Алкеран 50 мг №1 флакон порошок для розчину для ін'єкцій + розчинник

По 1 флакону з порошком та 1 флакону з розчинником у пластиковій контурній комірчастій упаковці в картонній коробці.

Порошок для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок - ліофілізований порошок від білого до майже білого кольору, при розчиненні в 10 мл розчинника для препарату Алкеран, порошок для ін'єкцій, практично не містить видимих частинок; розчинник - прозорий безбарвний розчин, який практично не містить видимих частинок.

Мелфалан є біфункціональною алкілуючою антинеопластичною сполукою з деякими імуносупресивними властивостями. Утворення проміжних сполук вуглецю з кожної із двох біс-2-хлоретильних груп забезпечує алкілування шляхом ковалентного зв’язування з 7‑азотом гуаніну в ДНК, перехресне зв’язування двох ланцюгів молекули ДНК, що призводить до порушення реплікації клітин.

Абсорбція

Всмоктування перорального мелфалану дуже різниться за часом першої появи препарату у плазмі крові та досягнення його максимальної плазмової концентрації.

У дослідженнях абсолютної біодоступності мелфалану середня абсолютна біодоступність становила 56‒85 %.

Для запобігання варіабельності всмоктування, пов’язаної з мієлоаблативним лікуванням, можна застосовувати мелфалан внутрішньовенно.

Розподіл

Мелфалан помірно зв’язується з білками плазми крові, у межах від 69 до 78 %. Зв’язування з білками крові має лінійний характер у межах плазмових концентрацій препарату при застосуванні стандартних доз лікування, у разі високодозової терапії рівень зв’язування з білками стає залежним від концентрації. Головним білком зв’язування є сироватковий альбумін, що становить близько 55-60 % загальної кількості, 20 % препарату зв’язується з α1‑ацидоглюкопротеїном. Додатково за даними досліджень було виявлено наявність необоротного компонента, пов’язаного з реакцією алкілування з білками плазми.

Після проведення двохвилинної інфузії у дозі від 5 до 23 мг/м² поверхні тіла (приблизно від 0,1 до 0,6 мг/кг маси тіла) 10 пацієнтам з раком яєчників або множинною мієломою середній об’єм розподілу у рівноважному стані та центральному компартменті становив 29,1 ± 13,6 літрів і 12,2 ± 6,5 літрів відповідно.

У 28 пацієнтів з різними злоякісними новоутвореннями, які отримували дози від 70 до 200 мг/м² поверхні тіла шляхом 2−20-хвилинної інфузії, середні об’єми розподілу у рівноважному стані та центральному компартменті становили 40,2 ± 18,3 літрів і 18,2 ± 11,7 літрів відповідно.

Після проведення гіпертермічної (39 °С) перфузії нижньої кінцівки мелфаланом у дозі 1,75 мг/кг маси тіла 11 пацієнтам зі злоякісною меланомою на пізній стадії середні об’єми розподілу у рівноважному стані та центральному компартменті становили 2,87 ± 0,8 літрів та 1,01 ± 0,28 літрів відповідно.

Мелфалан мінімально проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр. Було отримано кілька зразків цереброспінальної рідини з кількістю препарату, що не піддавалась вимірюванню. Низька концентрація у лікворі (~10 % плазмової) спостерігалась в ході одного клінічного дослідження при лікуванні дітей високими дозами препарату.

Метаболізм

За даними досліджень in vivo та in vitro головним механізмом напіввиведення препарату з організму людини, більш ймовірно, є спонтанна деградація препарату, а не ферментативний метаболізм.

Виведення

У 13 хворих, які лікувалися пероральним мелфаланом у дозі 0,6 мг/кг маси тіла, середній кінцевий період напіввиведення препарату з плазми становив 90 ± 57 хв. 11 % препарату виділилося з сечею через 24 години.

У 8 пацієнтів, які отримали разову болюсну дозу від 0,5 до 0,6 мг/кг маси тіла, композитний початковий та кінцевий періоди напіввиведення становили 7,7 ± 3,3 хв і 108 ± 20,8 хв відповідно. Після застосування розчину мелфалану у плазмі пацієнтів були виявлені моногідроксимелфалан та дигідроксимелфалан, пікові рівні яких були досягнуті приблизно через 60 і 100 хвилин відповідно. Подібний період напіввиведення (126 ± 6 хвилин) спостерігали при додаванні мелфалану до сироватки пацієнтів in vitro (37 °C), що вказує на те, що головним механізмом напіввиведення препарату з організму людини, більш ймовірно, є спонтанний розпад, а не ферментативний метаболізм.

Після проведення двохвилинної інфузії у дозах від 5 до 23 мг/м² поверхні тіла (приблизно від 0,1 до 0,6 мг/кг маси тіла) 10 пацієнтам з раком яєчників або множинною мієломою об’єднані початковий і кінцевий періоди напіввиведення становили 8,1 ± 6,6 хв і 76,9 ± 40,7 хв відповідно. Середній кліренс становив 342,7 ± 96,8 мл/хв.

У 15 дітей і 11 дорослих, які отримували високі дози мелфалану внутрішньовенно (140 мг/м² поверхні тіла) на фоні форсованого діурезу середній початковий і кінцевий періоди напіввиведення становили 6,5 ± 3,6 хв і 41,4 ± 16,5 хв відповідно. У 28 пацієнтів з різними злоякісними новоутвореннями, які отримували дози від 70 до 200 мг/м² поверхні тіла у вигляді 2−20-хвилинної інфузії, були відзначені середній початковий і кінцевий періоди напіввиведення у межах 8,8 ± 6,6 хв і 73,1 ± 45,9 хв відповідно. Середній кліренс становив 564,6 ± 159,1 мл/хв.

Після проведення гіпертермічної (39 °С) перфузії нижньої кінцівки із застосуванням дози 1,75 мг/кг маси тіла 11 пацієнтам зі злоякісною меланомою на пізній стадії середній початковий і кінцевий періоди напіввиведення становили 3,6 ± 1,5 хв і 46,5 ± 17,2 хв відповідно. Середній кліренс — 55,0 ± 9,4 мл/хв.

Особливі групи пацієнтів

Ниркова недостатність

Кліренс мелфалану може зменшуватись у хворих з нирковою недостатністю (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).

Хворі літнього віку

Кореляції між віком пацієнта та кліренсом або кінцевим періодом напіввиведення мелфалану немає (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Антинеопластичні засоби, що алкілюють сполуки. Код ATC L01A A03.

Імуноскомпроментованим хворим не рекомендується застосування вакцин, що містять живі мікроорганізми (див. розділ «Особливості застосування»).

Одночасне призначення високих внутрішньовенних доз мелфалану та налідиксової кислоти може мати смертельні наслідки у дітей в результаті геморагічного ентероколіту.

При застосуванні комбінації бусульфану і мелфалану дітям повідомляли про те, що прийом мелфалану менше ніж через 24 години після останнього перорального застосування бусульфану може впливати на розвиток токсичності.

Ниркова недостатність описана в пацієнтів після трансплантації кісткового мозку, які отримували високі дози внутрішньовенного мелфалану і яким надалі призначали циклоспорин з метою профілактики реакції відторгнення трансплантата.

діюча речовина: мелфалан;

1 флакон з порошком містить: мелфалану 50 мг;

допоміжні речовини: повідон К12, кислота хлористоводнева розведена;

1 флакон з розчинником містить: натрію цитрат, пропіленгліколь, етанол 96 %, вода для ін’єкцій.

Вплив на здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами у пацієнтів, які приймають цей лікарський засіб, не досліджували.

Вагітність

Немає даних щодо застосування мелфалану вагітним жінкам. Дослідження на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність. Але, з огляду на його мутагенні властивості та структурну подібність до відомих тератогенних засобів, цілком можливо, що Алкеран^тм може бути причиною вроджених дефектів у дітей пацієнтів, які отримували препарат.

Препарат не слід застосовувати під час вагітності, особливо протягом першого триместру, за винятком тих випадків, коли лікування абсолютно необхідне (якщо користь для матері явно перевищує можливий ризик для плода), та лише за призначенням лікаря.

Як і при застосуванні інших цитостатиків, при лікуванні будь-кого з партнерів мелфаланом потрібно застосовувати адекватні контрацептивні засоби.

Годування груддю

Жінки, що лікуються Алкераном^тм, не повинні годувати груддю (див. розділ «Протипоказання»).

Фертильність

У значної кількості жінок у період перед менопаузою Алкеран^тм може спричинити пригнічення функції яєчників аж до виникнення аменореї.

Досліди на тваринах виявили негативний вплив Алкерану^тм на сперматогенез. Не виключено, що Алкеран^тм може спричиняти тимчасову або постійну безплідність у чоловіків.

Чоловікам, які отримують лікування мелфаланом, рекомендується не ставати батьками під час лікування і протягом 6 місяців після нього і отримати консультацію щодо консервування сперми перед лікуванням через можливість необоротного безпліддя внаслідок лікування мелфаланом.

Алкеран застосовують дітям дуже рідко, тому загальні рекомендації щодо застосування препарату дітям відсутні.

При IV стадії нейробластоми у дітей застосовують дози Алкерану від 100 до 240 мг/м² поверхні тіла (іноді розподілені на три послідовні дні) у поєднанні з трансплантацією аутологічного кісткового мозку, окремо або у комбінації з променевою терапією та/або іншими цитостатиками.

При введенні шляхом регіональної артеріальної перфузії лікування:

- локалізованої малігнізованої меланоми кінцівок, локалізованої саркоми м’яких тканин кінцівок.

При внутрішньовенному введенні самостійно або в комбінації з іншими цитостатиками лікування:

- множинної мієломи (у середніх або високих терапевтичних дозах);

- пізніх стадій карциноми яєчників;

- ІV стадії нейробластоми.

Якщо застосування мелфалану перорально неможливе, мелфалан можна вводити внутрішньовенно в звичайних дозах для лікування множинної мієломи.

Гіперчутливість до мелфалану або до будь-якого компонента препарату.

Алкеран™ - цитотоксичний препарат, що відноситься до алкілуючих сполук, який повинен призначати лікар, який має досвід лікування злоякісних хвороб цієї групи ліків. Враховуючи важку мієлосупресію, спричинену застосуванням високих доз ін'єкційного Алкерану, лікування слід проводити лише у спеціалізованих центрах з відповідним обладнанням, а також досить часто контролювати картину крові та за необхідності коригувати дозу або припиняти терапію.

Внутрішньовенне введення

Множинна мієлома

Середні терапевтичні дози

Алкеран застосовують як монотерапію, так і в комбінації з іншими цитостатиками на інтермітуючій основі в дозах від 8 мг/м² до 30 мг/м² поверхні тіла з інтервалом між застосуванням від 2 до 6 тижнів. Додатково у терапії можливе призначення преднізолону.

При монотерапії стандартна внутрішньовенна доза становить 0,4 мг/кг маси тіла (16 мг/м² поверхні тіла), що повторюється з інтервалом, необхідним для відновлення функції кісткового мозку (наприклад, 1 раз на 4 тижні).

Високі терапевтичні дози

При призначенні високих доз застосовують разові внутрішньовенні дози 100-240 мг/м² поверхні тіла (приблизно 2,5-6,0 мг/кг маси тіла), але дози, що перевищують 140 мг/м² поверхні тіла, застосовують одночасно. трансплантацією аутологічного кісткового мозку При нирковій недостатності дози зменшують на 50% (див. підрозділ ниркової недостатності).

Карцинома яєчників (пізні стадії)

При монотерапії внутрішньовенна доза становить 1 мг/кг маси тіла (приблизно 40 мг/м² поверхні тіла) з інтервалом у 4 тижні.

При комбінованому застосуванні з іншими цитостатиками внутрішньовенна доза становить від 0,3 до 0,4 мг/кг маси тіла (12-16 мг/м² поверхні тіла) з інтервалом від 4 до 6 тижнів.

Введення шляхом регіональної артеріальної перфузії

Злоякісна меланома

Гіпертермічні регіонарні перфузії Алкерана застосовують як допоміжну терапію при хірургічних втручаннях на ранніх стадіях злоякісної меланоми та як паліативне лікування при пізніх, але локалізованих формах захворювання.

Саркома м'яких тканин

Гіпертермічні регіонарні перфузії Алкерана застосовують при лікуванні всіх стадій локалізованої саркоми м'яких тканин, зазвичай у поєднанні з хірургічними методами лікування. Алкеран часто призначають у поєднанні з актиноміцином D.

Приготування розчину Алкерану для ін'єкцій

Розчин для ін'єкцій Алкеран готують за кімнатної температури шляхом розчинення ліофілізованого порошку розчинником, що входить в упаковку. Додають 10 мл розчинника у флакон із порошком і до повного розчинення енергійно струшують. Отриманий розчин містить еквівалент 5 мг/мл безводного мелфалану та має приблизно рН 6,5.

Розчин ін'єкційного Алкерану має обмежену стабільність, тому готувати його необхідно лише перед застосуванням. Будь-який невикористаний розчин слід усунути. Розведений розчин не можна заморожувати через можливу преципітацію.

Парентеральне застосування

За винятком випадків, коли показана регіонарна перфузія, ін'єкційний Алкеран призначений лише для внутрішньовенного введення. При внутрішньовенному застосуванні рекомендується повільне введення Алкерану в розчин для внутрішньовенного введення, що має велику швидкість вливання через мембранний ін'єкційний порт.

Якщо пряме введення в розчин, що вливається з великою швидкістю, неможливо, Алкеран™ можна розвести у флаконі для внутрішньовенного вливання.

Ін'єкційний Алкеран несумісний з розчинами, що містять декстрозу, тому рекомендується застосовувати лише 0,9% розчин хлориду натрію. При подальшому розведенні розчин Алкерану втрачає стабільність, швидкість його розпаду збільшується з підвищенням температури. При кімнатній температурі приблизно 25°С від приготування розчину для ін'єкцій до завершення інфузії не повинно перевищувати 1,5 години.

При появі будь-яких ознак каламутності або кристалізації при розчиненні або розведенні розчин слід усунути.

Потрібно запобігати можливому влученню Алкерана за межі судин, у разі погано виражених периферичних вен бажано вводити препарат через катетеризацію центральних вен. Особливо введення у центральні вени рекомендується при застосуванні високих доз Алкерану з трансплантацією аутологічного кісткового мозку.

Діти

Алкеран у високих ін'єкційних дозах застосовують дітям дуже рідко, тому загальні рекомендації щодо застосування препарату дітям відсутні.

IV стадія нейробластоми у дітей

При IV стадії нейробластоми в дітей віком застосовують дози Алкерана™ від 100 до 240 мг/м² поверхні тіла (іноді розподілені на три послідовні дні) у поєднанні з трансплантацією аутологічного кісткового мозку віддільно або в комбінації з променевою терапією та/або іншими цитостатиками.

Хворі похилого віку

Досвід застосування Алкерану™ літнім пацієнтам обмежений. При призначенні високих доз потрібне ретельне обстеження функціонального стану пацієнта. З огляду на фармакокінетичні властивості мелфалану для введення кореляції між віком пацієнта та кліренсом або кінцевим періодом напіввиведення мелфалану немає. Обмежений досвід застосування препарату для лікування пацієнтів похилого віку не дає підстав для рекомендації застосовувати спеціальні дози для цієї групи пацієнтів при лікуванні мелфаланом для введення. Пропонується дотримуватись загальних рекомендацій щодо корекції доз лікарських засобів для лікування літніх пацієнтів, заснованих на оцінці загального стану пацієнта та ступеня мієлосупресії, що отримується під час лікування.

Ниркова недостатність

Кліренс Алкерана, хоч і неоднаково, зменшується при нирковій недостатності. При призначенні ін'єкційного Алкерану у звичайних внутрішньовенних дозах (8-40 мг/м² поверхні тіла) рекомендується початкову дозу при помірній або тяжкій нирковій недостатності знижувати на 50%, а надалі визначати дозу залежно від ступеня супресії кровотворення.

При високих дозах ін'єкційного Алкерану (100-240 мг/м² поверхні тіла) необхідність зменшення дози залежить від ступеня ниркової недостатності, аутотрансплантації стовбурових клітин кісткового мозку та терапевтичної необхідності.

Як правило, для пацієнтів з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 30-50 мл/хв), лікування яких проводиться високими дозами Алкерану без аутотрансплантації стовбурових клітин, початкову дозу слід знижувати на 50%. Пацієнтам з тяжким ступенем ураження нирок застосовувати високі дози Алкерану без аутотрансплантації стовбурових клітин не потрібно.

Особливості застосування.

Алкеран™ - сильний цитотоксичний препарат, який потрібно застосовувати лише під наглядом лікаря, що має досвід лікування такими групами ліків.

Імунізація вакцинами, що містять живі мікроорганізми, може призводити до інфекційних ускладнень в імуноскомпроментованих хворих, тому проведення імунізації цими вакцинами не рекомендується.

Ін’єкції Алкерану™ зумовлюють ушкодження м’яких тканин навколо судин при екстравазальному потраплянні препарату, тому препарат не вводять прямо у периферичну вену. Рекомендується повільне введення препарату в систему з внутрішньовенною інфузією через окремий порт або шляхом катетеризації центральних вен.

У зв’язку з ризиком та високим рівнем підтримуючого забезпечення, який необхідний при призначенні високих доз ін’єкційного Алкерану™, його введення слід проводити лише у спеціалізованих центрах з відповідними можливостями та під керівництвом досвідчених клініцистів.

При призначенні високих доз ін’єкційного Алкерану™ слід вирішити питання про профілактичне призначення антиінфекційних препаратів, при необхідності - препаратів крові. Потрібно також впевнитись в адекватному функціональному стані пацієнта.

При терапії Алкераном™ слід дотримуватися вказівок щодо безпечного застосування цитотоксичних засобів (відповідно до існуючих державних положень).

Моніторинг

У зв’язку з тим, що Алкеран™ - сильний мієлосупресивний засіб (пригнічення кісткового мозку з лейкопенією і тромбоцитопенією є основним побічним ефектом), істотне значення має перевірка картини крові для того, щоб запобігти надмірній мієлосупресії та ризику необоротної аплазії кісткового мозку. Час максимальної мієлосупресії може змінюватись.

Кількість клітин крові може продовжувати знижуватись після припинення лікування, тому при перших ознаках надмірного зниження кількості лейкоцитів або тромбоцитів терапію слід тимчасово припинити. З обережністю слід застосовувати Алкеран™ пацієнтам, які недавно пройшли курс променевої терапії або хіміотерапії, у зв’язку з підвищенням токсичного впливу на кістковий мозок.

Ниркова недостатність

Рекомендується початкову дозу для пацієнтів з помірною або тяжкою нирковою недостатністю зменшувати на 50 %, а в подальшому визначати дозу залежно від ступеня супресії кровотворення.

Кліренс Алкерану™ може бути знижений у пацієнтів з нирковою недостатністю, які також можуть мати пригнічення кісткового мозку в результаті уремії. Такі пацієнти підлягають ретельному нагляду. Тимчасове значне підвищення сечовини в крові спостерігалось на ранніх стадіях лікування у пацієнтів з нирковою недостатністю, хворих на мієлому.

Мутагенність

У хворих, що лікувались Алкераном™, спостерігались хромосомні аберації.

Канцерогенність

Мелфалан, як й інші алкілуючі препарати, чинить лейкозогенну дію. Повідомлялося про розвиток гострого лейкозу після лікування мелфаланом таких хвороб, як амілоїд, злоякісна меланома, множинна мієлома, макроглобулінемія, синдром холодової аглютинації та рак яєчників. При порівнянні хворих на рак яєчників значно більше випадків розвитку гострого лейкозу спостерігалось у тих пацієнток, які лікувались алкілуючими препаратами, включаючи мелфалан, ніж у тих, хто цими препаратами не лікувався. При призначенні Алкерану™ слід зважувати потенційну терапевтичну користь від застосування препарату з ризиком розвитку гострого лейкозу.

Тератогенність

Тератогенна дія Алкерану™ не вивчена. Але з огляду на його мутагенні властивості та структурну подібність до відомих тератогенних засобів, мелфалан може бути причиною вроджених дефектів у дітей пацієнтів, які лікувались цим препаратом.

Фертильність

У значної кількості жінок у період перед менопаузою Алкеран™ може спричинити пригнічення функції яєчників аж до виникнення аменореї.

Досліди на тваринах виявили негативний вплив Алкерану™ на сперматогенез. Не виключено, що Алкеран™ може спричиняти тимчасову або постійну безплідність у чоловіків.

Інструкції щодо застосування.

Рекомендації з безпечного застосування ін’єкцій Алкерану™. Ін’єкції Алкерану™ повинен готувати медичний персонал, що добре знає властивості препарату та вимоги безпеки, або під ретельним наглядом таких спеціалістів. Ін’єкції Алкерану™ слід готувати до застосування в асептичному приміщенні, обладнаному кімнатою з вертикальним ламінарним потоком. Якщо такої можливості немає, слід користуватися спеціально виділеним приміщенням у клініці.

Персонал, який готує або має справу з ін’єкціями Алкерану™, повинен носити захисний одяг: одноразові рукавички з хірургічного латексу або полівінілхлориду відповідної якості (гумові рукавички не є прийнятними); хірургічну лицьову маску відповідної якості; захисні окуляри, які слід старанно промити водою після використання; одноразовий фартух.

В асептичних умовах потрібно застосовувати інший відповідний одяг.

Розлиту рідину повинен негайно прибирати персонал у захисному одязі за допомогою вологих одноразових паперових рушників, які після цього слід помістити у пакет для небезпечного сміття і знищити відповідно до діючих норм. Забруднені поверхні слід вимити великою кількістю води.

Якщо розчин Алкерану™ потрапив на шкіру, необхідно негайно ретельно промити це місце милом і великою кількістю холодної води. У таких випадках доцільно звернутися за консультацією до лікаря. При потраплянні розчину в очі їх потрібно НЕГАЙНО промити очним розчином натрію хлориду і одразу звернутися до лікаря. Якщо розчин натрію хлориду відсутній, можна використати великий об’єм води.

Знищення. Розчин для ін’єкцій Алкеран™ слід знищувати відповідно до діючих нормативів. Якщо таких вказівок немає, розчин потрібно знищити аналогічно до токсичних хімікатів, наприклад, шляхом спалювання або глибокого захоронення. Знищення гострих предметів (таких як голки, шприци, набори для ін’єкцій та ампули) повинно відбуватися у жорстких контейнерах з маркуванням, що містить відповідне попередження про небезпеку. Персонал, який бере участь у знищенні, повинен знати про необхідність дотримання заходів безпеки; матеріал потрібно знищити шляхом спалювання. Це повинно відбуватися відповідно до місцевих вимог.

Приготування ін’єкційного розчину Алкеран™. Розчин Алкерану™ потрібно готувати при кімнатній температурі шляхом розчинення ліофілізованого порошку у розчиннику, що додається. Слід додати 10 мл цієї речовини за один прийом і негайно почати енергійно струшувати флакон до повного розчинення. Отриманий розчин містить еквівалент 5 мг/мл безводного мелфалану та рН приблизно 6,5.

Розчин Алкерану™ має обмежену стабільність, тому його слід готувати безпосередньо перед застосуванням. Весь невикористаний розчин слід вилити. Готовий розчин не можна заморожувати, оскільки це може зумовити преципітацію.

При подальшому розведенні в розчині для інфузій розчин Алкерану™ досить нестабільний, швидкість розпаду підвищується зі зростанням температури. Якщо препарат вводиться при кімнатній температурі (приблизно 25 °С), загальний час від приготування розчину для ін’єкцій до завершення інфузії не повинен перевищувати 1,5 години.

Якщо у розчинених або розведених розчинах з’являються будь-які видимі ознаки мутності або кристалізації, препарат слід вилити.

Побічні дії, відомості про які наведені нижче, класифіковані за органами та системами та частотою виникнення. По частоті виникнення побічні реакції розподілені такі категорії: дуже часто ≥ 1 на 10, часто ≥ 1 на 100 та < 1 на 10, не часто ≥ 1 на 1 000 та < 1 на 100, рідко ≥ 1 на 10 000 та < 1 на 1000, дуже рідко < 1 на 10000, частота невідома (частоту не можна визначити за наявними даними).

Кровоносна та лімфатична системи: дуже часто - пригнічення кісткового мозку, що призводить до лейкопенії, тромбоцитопенії та анемії; рідко - гемолітична анемія.

Імунна система: рідко - реакції гіперчутливості Реакції гіперчутливості на Алкеран, включаючи анафілактичний шок, кропив'янку, набряк, висипання на шкірі, свербіж, не є частими і виникають тільки після початкової або подальшої дози, головним чином при внутрішньовенному введенні. Були поодинокі повідомлення про зупинку серця через подібні алергічні реакції.

Дихальна система та органи грудної клітки: рідко - інтерстиціальний пневмоніт та фіброз легень (включаючи летальні випадки).

Шлунково-кишковий тракт: дуже часто - нудота, блювання та діарея, стоматит при застосуванні високих доз; рідко - стоматит при застосуванні звичайних доз.

Виникнення діареї, блювання та стоматиту призводить до обмеження доз у пацієнтів, які лікуються високими внутрішньовенними дозами Алкерану у поєднанні з аутотрансплантацією кісткового мозку. Тяжкість шлунково-кишкових порушень можна знизити попереднім застосуванням циклофосфаміду.

Гепатобіліарна система: рідко - розлади з боку печінки від відхилень у лабораторних показниках функції печінки до клінічних проявів, таких як гепатит та жовтяниця. Венооклюзивні захворювання при застосуванні високих доз.

Шкіра та підшкірні тканини: дуже часто - алопеція при застосуванні високих доз; часто - алопеція при застосуванні нормальних доз; рідко - макулопапульозний висип та свербіж.

Скелетно-м'язова система та сполучні тканини: після регіональної перфузії кінцівок: часто - м'язова атрофія, м'язовий фіброз, міалгія, підвищення рівня креатинфосфокінази крові; часто - синдром міжфасційного простору; невідома - м'язовий некроз, рабдоміоліз.

Нирки та сечовидільна система: часто - тимчасове значне підвищення рівня сечовини в крові на початку терапії Алкераном у хворих на мієлом, які мають ураження нирок.

Загальні порушення: часто - швидкоплинні відчуття тепла та/або пощипування в місці введення.

Симптоми

При гострому внутрішньовенному передозуванні негайними проявами є нудота та блювання. Також можливе пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту з розвитком діареї, іноді геморагічної. Головним токсичним ефектом є пригнічення кісткового мозку, що призводить до лейкопенії, тромбоцитопенії та анемії.

Загальні

Підтримуючі заходи разом із відповідними трансфузіями крові та тромбоцитів. При необхідності хворого слід госпіталізувати та призначити антиінфекційні засоби та препарати, що стимулюють ріст клітин крові. Специфічного антидоту немає. Протягом щонайменше 4 тижнів після передозування необхідно ретельно контролювати показники крові до появи ознак одужання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 ° З недоступним для дітей місці.

Ін'єкційний Алкеран несумісний з розчинами, що містять декстрозу, тому рекомендується застосовувати лише 0,9% розчин хлориду натрію.

Алкеран - антинеопластичний засіб, що застосовують для лікування мієломи, меланоми, саркоми м'яких тканин кінцівок та інших злоякісних новоутворень.