Сенни листя (Senna alexandrina) є джерелом антраглікозидів, флавоноїдів (ізорамнетин, кемпферол, кемпферин), органічних кислот (лінолева, стеаринова, пальмітинова та ін), а також фітостеринів, полісахаридів. Наявність листя сенни надає фіточаю антитоксичну та проносну дію, обумовлену вмістом антраглікозидів у хімічному складі листя сенни. Ці речовини, що розпадаються в шлунково-кишковому тракті, викликають посилення моторики товстого кишечника. Проносна дія проявляється через 6-8 годин після прийому. На відміну від інших рослинних проносних сіна зазвичай не викликає больових відчуттів. Сена не містить гірких та дубильних речовин, внаслідок чого не підвищує апетит і не викликає запору.
Кора крушини вільхоподібної застосовується для нормалізації роботи шлунково-кишкового тракту з метою схуднути або просто очистити кишечник. Крушина має м'яку проносну дію. Потрапляючи в кишечник у вигляді відвару або настою, жостер перешкоджає всмоктуванню рідини слизовою оболонкою товстої кишки, завдяки чому вміст кишечника розріджується і з легкістю виводиться з організму. Таким чином, за рахунок очищення кишківника відбувається зниження ваги. Важливо те, що жостер не подразнює слизову оболонку, що дозволяє приймати її при різних станах ШКТ.
Китайський чай має у своєму складі багато корисних речовин: алкалоїди (кофеїн, теофілін, теобромін), дубильні речовини, флавоноїди (рутин, кверцетрин), сапоніни, вітаміни (аскорбінову кислоту (вітамін С), вітаміни В1, В2, К, В3, В5, Р, РР), ефірна олія, органічні кислоти (пантотенову, нікотинову). Відвар зеленого чаю має протимікробну активність, застосовується при дизентерії, колітах, ентероколітах, диспепсії, а також допомагає виводити з організму радіоактивний стронцій.
Листя брусниці містять глікозиди, арбутин і флаванол, значну кількість дубильних речовин, винні кислоти, тому застосовуються як сечогінний засіб при каменях у нирках, жовчному міхурі, а також при ураженнях печінки, як в'яжучий засіб для шлунка (у вигляді чаю). У складі фіточаю пом'якшують дію основних компонентів, сприяють сечоутворенню та виведенню зайвих речовин з організму, мають оздоровчу дію.
Імбир корінь покращує смакові властивості чаю і відіграє свою роль у спільній дії на організм. Гострий на смак корінь імбиру відноситься до розряду "гарячих спецій", які збуджують апетит і покращують кровообіг. Пряний терпкий аромат імбиру обумовлений ефірним маслом, яке міститься в ньому, а його пекучий смак залежить від наявності фенолоподібної речовини гінгеролу. Імбир, як і інші лікарські рослини містить дуже складну суміш фармакологічно активних компонентів. Серед них є гінгерола, бета-каротин, капсаїцин, кофеїнова кислота, куркумін. Крім того, корінь імбиру містить у собі всі незамінні амінокислоти, включаючи триптофан, треонін, лейцин, метіонін, фенілаланін, валін та ін. Дія кореня імбиру подібна до дії цибулі та часнику, але більш ефективно. Головне дієтичне призначення імбиру – стимулювати процес травлення їжі, нейтралізувати харчові токсини. У холодну пору року вживання кореня імбиру сприяє тепловому балансу організму.