Дослідження за участю пацієнтів з наявністю або відсутністю психічного розладу в анамнезі. Вареніклін оцінювали в ході рандомізованого подвійного сліпого з активним контролем та плацебо-контрольованого дослідження за участю пацієнтів з наявністю психічного розладу (психіатрична когорта, N = 4074) та пацієнтів без психічного розладу (непсихіатрична когорта, N = 3984). Суб'єкти дослідження у віці 18-75 років, які курять не менше ніж 10 сигарет на добу, були рандомізовані у співвідношенні 1: 1: 1: 1 до таких груп лікування: варенікліну в дозі 1 мг 2 рази на добу, бупропіоном (пролонгованої дії) у дозі 150 мг 2 рази на добу, групу нікотинозамісної терапії (трансдермальний нікотиновий пластир) у дозі 21 мг на добу з поступовим зменшенням дози, групу плацебо – на період лікування у 12 тижнів надалі за їх станом спостерігали протягом 12 тижнів .
Первинною кінцевою точкою оцінки безпеки для пацієнтів була комбінація таких психоневрологічних побічних реакцій: тяжкі випадки тривоги, депресії, нездорового самопочуття або ворожість та/або помірна чи тяжка ажитація, агресія, марення, галюцинації, гоміцидальні ідеї, манія, психоз, суїцидальні мислення, суїцидальна поведінка чи самогубство.
У таблиці 7 наведено частоту виникнення комбінованої первинної кінцевої точки, тобто розвитку комбінації психоневрологічних побічних реакцій, за групами лікування та значенням різниці ризиків [95% ДІ (довірчий інтервал)] порівняно з плацебо у непсихіатричній когорті. Крім цього, у таблиці 7 показано частоту виникнення комбінованої кінцевої точки з розвитком тяжких психоневрологічних побічних реакцій.
Таблиця 7
Показник
|
Непсихіатрична когорта M = 3984
|
Вареніклін
|
Бупропіон
|
НЗТ
|
Плацебо
|
Кількість пацієнтів, які отримали лікування
|
990
|
989
|
1006
|
999
|
Комбінована первинна кінцева точка (психоневрологічні побічні реакції),n (%)
|
13 (1,3)
|
22 (2,2)
|
25 (2,5)
|
24 (2,4)
|
Різниця ризиків (95% ДІ) порівняно з плацебо
|
–1,28
(–2,40, –0,15)
|
–0,08
(–1,37, 1,21)
|
–0,21
(–1,54, 1,12)
|
Комбінована кінцева точка (важкі психоневрологічні побічні реакції), n (%)
|
1 (0,1)
|
4 (0,4)
|
3 (0,3)
|
5 (0,5)
|
НЗТ - трансдермальний нікотиновий пластир для нікотинозамісної терапії.
Частота виникнення реакцій у комбінованій первинній кінцевій точці була низькою у всіх групах лікування і була аналогічною або нижчою при застосуванні кожного з препаратів порівняно з плацебо. Застосування варенікліну, бупропіону та нікотинозамісної терапії у пацієнтів непсихіатричної когорти не пов'язувалося зі значно підвищеним ризиком розвитку психоневрологічних побічних реакцій у комбінованій первинній кінцевій точці порівняно з плацебо (95% ДІ були нижчими або включали нуль).
Доля суб'єктів дослідження із суїцидальним мисленням та/або поведінкою в Колумбійській шкалі оцінки серйозності суїцидальних намірів (Columbia-Suicide Severity Rating Scale, C-SSRS) була аналогічною у групах варенікліну та плацебо протягом лікування, а також протягом періоду подальшого спостереження. без лікування, що показано у таблиці 8.
Таблиця 8
Показник
|
Непсихіатрична когорта N = 3984
|
Вареніклін
N = 990
n (%)
|
Бупропіон
N = 989
n (%)
|
НЗТ
N = 1006
n (%)
|
Плацебо
N = 999
n (%)
|
Під час лікування
|
Оцінена кількість
|
988
|
983
|
996
|
995
|
Суїцидальна поведінка та/або мислення
|
7 (0,7)
|
4 (0,4)
|
3 (0,3)
|
7 (0,7)
|
Суїцидальна поведінка
|
0
|
0
|
1 (0,1)
|
1 (0,1)
|
Суїцидальне мислення
|
7 (0,7)
|
4 (0,4)
|
3 (0,3)
|
6 (0,6)
|
Під час наступного спостереження
|
Оцінена кількість
|
807
|
816
|
800
|
805
|
Суїцидальна поведінка та/або мислення
|
3 (0,4)
|
2 (0,2)
|
3 (0,4)
|
4 (0,5)
|
Суїцидальна поведінка
|
0
|
1 (0,1)
|
0
|
0
|
Суїцидальне мислення
|
3 (0,4)
|
2 (0,2)
|
3 (0,4)
|
4 (0,5)
|
НЗТ - трансдермальний нікотиновий пластир для нікотинозамісної терапії.
Під час лікування зареєстровано одне самогубство пацієнта у непсихіатричній когорті, який отримував плацебо.
У таблиці 9 наведено частоту виникнення комбінованої первинної кінцевої точки, тобто розвитку комбінації психоневрологічних побічних реакцій, за групами лікування та значенням різниці ризиків (95% ДІ) порівняно з плацебо у психіатричній когорті. Також показано окремі компоненти кінцевої точки.
Крім цього, у таблиці 9 показано частоту виникнення комбінованої кінцевої точки з розвитком тяжких психоневрологічних побічних реакцій.
Таблиця 9
Показник
|
Психіатрична когорта N = 4074
|
Вареніклін
|
Бупропіон
|
НЗТ
|
Плацебо
|
Кількість пацієнтів, які отримали лікування
|
1026
|
1017
|
1016
|
1015
|
Комбінована первинна кінцева точка (психоневрологічні побічні реакції), n (%)
|
67 (6,5)
|
68 (6,7)
|
53 (5,2)
|
50 (4,9)
|
Різниця ризиків (95% ДІ) порівняно з плацебо
|
1,59
(–0,42, 3,59)
|
1,78
(–0,24, 3,81)
|
0,37
(–1,53, 2,26)
|
Компоненти комбінованої первинної кінцевої точки (психоневрологічні побічні реакції), n (%)
Тривогаа
Депресія
нездорове самопочуття
Ворожіння
Ажитаціяб
Агресіяб
Маячняб
Галюцинаціїб
Гоміцидальні ідеїб
Маніяб
Панікаб
Параноїб
Псигоспб
суїцидальна поведінка6
суїцидальне мислення
Самовбивство 6
|
5 (0,5)
6 (0,6)
0
0
25 (2,4)
14 (1,4)
1 (0,1)
5 (0,5)
0
7 (0,7)
7 (0,7)
1 (0,1)
4 (0,4)
1 (0,1)
5 (0,5)
0
|
4 (0,4)
4 (0,4)
1 (0,1)
0
29 (2,9)
9 (0,9)
1 (0,1)
4 (0,4)
0
9 (0,9)
16 (1,6)
0
2 (0,2)
1 (0,1)
2 (0,2)
0
|
6 (0,6)
7 (0,7)
0
0
21 (2,1)
7 (0,7)
1 (0,1)
2 (0,2)
0
3 (0,3)
13 (1,3)
0
3 (0,3)
0
3 (0,3)
0
|
2 (0,2)
6 (0,6)
0
0
22 (2,2)
8 (0,8)
0
2 (0,2)
0
6 (0,6)
7 (0,7)
2 (0,2)
1 (0,1)
1 (0,1)
2 (0,2)
0
|
Комбінована кінцева точка (важкі психоневрологічні побічні реакції), n (%)
|
14 (1,4)
|
14 (1,4)
|
14 (1,4)
|
13 (1,3)
|
а Важка побічна реакція.
б Побічна реакція середньої тяжкості або тяжка.
НЗТ - трансдермальний нікотиновий пластир для нікотинозамісної терапії.
Відзначалася більша кількість реакцій у пацієнтів психіатричної когорти порівняно з пацієнтами непсихіатричної когорти. Частота виникнення реакцій у комбінованій кінцевій точці була вищою у кожній групі активного лікування порівняно з плацебо. Однак застосування варенікліну, бупропіону та нікотинозамісної терапії у пацієнтів психіатричної когорти не пов'язувалося зі значно підвищеним ризиком розвитку психоневрологічних побічних реакцій у комбінованій первинній кінцевій точці порівняно з плацебо (95% ДІ включали нуль).
У психіатричній когорті частка суб'єктів дослідження із суїцидальним мисленням та/або поведінкою в Колумбійській шкалі оцінки серйозності суїцидальних намірів була однаковою у групах варенікліну та плацебо протягом лікування, а також протягом періоду.та подальшого спостереження без лікування показано в таблиці 10.
Таблиця 10
Показник
|
Психіатрична когорта N = 4074
|
Вареніклін N = 1026
n (%)
|
Бупропіон
N = 1017
n (%)
|
НЗТ
N = 1016
n (%)
|
Плацебо
N = 1015
n (%)
|
Під час лікування
|
Оцінена кількість
|
1017
|
1012
|
1006
|
1006
|
Суїцидальна поведінка та/або мислення
|
27 (2,7)
|
15 (1,5)
|
20 (2,0)
|
25 (2,5)
|
Суїцидальна поведінка
|
0
|
1 (0,1)
|
0
|
2 (0,2)
|
Суїцидальне мислення
|
27 (2,7)
|
15 (1,5)
|
20 (2,0)
|
25 (2,5)
|
Під час наступного спостереження
|
Оцінена кількість
|
833
|
836
|
824
|
791
|
Суїцидальна поведінка та/або мислення
|
14 (1,7)
|
4 (0,5)
|
9 (1,1)
|
11 (1,4)
|
Суїцидальна поведінка
|
1 (0,1)
|
0
|
1 (0,1)
|
1 (0,1)
|
Суїцидальне мислення
|
14 (1,7)
|
4 (0,5)
|
9 (1,1)
|
11 (1,4)
|
НЗТ - трансдермальний нікотиновий пластир для нікотинзамісної терапії.
Жодного самогубства не було зареєстровано у психіатричній когорті.
Найчастішими побічними реакціями у пацієнтів, які отримували вареніклін у цьому дослідженні, були реакції, аналогічні тим, що спостерігалися під час дореєстраційних досліджень.
Пацієнти обох когорт, які отримували лікування вареніклін, демонстрували статистичну перевагу щодо утримання від куріння, що підтверджувалося рівнем CO, з 9-го по 12-й тиждень та з 9-го по 24-й тиждень порівняно з пацієнтами, які лікувалися за допомогою бупропіон, нікотинового пластиру та плацебо (див. таблицю 11). У таблиці 11 наведено основні результати ефективності.
Таблиця 11
Непсихіатрична когорта
|
Психіатрична когорта
|
Індекс безперервного змісту, тиждень 9-12, n/N (%)
|
Вареніклін
|
382/1005 (38,0%)
|
301/1032 (29,2%)
|
Бупропіон
|
261/1001 (26,1%)
|
199/1033 (19,3%)
|
НЗТ
|
267/1013 (26,4%)
|
209/1025 (20,4%)
|
Плацебо
|
138/1009 (13,7%)
|
117/1026 (11,4%)
|
Порівняння терапій: співвідношення шансів (95% ДІ), значення Р
|
Вареніклін порівняно з плацебо
|
4,00 (3,20, 5,00), P 0,0001
|
3,24 (2,56, 4,11), P 0,0001
|
Бупропіон порівняно з плацебо
|
2,26 (1,80, 2,85), P 0,0001
|
1,87 (1,46, 2,39), P 0,0001
|
НЗТ порівняно з плацебо
|
2,30 (1,83, 2,90), P 0,0001
|
2,00 (1,56, 2,55), P 0,0001
|
Вареніклін у порівнянні з Бупропіоном
|
<1,77 (1,46, 2,14), P<0,0001
|
1,74 (1,41, 2,14), P 0,0001
|
Вареніклін порівняно з НЗТ
|
1,74 (1,43, 2,10), P 0,0001
|
1,62 (1,32, 1,99), P 0,0001
|
Індекс безперервної помірності, тиждень 9-24, n/N (%)
|
Вареніклін
|
256/1005 (25,5%)
|
189/1032 (18,3%)
|
Бупропіон
|
188/1001 (18,8%)
|
142/1033 (13,7%)
|
НЗТ
|
187/1013 (18,5%)
|
133/1025 (13,0%)
|
Плацебо
|
106/1009 (10,5%)
|
85/1026 (8,3%)
|
Порівняння терапій: співвідношення шансів (95% ДІ), значення Р
|
Вареніклін порівняно з плацебо
|
2,99 (2,33, 3,83), P 0,0001
|
2,50 (1,90, 3,29), P 0,0001
|
Бупропіон порівняно з плацебо
|
2,00 (1,54, 2,59), P 0,0001
|
1,77 (1,33, 2,36), P 0,0001
|
НЗТ порівняно з плацебо
|
1,96 (1,51, 2,54), P 0,0001
|
1,65 (1,24, 2,20), P = 0,0007
|
Вареніклін у порівнянні з бупропіоном
|
1,49 (1,20, 1,85), P = 0,0003
|
1,41 (1,11, 1,79), P = 0,0047
|
Вареніклін порівняно з НЗТ
|
1,52 (1,23, 1,89), P = 0,0001
|
1,51 (1,19, 1,93), P = 0,0008
|
ДІ - довірчий інтервал;
НЗТ - трансдермальний нікотиновий пластир для нікотинзамісної терапії.
Метааналіз безпеки для нервово-психічної діяльності та обсерваційні дослідження
Аналіз даних клінічних досліджень не виявив підвищеного ризику виникнення серйозних психоневрологічних явищ при прийомі варенікліну порівняно з плацебо. Крім того, незалежні клінічні спостереження не підтвердили підвищеного ризику виникнення серйозних психоневрологічних явищ у пацієнтів, які отримували лікування варенікліну порівняно з пацієнтами, яким було призначено нікотинозамісну терапію або бупропіон.
Припинення лікування
Частота припинення лікування через розвиток побічних реакцій становила 11,4% у групі пацієнтів, які приймали вареніклін, порівняно з 9,7% у групі плацебо. У пацієнтів, які приймали вареніклін, частота припинення лікування через поширені побічні реакції становила: нудота (2,7% порівняно з 0,6% у групі плацебо), головний біль (0,6% порівняно з 1,0% групі плацебо), безсоння (1,3% порівняно з 1,2% у групі плацебо) та аномальні сновидіння (0,2% порівняно з 0,2% у групі плацебо).
Аналіз даних клінічних досліджень.
Було проведено метааналіз 5 рандомізованих подвійних сліпих плацебо-контрольованих досліджень, у яких брали участь 1907 пацієнтів (1130 приймали вареніклін, 777 - плацебо), для оцінки суїцидального мислення та поведінки за Колумбійської шкалою оцінки серйозності суїцидальних , C-SSRS). Цей метааналіз включав одне дослідження (N = 127) за участю пацієнтів із шизофренією або шизоафективним розладом в анамнезі та ще одне дослідження (N = 525) за участю пацієнтів з депресією в анамнезі. Результати не продемонстрували підвищення частоти розвитку суїцидального мислення та/або поведінки у пацієнтів, які отримували лікування варенікліну в порівнянні з пацієнтами, які отримували плацебо, як показано в таблиці 12. З 55 пацієнтів, у яких спостерігалося суїцидальне мислення або поведінка, 48 (24 приймали вареніклін, і 24 - плацебо) були з двох досліджень за участю пацієнтів із шизофренією, шизоафективним розладом або депресією в анамнезі. Декілька пацієнтів повідомили про такі явища у трьох інших дослідженнях (4, які приймали вареніклін, та 3 - плацебо).
Таблиця 12
Кількість пацієнтів та відношення ризиків розвитку суїцидального мислення та/або поведінки за шкалою C-SSRS на основі метааналізу даних 5 клінічних досліджень, в яких порівнювали вареніклін та плацебо:
Показник
|
Вареніклін (N = 1130)
|
Плацебо
(N = 777)
|
Пацієнти із суїцидальним мисленням та/або поведінкою * [n(%)] **
|
28 (2,5)
|
27 (3,5)
|
Пацієнто-років застосування
|
325
|
217
|
Ставлення ризиків # (95% ДІ)
|
0,79 (0,46; 1,36)
|
* З них один пацієнт у кожній групі повідомляв про суїцидальну поведінку.
** Пацієнти, у яких згадані явища спостерігалися протягом 30 днів після лікування; % Не визначається дослідженням.
# Відношення ризиків частоти на 100 пацієнтів.
|
Було проведено метааналіз 18 рандомізованих подвійних сліпих плацебо-контрольованих клінічних досліджень з метою оцінки безпеки варенікліну для нервово-психічної діяльності. Ці дослідження включали 5 вищезазначених досліджень, у яких використовувалася шкала C-SSRS і взагалі брали участь 8521 пацієнт (5072, які отримували вареніклін, 3449 - плацебо), у деяких з них спостерігалися психічні розлади. Результати показали аналогічну частоту виникнення комбінованих психоневрологічних побічних реакцій, крім порушень у пацієнтів, лікованих варенікліном порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо, із відношенням ризиків 1,01 (95% ДІ: 0,89-1,15). Об'єднані дані цих 18 досліджень показали аналогічну частоту виникнення окремих категорій психічних явищ у пацієнтів, які лікували вареніклін у порівнянні з пацієнтами, які отримували плацебо. У таблиці 13 наведено категорії психічних побічних реакцій, крім порушень, про які повідомлялося частіше (≥ 1%).
Таблиця 13
Психічні побічні реакції, спостерігали у ≥ 1% пацієнтів, за даними 18 клінічних досліджень:
Вареніклін
(N = 5072)
|
Плацебо
(N = 3449)
|
Тривожні розлади та симптоми тривоги
|
253 (5,0)
|
206 (6,0)
|
Депресивні розлади та порушення настрою
|
179 (3,5)
|
108 (3,1)
|
Некласифіковані розлади та порушення настрою
|
116 (2,3)
|
53 (1,5)
|
Числа (відсотка) відповідають кількості пацієнтів, щодо яких повідомлялося про реакції у відповідь
|
Клінічні спостереження.
У чотирьох клінічних спостереженнях, кожне з яких включало від 10000 до 30000 пацієнтів, лікованих вареніклін, у скоригованих аналізах порівнювався ризик виникнення серйозних психоневрологічних явищ, включаючи госпіталізацію у зв'язку з психоневрологічними явищами та летальним та нелетальним заподіянням собі в лікування варенікліну порівняно з пацієнтами, яким було призначено нікотинозамісну терапію або бупропіон. Всі дослідження були ретроспективними когортними дослідженнями, в яких брали участь пацієнти з психічними порушеннями в анамнезі і без них. У всіх дослідженнях були застосовані статистичні методи контролю факторів, які ускладнюють інтерпретацію результатів, включаючи переважне призначення варенікліну здоровим пацієнтам, тому певна можливість спотворення даних все ж таки існує.
У двох дослідженнях не було виявлено відмінностей у ризиках госпіталізації з психоневрологічних причин між пацієнтами, яких лікували вареніклін, та пацієнтами, яких лікували нікотиновий пластир (відношення ризиків 1,14; 95% довірчий інтервал [ДІ]: 0,56-2 ,34 у першому дослідженні та 0,76;95% ДІ: 0,40-1,46 у другому дослідженні). Можливість виявлення відмінностей у цих двох дослідженнях була обмежена. Третє дослідження не показало відмінностей у ризиках виникнення психічних побічних реакцій, діагностованих під час відвідування відділення невідкладної допомоги або прийому до стаціонару, між пацієнтами, яких лікували вареніклін та пацієнтами, яких лікували бупропіоном (відношення ризиків 0,85; 95% ДІ: 0,5 -1,30). За даними звітів, отриманих після виходу препарату на ринок, застосування бупропіону може бути пов'язане із виникненням психоневрологічних побічних реакцій.
Четверте дослідження не продемонструвало підвищення ризику летального та нелетального заподіяння собі шкоди (відношення ризиків 0,88; 95% ДІ: 0,52-1,49) у пацієнтів, яким було призначено вареніклін, порівняно з пацієнтами, яким було призначено нікотинозамісну терапію. Випадки самогубств протягом трьох місяців після початку лікування пацієнтів кожним із лікарських засобів спостерігалися рідко (2 випадки на 31 260 пацієнтів, яких лікували вареніклін, та 6 випадків на 81 545 пацієнтів, яким надавали замісну терапію).
Когортне дослідження застосування під час вагітності
У популяційному когортному дослідженні проводили порівняння немовлят, які зазнали впливу препарату Чемпікс in utero (N = 335), з немовлятами, матері яких курили під час вагітності (N = 78412), і з немовлятами, матері яких не курили (N = 806) 438). У цьому дослідженні немовлята, які зазнали впливу препарату Чемпікс in utero, порівняно з немовлятами, матері яких курили під час вагітності, мали нижчі рівні вроджених мальформацій (3,6% порівняно з 4,3%); у жінок, які приймали Чемпікс, спостерігалися нижчі рівні мертвонародження (0,3% порівняно з 0,5%), передчасних пологів (7,5% порівняно з 7,9%), низької маси тіла плода відповідно до гестаційного віку (12,5% порівняно з 17,1%) та передчасного розриву плодових оболонок (3,6% порівняно з 5,4%).
Діти
Ефективність та безпеку варенікліну оцінювали у рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні за участю 312 пацієнтів віком від 12 до 19 років, які курили в середньому менше 5 сигарет на день протягом 30 днів до залучення до випробувань та за тестом Фагерстрома нікотинову залежність отримали оцінку щонайменше 4 бали. Пацієнтів розподілили за віком (12-16 років і 17-19 років) і масою тіла (55 кг і 55 кг). Протягом двох тижнів проводилось титрування. Після цього пацієнти з масою тіла> 55 кг рандомізували для одержання варенікліну в дозі 1 мг двічі на добу (група високої дози) або 0,5 мг двічі на добу (група низької дози). Пацієнти з масою тіла ≤ 55 кг одержували вареніклін у дозі 0,5 мг двічі на добу (група високої дози) або 0,5 мг один раз на добу (група низької дози). Період лікування тривав 12 тижнів. Після цього було розпочато 40-тижневий період без лікування протягом дослідження пацієнтам надавалися консультації щодо віку.
У таблиці 14 за даними зазначеного дослідження за участю дітей наведено порівняння індексів постійного утримання від куріння (CAR) з 9 по 12 тиждень усієї вибірки дослідження та вибірки пацієнтів віком 12-17 років. Усі показники підтверджені результатами аналізу сечі на вміст котиніна.
Таблиця 14
CAR за період з 9 по 12 тиждень(%)
|
Спільна вибірка
n / N (%)
|
Пацієнти віком 12-17 років
n / N (%)
|
Група високої дози варенікліну
|
22/109 (20,2%)
|
15/80 (18,8%)
|
Група низької дози варенікліну
|
28/103 (27,2%)
|
25/78 (32,1%)
|
Плацебо
|
18/100 (18,0%)
|
13/76 (17,1%)
|
Порівняння схем лікування
|
Ставлення ризиків для показника CAR за період з 9 по 12 тиждень (95% ДІ) [значення P]
|
Група високої дози варенікліну та плацебо
|
1,18 (0,59; 2,37) [0,6337]
|
1,13 (0,50; 2,56) [0,7753]
|
Група низької дози варенікліну та плацебо
|
1,73 (0,88; 3,39) [0,1114]
|
2,28 (1,06; 4,89) [0,0347]*
|
* Це значення P не вважається статистично значущим. Попередньо заданий статистичний аналіз було зупинено після того, як порівняння груп високої дози варенікліну та плацебо у загальній вибірці дослідження не досягло статистичної значущості.
ДІ - довірчий інтервал;
N - кількість рандомізованих пацієнтів;
n - кількість пацієнтів, які на кожному візиті з 9 по 12 тиждень включно підтверджували, що не курили і не використовували жодної іншої нікотиновмісної продукції з моменту останнього візиту/контакту (за допомогою опитувальника щодо куріння) та на кожному з таких візитів отримували підтвердження цих слів за результатами тесту сечі на вміст котиніна.
|