Адваграф® - пероральна форма такролімусу, що застосовується 1 раз на добу. Терапія Адваграф® вимагає ретельного контролю з боку персоналу, який має відповідну кваліфікацію і має у своєму розпорядженні відповідне обладнання. Цей лікарський засіб можуть призначати та вносити зміни до курсу імуносупресивної терапії, лише лікарі, які мають досвід проведення імуносупресивної терапії у пацієнтів із пересадженими органами.
Різні пероральні форми такролімусу не слід замінювати без клінічного спостереження.
Випадкова, ненавмисна або неконтрольована заміна різних пероральних лікарських форм препарату з різним вивільненням небезпечна. Це може призвести до відторгнення трансплантату або збільшення випадків побічних реакцій, у тому числі недостатньої або надмірної імуносупресії у зв'язку з клінічно значущими відмінностями у системному впливі такролімусу. Пацієнти повинні дотримуватися режиму застосування однієї лікарської форми такролімусу з відповідним щоденним графіком дозування; при цьому зміни лікарської форми або режиму застосування повинні відбуватися тільки під наглядом фахівця з трансплантації (див. розділи «Особливості застосування», «Побічні ефекти»). Після переведення на будь-яку іншу альтернативну лікарську форму необхідно контролювати концентрацію такролімусу в крові та проводити корекцію дози для підтримки системної експозиції такролімусу на адекватному рівні.
Спосіб застосування
Рекомендовані початкові дози, представлені нижче, є орієнтовними.
У початковий післяопераційний період Адваграф® зазвичай слід застосовувати одночасно з іншими імуносупресивними лікарськими засобами. Дозу можна змінювати залежно від вибраної імуносупресивної терапії. Дозування Адваграфа® потрібно встановлювати насамперед на основі клінічної оцінки ризику відторгнення та індивідуальної переносимості лікарського засобу, а також враховуючи дані моніторингу рівня такролімусу в крові (див. Нижче в розділі «Терапевтичний моніторинг лікарського засобу»). У разі появи клінічних симптомів відторгнення необхідно розглянути питання про необхідність проведення корекції режиму імуносупресивної терапії.
У пацієнтів після пересадки нирок та печінки de novo показник AUC0-24 такролімусу для лікарського засобу Адваграф® на 1-й день був на 30% і 50% нижче порівняно з таким при застосуванні такої ж дози лікарського засобу в лікарській формі капсул негайного вивільнення (Програф). На 4 добу системна експозиція такролімусу (вимірювалися мінімальні рівні в плазмі крові) була однакова для двох вищевказаних лікарських форм такролімусу у пацієнтів з пересадкою нирок і пересадкою печінки. З метою забезпечення адекватної експозиції такролімусу при лікуванні Адваграф® протягом перших 2 тижнів після трансплантації рекомендується регулярний та ретельний моніторинг мінімальної концентрації такролімусу в крові. Оскільки такролімус є речовиною з низьким кліренсом, для досягнення рівноважної концентрації після корекції дози Адваграфа® може знадобитися кілька днів.
Для профілактики відторгнення трансплантату стан імуносупресії необхідно підтримувати постійно; отже, тривалість терапії обмежена.
Профілактика відторгнення трансплантату нирки
Пероральну терапію Адваграф® слід починати з добової дози 0,2-0,3 мг/кг/добу, яку застосовують за один прийом уранці. Прийом препарату розпочинати протягом 24 годин після трансплантації.
Дозу Адваграфа® зазвичай слід зменшувати у посттрансплантаційному періоді. У деяких випадках можливе скасування супутньої імуносупресивної терапії, що призводить до монотерапії Адваграфом. Посттрансплантаційні зміни стану пацієнта можуть змінити фармакокінетику такролімусу та вимагати подальшого коригування дози Адваграфа®.
Профілактика відторгнення трансплантату печінки
Пероральну терапію Адваграф® слід починати із добової дози 0,1-0,2 мг/кг 1 раз на добу вранці. Прийом препарату починати через 12-18 годин після трансплантації.
Дозу Адваграфа® зазвичай слід зменшувати у посттрансплантаційному періоді. У деяких випадках можливе скасування супутньої імуносупресивної терапії, що призводить до монотерапії Адваграфом. Посттрансплантаційні зміни стану пацієнта можуть змінити фармакокінетику такролімусу та вимагати подальшого коригування дози Адваграфа®.
Переклад пацієнтів з лікування Програф на Адваграф®
Якщо пацієнтів після алотрансплантації приймали Програф® (капсули) у підтримуючій дозі двічі на добу, необхідно перевести на прийом Адваграфа® 1 раз на добу, співвідношення добових доз у період переходу має становити 1:1 (мг мг). Адваграф® слід застосовувати вранці.
У стабільних пацієнтів, переведених з капсул Програф (двічі на день) на Адваграф® (1 раз на день) у співвідношенні 1: 1 (мг мг) загальною добовою дозою, системна експозиція такролімусу (AUC 0-24) для Адваграфа® була приблизно на 10% нижчою, ніж для Прографа. Співвідношення між мінімальним рівнем такролімусу (C24) та системною експозицією (AUC 0-24) для Адваграфа® таке ж, як для Прографа. При переході з капсул Прографа reg; на капсули Адваграф® слід вимірювати мінімальну концентрацію препарату в плазмі крові до переходу та протягом двох тижнів після переходу. Після переходу необхідно контролювати мінімальний рівень такролімусу в плазмі крові та в разі потреби коригувати дозу для підтримання такої самої системної експозиції. Необхідно проводити корекцію дози для підтримки системної експозиції такролімусу на колишньому рівні.
Перехід з циклоспорину на такролімус
Слід дотримуватися обережності при переведенні пацієнтів з базової терапії циклоспорином на базову терапію такролімусом (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Не рекомендується одночасне застосування циклоспорину та такролімусу. Терапію Адваграфом® необхідно розпочинати після визначення концентрації циклоспорину в плазмі та аналізу клінічного стану пацієнта. Перехід слід відкласти при підвищеному рівні циклоспорину у крові. На практиці терапія такролімусом починається через 12-24 години після відміни циклоспорину. Після переходу рекомендується контролювати рівень циклоспорину в крові, оскільки можливий вплив на кліренс циклоспорину в крові.
Лікування відторгнення алотрансплантату
З метою усунення відторгнення трансплантату рекомендуються наступні підходи: підвищення дози такролімусу, посилення терапії кортикостероїдами, короткі курси терапії моно-/поліклональними антитілами. При виникненні ознак токсичності такролімусу (наприклад, важкі побічні реакції (див. розділ «Побічні реакції»), може знадобитися зменшення дози Адваграфа®.
Лікування відторгнення алотрансплантату нирки або печінки
При переході з інших імунодепресантів застосування Адваграфа® лікування слід розпочинати з початкових пероральних доз, рекомендованих для профілактики відторгнення трансплантату при трансплантації нирок та печінки відповідно.
Лікування відторгнення алотрансплантату після трансплантації серця
Для дорослих пацієнтів, переведених на Адваграф® початкова пероральна доза становить 0,15 мг/кг/добу вранці.
Лікування відторгнення алотрансплантату після трансплантації інших алотрансплантатів
Клінічний досвід застосування Адваграфа® для лікування пацієнтів після трансплантації легень, підшлункової залози кишечника відсутня. Лікарський засіб Програф® слід призначати для лікування пацієнтів після трансплантації легень у початковій пероральній дозі 0,10-0,15 мг/кг/добу, пацієнтам після трансплантації підшлункової залози – у початковій пероральній дозі 0,2 мг/кг/добу та після трансплантації кишечнику – у початковій пероральній дозі 0,3 мг/кг на добу.
Терапевтичний моніторинг лікарського препарату
Вибір доз повинен ґрунтуватися на клінічній оцінці індивідуального ризику відторгнення та переносимості препарату, а також на даних моніторингу терапевтичного мінімального рівня такролімусу в крові.
Для вибору оптимальної дози слід застосовувати кілька методів визначення концентрації такролімусу у цільній крові. Порівняння результатів моніторингу, опублікованих у літературі з результатами моніторингу в окремій клініці, необхідно здійснювати з урахуванням методу визначення концентрації такролімусу в крові. У клінічній практиці рівні такролімусу в крові контролюються переважно за допомогою методів імуноаналізу. Кореляція між мінімальним рівнем концентрації (С24) та системною експозицією (AUC0-24) такролімусу в крові при застосуванні обох препаратів (Адваграф® та Програф®) практично однакова.
У посттрансплантаційному періоді необхідно контролювати мінімальний рівень такролімусу в крові. Мінімальний рівень такролімусу в крові слід визначати приблизно через 24 години від початку прийому Адваграфа® перед наступним прийомом. У перші 2 тижні після трансплантації рекомендується частий контроль мінімального рівня такролімусу, а потім у період підтримуючої терапії - періодичний моніторинг. Терапевтичний мінімальний рівень такролімусу в крові слід ретельно контролювати після переходу з Прографа® на Адваграф®, при проведенні корекції дози, при внесенні змін до режиму імуносупресивної терапії або при одночасному застосуванні лікарських засобів, які можуть змінювати концентрацію такролімусу в крові (див. розділ « взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій »). Частота моніторингу рівня лікарського засобу визначається клінічною необхідністю. Оскільки такролімус - це речовина з низьким кліренсом для досягнення рівноважної концентрації такролімусу в крові після корекції дози Адваграфа® може знадобитися кілька днів.
Згідно з даними клінічних досліджень, у більшості випадків лікування пацієнтів успішне при терапевтичних мінімальних рівнях такролімусу в крові не вище 20 нг/мл. При інтерпретації даних про терапевтичну мінімальну концентрацію такролімусу в крові необхідно брати до уваги клінічний стан пацієнта. За наявними даними, у початковий посттрансплантаційний період у пацієнтів після трансплантації печінки терапевтичний рівень препарату в крові знаходиться в діапазоні 5-20 нг/мл, а після пересадки нирки або серця - 10-20 нг/мл. Під час підтримуючої імуносупресивної терапії у пацієнтів після пересадки печінки, нирки або серця концентрація препарату в крові зазвичай знаходиться в межах 5-15 нг/мл.
Особливі популяції
Печінкова недостатність
Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки для підтримки мінімального рівня такролімусу в крові в межах рекомендованого терапевтичного діапазону може знадобитися зниження дози Адваграфа®.
Ниркова недостатність
Оскільки функція нирок не впливає на фармакокінетику такролімусу, необхідність корекції дози відсутня. Однак у зв'язку з нефротоксичним потенціалом такролімусу рекомендується ретельний моніторинг функції нирок (включаючи показники концентрації креатиніну у сироватці крові, розрахунок кліренсу креатиніну та моніторинг діурезу).
Раса
Пацієнтам негроїдної раси для досягнення аналогічних мінімальних концентрацій такролімусу в плазмі можуть знадобитися вищі дози такролімусу в порівнянні з європеоїдною расою.
Стать
Відсутні докази, пацієнтам чоловічої та жіночої статі необхідні різні дози препарату для досягнення аналогічної мінімальної концентрації у плазмі крові.
Пацієнти похилого віку
Свідоцтва про те, що пацієнтам похилого віку потрібні особливі дози, відсутні.
Метод застосування.
Пероральна добова доза Адваграфа® рекомендується приймати вранці 1 раз на день.
Прийом капсул Адваграфа® пролонгованої дії здійснювати одразу після того, як їх вийняти з блістера. Пацієнтів слід попередити про наявність в упаковці вологопоглинача (пакетика з силикогель), не призначений для прийому. Капсули рекомендується приймати повністю, запиваючи рідиною (переважно водою). Для досягнення максимальної абсорбції Адваграф® рекомендується приймати на порожній шлунок: за 1 годину до або через 2-3 години після їди. Пропущену дозу необхідно прийняти якнайшвидше, бажано того ж дня; не слід приймати подвійну дозу наступного ранку.
Для пацієнтів, які не в змозі приймати пероральні лікарські засоби одразу після пересадки органу, може бути ініційована терапія такролімусом із введенням (див. Інструкцію із застосування для Прографа®, 5 мг/мл концентрату для приготування розчину для інфузій) у дозі. приблизно 1/5 від рекомендованої пероральної дози для відповідних показань.
Особливості застосування
Відзначалися помилки при застосуванні лікарського засобу, у тому числі при випадковому, ненавмисному або неконтрольованому заміщенні лікарських форм такролімусу негайного вивільнення або пролонгованої форми. Це може призвести до виникнення серйозних побічних реакцій, у тому числі відторгнення трансплантату, або інших побічних реакцій, які можуть бути наслідком або недостатньою, або надмірної дії такролімусу. Пацієнти повинні набувати однієї лікарської форми такролімусу з відповідним щоденним режимом дозування; зміни лікарських форм або режимів повинні відбуватися тільки під наглядом фахівця з трансплантації (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»).
Адваграф® не рекомендується для застосування у дітей через обмежені дані щодо безпеки та/або ефективності його застосування для цієї категорії пацієнтів.
У пацієнтів відсутні клінічні дані щодо застосування Адваграфа® пролонгованої дії при відторгненні, рефрактерному до терапії іншими імунодепресантами.
В даний час немає клінічних даних щодо застосування Адваграфа® з метою профілактики відторгнення трансплантата під час пересадки серця.
У початковий посттрансплантаційний період слід проводити регулярний моніторинг таких параметрів: артеріальний тиск, ЕКГ, неврологічний статус та стан зору, рівень глікемії натще, концентрація електролітів (особливо калію), показники печінкової та ниркової функції, гематологічні показники, коагулограма, визначення рівня у крові. За наявності клінічно значущих змін потрібна корекція імуносупресивної терапії.
При одночасному застосуванні лікарських засобів з потенційними взаємодіями, особливо інгібіторів CYP3A4 (таких як тілапревір, боцепревір, ритонавір, кетоконазол, вориконазол, ітраконазол, телитроміцин або кларитроміцин) або індукторів CYP3A4 (таких як риф крові, щоб підтримувати необхідні показники експозиції такролімусу.
При застосуванні Адваграфа® слід уникати призначення рослинних препаратів, що містять звіробій (Hypericum perforatum), через ризик виникнення взаємодій, що призводять до зниження рівня такролімусу в крові та терапевтичного ефекту Адваграфа®.
Слід уникати одночасного застосування циклоспорину та такролімусу, з обережністю застосовувати такролімус пацієнтам, які раніше отримували циклоспорин (див. Розділи «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Слід уникати прийому препаратів/продуктів, що містять високу кількість калію, або калійзберігаючих діуретиків (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
При одночасному застосуванні такролімусу з лікарськими засобами з відомою нефротоксичною або нейротоксичною дією може підвищуватися ризик виникнення нефротоксичних та нейротоксичних реакцій (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Імунодепресанти можуть вплинути на відповідь на вакцинацію, вакцинація може бути менш ефективною при лікуванні такролімусом. Слід уникати використання живих ослаблених вакцин.
Шлунково-кишкові розлади.
У пацієнтів, які отримували такролімус, повідомлялося про шлунково-кишкові перфорації. Перфорація шлунково-кишкового тракту є медико важливим ускладненням, що може призвести до стану, що загрожує життю. Слід негайно при появі підозрілих симптомів призначити адекватне лікування.
При діареї рівні такролімусу в крові можуть значно змінюватися; у разі виникнення діареї необхідний ретельний моніторинг концентрації такролімусу в крові.
Серцеві захворювання
Випадки гіпертрофії шлуночків або гіпертрофії перегородок серця, про які повідомлялося як про кардіоміопатію, траплялися рідко, але спостерігалися у пацієнтів, які приймали Програф, і тому можливі при лікуванні Адваграфом. У більшості випадків гіпертрофія міокарда була оборотна і спостерігалася при концентраціях такролімусу в крові, що перевищують максимальні рівні, що рекомендуються. До інших факторів, що підвищують ризик цього небажаного явища, відносяться: наявність попереднього захворювання серця, застосування кортикостероїдів, артеріальна гіпертензія, ниркова та печінкова дисфункція, інфекції, гіперволемія, набряки. Пацієнтам, які мають високий ризик і отримують інтенсивну імуносупресивну терапію, до та після трансплантації (через 3 місяці і потім через 9-12 місяців) необхідно проводити ехокардіографічний та ЕКГ-контроль. Якщо виявляються аномалії, слід розглянути питання зниження дози Адваграфа® або заміни препарату іншим імунодепресантом.
Такролімус може подовжувати інтервал QT та викликати torsades de pointes. Слід бути обережними при застосуванні у пацієнтів з факторами ризику подовження інтервалу QT, включаючи пацієнтів з індивідуальним або спадковим подовженням інтервалу QT, пацієнтів із застійною серцевою недостатністю, брадіаритмію, порушенням рівня електролітів. Слід дотримуватися обережності пацієнтам з діагностованим або підозрюваним вродженим синдромом подовження інтервалу QT або набутим подовженим інтервалом QT та пацієнтам, які одночасно приймають лікарські засоби, що подовжують інтервал QT, включаючи порушення рівня електролітів або відоме підвищення рівня електролітів (див. розділ « засобами та інші види взаємодій»).
Лімфопроліферативні захворювання та злоякісні новоутворення
У пацієнтів, які лікувалися такролімусом, можливий розвиток посттрансплантаційних лімфопроліферативних захворювань (ПТЛС), асоційованих з вірусом Епштейна-Барр (EBV) (див. розділ «Побічні ефекти»). При одночасному застосуванні імуносупресорів з антилімфоцитарними антитілами (такими як Базиліксімаб, Даклізумаб) підвищується ризик виникнення посттрансплантаційних лімфопроліферативних захворювань (ПТЛЗ), асоційованих з вірусом Епштейна-Барр (EBV). Також є відомості про підвищення ризику виникнення лімфопроліферативних розладів у пацієнтів із негативним EBV-VCA (вірусний антиген). Тому перед призначенням Адваграф® цій групі пацієнтів слід провести серологічне дослідження на EBV-VCA. У процесі лікування рекомендується проводити ретельний моніторинг EBV за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Позитивна EBV-ПЛР може зберігатися протягом місяців і сама по собі не є свідченням ПТЛЗ чи лімфоми.
Як і для інших сильних імуносупресивних препаратів, ризик виникнення вторинного раку невідомий (див. розділ «Побічні реакції»).
Як і для інших імуносупресивних препаратів, у зв'язку з потенційним ризиком виникнення злоякісних новоутворень шкіри необхідно обмежувати вплив сонячного світла та ультрафіолетового випромінювання, слід носити захисний одяг та використовувати сонцезахисний крем із високим фактором захисту.
Інфекції, включаючи опортуністичні інфекції
У пацієнтів, які отримують імунодепресанти, у тому числі Адваграф®, існує підвищений ризик виникнення опортуністичних інфекцій (бактеріальних, грибкових, вірусних та протозойних), особливо таких, як нефропатія, обумовлена BK-вірусами, та мультифокальна лейкоенцефалопатія (ПМЛ), JC-вірусами. У пацієнтів також існує підвищений ризик виникнення інфекційних вірусних гепатитів (наприклад, реактивація гепатитів В та С та/або нове інфікування, а також гепатиту Е, який може перейти у хронічну форму). Ці інфекції часто пов'язані з високим загальним імуносупресивним навантаженням і можуть призводити до серйозних або летальних наслідків, слід брати до уваги лікарів при проведенні диференціальної діагностики у пацієнтів з ослабленим імунітетом при погіршенні функції печінки або нирок або появі неврологічних симптомів. Профілактика та лікування повинні відповідати діючим клінічним настановам.
Синдром задньої зворотної енцефалопатії (PRES)
Як повідомлялося, у пацієнтів, які отримували такролімус, розвивається синдром оборотної постериорної енцефалопатії (PRES). Якщо у пацієнтів, які приймають такролімус, відзначаються симптоми PRES, такі як головний біль, зміни психічного стану, судоми та порушення зору, слід проводити відповідні діагностичні процедури (МРТ). При діагностуванні синдрому PRES необхідно негайно припинити системне застосування такролімусу, провести адекватний контроль рівня артеріального тиску та появи судом. Більшість пацієнтів повністю одужували після проведеного відповідного лікування.
Порушення зору
У пацієнтів, які отримували такролімус, повідомлялося про порушення органів зору, іноді прогресували до втрати зору. В окремих випадках повідомляли про вирішення питання щодо переходу на альтернативну імуносупресивну терапію. Пацієнтів слід попередити про необхідність повідомляти про зміни гостроти зору, зміни сприйняття кольорів, помутніння зору чи появу дефекту поля зору; у таких випадках рекомендується негайне обстеження з направленням до офтальмолога, якщо це необхідно.
Випадки справжньої еритроцитарної аплазії
У пацієнтів, які отримували такролімус, повідомлялося про випадки істинної еритроцитарної аплазії (ІЕА). Всі пацієнти мали фактори ризику IEA, такі як інфекція парвовіруса В19, наявність основного захворювання або одночасний прийом лікарських засобів, пов'язаних з IEA.
Особливі популяції
Існує обмежений клінічний досвід застосування препарату пацієнтам неєвропіоїдної раси та пацієнтам з підвищеним ризиком імунологічних порушень (наприклад, при ретрансплантації, наявності панелі реактивних антитіл, PRA).
Пацієнтам з важкими ураженнями печінки може знадобитися зниження дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Допоміжні речовини
Капсули Адваграфа® містять лактозу (капсула по 0,5 мг містить 51,09 мг лактози, капсула по 1 мг – 102,17 мг лактози, капсула по 3 мг – 306,52 мг лактози, капсула по 5 мг – 510,9 мг лактози відповідно) , тому не слід застосовувати пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, недостатністю лактази Лаппа (Lapp) або мальабсорбцією глюкозо-галактози.
Друкована фарба, що використовується для позначення капсул Адваграфа®, містить незначну кількість (сліди) соєвого лецитину(0,48% у загальному складі друкарської фарби). Для пацієнтів із гіперчутливістю до арахісових або соєвих продуктів слід зважити користь від застосування Адваграфа® з можливим ризиком та тяжкістю реакцій гіперчутливості.
1 капсула Адваграфа® (по 0,5 мг, 1 мг, 3 мг та 5 мг) містить менше 1 ммоль натрію (23 мг).