Баралгін 5 мл №5 розчин для ін'єкцій

По 5 мл в ампулах, по 5 ампул в прозорому лотку; по одному лотку в картонній пачці.

Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний або жовтий розчин.

Баралгін - це комбінований лікарський засіб з вираженою спазмолітичною та аналгетичною активністю.

Метамізол має виражену аналгетичну та жарознижувальну дію у поєднанні з більш слабкою протизапальною та спазмолітичною активністю. Результатом його дії є придушення синтезу простагландинів та ендогенних алгогенів, підвищення порога збудливості в таламусі, вплив на гіпоталамус та утворення ендогенних пірогенів.

Фенпіверин має помірно виражену гангліоблокуючу та холінолітичну дію. Пригнічує тонус та моторику гладкої мускулатури шлунка, кишечника, жовчних та сечових шляхів.

Пітофенону гідрохлорид має папаверіноподібну дію з вираженою спазмолітичною активністю щодо гладкої мускулатури.

Всмоктування: при застосуванні швидко всмоктується. Метамізол має системну біодоступність близько 85%.

Розподіл метамізолу зв'язується з протеїнами плазми крові на 50-60%. Проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр. Об'єм розподілу - близько 0,7 л/кг.

Метаболізм метамізол піддається інтенсивній біотрансформації у печінці, причому його основні метаболіти є фармакологічно активними. Максимальні плазмові концентрації (по всіх метаболітах) встановлюються приблизно через 30-90 хвилин.

Висновок: виводиться нирками у вигляді метаболітів, причому лише 3% виділеної кількості метамізолу виводиться у незміненому вигляді. Період напіввиведення – близько 10 годин.

Спазмолітичні засоби у поєднанні з анальгетиками.

Код ATX. A03D A02.

З циклоспорином

Метамізол натрію може знижувати концентрацію циклоспорину в сироватці крові, тому при їх спільному застосуванні слід контролювати концентрації циклоспорину.

З іншими ненаркотичними аналгетичними засобами

Одночасне застосування метамізолу натрію з іншими ненаркотичними аналгетичними засобами може призвести до взаємного посилення токсичних ефектів.

З трициклічними антидепресантами, пероральними контрацептивами, алопуринолом

Трициклічні антидепресанти, пероральні контрацептиви, алопуринол порушують метаболізм метамізолу натрію в печінці та підвищують його токсичність.

З барбітуратами, фенілбутазоном та іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки

Барбітурати, фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послаблюють дію метамізолу натрію.

З седативними засобами та транквілізаторами

Седативні засоби та транквілізатори посилюють знеболювальну дію метамізолу натрію. При одночасному застосуванні метамізолу натрію та хлорпромазину може розвинутись важка гіпотермія.

З лікарськими засобами, що мають високий зв'язок з білками плазми (пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин)

Метамізол натрію, витісняючи із зв'язку з білками плазми пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин, посилює їхню дію.

З мієлотоксичними лікарськими засобами

Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояв гематотоксичності метамізолу натрію.

З метотрексатом

Додавання метамізолу натрію до лікування метотрексатом може посилювати гематотоксичну дію метотрексату, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому слід уникати спільного застосування цих лікарських засобів.

З тіамазолом та сарколізином

Тіамазол та сарколізин підвищують ризик розвитку лейкопенії.

З кодеїном, блокаторами Н2-гістамінових рецепторів та пропранололом

Кодеїн, блокатори Н2-гістамінових рецепторів та пропранолол посилюють ефекти метамізолу натрію.

З рентгеноконтрастними речовинами, колоїдними кровозамінниками та пеніциліном

Рентгеноконтрастні речовини, колоїдні кровозамінники та пеніцилін не повинні застосовуватися під час лікування метамізолом натрію (підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій).

З ацетилсаліцилової кислотою

При сумісному застосуванні метамізол натрію може зменшувати вплив ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів. Тому цю комбінацію слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів, які приймають низькі дози ацетилсаліцилової кислоти для кардіопротекції (профілактики тромбоутворення).

З бупропіоном

Метамізол натрію може знижувати концентрацію бупропіону в крові, що слід брати до уваги при одночасному застосуванні метамізолу натрію та бупропіону.

Розчин - 1 мл:

Діюча речовина: метамізолу натрію - 500 мг;

Допоміжна речовина: вода для ін'єкцій - до 1 мл.

По 5 мл у ампули темного скла (тип I) з точкою розлому.

Активна речовина, фенпіверин бромід, має холінолітичну дію і може спричинити запаморочення та порушення акомодації. Пацієнтів, які керують транспортними засобами або працюють з іншими механізмами, слід попередити про можливі побічні дії препарату. Діяльність, яка потребує підвищеної уваги, слід припинити до зникнення побічних ефектів.

Баралгін у період вагітності протипоказаний.

Оскільки метаболіти метамізолу екскретуються з грудним молоком, Баралгін не слід призначати під час годування груддю. Якщо неможливо уникнути його застосування, слід припинити годування груддю на 48 годин після введення препарату.

Препарат не призначають дітям до 15 років.

Симптоматичне лікування больового синдрому при спазмах гладкої мускулатури внутрішніх органів:

• шлункові та кишкові коліки;
• ниркові коліки при нирковокам'яній хворобі;
• спастична дискінезія жовчних шляхів;
• дисменорея.

• Підвищена чутливість до компонентів препарату, до похідних піразолону або до інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ);
• тяжка печінкова або ниркова недостатність;
• мегаколон;
• гостра печінкова порфірія;
• підозра на хірургічну патологію;
• аденома передміхурової залози;
• гіпертрофія передміхурової залози з тенденцією до затримки сечі;
• непрохідність шлунково-кишкового тракту;
• механічний стеноз стравоходу;
• атонія жовчного або сечового міхура;
• порушення з боку системи кровотворення (агранулоцитоз, лейкопенія, анемія будь-якої етіології, цитостатична або інфекційна нейтропенія);
• колаптоїдні стани.

Баралгін, розчин для ін'єкцій, застосовують внутрішньовенно або внутрішньом'язово.

Внутрішньом'язово вводиться від 2 до 5 мл розчину для ін'єкцій.

При необхідності дозу слід повторити через 6-8 годин.

Максимальна добова доза не повинна перевищувати 10 мл ін'єкційного розчину (еквівалентно 5 г метамізолу натрію).

Внутрішньовенне введення слід проводити повільно (1 мл протягом 1 хвилини) хворому в положенні під контролем АТ, частоти серцевих скорочень та дихання.

Розчин для ін'єкцій повинен мати температуру тіла. Максимальна добова доза – ndash; 2 мл.

Тривалість лікування – 2-3 дні.

Після досягнення терапевтичного ефекту можна перейти на лікування пероральними знеболюючими та спазмолітичними засобами.

За відсутності терапевтичного ефекту лікування препаратом слід припинити.

Особливості застосування.

При лікуванні препаратом Баралгін® існує ризик розвитку анафілактичних реакцій. При перших ознаках гіперчутливості введення препарату негайно припиняють і приймають термінові заходи для купірування стану (адреналін, глюкокортикоїди, антигістамінні препарати).

Баралгін® слід застосовувати з великою обережністю через ризик виникнення проявів підвищеної чутливості, властивий особам з харчовою, медикаментозною (особливо на інші засоби групи аналгетиків та антипіретиків, нестероїдних протизапальних препаратів) алергією або з іншими атопічними захворюваннями (сінний нежить, бронхіальна астма).

При лікуванні метамізолом існує ризик появи агранулоцитозу. Розвиток агранулоцитозу не залежить від дози і його не можна передбачити. Він може розвинутися після першої дози або після багаторазового застосування. У ході лікування необхідний динамічний контроль гематологічних показників.

Для пацієнтів із гематологічними захворюваннями або з наявністю їх в анамнезі необхідно проводити сувору оцінку співвідношення користь/ризик, а також контролювати картину крові у ході лікування препаратом.

При захворюваннях нирок і печінки слід індивідуалізувати режим дозування через можливі побічні впливи метамізолу на нирки і подовження періоду напіввиведення метаболітів метамізолу при порушеннях функції гепатоцитів.

Препарат слід обережно застосовувати пацієнтам з обструктивними захворюваннями травного тракту (ахалазія, пілородуоденальний стеноз). Багаторазове застосування препарату Баралгін® у цих випадках може спричинити затримку шлунково-кишкового вмісту та інтоксикацію. Застосування препарату Баралгін® пацієнтам із гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, атонією кишечнику, паралітичним ілеусом, глаукомою, міастенією гравіс, захворюваннями серця (аритмія, ішемічна хвороба серця, застійна серцева недостатність), гіпертиреозом потребує особливої обережності й контролю з боку лікаря.

З обережністю застосовують при лікуванні пацієнтів з артеріальним тиском нижче 100 мм рт. ст. Слід дотримуватися обережності при введенні більше 2 мл розчину (ризик різкого зниження артеріального тиску).

З боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску, тахікардія, порушення серцевого ритму.

З боку кровотворної та лімфатичної системи: гранулоцитопенія, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз (може проявлятися такими симптомами: невмотивоване підвищення температури, озноб, біль у горлі, утруднене ковтання, стоматит, а також розвиток явищ).

З боку центральної нервової системи: запаморочення, головний біль.

З боку органів зору: порушення зору, порушення акомодації, кон'юнктивіт.

З боку травного тракту: сухість у роті, запор, загострення гастриту та виразковій хворобі шлунка, загострення виразкової хвороби дванадцятипалої кишки, відчуття печіння в епігастральній ділянці.

З боку сечовивідної системи: затримка сечі, утруднене сечовипускання, протеїнурія, олігурія, поліурія, анурія, інтерстиціальний нефрит, забарвлення сечі у червоний колір, порушення функції нирок.

З боку дихальної системи: бронхоспазм.

З боку шкіри та підшкірної тканини: висипання, свербіж, кропив'янка (у тому числі на кон'юнктиві та слизових носоглотки), ангіоневротичний набряк, у поодиноких випадках – злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний Лайєлла), анафілактичний шок, зниження потовиділення, пурпура, макулопапулярна екзантема, мультиформна еритема.

При прояві гіперчутливості, симптомів порушення ниркової функції або гематотоксичної дії застосування препарату слід припинити.

Місцеві реакції: інфільтрати та інші зміни в місці введення.

Симптоми: переважають симптоми метамізолової інтоксикації у поєднанні з холінолітичними проявами. Найчастіше спостерігається токсико-алергічний синдром, гематотоксичність, шлунково-кишкові порушення, церебральні прояви. Можливе блювання, відчуття сухості у роті, нудота, біль в епігастральній ділянці, зменшення потовиділення, порушення акомодації, артеріальна гіпотензія, особливо у разі швидкого введення препарату внутрішньовенно; сонливість, сплутаність свідомості, порушення функції печінки та нирок, судоми.

Лікування: припинити застосування препарату і вжити заходів для його швидкого виведення з організму (форсований діурез, вливання водно-сольових розчинів, у разі необхідності – гемодіаліз). Застосовувати симптоматичні засоби. Специфічного антидоту немає.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ° В недоступному для дітей місці.

Анальгезуючий ненаркотичний засіб групи піразолонів, що має знеболювальну, жарознижувальну та спазмолітичну дію.