Аспаркам розчин для ін'єкцій по 5 мл, 10 шт.

По 5 мл в ампулі, по 5 ампул у блістері, по 2 блістери у пачці.

Розчин для ін’єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або з ледь жовтуватим відтінком рідина.

Іони калію і магнію як важливі внутрішньоклітинні катіони включаються в роботу ряду ферментів, у процес звʼязування макромолекул із субцелюлярними елементами і в механізм мʼязового скорочення на молекулярному рівні. Співвідношення поза- і внутрішньоклітинної концентрації іонів калію, кальцію, натрію і магнію впливає на скоротливу здатність міокарда. Аспарагінат як ендогенна речовина є переносником іонів калію та магнію, володіє вираженим афінітетом до клітин, його солі піддаються дисоціації лише незначною мірою. Внаслідок цього іони проникають у внутрішньоклітинний простір у вигляді комплексних сполук. Аспарагінат магнію і калію покращує метаболізм серцевої мускулатури.

Недостатність надходження калію і магнію в організм спричиняє розвиток артеріальної гіпертензії, патології коронарних судин склеротичного типу, порушень ритму серця, дегенерації міокарда.

Магній

Загальний запас магнію в організмі людини масою тіла 70 кг становить в середньому 24 г (1000 ммоль); більше 60% магнію припадає на кісткову тканину і близько 40% – на скелетні м'язи та інші тканини. Близько 1% загального запасу магнію в організмі знаходиться у позаклітинній рідині, переважно у сироватці крові. У здорових дорослих людей вміст магнію в сироватці крові знаходиться в діапазоні 0,7 – 1,1 ммоль/л.

Рекомендована норма споживання магнію з їжею для чоловіків становить 350 мг на добу, для жінок – 280 мг. Потреба в магнії зростає у період вагітності та грудного вигодовування.

Магній абсорбується із шлунково-кишкового тракту шляхом активного транспорту. Основним регулятором балансу магнію в організмі є нирки. 3-5% іонізованого магнію виводиться нирками.

Збільшення обсягу сечі (наприклад, при терапії високоефективними петлевими діуретиками) призводить до збільшення екскреції іонізованого магнію. Якщо абсорбція магнію в тонкому відділі кишечника знижується, подальша гіпомагніємія призводить до зменшення його екскреції (0,5 ммоль/добу).

Калій

Загальний запас калію в організмі людини масою тіла 70 кг становить в середньому 140 г (3570 ммоль). Загальний запас калію дещо менший у жінок, ніж у чоловіків, і трохи знижується з віком. 2% загального запасу калію в організмі знаходиться поза клітинами, а решта 98% - усередині клітин. Оптимальна норма споживання калію з їжею становить 3-4 г (75-100 ммоль) на добу. Основний шлях виведення калію – нирковий (близько 90% калію виводиться нирками на день). Інші 10% виводяться через шлунково-кишковий тракт. Таким чином, нирки відповідають за довгостроковий гомеостаз калію, а також вміст калію в сироватці крові. У короткостроковій перспективі вміст калію в крові також регулюється обміном калію між внутрішньоклітинним та позаклітинним простором.

Мінеральні речовини. Препарати магнію. Код АТХ А12С С30.

Одночасне застосування препарату з калійзберігаючими діуретиками та/або інгібіторами АПФ, бета-блокаторами, циклоспорином, гепарином, нестероїдними протизапальними препаратами підвищує ризик розвитку гіперкаліємії.

Діючі речовини: 1 мл розчину містить магнію аспарагінату безводного – 40,0 мг (3,37 мг магнію), калію аспарагінату безводного – 45,2 мг (10,33 мг калію);
Допоміжні речовини: сорбіт (Е 420), вода для ін’єкцій.

Препарат не впливає на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами.

Дотепер не повідомлялося про виникнення будь-якої небезпеки при застосуванні препарату цій категорії пацієнтів

Досвід застосування препарату дітям недостатній, тому його не застосовують цій віковій категорії пацієнтів.

Для додаткової терапії при хронічних захворюваннях серця (при серцевій недостатності, у постінфарктний період), при порушеннях ритму серця, насамперед шлуночкових аритміях.
Додаткова терапія при лікуванні препаратами наперстянки.

• Підвищена чутливість до компонентів препарату;
• гостра та хронічна ниркова недостатність;
• хвороба Аддісона;
• атріовентрикулярна блокада ІІІ ступеня;
• кардіогенний шок (АТ<90 мм.рт.ст.).

Препарат призначений тільки для внутрішньовенного введення. Дорослим вводити повільно внутрішньовенно краплинно – по 10–20 мл (вміст однієї або двох ампул розводять у 50–100 мл 5 % розчину глюкози). При необхідності дозу можна застосовувати повторно через 4–6 годин. Препарат придатний для комбінованої терапії.
Курс лікування визначає лікар.

При швидкому внутрішньовенному введенні препарату слід враховувати можливість появи симптомів:

• гіперкаліємії: нудота, блювання, діарея, парестезії
• гіпермагніємії: почервоніння обличчя, гіпорефлексія, судоми, відчуття жару, пригнічення дихання.

Випадки передозування невідомі.
З огляду на здатність нирок виводити з організму велику кількість калію, збільшення дози препарату може призвести до гіперкаліємії, тільки якщо це пов’язано з гострим або вираженим порушенням виведення калію.
Терапевтичний індекс магнію широкий, і при відсутності ниркової недостатності тяжкі побічні ефекти вкрай рідкісні.
У разі швидкого внутрішньовенного введення можуть проявитися симптоми гіперкаліємії/гіпермагніємії.

Симптоми гіперкаліємії:

• загальна слабкість;
• парестезії;
• брадикардія;
• параліч.

Надзвичайно висока концентрація калію у плазмі крові може призвести до летального наслідку від пригнічення серцевої діяльності, аритмії або зупинки серця.

Симптоми гіпермагніємії:

• нудота;
• блювання;
• сонливість;
• артеріальна гіпотензія;
• брадикардія;
• слабкість;
• невиразне мовлення;
• двоїння в очах.

При дуже високих плазмових концентраціях магнію може розвинутися гіпорефлексія, параліч м'язів, зупинка дихання і зупинка серця.
У разі передозування необхідно відмінити K+ -, Mg 2 +-аспартат і рекомендується провести симптоматичне лікування (кальцію хлорид 100 мг/хв внутрішньовенно, діаліз, якщо необхідно).

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Аспаркам – це джерело іонів калію та магнію. Аспаркам регулює метаболічні процеси, усуває дисбаланс електролітів, знижує збудливість та провідність міокарда (помірний антиаритмічний ефект).