Будекорт застосовують як дозований аерозоль, дварази на добу – ранком до їди і ввечері перед сном; для інгаляцій рекомендується використовувати спейсер.
Для дорослих терапевтична доза становить 200 мкг, двічі на добу; вперіод загострення бронхіальної астми дозу препарату збільшують до 1600 мкг надобу, в декілька прийомів.
Дітям старше 12 років препарат призначають у дозі 100 мкг, двічі надобу, максимальна добова доза в період загострення захворювання становить 800мкг.
Для дітей молодше 12 років терапевтична доза становить 100 мкг, двічіна добу; в період загострення бронхіальної астми дозу препарату збільшують до 400 мкг на добу, в декілька прийомів.
Після кожної інгаляції треба ретельно почистити зуби (а також зубні протези) і прополоскати рот водою, щоб зменшити ризик розвитку кандидозу.
Особливості застосування.
Без застосування спейсера приблизно 10–25% інгаляційної дози потрапляє в дихальні шляхи, частина препарату осаджується вротовій порожнині. Застосування спейсера забезпечує більш ефективну інгаляцію. Афонія є абсолютним показанням до припинення лікування будеcонідом. Захриплість голосу перед початком лікування не є протипоказанням до призначення препарату, хоча це явище вимагає ретельного спостереження, оскільки захриплість голосу може підсилюватися під час лікування будеcонідом. Інгаляційні глюкокортикоїдипротипоказані при астматичному статусі або при посиленні бронхоспазму, оскільки ці препарати можуть спричинювати сухий кашель. Будеcонід з обережністю призначають пацієнтам з вірусною інфекцією дихальних шляхів, при туберкульозі; при супутньому мікозі легенів він повинний призначатися одночасно з протигрибковими препаратами.
Під час відміни таблетованих глюкокортикоїдов при переході на інгаляційну терапію пацієнти вимагають особливої уваги до повного відновлення функції гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи.
У поодиноких випадках при лікуванні інгаляційними глюкокортикоїдами може спостерігатися демаскування прихованої еозинофілії (наприклад, синдрому Хурга – Штраусса). Це особливо характерно для пацієнтів, у яких початок лікування інгаляційнимиглюкокортикоїдами збігся зі значним зменшенням дози системних кортикостероїдів. Прямого зв'язку між лікуванням інгаляційними глюкокортикоїдами і частотою цього синдрому не встановлено.