Протипоказані супутні застосування
Одночасне введення гідроксизину з препаратами, що подовжують інтервал QT та/або індукують поліморфну шлуночкову тахікардію типу «пірует», такими як антиаритмічні лікарські засоби класу IA (наприклад хінідин, дизопірамід) і класу III, наприклад, деякі антигістамін нейролептики (наприклад галоперидол), деякі антидепресанти (наприклад циталопрам, есциталопрам), деякі протималярійні препарати (наприклад мефлохін та гідроксихлорохін), деякі антибіотики (наприклад еритроміцин, левофлоксацин, моксифлоксацин), деякі протигрибкові засоби (наприклад, ), деякі лікарські препарати, що використовуються при лікуванні раку (наприклад, тореміфен, вандетаніб), метадон, підвищує ризик серцевої аритмії. Отже, такі комбінації протипоказані (див. "Протипоказання").
Поєднання, що вимагають застосування запобіжних заходів
У разі брадикардії слід обережно застосовувати препарати, що викликають гіпокаліємію.
Слід з обережністю застосовувати гідроксизин у дозах, що перевищують рекомендовані при одночасному лікуванні препаратами, здатними викликати серцеву аритмію, такими як хінідин, літій, тіоридазин, трициклічні антидепресанти, атропін та подібні до них.
Слід враховувати посилення дії Атаракса при застосуванні одночасно з лікарськими препаратами, які пригнічують центральну нервову систему або мають антихолінергічні властивості. У цьому випадку їхнє дозування підбирати індивідуально. Алкоголь також посилює ефекти Атаракса.
Слід уникати одночасного призначення з інгібіторами МАО.
Під час лікування антикоагулянтами гемостаз слід перевірити до початку лікування.
Препарат запобігає пресорній дії адреналіну, є антагоністом протисудомної активності фенітоїну у щурів, а також перешкоджає дії бетагістину та препаратів-блокаторів холінестерази. При необхідності проведення алергічних тестів або метахолінового бронхіального тесту прийом препарату слід припинити за 5 днів до досліджень, щоб запобігти впливу на результати тестів.
Введення гідроксизину може перешкоджати визначенню 17-гідроксикортикостероїдів у сечі.
Циметидин 600 мг двічі на добу підвищував концентрацію гідроксизину в сироватці крові на 36% та знижував пікові концентрації метаболіту цетиризину на 20%.
Атаракс® є інгібітором CYP2D6 (КІ (Ki): 3,9 мкмоль; 1,7 мкг/мл) і у високих дозах може викликати медикаментозну взаємодію з субстратами CYP2D6 (метопролол, пропафенон, тимолол, амітриптімін, , галоперидол, , кодеїн, декстрометорфан, дулоксетин, флекаїнід, мексилетин, ондансетрон, тамоксифен, трамадол, венлафаксин).
Атаракс не має інгібуючого впливу в концентрації 100 мкмоль на ізоформи УДФ-глюкуронілтрансферази 1A1 та 1A6 у мікросомах печінки людини. Він інгібує ізоформи цитохрому P450 2C9/С10, 2C19 і 3А4 при концентраціях, що перевищують пікові концентрації в плазмі крові (КІ50 (IC50): 103–140 мкмоль; 46–52 мкг/мл). Тому малоймовірно, що Атаракс може порушити метаболізм лікарських засобів, які є субстратами для даних ензимів.
Метаболіт цетиризин при концентрації 100 мкмоль не має інгібуючого впливу на цитохром печінки людини P450 (1A2, 2A6, 2C9/C10, 2C19, 2D6, 2E1 та 3A4) та ізоформи УДФ-глюку.
Гідроксизин метаболізується алкогольдегідрогенази та CYP3А4/5, підвищення концентрації гідроксизину в крові очікується, коли гідроксизин застосовують разом з препаратами – відомими потужними інгібіторами даних ензимів (телітроміцин, кларитроміцин, делавірдин, стирипентол, кетоконазол, злодій включаючи атазанавір, індинавір, нелфінавір, ритонавір, саквінавір, лопінавір/ритонавір, саквінавір/віронавір). Однак коли інгібується лише один шлях метаболізму, інші шляхи можуть частково компенсувати це.