Властивості синбіотика Бебінорм обумовлені властивостями його компонентів та їх синергічним поєднанням.
Пробіотична дія. Мікроорганізми, що входять до складу Бебінорма, володіють високою антагоністичною активністю до патогенних мікроорганізмів. Антагоністична активність спрямована на екзогенну мікробіоту та ґрунтується на різних біохімічних механізмах: продукування антимікробних речовин, бактеріоцинів, а також органічних кислот. Бактеріоцини виявляють специфічну антагоністичну активність щодо мікроорганізмів роду Bacillus, Enterococcus, E.coli, Salmonella, Clostridium, Shigella, Staphylococcus та Streptococcus.
Бактеріоцини сприяють антимікробній активності шляхом проникнення через пори клітинної стінки патогену, що призводить до лізису клітин патогену та запобігання біосинтезу його клітинної стінки. Білкова природа бактеріоцинів робить їх стійкими до дії ферментів, таких як амілаза та ліпаза, що продукуються патогенами.
Біфідобактерії, що входять до складу Бебінорм, ефективно конкурують із патогенними мікроорганізмами за сайти адгезії на епітеліальних клітинах макроорганізму. Тим самим – ndash; вони забезпечують колонізаційну резистентність та протиінфекційний захист організму. Біфідобактерії прикріплюються і до клітин самих патогенів (збудників інфекційних хвороб), запобігаючи адгезії останніх на ентероцитах, що сприяє прискоренню елімінації патогенів.Здатність біфідобактерій прикріплюватися до епітеліоцитів відіграє важливу роль у колонізації шлунково-кишкового тракту, запобігаючи їхній швидкій елімінації перистальтикою кишечника. Цей фактор забезпечує біфідобактерій конкурентоспроможність в екосистемі кишечника.
Організм людини не здатний самостійно синтезувати вітаміни і повинен отримувати їх із навколишнього середовища. Одним із джерел утворення низки вітамінів є саме нормальна робота кишечника, тому дисбіоз часто супроводжується ознаками вітамінної недостатності.
Біфідобактерії синтезують амінокислоти, вітаміни групи К, тіамін, рибофлавін, нікотинову, пантотенову та фолієву кислоти, піридоксин та ціанокобаламін, які всмоктуються в кишечнику.
Біфідобактерії пригнічують зростання небажаної мікрофлори дією оцтової та молочної кислот (фінальних продуктів метаболізму цих мікроорганізмів), вони знижують рН у шлунково-кишковому тракті, створюючи несприятливі умови для розвитку патогенів, мають бактеріостатичну дію.
Біфідобактерії, що містяться в Бебінормі, у міру просування по кишечнику, вивільняються із захисної біополімерної матриці та коригують склад мікрофлори кишечника. А сама біополімерна матриця, що звільнила іммобілізовані компоненти, виступає в ролі ентеросорбенту токсинів.
Регуляторна дія. Компоненти синбіотика Бебінорм комплексно нормалізують травлення, підтримують здоров'я кишкової мікробіоти, зменшують симптоми моторно – евакуаторної дисфункції шлунка та кишечника.
Біфідобактерії розщеплюють у кишечнику речовини, які не можуть засвоюватися організмом людини, включаючи нерозчинний крохмаль, складні вуглеводи, олігосахариди, протеїни та муцин на більш прості речовини. Внаслідок цього метаболізму утворюються в основному коротколанцюгові кислоти, такі як молочна та оцтова, які необхідні для компенсації щоденних енергетичних потреб організму людини.
Пребіотична дія лактулози та пектину, що входять до складу Бебінорм, спрямована на створення оптимальних умов життєдіяльності біфідо- та лактобактерій, прискорення їх розмноження та адгезії у зоні їх природного існування. Молекула лактулози не розщеплюється ферментами тонкої кишки, внаслідок чого вона залишається інтактною до попадання в товсту кишку, де відбувається її розкладання під дією бактерій. У товстій кишці лактулоза ферментується.
Результатом ферментації є низькомолекулярні коротколанцюгові органічні кислоти: молочна, оцтова, масляна та пропіонова, підкислюється вміст кишечника, підвищується осмотичний тиск у товстій кишці, регулюється транзит хімусу та покращується всмоктування води, натрію, кальцію та магнію. Коротколанцюжковим кислотам властиво регулювати перистальтику товстого кишечника, стимулюючи або стримуючи моторику шлунково-кишкового тракту. У товстій кишці лактулоза є ідеальним поживним субстратом для біфідобактерій, що призводить до селективного накопичення біфідобактерій та пригнічення протеолітичної умовно-патогенної мікрофлори продукуючої токсини.