Потенційні фармакодинамічні взаємодії з аванафілом
Нітрати. Відомо, що з здорових добровольців аванафіл посилює гіпотензивні ефекти нітратів проти плацебо. Вважається, що це обумовлено комбінованим впливом нітратів та аванафілу на механізм оксиду азоту/цГМФ. У зв'язку з цим призначення аванафілу пацієнтам, які набувають будь-яких форм органічних нітратів або донорів оксиду азоту (наприклад, амілнітрит), протипоказано. У пацієнта, який приймав аванафіл протягом останніх 12 годин, при медично обґрунтованому призначенні нітратів у разі небезпечного для життя стану зростає ймовірність значущого та потенційно небезпечного зниження артеріального тиску. Навіть у таких обставинах нітрати слід застосовувати лише за умови ретельного медичного спостереження та з належним моніторингом гемодинаміки (див. розділ «Протипоказання»).
Лікарські засоби, що знижують системний артеріальний тиск. Як вазодилататор, аванафіл може знижувати системний артеріальний тиск.
Якщо препарат Аваналав® застосовують у комбінації з іншим лікарським засобом, який знижує системний артеріальний тиск, адитивні ефекти можуть призводити до симптоматичної артеріальної гіпотензії (наприклад, запаморочення, відчуття марення, синкопе або стану, близького до синкопи). Є інформація, що в ході клінічних досліджень не спостерігалося жодних випадків розвитку артеріальної гіпотензії, однак були відзначені окремі епізоди запаморочення (див. розділ «Побічні реакції»). Під час цих досліджень було зареєстровано один епізод синкопе у групі плацебо та один епізод синкопе у групі прийому аванафілу у дозі 100 мг.
Пацієнти з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, зі стенозом аортального клапана, ідіопатичним гіпертрофічним субаортальним стенозом) та пацієнти з тяжкими порушеннями вегетативного контролю артеріального тиску можуть бути особливо чутливими до дії вазодилататорів, у тому числі до аванафілу.
Альфа-блокатори. Є інформація про те, що гемодинамічні взаємодії препарату з доксазозином та тамсулозином вивчали у здорових добровольців в одному перехресному дослідженні з двома періодами. У пацієнтів, які отримували стабільну терапію доксазозином, середнє максимальне зниження артеріального тиску систоли в положенні стоячи і лежачи на спині (з поправкою на плацебо) після прийому аванафілу становило 2,5 мм рт. ст. та 6,0 мм рт. ст. відповідно. Загалом у 7 із 24 учасників дослідження після прийому аванафілу відзначалися такі рівні зниження цього показника від вихідних значень, які мали потенційну клінічну значущість (див. розділ «Особливості застосування»).
Відомо, що у пацієнтів, які отримували стабільну терапію тамсулозином, середнє максимальне зниження систолічного артеріального тиску в положенні стоячи та лежачи на спині (з поправкою на плацебо) після прийому аванафілу становило 3,6 мм рт. ст. та 3,1 мм рт. ст. відповідно, і у 5 із 24 учасників дослідження після прийому аванафілу відзначалися такі рівні зниження цього показника від вихідних значень, які мали потенційну клінічну значущість (див. розділ «Особливості застосування»).
У жодній групі учасників дослідження не було повідомлень про синкоп або інші важкі небажані явища, пов'язані зі зниженням артеріального тиску.
Інші антигіпертензивні препарати, крім альфа-блокаторів. Відомо, що для оцінки впливу аванафілу на потенціювання ефектів окремих антигіпертензивних лікарських засобів (амлодипіну та еналаприлу) щодо зниження артеріального тиску було проведено клінічне дослідження. Результати дослідження показали, що при одночасному застосуванні аванафілу середнє максимальне зниження артеріального тиску в положенні лежачи на спині становило 2/3 мм рт. ст. порівняно з плацебо у групі застосування еналаприлу та 1/-1 мм рт. ст. – у групі застосування амлодипіну.
Статистично значуща різниця в максимальному зниженні діастолічного артеріального тиску в положенні лежачи на спині порівняно з плацебо спостерігалася тільки в групі комбінованого застосування еналаприлу та аванафілу, при цьому рівень зниження артеріального тиску повертався до вихідних значень через 4 години після прийому дози аванафілу. В обох групах було по одному пацієнту, у яких відзначалося зниження артеріального тиску без симптомів гіпотензії, що усувалося протягом 1 години після початку. Аванафіл не впливав на фармакокінетику амлодипіну, проте амлодипін збільшував максимальну та загальну експозицію аванафілу на 28% та 60% відповідно.
Алкоголь. Вживання алкоголю у комбінації із застосуванням аванафілу збільшує ризик розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії. Є інформація, що в одному перехресному дослідженні, в якому здоровим добровольцям одноразово застосовували дозупарата, середнє максимальне зниження діастолічного артеріального тиску було статистично значуще більше після прийому аванафілу з алкоголем, ніж після прийому лише аванафілу (на 3,2 мм рт. ст.) або лише алкоголю (на 5,0 мм рт. ст.) (см розділ «Особливості застосування»).
Інші засоби лікування еректильної дисфункції. Безпека та ефективність застосування аванафілу в комбінації з іншими інгібіторами ФДЕ5 або іншими засобами для лікування еректильної дисфункції не вивчалися (див. розділ «Особливості застосування»).
Вплив інших речовин на аванафіл
Аванафіл є субстратом CYP3A4 та метаболізується цим ферментом. З досліджень відомо, що лікарські засоби, які пригнічують CYP3A4, можуть збільшувати AUC аванафілу.
Інгібітори CYP3A4. Кетоконазол (400 мг на добу), який є селективним та дуже потужним інгібітором CYP3A4, збільшував Cmax та AUC аванафілу після його одноразового прийому у дозі 50 мг у 3 рази та у 14 разів відповідно і продовжував період напіввиведення аванафілу приблизно до 9 годин. Ритонавір (600 мг 2 рази на добу), який є дуже потужним інгібітором CYP3A4 і також інгібує CYP2C9, збільшував Cmax та AUC аванафілу після його одноразового прийому в дозі 50 мг приблизно в 2 рази та у 13 разів відповідно і продовжував період напіввиведення аванафілу 9 годин. Очікується, що інші потужні інгібітори CYP3A4 (наприклад, ітраконазол, вориконазол, кларитроміцин, нефазодон, саквінавір, нелфінавір, індинавір, атазанавір та телитроміцин) будуть зумовлювати подібні ефекти. Таким чином, одночасне застосування аванафілу з потужними інгібіторами CYP3A4 протипоказане (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»).
Еритроміцин (500 мг 2 рази на добу), який є помірним інгібітором CYP3A4, збільшував Cmax та AUC аванафілу після його одноразового прийому у дозі 200 мг приблизно в 2 рази та в 3 рази відповідно та продовжував період напіввиведення аванафілу приблизно до 8 годин. . Очікується, що інші помірні інгібітори CYP3A4 (наприклад, ампренавір, апрепітант, дилтіазем, флуконазол, фосампренавір та верапаміл) будуть зумовлювати подібні ефекти. У зв'язку з цим для пацієнтів, які одночасно приймають помірні інгібітори CYP3A4, максимальна рекомендована доза аванафілу становить 100 мг кожні 48 годин (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Хоча взаємодії з конкретними препаратами не вивчали інші інгібітори CYP3A4, у тому числі грейпфрутовий сік, ймовірно, будуть збільшувати AUC аванафілу. Пацієнтів слід застерегти від вживання грейпфрутового соку протягом 24 годин до прийому аванафілу.
Субстрат CYP3A4. Амлодипін (5 мг на добу) збільшував Cmax та AUC аванафілу після його одноразового прийому у дозі 200 мг приблизно на 28 % та 60 % відповідно. Ці зміни AUC не оцінюються як клінічно значущі. Одноразовий прийом аванафілу не впливав на рівень амлодипіну у плазмі.
Хоча взаємодії аванафілу з ривароксабаном і апіксабаном (обидва субстрати CYP3A4) спеціально не вивчалися, такі взаємодії не очікуються.
Індуктори ферментів цитохрому Р450. Потенційна дія індукторів ферментів CYP, особливо індукторів CYP3A4 (наприклад, бозентан, карбамазепін, ефавіренц, фенобарбітал та рифампіцин), на фармакокінетику та ефективність аванафілу не вивчалася. Одночасне застосування аванафілу та індукторів ферментів CYP не рекомендується, оскільки це може знизити ефективність аванафілу.