Бісептол таблетки по 400 мг/80 мг, 20 шт.

По 20 таблеток у блістері, по 1 блістері у картонній коробці.

Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору з жовтуватим відтінком, круглої форми, плоскі з обох боків, з гладкою поверхнею, з цілісними краями, з фаскою, з одного боку гравіровані рисою, над якою знаходяться літери «Bs».

Комбінований бактерицидний препарат, який містить сульфаметоксазол - сульфаніламід із середньою тривалістю дії, інгібує синтез фолієвої кислоти шляхом конкурентного антагонізму з параамінобензойною кислотою, і триметоприм - інгібітор бактеріальної редуктази дегідрофолієвої кислоти, що відповідає за тегідрофолієву кислоту. Суміш цих речовин у співвідношенні 5 до 1 називається бісептолом.

Поєднання компонентів діє на один ланцюг біохімічних перетворень, сприяє синергізму протибактеріальної дії та повільному розвитку нечутливості бактерій.

Бісептол активний in vitro проти E.coli (у тому числі ентеропатогенних штамів), індолопозитивних штамів Proteus spp. (У тому числі P.vulgaris), Morganella morganii, Klebsiella spp., Proteus mirabilis, Enterobacter sp., Hemophilus influenzae, Str.pneumoniae, Shigella flexneri, Shigella sonnei, Neisseria gonorrhoeae, Pneumocystis.

Обидва компоненти лікарського засобу швидко всмоктуються в кров із травного тракту. Максимальна концентрація обох складових у плазмі досягається через 1 - 4 години після перорального прийому. Триметоприм зв'язується з білками плазми на 70%, сульфаметоксазол – на 44 – 62%.

Висока концентрація триметоприму визначається в секреті бронхіальних залоз, передміхурової залози та в жовчі. Концентрація сульфаметоксазолу у рідинах організму дещо нижча. Обидві сполуки у високих концентраціях з'являються у мокроті, виділеннях піхви і в рідині середнього вуха.

Обсяг розподілу сульфаметоксазолу становить 0,36 л/кг, триметоприму – 2,0 л/кг.

Виводиться в основному нирками шляхом фільтрації та активної канальцевої секреції.

Концентрація активних сполук у сечі значно вища, ніж у крові. Протягом 72 годин із сечею виводиться 84,5% прийнятої дози сульфаметоксазолу та 66,8% – триметоприму.

Протимікробні засоби для системного застосування. Код АТХ J01E E01.

Лабораторні тести: триметоприм може вплинути на результати визначення вмісту креатиніну у сироватці/плазмі за допомогою реакції лужного пікрата. Це може призвести до підвищення концентрації креатиніну у сироватці/плазмі на 10%. КК знижується ниркова канальцева секреція креатиніну знижується з 23% до 9%, тоді як клубочкова фільтрація залишається незмінною.

Нестероїдні протизапальні засоби, протидіабетичні похідні сульфонілсечовини, дифенін, антикоагулянти, барбітурати збільшують ризик виникнення побічних ефектів.

Аскорбінова кислота підвищує кристалурію.

У хворих, які застосовують Бісептол та циклоспорини після пересадки нирки, може спостерігатися оборотне погіршення функції нирок, проявляється підвищенням рівня креатиніну та, ймовірно, обумовлено дією триметоприму.

Триметоприм має незначну спорідненість із людською дегідрофолатною редуктазою, але може підвищити токсичність метотрексату, особливо у присутності інших факторів ризику: літній вік, гіпоальбунемія, порушення функції нирок, пригнічення кісткового мозку. Така побічна дія лікарського засобу може проявитися особливо тоді, коли метотрексат застосовується у великій дозі. Рекомендується лікувати таких пацієнтів фолієвою кислотою або фолінатом кальцію, щоб запобігти впливу на гемопоез.

У хворих, які приймають триметоприм та метотрексат, були описані випадки панцитопенії.

Бісептол збільшує концентрацію вільної фракції метотрексату в сироватці за рахунок витіснення його із зв'язків із білками.

Бісептол може посилювати дію лікарських засобів, які метаболізуються CYP2C8 (наприклад, піоглітазон, репаглінід, розиглітазон паклітаксел, аміодарон, дапсон, репаглінідин, розиглітазон та піоглітазон) або CYP2C9 (наприклад, гліпізид та метформін), що призводить до підвищення ризику розвитку гіпоглікемії. Може бути потрібний додатковий моніторинг рівня глюкози в крові.

Паклітаксел та аміодарон мають вузький терапевтичний індекс. Якщо пацієнт отримує паклітаксел або аміодарон, слід розглянути питання щодо призначення альтернативного антибіотика.

І дапсон, і Бісептол можуть спричинити метгемоглобінурію. Пацієнти, які отримують дапсон у поєднанні з бісептолом, слід спостерігати на предмет метгемоглобінурії. По можливості слід призначати альтернативні методи лікування.

Зідовудін: у деяких випадках одночасне застосування ко-тримоксазолу та зидовудину підвищує ризик гематологічних порушень, зумовлених бісептолом. У разі необхідності одночасного застосування ко-тримоксазолу та зидовудину слід проводити моніторинг показників крові.

Варфарин: виявлено, що ко-тримоксазол посилює антикоагулянтну активність варфарину шляхом стереоселективного інгібування його метаболізму. Сульфаметоксазол може витісняти варфарин із сполуки з альбумінами плазми in vitro. Тому під час лікування ко-тримоксазолом доцільним є ретельний контроль антикоагулянтної терапії.

У хворих, які приймають індометацин, може збільшуватися концентрація сульфаметоксазолу в крові. Описано один випадок токсичного делірію після одночасного прийому бісептолу та амантадину.

При одночасному застосуванні ко-тримоксазолу з лікарськими засобами, які утворюють катіони у фізіологічному розчині рН та частково виводяться нирками шляхом активної секреції (наприклад, прокаїнамід, амантадин), може відбуватися конкурентне інгібування цього процесу, може викликати підвищення концентрації у плазмі крові одного або обох препаратів.

Рифампіцин: зазначено, що при одночасному застосуванні ко-тримоксазолу та рифампіцину протягом тижня відбувається скорочення періоду напіввиведення триметоприму. Однак це не має суттєвого клінічного значення.

Триметоприм не можна застосовувати разом із дофетилідом. Призначення триметоприму 260 мг та сульфаметоксазолу 800 мг двічі на день у комбінації з дофетилідом 500 мг двічі на день протягом 4 днів призводить до підвищення максимальної концентрації дофетиліду, що призводить до серйозних вентрикулярних аритмій.

У хворих похилого віку поєднання котримоксазолу з деякими сечогінними препаратами, особливо тіазидами, збільшує ризик тромбоцитопенії з пурпурою або без.

Бісептол може підвищувати концентрацію дигоксину в сироватці крові, особливо у пацієнтів похилого віку.

При одночасному застосуванні з трициклічними антидепресантами знижується активність останніх.

Препарат знижує надійність пероральної контрацепції, тому необхідно радити пацієнткам вживати додаткових протизаплідних заходів при лікуванні Бісептолом.

Препарат гальмує метаболізм фенітоїну: у осіб, які приймають обидва препарати, тривалість періоду напіввиведення фенітоїну збільшується приблизно на 39%, а кліренс фенітоїну знижується приблизно на 27%.

При одночасному призначенні лікарського засобу з піриметаміном, який застосовують для профілактики малярії у дозі понад 25 мг/тиждень, у пацієнтів може розвинутись мегалобластна анемія.

Ламівудін: застосування триметоприму та сульфаметоксазолу в дозі 800 мг + 160 мг (ко-тримоксазолу) підвищує вплив ламівудину на організм на 40% через вміст триметоприму. Ламівудін не впливає на фармакокінетику триметоприму або сульфаметоксазолу.

Діючі речовини: сульфаметоксазол, триметоприм (co-trimoxazole);

1 таблетка 400 мг/80 мг містить сульфаметоксазолу 400 мг триметоприму 80 мг;

допоміжні речовини: крохмаль картопляний, тальк, магнію полівініловий.

Препарат не призводить до зниження психофізичної активності та здатності керувати транспортними засобами та обслуговувати механізми.

Якщо під час лікування розвиваються побічні ефекти з боку нервової системи (запаморочення, головний біль, судоми, нервозність, почуття втоми), що може викликати зниження швидкості психомоторних реакцій, слід уникати керування автотранспортом та роботи з механізмами.

Бісептол не можна застосовувати під час вагітності та годування груддю.

Застосування під час вагітності

Немає достовірних даних щодо застосування триметоприму та сульфаметоксазолу вагітним. Дослідження «випадок -контроль» показали можливий зв'язок між дією антагоністів фолієвої кислоти та виникненням ушкоджень у плода.

Триметоприм є антагоністом фолієвої кислоти, і в дослідженнях, що проводилися на тваринах, обидві речовини викликали аномалії розвитку плода.

Не слід застосовувати котримаксозол у період вагітності, особливо у І триместрі, крім випадків крайньої необхідності. При необхідності застосування котримаксозолу вагітним слід розглянути можливість додаткового застосування фолієвої кислоти.

Сульфаметоксазол конкурує з білірубіном за місце зв'язування з альбумінами плазми. При застосуванні лікарського засобу матері перед пологами значні концентрації препарату, отримані від матері, зберігаються у новонародженого протягом декількох днів, а також існує ризик осадження білірубіну або посилення гіпербілірубінемії, з чим теоретично пов'язаний ризик розвитку ядерної жовтяниці. Особливо це стосується новонароджених дітей з підвищеним ризиком розвитку гіпербілірубінемії, таких як недоношені діти та діти з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегілрогенази.

Застосування під час годування груддю

Компоненти ко-тримоксазолу (триметоприм та сульфаметоксазол) проникають у грудне молоко. Слід уникати застосування котримоксазолу на пізніх етапах вагітності та в період годування груддю, а також матерям або немовлятам з гіпербілірубінемією або ризиком її розвитку. Крім того, слід уникати застосування ко-тримоксазолу дітям до восьми тижнів, враховуючи ризик розвитку гіпербілірубінемії новонароджених.

Лікарський засіб застосовують для лікування дітей віком від 6 років. Дітям до 6 років за необхідності застосовують інші лікарські форми лікарського засобу (суспензія).

• Лікування інфекцій, спричинених чутливими до лікарського засобу патогенними мікроорганізмами, у тому випадку, коли перевага від такого лікування перевищує можливий ризик; необхідно вирішити питання можливості застосування лише одного антибактеріального засобу.
• ЛОР-органів та дихальних шляхів: гострий та хронічний бронхіт, бронхоектази, пневмонія (у тому числі викликана Pneumocystis carinii), фарингіт, ангіна (при інфекціях, викликаних β-гемолітичним стрептококом групи А, частота еради) синусит, середній отит.
• Інфекції нирок та сечовивідних шляхів: гострий та хронічний цистит, пієлонефрит, уретрит, простатит, м'який шанкер.
• Інфекції травного тракту: черевний тиф і паратиф, шигельоз (викликані чутливими штамами Shigella flexneri та Shigella sonnei, якщо показана антибактеріальна терапія), діарея мандрівника, спричинена ентеротоксигенними штамами.
• Інші бактеріальні інфекції: гострий та хронічний остеомієліт, бруцельоз, нокардіоз, актиномікоз, токсоплазмоз, американський бластомікоз.

• підвищена чутливість до триметоприму та сульфаметоксазолу (включаючи сульфаніламідні похідні, протидіабетичні засоби сульфонілсечовини, а також тіазидні діуретики) та допоміжних речовин лікарського засобу;
• гострий гепатит, порушення функції печінки, тяжка печінкова недостатність, включаючи діагностоване пошкодження паренхіми печінки, порфірія;
• захворювання крові, порушення гемопоезу, тяжкі гематологічні порушення, мегалобластна анемія, спричинена дефіцитом фолієвої кислоти, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (загроза розвитку гемолізу);
• тяжка ниркова недостатність, що характеризується кліренсом креатиніну менше 15 мл/хв, якщо немає можливості визначення концентрації лікарського засобу в плазмі (за винятком випадків проведення гемодіалізу);
• лікарський препарат протипоказаний пацієнтам, які проходять курс хіміотерапії;
• лікарський засіб не можна призначати у комбінації з дофетилідом.

Дорослі та діти віком від 12 років.

Початкова доза становить 2 таблетки Бісептолу 400 мг/80 мг 2 рази на добу (вранці та ввечері) після їди, запиваючи великою кількістю рідини. При тяжких інфекціях можна призначати вищі добові дози – до 3 таблеток Бісептолу 400 мг/80 мг. Для підтримуючої терапії тривалістю понад 14 днів рекомендується приймати по 1 таблетці Бісептолу 400 мг/80 мг 2 рази на добу.

Діти 6 – 12 років.

Рекомендована добова доза для дітей становить 6 мг триметоприму та 30 мг сульфаметоксазолу на 1 кг маси тіла. Цю дозу слід розділити на два прийоми.

Рекомендована добова доза для дітей віком від 6 до 12 років становить 1 таблетку Бісептолу 400 мг/80 мг 2 рази на добу.

Дітям віком до 6 років рекомендується призначати інші лікарські форми лікарського засобу (суспензія).

Тривалість курсу лікування при гострих інфекціях, за винятком гонореї, має становити не менше 5 діб або ще 2 дні після зникнення симптомів захворювання. Триденний курс лікування може бути достатнім для жінок із неускладненим гострим циститом. Однак дітям при цьому захворюванні рекомендується застосовувати препарат протягом 5-7 днів. При гострому бруцельозі тривалість лікування повинна становити не менше 4 тижнів, а при нокардіозі навіть більше (по 6 - 8 таблеток Бісептолу 400 мг/80 мг протягом 3 місяців).

Для профілактики та лікування токсоплазмозу можна застосовувати схему дозування для Pneumocystis carinii (див. нижче).

При неускладненій гонореї можливий одноденний курс лікування – по 5 таблеток Бісептолу 400 мг/80 мг 2 рази на добу (вранці та ввечері) або дводенний курс лікування – по 4 таблетки Бісептолу 400 мг/80 мг 2 рази на добу.

Для лікування пневмонії, викликаної Pneumocystis carinii, рекомендована добова доза становить 20 мг триметоприму та 100 мг сульфаметоксазолу на 1 кг маси тіла (15 – 16 таблеток Бісептолу 400 мг/80 мг). Цю дозу слід розподіляти на 2 або більше прийомів, а лікування продовжувати протягом 14-21 дня.

Для профілактики пневмонії, викликаної Pneumocystis carinii, рекомендована доза становить 2 таблетки Бісептолу 400 мг/80 мг 1 раз на добу або 2 таблетки Бісептолу 400 мг/80 мг через день, або 2 таблетки Бісептолу 400 мг/8 мг добу протягом періоду підвищеного ризику інфекції.

Для профілактики дітям звичайну терапевтичну дозу, розраховану на основі віку дитини та маси тіла, призначають 1 раз на добу або 3 рази на тиждень 3 дні поспіль. Ця доза відповідає приблизно 150 мг/м2 триметоприму та 750 мг/м2 сульфаметоксазолу. Максимальні добові дози триметоприму та сульфаметоксазолу становлять 320 мг та 1600 мг відповідно.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнтам з порушенням функції нирок дозу підбирають за наступною схемою (дорослі та діти віком від 12 років):

Особливості застосування

Описані рідкісні випадки небезпечних для життя ускладнень, пов'язаних із застосуванням сульфаніламідів, у тому числі синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, фульмінантний некроз печінки, апластична анемія, агранулоцитоз, інші порушення складу крові та чутливість дихання.

Повідомлялося про появу небезпечних для життя шкірних реакцій синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз – у зв'язку із застосуванням сульфаметоксазолу.

Слід повідомити пацієнтів щодо суб'єктивних та об'єктивних симптомів шкірних реакцій та необхідності ретельного спостереження. Найбільший ризик появи серйозних шкірних реакцій (синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз) спостерігається у перші тижні лікування.

Лікування Бісептолом слід припинити у разі появи суб'єктивних або об'єктивних симптомів синдрому Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (таких як раптовий розвиток шкірних висипань, часто з бульбашками або ураження слизових оболонок) (див. розділ «Побічні реакції).

Кращі результати лікування синдрому Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз спостерігаються, якщо проведено ранню діагностику і негайно припинено прийом лікарського засобу, що викликав цю реакцію. Негайне скасування лікарського засобу покращує прогноз.

Якщо під час лікування Бісептолом у пацієнта спостерігається синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз, не слід у майбутньому призначати цей препарат.

При появі шкірного висипу або будь-якої іншої побічної реакції (включаючи біль у горлі, підвищену температуру тіла, біль у суглобах, блідість, пурпуру, жовтяницю, які не можуть бути пояснені іншими причинами) препарат слід відмінити. Кашель, задишка та розвиток легеневого інфільтрату можуть бути ознаками реакції гіперчутливості. Необхідно бути обережними при застосуванні лікарського засобу пацієнтам, в анамнезі яких вказана тяжка алергічна реакція або бронхіальна астма.

Крім виняткових випадків, Бісептол не слід призначати пацієнтам із серйозними стійкими змінами клітинного складу крові. Час від часу препарат застосовували пацієнтам, які отримували цитотоксичні засоби для лікування лейкемії, при цьому не було жодних ознак побічних ефектів з боку кісткового мозку або периферичної крові.

Враховуючи ймовірність гемолізу, Бісептол не слід призначати пацієнтам з деякими гемоглобінопатіями (Hb-Цюріх, Hb-Кельн), за винятком випадків необхідності та лише в мінімальних дозах.

Тривале лікування препаратом рекомендується. Лікування хворих похилого віку має бути тривалим. У хворих похилого віку при лікуванні Бісептолом збільшується ризик пошкодження нирок або печінки, тяжких шкірних реакцій, пригнічення функції кісткового мозку (включаючи утворення кров'яних тілець), а також тромбоцитопенію з пурпурою або без. Одночасне застосування діуретиків підвищує ризик кровотечі.

Застосування котримоксазолу при стрептококовому фарингіті відносно часто закінчується незадовільним результатом, оскільки не вдається елімінувати бактерії. Koтримоксазол не призначений для лікування фарингіту та тонзиліту стрептококової етіології.

Триметоприм порушує обмін фенілаланіну, але при відповідній дієті не впливає на стан хворих на фенілкетонурію.

Як і при призначенні будь-яких сульфонамідів, необхідно бути обережним з хворими на порфірію і порушення функції щитовидної залози. Хворі, для обміну речовин яких характерне повільне ацетилювання, більш схильні до розвитку ідіосинкразіі до сульфаніламідів. обережно через можливий вплив на ефективність антимікробної дії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Слід обережно застосовувати Бісептол при лікуванні хворих з недостатньою функцією печінки або нирок, недоліком фолієвої кислоти (наприклад пацієнтів похилого віку, хворих на алкоголізм, хворих, які лікуються протисудомними препаратами, хворі з синдромом зниженого всмоктування або пацієнтів, що недоїдають) та при порушенні . Пацієнтам похилого віку, а також пацієнтам з можливим дефіцитом фолієвої кислоти під час лікування слід розглянути питання щодо додаткового призначення фолієвої кислоти.

Для попередження кристалурії та закупорювання канальців нирок пацієнти повинні споживати достатню кількість рідини (не менше 1,5 л на добу). Ризик кристалурії підвищується у разі порушення харчування.

При більш тривалому лікуванні необхідно ретельно контролювати картину крові, функцію печінки та нирок. Для ослаблення гематологічних ефектів при лікуванні можна додавати фолієву кислоту (5-10 мг/добу) без ризику зменшення антибактеріальних ефектів препарату.

Слід бути обережним при призначенні препарату Бісептол пацієнтам з розумовою відсталістю, пов'язаною з Х-хромосомою, оскільки дефіцит фолієвої кислоти може призвести до загострення психомоторних розладів, пов'язаних із захворюванням.

У хворих на СНІД, які застосовують Бісептол у зв'язку з пневмоцистним зараженням, частіше виникають такі симптоми: висипання, лихоманка, лейкопенія, підвищення рівнів амінотрансфераз, гіперкаліємія та гіпонатріємія.

Одночасне застосування лікарських засобів, що викликають гіперкаліємію, у тому числі ко-тримоксазол, у поєднанні зі спіронолактоном, може призвести до тяжкої гіперкаліємії.

Під час лікування необхідно уникати прямого сонячного опромінення або використовувати захисний одяг та/або фотозахисні препарати при лікуванні у зв'язку з фоточутливістю.

Під час прийому ко-тримоксазолу (так само, як і при прийомі інших антибактеріальних засобів) може розвинутись псевдомембранозний коліт.

Характер перебігу хвороби може бути від легені до загрозливого для життя. Тому важливу роль відіграє правильна діагностика цього захворювання у пацієнтів, які під час застосування антибактеріального лікарського засобу з'явилася діарея. Лікування антибактеріальними засобами впливає на зміну фізіологічної флори ободової кишки та може спричинити надмірне збільшення кількості анаеробних паличок. Токсини, які продукуються Clostridium difficile, є однією з головних причин розвитку коліту.

У разі легкого перебігу псевдомембранозного коліту зазвичай достатнім є припинення прийому лікарського засобу. У випадках середньої тяжкості та тяжких випадках пацієнтам необхідно ввести рідину, електроліти, білок та антибактеріальні засоби, активні щодо Clostridium difficile (метронідазол або ванкоміцин). Не слід вводити лікарські засоби, що пригнічують перистальтику або інші протидіарейні препарати.

Тривале лікування може призводити до надмірного зростання нечутливих мікроорганізмів та грибів. У разі суперінфекції слід негайно розпочати відповідне лікування.

За умови виключення інших можливих причин застосування лікарського засобу пов'язується з метаболічним ацидозом. При підозрі на метаболічний ацидоз рекомендується ретельне спостереження за пацієнтом.

Поєднання антибіотиків з Бісептолом слід застосовувати лише у випадках, коли на думку лікаря користь від лікування перевищує потенційний ризик. Слід зважити на можливість застосування одного ефективного антибактеріального лікарського засобу.

Вплив на результати лабораторних досліджень. Триметоприм може впливати на результати визначення концентрації меторексату в сироватці ензиматичним методом, але не впливає на них при радіоімунологічному методі визначення.

Бісептол може підвищувати приблизно на 10% результати тесту Яффе з основним пікратом на креатинін.

Здебільшого відповідні дані для оцінки частоти виникнення побічних реакцій не були доступні. Крім того, частота виникнення залежить від нозології, при якій призначається лікарський засіб.

Дані про побічні реакції з частотою від «дуже часто» до «рідко» містяться в опублікованих масштабних клінічних дослідженнях. Дуже рідко побічні реакції спостерігалися насамперед під час постмаркетингових спостережень.

Для класифікації побічних реакцій щодо частоти їх виникнення застосовується така шкала: дуже часто ≥ 1/10, часто ≥ 1/100 та <1/10, нечасто ≥1/1000 та <1/100, рідко ≥ 1/10000 та <1/1000, дуже рідко <1/10000, частота невідома - неможливо оцінити частоту на основі наявних даних.

Часто небажані реакції при лікуванні Бісептолом - з боку травного тракту (нудота, блювання, відсутність апетиту) та шкірні алергічні реакції (висипання, кропив'янка).

Рідко можуть виникати симптоми, небезпечні для життя: синдром Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), гострий некроз печінки.

При лікуванні препаратом можуть виникати грибкові інфекції, такі як кандидоз.

З іншого боку, серед побічних ефектів є:

Інфекції та паразитарні захворювання: часто: грибкові інфекції, дуже рідко: псевдомембранозний коліт.

З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже рідко: гемолітична або апластична анемія, мегалобластна анемія, еозинофілія, метгемоглобінемія, лейкопенія, нейтропенія та тромбоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія або пур глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, гіпопротромбінемія.

З боку імунної системи: дуже рідко: алергічний міокардит, озноб, світлобоязнь, анафілактичні реакції (включаючи важкі, загрозливі для життя), алергічний васкуліт, нагадує пурпура Шенлейна - Геноха, ангіоневротичний набряк, алергія , загальні шкірні реакції, запалення шкіри з відшаруванням, висипання, сироваткова хвороба, вузликовий періартеріїт, системний червоний вовчак.

Симптоми гіперчутливості з боку дихальної системи, гіперемія кон'юнктиви та склери ока. Реакції гіперчутливості з тяжким перебігом лікування пневмоцистної пневмонії, висипання, пірексія, нейтропенія, тромбоцитопенія, підвищення рівня печінкових ферментів, гіперкаліємія, гіпонатріємія, рабдоміоліз.

З боку травного тракту: часто: діарея, нудота (з блювотою або без); нечасто: блювання; дуже рідко: глосит, стоматит, панкреатит; частота невідома: біль у животі, відсутність апетиту, окремі випадки псевдомембранозного ентероколіту, псевдодифтерійне запалення кишківника, підвищення концентрації білірубіну, рівня печінкових ферментів у сироватці крові.

З боку травної системи: дуже рідко: підвищений рівень амінотрансфераз та білірубіну в крові, холестатична жовтяниця, некроз печінки; частота невідома: гепатит, синдром зникнення жовчних проток, фульмінантний гепатит.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: збільшення діурезу, кристалурія, ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит, нефротоксичний синдром з олігурією або анурією, збільшення небілкового азоту та креатиніну в сироватці крові.

Метаболізм та порушення обміну речовин: дуже часто: гіперкаліємія; дуже рідко: гіпонатріємія, зниження апетиту, гіпоглікемія, метаболічний ацидоз.

З боку психіки: дуже рідко: депресія, галюцинації, гострий психоз, делірій та психоз у пацієнтів похилого віку, частота невідома: психотичний розлад.

З боку нервової системи: часто: головний біль; дуже рідко: асептичний менінгіт, судоми, периферична нейропатія, атаксія, апатія, запаморочення; частота невідома: нервозність, шум у вухах, запалення периферичних нервів, парестезії, увеїт.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: дуже рідко: вертиго, шум у вухах.

З боку органу зору: дуже рідко: увеїт.

З боку внутрішньої секреції: сульфаніламіди мають хімічну спорідненість з деякими антитиреоїдними препаратами, сечогінними (ацетазоламідом та тіазидами), а також з пероральними гіпоглікемічними препаратами, може бути причиною перехресної алергії.

З боку шкіри та підшкірних тканин: часто: висипання; дуже рідко: фотосенсибілізація, ангіодема, ексфоліативний дерматит, стійке медикаментозне висипання, поліморфна еритема, синдром Стівенса – Джонсона*, токсичний епідермальний некроліз*; частота невідома: кропив'янка, свербіж шкіри, десквамативний дерматит.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: дуже рідко: артралгія, міалгія; частота невідома: окремі випадки рабдоміолізу.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко: задишка * кашель *, інфільтрати в легенях *.

З боку нирок та сечовидільної системи: дуже рідко: порушення функції нирок (іноді ниркова недостатність), тубулоінтерстиціальний нефрит, увеїт, нирковий тубулярний ацидоз.

Загальні порушення: слабкість, відчуття втоми, безсоння.

* Див. опис окремих побічних реакцій

Опис окремих побічних реакцій нижче.

Асептичний менінгіт

Симптоми асептичного менінгіту були оборотними після відміни препарату, але поверталися після повторного застосування триметоприму або окремо сульфаметоксазолу.

Реакції гіперчутливості з боку легень

Кашель, задишка, інфільтрація в легенях могли бути ранніми симптомами гіперчутливості дихальної системи, які дуже рідко мали летальний результат.

Захворювання травної системи

Холестатична жовтяниця та некроз печінки можуть мати летальний результат.

Шкірні побічні реакції (ТШПР)

Повідомлялося про виникнення синдрому Стівенса - Джонсона (ССД) та токсичний епідермальний некроліз (ТЕН) (див. 4.4).

Побічні реакції при лікуванні пневмоцистної пневмонії (ПЦП)

Дуже рідко: тяжкі реакції гіперчутливості, висипання, пірексія, нейтропенія, тромбоцитопенія, підвищення рівня печінкових ферментів, гіперкаліємія, гіпонатріємія, рабдоміоліз.

При застосуванні високих доз у терапії ПЦП спостерігалися тяжкі реакції гіперчутливості, що вимагало відміни прийому препарату. Тяжкі реакції гіперчутливості спостерігалися у пацієнтів з ПЦП, яким повторно призначали лікування Бісептол, іноді після перерви на кілька днів. При прояві пригнічення кісткового мозку пацієнту слід призначити коригування нестачі фолату кальцію (5 - 10 мг/день).

Рабдоміоліз спостерігали у ВІЛ-позитивних пацієнтів, які приймали котримоксазол з профілактичною метою або для лікування ПЦП.

Побічні реакції у хворих на СНІД: частота побічних реакцій, особливо висипки, лихоманки, лейкопенії та підвищення активності амінотрансфераз у сироватці у хворих на СНІД значно вища, ніж у інших хворих.

ВІЛ-інфіковані пацієнти з частими супутніми захворюваннями зазвичай отримують тривалу профілактику або лікування пневмонії, спричиненої Pneumocystis carinii (Pneumocystis jirovecii), із застосуванням високих доз Бісептолу. Крім невеликої кількості додаткових побічних ефектів, профіль таких ефектів у цих пацієнтів подібний до профілю в популяції пацієнтів, які не є ВІЛ-інфікованими. Однак деякі побічні ефекти спостерігаються частіше (приблизно у 65% пацієнтів) і часто більш тяжкі, що викликає необхідність переривання курсу лікування Бісептолом у 20 - 25% пацієнтів. Зокрема, додатково або з більш високою частотою спостерігалися наведені нижче побічні реакції.

З боку системи крові та лімфатичної системи: в основному нейтропенія, але також анемія, лейкопенія, гранулоцитопенія та тромбоцитопенія, агранулоцитоз.

З боку імунної системи: лихоманка, зазвичай у зв'язку зі шкірними висипаннями, алергічні реакції, такі як ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні реакції та сироваткова хвороба, реакції гіперчутливості.

Порушення обміну речовин та харчування: гіперкаліємія. ВІЛ-інфікованим пацієнтам необхідно забезпечити ретельний моніторинг рівня калію у сироватці крові; гіпонатріємія, гіпоглікемія.

З боку психіки: гострий психоз.

З боку нервової системи: нейропатія (у тому числі периферичний неврит та парестезія), галюцинації, увеїт. Асептичний менінгіт або менінгіто подібні симптоми, атаксія, судоми, тремор у спокої на кшталт хвороби Паркінсона, іноді у поєднанні з апатією, судоми стоп та розгониста хода, вертиго, шум у вухах.

З боку органів дихання: пневмоніт з еозинофільною інфільтрацією.

З боку травного тракту: анорексія, нудота з блювотою або без, а також діарея, стоматит, глосит, панкреатит.

З боку травної системи: підвищення рівня печінкових ферментів/трансаміназ, холестатична жовтяниця, тяжкий гепатит.

З боку шкіри та підшкірних тканин: макулопапульозний висип, який швидко проходить після відміни препарату, зазвичай із свербінням, фотосенсибілізація, мультиформна еритема, синдром Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), пурпура Шенлейна - Геноха.

З боку опорно-рухового апарату: артралгія, міалгія, рабдоміоліз.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: порушення функції нирок, азотемія, підвищення рівня креатиніну в сироватці крові, кристалурія, сульфаніламіди, у тому числі Бісептол, можуть посилювати діурез, зокрема у пацієнтів з набряками, обумовленими захворюваннями серцево-судинної системи.

Невідомо, яка доза Бісептолу може бути небезпечною для життя. При передозуванні сульфаніламідів спостерігається відсутність апетиту, колікоподібний біль, нудота, блювання, діарея, запаморочення, біль голови, сонливість, втрата свідомості. Може з'явитися лихоманка, гематурія та кристалурія, при хронічному передозуванні може розвинутися пригнічення кісткового мозку, гепатит.

При гострому передозуванні триметоприму може виникнути нудота, блювання, запаморочення, біль голови, психічна депресія, сплутаність свідомості, пригнічення функції кісткового мозку.

При появі симптомів передозування необхідно припинити застосування лікарського засобу, викликати блювання, прийняти велику кількість рідини, якщо діурез недостатній, а функція нирок нормальна.

Підкислення сечі прискорить виведення триметоприму, але може збільшити ризик кристалізації сульфаніламіди у нирках. Слід контролювати картину крові, електроліти сироватки та інші біохімічні показники хворого. У разі пошкодження кісткового мозку або симптомів гепатиту слід застосувати звичайне в таких випадках лікування. Гемодіаліз малоефективний. Перитонеальний діаліз є неефективним.

При хронічному отруєнні спостерігається пригнічення спинного мозку, що маніфестують тромбоцитопенію, лейкопенію або мегалобластну анемію. У такому випадку слід застосувати лейковорин (5-15 мг на добу).

Зберігати при температурі від 5°C до 25°C. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Таблетки Бісептол застосовуються для лікування інфекцій, спричинених чутливими до препарату патогенними мікроорганізмами, у випадках, коли перевага від такого лікування перевищує можливий ризик (необхідно вирішити питання про те, чи можна застосовувати лише один антибактеріальний засіб).