Призначати внутрішньом'язово та внутрішньовенно струминно. Спосіб введення та доза залежать від тяжкості захворювання та визначаються індивідуально. Знеболюючий ефект при внутрішньовенному введенні вище, ніж при внутрішньом'язовому.
Розчин, який вводиться, повинен мати температуру тіла. Для запобігання різкому зниженню артеріального тиску внутрішньовенне введення слід проводити повільно (зі швидкістю не більше 1 мл/хв), пацієнт повинен перебувати в положенні лежачи, необхідний контроль артеріального тиску, частоти серцевих скорочень та дихання. Процедура потребує умов для проведення протишокової терапії. При внутрішньовенному введенні необхідно використовувати довгу голку.
Дорослим призначати по 0,5-1 мл (250-500 мг) 2-3 рази на добу. Максимальна разова доза при обох шляхах введення – 1 мл (500 мг), добова – 2 мл (1 г).
Дітям віком до 1 року призначати в дозі 0,01 мл/кг маси тіла. Дітям до 1 року лікарський засіб вводити лише внутрішньом'язово.
Тривалість застосування – до 3 діб.
Дітям з 1 року вводити 0,1 мл на 1 рік життя 1-2 рази на добу.
Тривалість застосування – до 3 діб.
Особливості застосування
При парентеральному введенні необхідний лікарський контроль (висока частота алергічних реакцій, у т.ч. з летальним наслідком) та наявність умов для проведення протишокової терапії.
У хворих на атопічну бронхіальну астму та полінози існує підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості.
Виключається застосування для зняття гострого болю в животі невстановленого генезу (до з'ясування причини).
Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам:
- літнього віку – може призвести до підвищення частоти побічних реакцій, особливо з боку системи травлення;
- із запальними захворюваннями кишечника, включаючи неспецифічний виразковий коліт та хворобу Крона.
При призначенні хворим на гостру серцево-судинну патологію необхідний ретельний контроль за гемодинамікою. З обережністю застосовувати пацієнтам із рівнем артеріального тиску нижче 100 мм рт. ст., при інфаркті міокарда, множинні травми, з анамнестичними вказівками на захворювання печінки та нирок (пієлонефрит, гломерулонефрит), при лікуванні цитостатиками, при хронічному алкоголізмі, обтяженому алергологічному анамнезі, захворюваннях крові.
Не рекомендується регулярне тривале застосування лікарського засобу через мієлотоксичність метамізолу натрію; необхідно контролювати картину периферичної крові (лейкоцитарну формулу).
При застосуванні лікарського засобу можливий розвиток агранулоцитозу, у зв'язку з чим при виявленні невмотивованого підйому температури, ознобу, болю в горлі, утрудненого ковтання, стоматиту, а також запалення зовнішніх статевих органів та заднього проходу необхідна негайна відміна лікарського засобу.
Підшкірне введення лікарського засобу не застосовувати через можливе подразнення тканин.
У період лікування можливе забарвлення сечі у червоний колір (за рахунок виділення метаболіту), що не має клінічного значення.
Рідко натрію сульфіт безводний (Е 221) може викликати реакції гіперчутливості та бронхоспазм.
Застосування препарату необхідно припинити при появі висипань на шкірі та слизових оболонках.
Препарат містить менше 1 ммоль/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.