Анальгін-дибазол-папаверин таблетки, 10 шт. - ІнтерХім

По 10 таблеток у блістері.

Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми з фаскою; на одній поверхні таблетки нанесений товарний знак підприємства, на другій поверхні таблетки – риска.

Комбінований препарат з аналгезивним, спазмолітичним і судинорозширювальним ефектами, обумовленими специфічною дією його компонентів. Препарат чинить також антигіпертензивну та жарознижувальну дію.
Метамізолу натрію моногідрат – нестероїдний протизапальний засіб (НПЗЗ) групи похідних піразолону, виявляє протизапальний, аналгетичний та жарознижувальний ефекти. Механізм дії обумовлений інгібуванням циклооксигенази (ЦОГ) і блокуванням синтезу простагландинів із арахідонової кислоти, а також порушенням проведення больових екстра- та пропріорецептивних імпульсів, підвищенням порога збудливості таламічних центрів больової чутливості, збільшенням тепловіддачі.
Бендазолу гідрохлорид виявляє спазмолітичний, судинорозширювальний, гіпотензивний ефекти, а також чинить стимулювальну дію на функції спинного мозку і сприяє відновленню функцій периферичних нервів, чинить помірну імуностимулювальну дію.
Папаверину гідрохлорид виявляє міотропний, спазмолітичний, гіпотензивний ефекти. Блокує фосфодіестеразу, спричиняє накопичення циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) і зниження вмісту кальцію в клітині, розслабляє гладкі м’язи судин і внутрішніх органів.

При прийомі внутрішньо швидко і повністю абсорбується. У стінках кишечнику гідролізується з утворенням активного метаболіту. Дія розвивається через 20-40 хв і досягає максимуму через 2 години. Метаболізується в печінці. Екскретується нирками.

Анальгетики. Інші аналгетики та антипіретики. Піразолони. Метамізол натрію, комбінації без психолептиків.
Код АТХ N02В В52.

Рентгеноконтрастні речовини, колоїдні кровозамінники, пеніцилін: не слід застосовувати в ході лікування метамізолом натрію.
Нестероїдні протизапальні препарати: потенціюється їх знеболювальна та жарознижувальна дія та збільшується імовірність адитивних небажаних побічних ефектів.
Пероральні гіпоглікемічні препарати, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди, фенітоїн, індометацин: метамізол натрію збільшує активність цих препаратів шляхом витіснення їх зі зв’язку з білком.
Метотрексат: метамізол натрію у високих дозах може призвести до збільшення концентрації метотрексату у плазмі крові та посилення його токсичних ефектів (насамперед на травний тракт і систему кровотворення).
Діуретики (фуросемід): можливе зниження діуретичного ефекту.
Сульфаніламідні цукрознижувальні препарати: посилення гіпоглікемічної дії.
Етанол: метамізол натрію посилює його седативну дію.
Леводопа, метилдопа: зниження гіпотензивного ефекту метилдопи та антипаркінсонічного ефекту леводопи.
Циклоспорин: при одночасному застосуванні знижується концентрація циклоспорину в крові.
Нітрофурантоїн: є дані про розвиток гепатиту при сумісному застосуванні з препаратом.
Сарколізин, тіамазол (метімазол), препарати, що пригнічують активність кісткового мозку, у т. ч. препарати золота: збільшується імовірність гематотоксичності, у т. ч. розвитку лейкопенії.
Фенілбутазон, глютетимід, барбітурати та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки зменшують ефективність метамізолу натрію.
Седативні засоби, транквілізатори (діазепам, триметозин тощо), кодеїн, анаприлін, блокатори Н2-гістамінових рецепторів та пропранолол посилюють знеболювальну дію метамізолу натрію.
Трициклічні антидепресанти (амітриптилін, доксепін тощо), гормональні контрацептиви та алопуринол: одночасне застосування метамізолу натрію з цими препаратами може призвести до посилення його токсичності.
Гіпотензивні препарати (засоби, що впливають на ренін-ангіотензинову систему), антидепресанти, спазмолітичні, седативні, діуретичні засоби, салуретики, прокаїнамід, резерпін, хінідин, фентоламін: посилення гіпотензивного ефекту.
Хлорпромазин або інші похідні фенотіазину: можливий розвиток вираженої гіпотермії.
Фентоламін: потенціює дію папаверину на печеристі тіла статевого члена.
Серцеві глікозиди: виражене посилення скорочувальної функції міокарда внаслідок зменшення загального периферичного опору судин.
Морфін: можливе зниження спазмолітичної активності папаверину.
Адсорбенти, в’яжучі та обволікаючі засоби: зменшення всмоктування препарату з травного тракту.
Ефективність препарату знижується при тютюнопалінні.
Необхідна обережність при одночасному застосуванні препарату із саліцилатами.

діючі речовини: метамізолу натрію моногідрат, бендазолу гідрохлорид, папаверину гідрохлорид;
1 таблетка містить метамізолу натрію моногідрату 250 мг, бендазолу гідрохлориду 20 мг, папаверину гідрохлориду 20 мг;
допоміжні речовини: крохмаль картопляний, тальк, повідон, магнію стеарат.

Під час лікування препаратом слід уникати керування автотранспортом та роботи зі складними механізмами.

Не рекомендується застосовувати в період вагітності та годування груддю.

Не застосовують

Больовий синдром, пов’язаний зі спазмом судин або гладких м’язів внутрішніх органів.

• відома або підозрювана гіперчутливість до будь-якої з речовин, що входять до складу препарату, похідних піразолону (бутадіон, трибузон, антипірин);
• підозра на гостру хірургічну патологію;
• захворювання, що протікають зі зниженням м’язового тонусу, судомним синдромом;
• глаукома;
• черепно-мозкова травма;
• тяжка серцева недостатність, АV-блокада;
• артеріальна гіпотензія;
• цукровий діабет;
• гіпотиреоз;
• недостатність надниркових залоз;
• гіпертрофія передміхурової залози;
• вроджена недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази;
• анемія будь-якої етіології;
• цитостатична або інфекційна нейтропенія;
• лейкопенія;
• агранулоцитоз;
• тромбоцитопенія;
• гепатопорфірія;
• виражені порушення функції печінки та нирок;
• хронічний нефрит з набряками і порушеннями азотовидільної функції нирок;
• бронхіальна астма, пригнічення дихання, бронхообструктивний синдром;
• виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, що супроводжується кровотечею;
• гіпотонічний коліт, звичний запор;
• період вагітності або годування груддю;
• дитячий вік;
• вік понад 75 років (ризик гіпертермії).

Приймають внутрішньо після їди, запиваючи невеликою кількістю води.
Дорослим призначають по 1-2 таблетки 1-2 рази на добу.
Максимальна добова доза становить 4 таблетки.
Курс лікування залежить від характеру і перебігу захворювання, досягнутого ефекту, характеру комплексної фармакотерапії, що застосовується, але тривалість лікування не має перевищувати 3 діб.

З боку імунної системи: можливі прояви реакцій гіперчутливості, у тому числі висипання на шкірі та слизових оболонках, свербіж, почервоніння обличчя, гіперемія шкіри, кропив’янка, кон’юнктивіт, печіння у горлі, сухий кашель, нежить, утруднене дихання, ангіоневротичний набряк, бронхоспастичний синдром, анафілактичний шок, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла.
З боку центральної нервової системи: сонливість, посилене потовиділення, запаморочення, головний біль, анорексія.
З боку серцево-судинної системи: AV-блокада, аритмії, шлуночкова екстрасистолія, зменшення серцевого викиду, зниження артеріального тиску, біль у ділянці серця, припливи, відчуття серцебиття, відчуття жару, гіпертермія, слабкість, оніміння, тремор, втрата свідомості; при тривалому застосуванні – погіршення показників ЕКГ, фібриляції шлуночків, асистолія, тріпотіння шлуночків, ортостатична гіпотензія, колапс, апное.
З боку системи крові та лімфатичної системи: при тривалому застосуванні можливі лейкопенія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз, анемія, тромбоцитопенія; еозинофілія.
З боку травного тракту: сухість у ротовій порожнині, нудота, дискомфорт у ділянці шлунка, запор, підвищена активність печінкових трансаміназ, жовтяниця, гепатит.
З боку гепатобіліарної системи: гепатит.
З боку сечовидільної системи: зазвичай у пацієнтів із порушеннями функцій нирок та/або при застосуванні надмірних доз – транзиторна олігурія, анурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, забарвлення сечі в червоний колір.
У разі появи будь-яких небажаних реакцій необхідно припинити застосування препарату та обов’язково звернутися до лікаря.

Симптоми: гіпотермія, виражене зниження артеріального тиску, аритмія, тахікардія, часткова або повна атріовентрикулярна блокада, гострий агранулоцитоз, нейтропенія, геморагічний синдром, параліч дихальних м’язів, гіпервентиляція, зниження перфузії тканин, головний біль, неспокій, загальмованість, сонливість, запаморочення, марення, порушення свідомості, порушення зору, атаксія, ністагм, диплопія, шум у вухах, пригнічення центральної нервової системи, судомний синдром, колапс, кома, ціаноз, метаболічний ацидоз, гіперглікемія, гіперкаліємія, олігурія, анурія, дисфагія, нудота, блювання, діарея, запор, розлади шлунково-кишкового тракту, гастралгія, гастрит, порушення функції печінки, гостра ниркова та/або печінкова недостатність, висипання на шкірі, задишка, помірна ядуха, почервоніння шкіри, загальна слабкість, відчуття серцебиття, відчуття жару, підвищена пітливість.
Лікування: відміна препарату, індукція блювання, промивання шлунка, підтримання артеріального тиску, прийом ентеросорбентів, сольових проносних засобів, проведення форсованого діурезу, симптоматична терапія, яка спрямована на підтримання життєво важливих функцій. У тяжких випадках можливий гемодіаліз, гемоперфузія, перитонеальний діаліз.
При перших симптомах передозування слід негайно звернутися по медичну допомогу.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.

Анальгін-Дібазол-Папаверін — комбінований препарат з аналгетичним, спазмолітичним та судинорозширювальним ефектами, зумовленими специфічною дією його компонентів. Препарат має також антигіпертензивну та жарознижувальну дію.