Засоби для інгаляційного наркозу (фторотан, метоксифлуран), нейролептики (аміназин), аміодарон, хінідин можуть посилювати дію амлодипіну. При застосуванні амлодипіну та препаратів літію (літію карбонат) можливе посилення проявів нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). Препарати кальцію (хлорид кальцію) можуть зменшити ефект амлодипіну. Прокаїнамід, хінідин збільшують негативну інотропну дію та можуть підвищувати ризик значного продовження інтервалу QT на електрокардіограмі. Оскільки алкоголь у І стадії своєї дії підвищує АТ, а в ІІ стадії – знижує вживання алкоголю під час застосування амлодипіну не рекомендується. Спільне застосування алюмінієвих/магнієвих антацидів з одноразовою дозою амлодипіну не впливало на фармакокінетику амлодипіну. Одноразова доза силденафілу 100 мг у хворих на есенціальну артеріальну гіпертензію не впливала на фармакокінетичні параметри амлодипіну. При комбінованому застосуванні амлодипіну та силденафілу кожен із препаратів, незалежно один від одного, чинив гіпотензивний ефект. Азомекс безпечний при застосуванні разом з тіазидними діуретиками, альфа-адреноблокаторами, бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами тривалої дії, сублінгвальним нітрогліцерином, з нестероїдними протизапальними препаратами та пероральними гіпогліками.
Одночасне застосування амлодипіну та інгібіторів CYP 3А4 потужної або помірної дії (інгібітори протеаз, азальні протигрибкові засоби, макроліти, такі як еритроміцин або кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем), може призвести до значного підвищення експозиції. Клінічне значення таких змін може бути більш вираженим у пацієнтів похилого віку. Може знадобитися спостереження за станом пацієнта та підбір дози.
Одночасне застосування з рифампіцином та звіробою може призвести до зниження концентрації амлодипіну в плазмі крові, тому такі комбінації слід застосовувати з обережністю.
Одночасне застосування амлодипіну та дигоксину у здорових добровольців не змінює рівень останнього у сироватці крові та його нирковий кліренс. Прийом разом із циметидином не змінює фармакокінетику амлодипіну.
Результати досліджень in vitro з використанням плазми людини свідчать, що амлодипін не впливає на зв'язування з білками препаратів, що підлягають випробуванню (дигоксин, фенітоїн, варфарин та індометацин).
У здорових чоловіків-добровольців при одночасному застосуванні амлодипін не змінював вплив варфарину на протромбіновий час.
За даними фармакокінетичних досліджень, амлодипін не суттєво впливав на фармакокінетику циклоспорину.
Дантролен (інфузії)
У тварин спостерігалися шлуночкові фібриляції з летальним результатом та серцево-судинний колапс, які асоціювалися з гіперкаліємією після застосування верапамілу та дантролену внутрішньовенно. Через ризик розвитку гіперкаліємії рекомендується уникати застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, схильним до злоякісної гіпертермії пацієнтам та при лікуванні злоякісної гіпертермії.
Грейпфрут
Грейпфрутовий сік підвищує біодоступність амлодипіну, що може посилити його гіпотензивну дію, тому не рекомендується застосування амлодипіну з грейпфрутовим соком або грейпфрутом.
При одночасному застосуванні спостерігається лікарська взаємодія тіазидних діуретиків з наступними лікарськими засобами.
Алкоголь, барбітурати, наркотики чи антидепресанти
Можуть посилювати ортостатичну гіпотензію.
Протидіабетичні препарати (пероральні цукрознижувальні препарати та інсулін)
На тлі лікування тіазидами можливе зниження глюкозотолерантності. Може знадобитися зміна дозування. Метформін слід застосовувати з обережністю через ризик лактатного ацидозу за рахунок можливої обумовленої гідрохлортіазидом функціональної ниркової недостатності.
Інші антигіпертензивні засоби
Адитивний ефект.
Холестирамінові та холестиполові смоли
У присутності аніонообмінних смол погіршується всмоктування гідрохлортіазиду із травного тракту. Навіть при одноразовому прийомі холестирамінові або холестиполові смоли пов'язують гідрохлортіазид і зменшують його всмоктування з травного тракту.
85% і 43% відповідно.
Пресорні аміни (наприклад, адреналін)
Можливе ослаблення ефекту пресорних амінів, але не настільки, що виключила б їх застосування.
Недеполяризуючі міорелаксанти (наприклад, тубокурарин)
Можливе посилення міорелаксуючого ефекту.
Літій
Діуретики зменшують нирковий кліренс літію та значно підвищують ризик, зумовлений літієм токсичності. Одночасне застосування цих препаратів не рекомендується.
Антиподагричні засоби (пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол)
Може бути потрібна корекція дози урикозуричних засобів, поскільки гідрохлортіазид може збільшувати рівень сечової кислоти в сироватці крові. Ймовірно, поява необхідності збільшення дози пробенециду або сульфінпіразону. При одночасному застосуванні тіазидів можливе підвищення частоти реакцій гіперчутливості до алопуринолу.
Антихолінергічні засоби (наприклад, атропін, біпериден)
Через ослаблення моторики шлунково-кишкового тракту та зменшення швидкості евакуації зі шлунка, біодоступність діуретиків тіазидного типу зростає.
Цитотоксичні засоби (наприклад, циклофосфамід, метотрексат)
Тіазиди можуть зменшувати виведення нирками цитотоксичних лікарських препаратів та потенціювати їх мієлосупресорний ефект.
Саліцилати
При застосуванні високих доз саліцилатів гідрохлортіазид може посилювати їх токсичну дію на ЦНС.
Метилдопа
Повідомлялося про окремі випадки виникнення гемолітичної анемії при одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та метилдопи.
Циклоспорин
При одночасному застосуванні циклоспорину може підвищуватися ризик розвитку гіперурикемії та появи симптомів, що нагадують подагру.
Глікозиди наперстянки
Викликані тіазидом гіпокаліємія або гіпомагніємія можуть сприяти розвитку аритмій, зумовлених препаратами наперстянки.
Лікарські засоби, на ефекти яких впливають зміни рівня калію у сироватці крові
Рекомендується періодичний моніторинг рівня калію в сироватці крові та ЕКГ-обстеження, якщо гідрохлортіазид приймає одночасно з препаратами, на ефекти яких впливають зміни рівня калію в сироватці (наприклад, глікозиди наперстянки та антиаритмічні лікарські засоби), та наступних препаратів, що викликають поліморфну та . (шлуночкову тахікардію) (у тому числі деякі антиаритмічні засоби), оскільки гіпокаліємія є фактором, що сприяє розвитку піруетної тахікардії:
- антиаритмічні засоби класу Іа (наприклад, хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);
- антиаритмічні засоби класу III (наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);
- деякі нейролептики (наприклад, тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифторперазин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульпірид, тіаприд, пімозід, галоперидол, дроперидол);
інші лікарські засоби (наприклад, беприділ, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин для внутрішньовенного введення, галофантрин, мізоластин, пентамідин, терфенадин, вінкамін для внутрішньовенного введення).
Солі кальцію
Тіазидні діуретики підвищують рівень кальцію у сироватці крові за рахунок зменшення його виведення. Якщо необхідно призначення харчових добавок, що містять кальцій, слід здійснювати моніторинг рівня кальцію в сироватці крові і відповідно до нього коригувати дозу кальцію.
Вплив лікарських засобів на результати лабораторних аналізів
Через вплив обміну кальцію тіазиди можуть впливати на результати оцінки функції паращитовидних залоз (див. розділ «Особливості застосування»).
Карбомазепін
З огляду на ризик симптомної гіпонатріємії необхідно здійснювати клінічний та біологічний моніторинг.
Йодовмісні контрастні засоби
У разі індукованої діуретиками дегідратації підвищується ризик розвитку ГНН переважно при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних засобів. Пацієнти потребують регідратації до введення йодовмісних препаратів.
Амфотерицин В (для парентерального введення), кортикостероїди, АКТГ та стимулюючі проносні
Гідрохлортіазид посилює порушення електролітного балансу, переважно гіпокаліємію.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), ацетилсаліцилову кислоту 3 г/добу і неселективні НПЗЗ
При одночасному прийомі НПЗЗ можуть послаблювати антигіпертензивний ефект гідрохлортіазиду та посилювати вплив гідрохлортіазиду на сироватковий рівень калію.
Бета-блокатори та діазоксид
Одночасне застосування тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлортіазиду, з бета-блокаторами може підвищувати ризик гіперглікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлортіазид, можуть посилювати гіперглікемічний ефект діаксозиду.
Амантадін
Тіазиди, у тому числі гідрохлортіазид, можуть збільшувати ризик побічних ефектів, спричинених амантадином.