Азитроміцин пор. д/р-ну д/інф. фл. 500мг №1

Порошок в стеклянном флаконе, укупоренном резиновой пробкой и алюминиевым обжимным колпачком, оснащенным крышкой флип-офф, обеспечивающей контроль первого открытия. По 1 флакону в пачке из картона.

Фармакодинаміка Азитроміцин є макролідним антибіотиком, який належить до групи азалідів. Молекула утворюється у результаті введення атома азоту в лактонове кільце еритроміцину А. Механізм дії азитроміцину полягає в інгібуванні синтезу бактеріального білка за рахунок зв’язування з 50 S-субодиницею рибосом і пригнічення транслокації пептидів. На основі моделювання інфекцій на тваринах антибактеріальна активність азитроміцину корелює зі співвідношенням площі під кривою «концентрація-час» до мінімальної інгібуючої концентрації (AUC/МІК) для певних збудників (S. pneumoniae та S. aureus). Основний фармакокінетичний/фармакодинамічний параметр, який найкраще асоціюється з клінічним та мікробіологічним лікуванням, не встановлювався у клінічних дослідженнях азитроміцину. Електрофізіологія серця Подовження інтервалу QTc вивчали у рандомізованому, плацебо-контрольованому паралельному дослідженні за участю 116 здорових добровольців, які отримували хлорохін (1000 мг) окремо або у комбінації з пероральним азитроміцином (500 мг, 1000 мг та 1500 мг один раз на добу). Сумісне застосування азитроміцину збільшувало інтервал QTc залежно від дози та концентрації. Порівняно із застосуванням тільки хлорохіну, максимальне середнє значення (95 верхня довірча межа) збільшення QTcF становило 5 (10) мс, 7 (12) мс та 9 (14) мс при одночасному застосуванні 500 мг, 1000 мг та 1500 мг азитроміцину відповідно. Оскільки середнє значення Сmax азитроміцину після внутрішньовенного введення дози 500 мг протягом 1 години є вищим, ніж середній показник Сmax азитроміцину після застосування дози 1500 мг пероральної дози, вірогідно, що QTc може подовжуватися більшою мірою при внутрішньовенному введенні азитроміцину у безпосередній близькості до годинної інфузії 500 мг. Механізм резистентності. Азитроміцин демонструє перехресну резистентність з еритроміцином. Найбільш поширеним механізмом резистентності до азитроміцину є модифікація 23S rРНК, найчастіше шляхом метилювання.

Фармакокінетика У пацієнтів з негоспітальною пневмонією, які щоденно отримували внутрішньовенні інфузії 500 мг азитроміцину протягом 1 години в концентрації 2 мг/мл, середня максимальна концентрація (Сmax) ± стандартне відхилення (СВ) становила 3,63 ± 1,6 мкг/мл, тоді як найнижча концентрація (24 години) становила 0,2 ± 0,15 мкг/мл, а площа під кривою «концентрація-час» (AUC) була 9,6 ± 4,8 мкг-год/мл. У здорових добровольців, які отримували внутрішньовенну інфузію 500 мг азитроміцину протягом 3 годин у концентрації 1 мг/мл, середня Cmax ± СВ, найнижча концентрація (24 години) і AUC становили 1,14 ± 0,14 мкг/мл, 0,18 ± 0,02 мкг/мл і 8,03 мкг-год/мл відповідно. Розподіл Зв’язування азитроміцину з білками сироватки крові варіює в діапазоні концентрацій, що наближається до експозиції людини, зменшуючись від 51 % при 0,02 мкг/мл до 7 % при 2 мкг/мл. Після внутрішньовенних інфузій азитроміцину не було виявлено концентрацій азитроміцину у тканинах, але після перорального застосування у людей було доведено, що азитроміцин проникає у тканини, включаючи шкіру, легені, мигдалики та шийку матки. Рівні в тканинах були визначені після одноразового перорального прийому 500 мг азитроміцину у 7 гінекологічних пацієнток. Приблизно через 17 годин після прийому концентрації азитроміцину становили 2,7 мкг/г у тканині яєчників, 3,5 мкг/г у тканині матки та 3,3 мкг/г у маткових трубах. При застосуванні за схемою 500 мг у перший день, потім 250 мг щодня протягом 4 днів концентрації у спинномозковій рідині становили менше 0,01 мкг/мл за наявності незапаленої мозкової оболонки. Метаболізм Дослідження in vitro та in vivo для оцінки метаболізму азитроміцину не проводилися. Виведення Концентрації азитроміцину в плазмі крові після одноразового прийому 500 мг перорально та внутрішньовенно знижувалися за поліфазною схемою із середнім уявним плазмовим кліренсом 630 мл/хв та кінцевим періодом напіввиведення 68 годин.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди, лінкозаміди та стрептограміни. Азитроміцин. Код АТХ J01F A10.

Нелфінавір . Сумісне застосування нелфінавіру у стаціонарному стані з одноразовою пероральною дозою азитроміцину (1200 мг) і нелфінавіру у рівноважних концентраціях (750 мг 3 рази на добу) призводило до підвищення концентрації азитроміцину в сироватці крові. Хоча клінічно значущих побічних явищ не спостерігалося, а тому корекція дози азитроміцину не рекомендується при одночасному застосуванні з нелфінавіром, слід здійснювати ретельний моніторинг щодо відомих побічних реакцій азитроміцину, таких як порушення активності печінкових ферментів та порушення слуху (див. розділ «Побічні реакції»). Варфарин. Спонтанні постмаркетингові повідомлення свідчать про те, що супутній прийом азитроміцину може потенціювати ефекти пероральних антикоагулянтів, таких як варфарин, хоча протромбіновий час не зазнав впливу у спеціальному дослідженні взаємодії лікарських засобів з азитроміцином та варфарином. Слід ретельно контролювати протромбіновий час при одночасному застосуванні азитроміцину та пероральних антикоагулянтів. Потенційна взаємодія з макролідами У клінічних дослідженнях не повідомлялося про взаємодію азитроміцину з дигоксином, колхіцином або фенітоїном. Однак лікарська взаємодія спостерігалася з іншими макролідними препаратами. До отримання додаткових даних щодо лікарських взаємодій при одночасному застосуванні дигоксину, колхіцину або фенітоїну з азитроміцином рекомендується ретельне спостереження за пацієнтами. Проводилися дослідження взаємодії перорального азитроміцину з іншими лікарськими засобами, які, ймовірно, можуть призначатися одночасно. Вплив сумісного застосування азитроміцину на фармакокінетику інших лікарських засобів наведено нижче: Аторвастатин. Одночасне застосування аторвастатину (10 мг на добу) і азитроміцину (500 мг на добу) не спричиняло зміни концентрацій аторвастатину у плазмі крові (на підставі аналізу інгібування ГМК КоА-редуктази).

Азитроміцин.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами Докази того, що азитроміцин може погіршувати здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами, відсутні, але слід враховувати можливість розвитку побічних реакцій, таких як запаморочення, сонливість, порушення зору.

Вагітність Наявні опубліковані за кілька десятиліть обсерваційні дослідження, випадки та звіти про випадки не вказують на підвищений ризик серйозних вроджених вад розвитку, викиднів, несприятливих наслідків для матері та плода при застосуванні азитроміцину вагітними жінками. Обмеженнями цих даних є відсутність рандомізації та неможливість контролювати такі фактори, як основне захворювання матері та прийом матір’ю супутніх лікарських засобів. Хоча більшість досліджень не вказують на зв’язок з несприятливими наслідками для плода, існують обмежені епідеміологічні докази підвищеного ризику викидня при застосуванні азитроміцину на ранніх термінах вагітності. Азитроміцин не слід застосовувати під час вагітності, за винятком випадків, коли це є клінічно необхідним, а очікуваний позитивний ефект для матері перевищує можливий ризик від застосування препарату для плода або дитини, у разі відсутності адекватних альтернативних препаратів. Годування груддю Азитроміцин присутній у грудному молоці. Повідомлялося про несерйозні побічні реакції у немовлят на грудному вигодовуванні після прийому азитроміцину матерями. Немає доступних даних щодо впливу азитроміцину на вироблення молока. Користь грудного вигодовування для розвитку та здоров’я дитини слід враховувати разом із клінічною потребою матері у застосуванні Азитроміцину та будь-яким потенційним несприятливим впливом на немовля, яке знаходиться на грудному вигодовуванні. Слід порадити матерям спостерігати за немовлям, яке знаходиться на грудному вигодовуванні, на предмет діареї, блювання або висипу.

Безпека та ефективність внутрішньовенного застосування азитроміцину для лікування інфекцій у дітей віком до 18 років не встановлені. У контрольованих клінічних дослідженнях азитроміцин застосовували пацієнтам дитячого віку (віком від 6 місяців до 16 років) тільки перорально.

Інфекції, які потребують початкової інфузійної терапії, спричинені мікроорганізмами, чутливими до азитроміцину: негоспітальна пневмонія; запальні захворювання органів малого тазу.

Підвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину або до будь-якого макролідного або кетолідного антибіотика, або до будь-якого іншого компонента препарату. Азитроміцин потипоказаний пацієнтам з холестатичною жовтяницею/печінковою дисфункцією в анамнезі, пов’язаною з попереднім застосуванням азитроміцину.

Дорослі. Негоспітальна пневмонія: 500 мг внутрішньовенно 1 раз на добу щонайменше протягом 2 днів, надалі терапію продовжувати перорально по 500 мг азитроміцину у вигляді одноразової добової дози. Загальна тривалість лікування – 7-10 днів. Запальні захворювання органів малого тазу: 500 мг внутрішньовенно 1 раз на добу протягом 1 або 2 днів з подальшим переходом на пероральні форми азитроміцину. Загальна тривалість лікування – 7 днів. Пацієнти літнього віку. Призначення препарату пацієнтам літнього віку не потребує корекції дози. Оскільки пацієнти літнього віку можуть входити до груп ризику щодо порушень електричної провідності серця, рекомендовано дотримуватися обережності при застосуванні азитроміцину у зв’язку з ризиком розвитку серцевої аритмії та аритмії torsade de pointes. Пацієнти з порушенням функції нирок. Пацієнтам з незначною дисфункцією нирок (швидкість клубочкової фільтрації 10-80 мл/хв) можна застосовувати те ж саме дозування, що й пацієнтам з нормальною функцією нирок. Азитроміцин необхідно з обережністю призначати пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (швидкість клубочкової фільтрації < 10 мл/хв). Пацієнти з порушенням функції печінки. Пацієнтам з незначною або помірною дисфункцією печінки можна застосовувати те ж саме дозування, що і пацієнтам з нормальною функцією печінки. Спосіб застосування Препарат застосовувати у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 3 годин з концентрацією 1 мг/мл або протягом 1 години з концентрацією 2 мг/мл. Слід уникати застосування вищих концентрацій, оскільки у добровольців у ході досліджень, які отримували інфузії з вищою концентрацією, ніж 2 мг/мл, спостерігалася реакція у місці інфузії. Тривалість інфузії азитроміцину повинна становити не менше 60 хвилин. Азитроміцин не можна застосовувати болюсно або внутрішньом’язово. Приготування інфузійного розчину Відновлення Азитроміцин, порошок для розчину для інфузій по 500 мг у флаконі призначений лише для одноразового застосування.

Оскільки клінічні дослідження проводяться в умовах, що можуть суттєво відрізнятися, частоту побічних реакцій, що спостерігаються у клінічних дослідженнях одного препарату, не можна безпосередньо порівнювати з частотою побічних реакцій у клінічних дослідженнях іншого препарату, і вона може не відображати частоту побічних реакцій, що спостерігаються на практиці. У клінічних дослідженнях внутрішньовенного застосування азитроміцину при негоспітальній пневмонії, в яких застосовували від 2 до 5 внутрішньовенних доз, побічні реакції, про які повідомлялося, були від легкого до помірного ступеня тяжкості та були оборотними після відміни препарату. Більшість пацієнтів у цих дослідженнях мали одне або більше супутніх захворювань і приймали супутні препарати. Через клінічні або лабораторні побічні ефекти приблизно 1,2 % пацієнтів припинили внутрішньовенну терапію препаратом і загалом 2,4 % пацієнтів припинили терапію азитроміцином пероральним шляхом. У клінічних дослідженнях, проведених у пацієнток із запальними захворюваннями органів малого таза, в яких застосовували від 1 до 2 внутрішньовенних доз, 2 % жінок, які отримували монотерапію азитроміцином, і 4 %, які отримували азитроміцин плюс метронідазол, припинили терапію через клінічні побічні ефекти. Клінічними побічними реакціями, що призводили до припинення лікування в цих дослідженнях, були шлунково-кишкові (біль у животі, нудота, блювання, діарея) та висипання; лабораторними побічними реакціями, що призводили до припинення лікування, були підвищення рівнів трансаміназ та/або лужної фосфатази. Загалом, найпоширеніші побічні реакції, пов’язані з лікуванням у дорослих пацієнтів, які отримували азитроміцин внутрішньовенно/перорально при лікуванні негоспітальної пневмонії, були пов’язані з шлунково-кишковою системою: діарея/рідкі випорожнення, нудота, біль у животі та блювання.

Побічні реакції, що спостерігалися при застосуванні доз, вищих за рекомендовані, були подібними до тих, що спостерігаються при застосуванні звичайних доз. Такими побічними реакціями були нудота, діарея та блювання. У разі передозування, якщо необхідно, рекомендується проведення симптоматичної терапії, спрямованої на підтримання життєвих функцій організму.

Не потребує особливих умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці. Детальні рекомендації щодо зберігання препарату З мікробіологічної точки зору відновлений або відновлений і розведений розчин препарату слід використати негайно. Однак фізико-хімічна стабільність відновленого розчину препарату зберігається протягом 24 годин при температурі 30 °C, а відновленого і розведеного розчину препарату зберігається протягом 24 годин при температурі 30 °C або протягом 7 днів при температурі від 2 °C до 8 °C.

Азитроміцин - антибактеріальний препарат широкого спектра дії.