З обережністю застосовувати при нирковій недостатності, ботулізмі, міастенії, паркінсонізмі, дегідратації, порушеннях слуху.
У період лікування необхідно контролювати функцію нирок, печінки, вестибулярного апарату та слуху (не рідше 1 разу на тиждень), контролювати концентрацію тобраміцину в сироватці крові, яка не повинна перевищувати 8 мкг/мл.
При незадовільних аудіометричних тестах дозу препарату знижують або припиняють лікування.
Ризик ото- та нефротоксичності значно підвищується при тривалому збереженні концентрації у плазмі крові понад 12 мкг/мл.
Вірогідність розвитку нефротоксичності вища у хворих з порушенням функції нирок, а також при застосуванні препарату у високих дозах або тривалий час (у цій категорії хворих необхідно щодня контролювати функцію нирок).
Аміноглікозиди проникають у грудне молоко в невеликих кількостях (оскільки вони погано всмоктуються із шлунково-кишкового тракту, пов'язаних з ними ускладнень у немовлят зареєстровано не було).
У процесі терапії може спостерігатися розвиток суперінфекції.
За відсутності позитивної клінічної динаміки слід пам'ятати про можливість розвитку резистентних мікроорганізмів. У подібних випадках необхідно скасувати лікування та розпочати проведення відповідної терапії.
При збільшенні обсягу розподілу препарату (опіки, перитоніт, позачеревна інфекція) для досягнення ефективної концентрації дозу слід збільшити, а при критичних станах і у молодих пацієнтів з високими хвилинними об'ємами кровообігу та швидкістю клубочкової фільтрації – збільшити швидкість введення.
Препарат застосовується внутрішньом'язово (в/м) або внутрішньовенно (в/в) крапельно. Для внутрішньом'язового застосування відповідну дозу препарату вводять безпосередньо з ампули.
Для внутрішньовенного введення розчин розводять у 100-200 мл 0,9% розчину хлориду натрію або 5% розчину глюкози, вводять протягом 20-60 хв.
Рожева доза для дорослих та дітей від 1 року – 1 мг/кг, добова – 3 мг/кг, максимальна добова доза – ndash; 5 мг/кг.
Діти від 1 тижня до 1 року: 6-7,5 мг/кг/сут, розділені на 3-4 однакові дози (по 2-2,5 мг/кг кожні 8 годин або 1,5-1 ,89 мг/кг) кожні 6 годин.
Недоношені або новонароджені до 1 тижня життя: до 4 мг/кг/сут, розділені на 2 рівні дози кожні 12 годин. Звичайна тривалість лікування – 7-10 днів. При тяжких та ускладнених інфекціях можливий більш тривалий курс терапії (з контролем функції нирок, стану слуху та вестибулярного апарату, оскільки прояв нейротоксичності найбільш можливий при тривалості курсу лікування понад 10 днів).
При хронічній нирковій недостатності, а також для пацієнтів похилого віку слід зменшити дозу та збільшити інтервали між введеннями. Розрахунок дози проводиться наступним чином: інтервал між введеннями в годинах дорівнює концентрації креатиніну в сироватці крові помноженої на 8; такими ж, як і при нормальній функції нирок; первинна разова доза препарату аналогічна дозі, що вводиться пацієнтам з нормальною функцією нирок, і становить 1 мг/кг.