Застосовувати Амібіотик внутрішньом'язово або внутрішньовенно. Звичайні дози для дітей віком від 12 років і дорослих по 5 мг/кг маси тіла кожні 8 годин або по 7,5 мг/кг маси тіла кожні 12 годин. Максимальна доза для дорослих – 15 мг/кг маси тіла на добу. У тяжких випадках та при інфекціях, викликаних Pseudomonas, добову дозу розподілити на 3 введення. Максимальна добова доза - 1,5 г. Максимальна курсова доза не повинна перевищувати 15 г. Тривалість лікування зазвичай становить 3-7 днів при внутрішньовенному введенні та 7-10 днів при внутрішньом'язовому.
Недоношеним новонародженим призначати у початковій дозі насичення 10 мг/кг маси тіла, потім кожні 18-24 години по 7,5 мг/кг маси тіла протягом 7-10 днів. Доношеним новонародженим та дітям до 12 років спочатку призначати 10 мг/кг маси тіла, потім 7,5 мг/кг маси тіла кожні 12 годин протягом 7-10 днів.
Під час лікування хворих з порушеною функцією нирок добову дозу слід знизити та/або збільшити інтервали між введеннями. Дозу знижують залежно від вмісту креатиніну в плазмі та маси тіла пацієнта. Інтервал між запровадженнями антибіотика розраховувати шляхом множення значення рівня креатиніну в плазмі крові на 9; наприклад, якщо рівень креатиніну 2 мг препарат призначати через кожні 18 годин.
Вводити Амібіотик шляхом внутрішньовенної інфузії дорослим та дітям потрібно, використовуючи об'єм рідини, достатній для краплинного вливання, протягом 60-90 хв (зі швидкістю 50 крапель на 1 хв), а новонародженим – протягом 1-2 годин. Концентрація розчину Амібіотика при внутрішньовенному введенні не повинна перевищувати 5 мг/мл. Внутрішньовенну ін'єкцію Амібіотика слід робити дуже повільно (протягом 2-7 хв). Розчин для парентерального введення готують безпосередньо перед введенням та використовують одразу після приготування.
Для внутрішньовенного введення можна застосовувати наступні розчинники: 0,9% розчин хлориду натрію, 5% розчин глюкози, лактатний розчин Рінгера для ін'єкцій, що містить глюкозу (5%).
Перед застосуванням необхідно зняти захисний ковпачок з балона та надіти розпилювальну насадку на шток насоса. Для зрошення слизових оболонки порожнини носа та носоглотки насадку-розпилювач аерозолю «АКВАСІНУС™ ПЛЮС» слід ввести по черзі у правий та лівий носові ходи і зробити по 1-3 коротких за часом (близько 1 секунди) натискання. Процедуру проводити до 5 разів на день або у разі потреби. Після кожного використання насадку-розпилювач необхідно промити теплою кип'яченою водою.
Особливості застосування
Перед застосуванням препарату визначають чутливість виділених збудників.
Не застосовувати Амібіотик хворим з підвищеною чутливістю до інших аміноглікозидів через небезпеку перехресної алергії.
З обережністю слід застосовувати препарат при міастенії, паркінсонізмі, ботулізмі (аміноглікозиди можуть спричинити порушення нервово-м'язової передачі, що призводить до подальшого ослаблення скелетної мускулатури), дегідратації, немовлятам (особливо недоношеним), хворим на літній вік.
У період лікування необхідно не рідше 1 разу на тиждень контролювати функцію нирок, слухового нерва та вестибулярного апарату.
Вірогідність розвитку нефротоксичності вища у хворих з порушенням функції нирок, а також при застосуванні препарату у високих дозах або протягом тривалого часу (ця категорія хворих потребує щоденного контролю функції нирок).
При незадовільних аудіометричних тестах дозу препарату знижують або припиняють лікування.
Пацієнтам з інфекційно-запальними захворюваннями сечовивідних шляхів рекомендується вживати багато рідини.
Основним токсичним ефектом препарату при парентеральному введенні є його дія на VIII пару черепно-мозкових нервів, що проявляється спочатку глухотою в діапазоні звуків високої частоти. У хворих із порушеннями функції нирок ризик розвитку ототоксичних ускладнень значно вищий. До початку лікування необхідно провести корекцію водно-електролітного балансу у пацієнта. У період лікування амікацином сульфатом необхідно вживати достатню кількість рідини, часто визначати концентрацію креатиніну в плазмі крові та за необхідності коригувати схему дозування.
Пацієнтам похилого віку слід знижувати дозу Амібіотика через зниження функціональної активності нирок і можливе зниження маси тіла. Слід регулярно оцінювати функціональну активність нирок. Потрібен аналіз сечі до або під час лікування.
Амібіотик може змінити такі лабораторні показники: сироваткова аланінамінотрансфераза, аспартатамінотрансфераза, білірубін, лактатдегідрогеназа, алкалінфосфат, сечовий азот, креатинін, іони кальцію, магнію, калію, натрію.
У пацієнтів з порушенням функції нирок добова доза повинна бути знижена та/або інтервал між дозами збільшений відповідно до концентрації креатиніну в сироватці крові для запобігання накопиченню препарату в крові та зведенню до мінімуму ризику ототоксичності. Якщо з'являються ознаки подразнення нирок (наприклад, альбумінурія, мікрогематурія, лейкоцитурія), гідратація має бути збільшена та знижене дозування. Ці прояви зазвичай зникають після завершення лікування. Якщо з'являються ознаки ототоксичності (наприклад, запаморочення, дзвін, шум у вухах або зниження слуху) або нефротоксичність (наприклад, зниження кліренсу креатиніну, олігурія), застосування Амібіотику слід припинити або зменшити дозу. Якщо виникають прояви азотемії або наростає олігурія, лікування має бути зупинено.
Одночасне застосування амікацину сульфату та діуретиків швидкої дії, наприклад, похідних етакрінової кислоти, фуросеміду, маніту (особливо якщо вводити внутрішньовенно діуретик), може призвести до розвитку глухоти, що не відновлюється.
Не можна призначати одночасно два аміноглікозиди або замінювати один препарат іншим, якщо перший аміноглікозид застосовували протягом 7-10 днів. Повторний курс можна проводити не раніше ніж за 4-6 тижнів.
За відсутності позитивної клінічної динаміки слід пам'ятати про можливість розвитку резистентних мікроорганізмів. У таких випадках необхідно скасувати лікування та розпочати відповідну терапію.