Зофетрон таблетки по 8 мг, 10 шт.

По 5 таблеток у блістері, по 2 блістери у картонній коробці.

Пігулки покриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: овальні пігулки, покриті оболонкою жовто-бежевого кольору, з відбитком «OD» з одного боку та «8» – з іншого.

Ондансетрон гідрохлорид є антагоністом рецепторів серотоніну підтипу 5НТ3. Механізми протиблювотної дії остаточно не встановлені. Відомо, що застосування променевої та цитотоксичної хіміотерапії призводить до вивільнення серотоніну (5НТ) з ентерохромафінних клітин тонкого кишечника. Ініціацію блювотного рефлексу пов'язують із взаємодією серотоніну з рецепторами 5НТ3, розміщеними на аферентних кінцівках блукаючого нерва. Активація аферентних кінцівок блукаючого нерва може спричинити вивільнення серотоніну в центральній нервовій системі з хеморецепторної тригерної зони, розташованої в області дна четвертого шлуночка головного мозку. Вважається, що ондансетрон блокує ініціацію блювотного рефлексу лише на рівні як аферентних кінцівок блукаючого нерва, і рецепторів серотоніну, розташованих у центральних відділах нервової системи.

Ондансетрон має седативну дію, але не викликає зміни рівня пролактину в плазмі, не знижує психомоторну активність пацієнта.

Що ж до механізмів протиблювотного дії ондансетрона в післяопераційний період, це питання недостатньо вивчений.

Біодоступність ондансетрону після прийому внутрішньо становить 60%. В організмі він активно метаболізується, метаболіти виводяться з калом та сечею. Після перорального прийому максимальна концентрація досягається через півтори години. Зв'язок із білками плазми становить близько 73%. Більшість введеної дози метаболізується в печінці.

Період напіввиведення – 3-4 години; в осіб похилого віку – до 6–8 годин. Менш 10% активної речовини виводиться із сечею у незміненому вигляді.

Дані дослідження метаболізму ондансетрону in vitro свідчать про те, що він є субстратом ферментів системи цитохрому Р450 печінки людини, включаючи CYP1A2, CYP2D6 та CYP3A4. Ондансетрон метаболізується найчастіше ферментом CYP3A4. Оскільки метаболізм ондансетрону може вироблятися кількома ферментами системи цитохрому Р450, то при недостатності одного з ферментів сумарний кліренс ондансетрону істотно не змінюється, оскільки такий недолік компенсується іншими ферментами.

Протиблювотні засоби та препарати, що усувають нудоту. Антагоністи 5НТ3-серотонінових рецепторів.

Код АТХ А04А А01.

Спеціальні дослідження показали, що ондансетрон не взаємодіє з алкоголем, темазепамом, фуросемідом, трамадолом чи пропофолом.

Ондансетрон метаболізується різними ферментами цитохромоми Р450 печінки: CYP3A4, CYP2D6 та CYP1A2.

Завдяки різноманітності ферментів метаболізму ондансетрону гальмування або зменшенню активності одного з них (наприклад генетичний дефіцит CYP2D6) у звичайних умовах компенсується іншими ферментами і не впливатиме або впливати на загальний кліренс креатиніну буде незначним, проте незважаючи на різноманітність метаболічних ферментів у пацієнтів, що отримують (тобто фенітоїн, карбамазепін та рифампіцин), відмічено збільшення кліренсу ондансетрону, прийнятого перорально, та зниження у плазмі крові його концентрації.

Лікарські засоби, що подовжують інтервал QTc. У разі одночасного застосування ондансетрону з іншими препаратами, що подовжують інтервал QTc, слід ретельно зважити очікуваний терапевтичний ефект та потенційний ризик.

У списку наведено приклади лікарських засобів, пов'язаних з пролонгацією QTc інтервалу та/або тремтінням/мерехтінням шлуночків (torsade de pointes). Серед лікарських засобів перерахованих фармакологічних класів не обов'язково всі препарати пов'язані з подовженням інтервалу QTc та/або torsade de pointes:

клас IA, антиаритмічні (хінідин, прокаїнамід, дизопірамід);
клас III, антиаритмічні (аміодарон, соталол, ібутилід, дронедарон);
клас 1C, антиаритмічні (флекаїнід, пропафенон);
протиблювотні (доласетрон, дроперидол, хлорпромазин, прохлорперазин);
інгібітори тирозинкінази (вандетаніб, сунітин, нілотиніб, лапатініб);
антипсихотичні препарати (хлорпромазин, пімозід, галоперидол, зипразидон)
антидепресанти (циталопрам, флуоксетин, венлафаксин, трициклічні/тетрациклічні антидепресанти, такі як амітриптилін, іміпрамін, мапротилін);
опіоїди (метадон);
домперидон;
макролідні антибіотики та аналоги (еритроміцин, кларитроміцин, телитроміцин, такролімус);
антибіотики класу хінолонів (моксифлоксацин, левофлоксацин, ципрофлоксацин);
протималярійні (хінін, хлорохін);
азольні протигрибкові препарати (кетоконазол, флуконазол, вориконазол);
інгібітори гістондеацетилази (вориностат);
агоністи бета-2-адренорецепторів (сальметерол, формотерол).
Препарати, що спричиняють порушення балансу електролітів. Слід уникати одночасного застосування ондансетрону із препаратами, які можуть порушити баланс електролітів. Приклади таких лікарських засобів:

петльові, тіазидні та тіазидоподібні діуретики;
проносні засоби та клізми;
амфотерицин;
високі дози кортикостероїдів.
Наведені вище списки потенційно взаємодіючих препаратів не вичерпні. Необхідно стежити за сучасними джерелами інформації для виявлення нових лікарських засобів, що подовжують інтервал QTc або викликають електролітні порушення.

Трамадол. За даними невеликої кількості клінічних досліджень ондансетрон може зменшувати аналгетичний ефект трамадолу.

Апоморфін. Застосування ондансетрону разом з апоморфіном гідрохлоридом протипоказане, оскільки спостерігалися випадки сильної гіпотензії та непритомності при сумісному застосуванні (див. розділ «Протипоказання»).

Серотонінергічні препарати. Як і в разі застосування інших серотонінергічних агентів, серотоніновий синдром, потенційно небезпечний для життя стан, може виникнути при застосуванні протиблювотного антагоніста рецепторів серотоніну 5НТ3, при поєднанні з іншими препаратами, які можуть впливати на систему серотонінергічних нейромедіаторів (включаючи триптани (СІЗі захоплення серотоніну та норадреналіну (ІЗОСН), літій, сибутрамін, фентаніл та його аналоги, декстрометорфан, трамадол, тапентадол, меперидин, метадон і пертазоцин або звіробій (Hypericum perforatum) серотоніну (такі як інгібіторіо МАО) та метиленовий синій) (див. розділ «Особливості застосування»).

діюча речовина: ондансетрон (ондансетрон);

1 таблетка містить 8 мг ондансетрону у формі ондансетрону гідрохлориду дигідрату;

допоміжні речовини: лактоза безводна, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелозу, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат;

оболонка таблетки: спирт полівініловий, діоксид титану (Е171), макрогол, тальк, заліза оксид жовтий (Е172).

Враховуючи можливість розвитку побічних реакцій з боку нервової системи, пацієнтам під час лікування рекомендується утримуватись від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Ондансетрон слід призначати при вагітності. Невідомо, чи проникає ондансетрон у грудне молоко, тому годування груддю під час лікування слід припинити.

Дітям до 4-х років препарат у цій лікарській формі не застосовують.

Нудота та блювання, спричинені цитотоксичною хіміотерапією або променевою терапією.

Профілактика та лікування післяопераційної нудоти та блювання.

Підвищена чутливість до компонентів препарату та інших селективних антагоністів 5НТ3-рецепторів серотоніну.
Тяжкі порушення функції печінки, хірургічні операції на черевній порожнині.
Застосування ондансетрону разом з апоморфіном протипоказане, оскільки при сумісному застосуванні спостерігалися випадки сильної гіпотензії та втрати свідомості.

Препарат застосовують внутрішньо.

Зофетрон випускається в таблетках, тому при призначенні ондансетрону в ін'єкційній формі необхідно звернутися до монографії, яка описує ондансетрон у вигляді ін'єкцій.

Ондансетрон має дозозалежний ефект подовження інтервалу QTc. При внутрішньовенному введенні цей ефект, як очікується, буде більшим за рахунок більш швидкого введення препарату. Слід надавати перевагу застосуванню мінімальної ефективної дози шляхом повільної інфузії.

Нудота та блювання, спричинені цитотоксичною хіміотерапією або променевою терапією

Вибір режиму дозування визначається виразністю еметогенної дії протипухлинної терапії та встановлюється індивідуально.

Нудота та блювання, спричинені хіміотерапією

Дорослі

Високоеметогенна хіміотерапія (наприклад, високі дози цисплатину)

Початкова доза для профілактики блювання протягом перших 24 годин після хіміотерапії: рекомендується призначати початкову дозу ондансетрону до початку хіміотерапії, наступний режим дозування визначають з урахуванням очікуваної тяжкості блювання, спричиненої різними методами лікування раку. Звичайна доза становить 8 мг у вигляді 15-хвилинної внутрішньовенної інфузії щонайменше за 30 хвилин до хіміотерапії.

Дози понад 8 мг (до максимальної 16 мг) слід призначати лише за допомогою внутрішньовенної інфузії. Одноразову дозу більше 16 мг не можна застосовувати через ризик подовження інтервалу QTc (див. розділ «Особливості застосування»).

Ефективність Зофетрону при високоеметогенній хіміотерапії може бути підвищена додатковим одноразовим введенням 20 мг дексаметазону натрію фосфату перед хіміотерапією.

Для профілактики відстроченого або тривалого блювання після перших 24 годин хіміотерапії рекомендується застосовувати Зофетрон по 8 мг перорально кожні 8 годин протягом 5 діб.

Помірна еметогенна хіміотерапія (наприклад, схеми, що містять циклофосфамід, доксорубіцин, епірубіцин, фторурацил або карбоплатин)

Початкова доза: ондансетрон призначають у дозі 8 мг шляхом внутрішньовенної інфузії тривалістю 15 хвилин не менше 30 хвилин до хіміотерапії або Зофетрон у дозі 8 мг перорально за 1-2 години до початку хіміотерапії.

Для профілактики відстроченого або тривалого блювання призначають Зофетрон у дозі 8 мг перорально 2 рази на добу протягом 5 діб.

Діти

Клінічний досвід застосування ондансетрону для лікування нудоти та блювання, викликаних хіміотерапією, у дітей на сьогоднішній день обмежений, проте ондансетрон був ефективним і добре переносився при застосуванні дітям віком від 4 років.

Ондансетрон вводять внутрішньовенно в дозі 3 мг/м2 (дозування за площею тіла дитини) протягом 15 хвилин, щонайменше, за 30 хвилин до хіміотерапії. Після хіміотерапії ондансетрон призначають у дозі 4 мг перорально кожні 8 годин протягом 5 діб.

Недостатньо інформації, щоб зробити рекомендації щодо дозування дітям до 4 років, тому ондансетрон не показаний для лікування дітей такого віку.

Хворі похилого віку.

Ефективність та переносимість при пероральному застосуванні пацієнтам віком від 65 років не відрізняються від таких у молодших пацієнтів, тому немає потреби в корекції дози.

При внутрішньовенному застосуванні пацієнтам віком від 65 років усі дози для внутрішньовенного введення повинні бути розведені в 50–100 мл 0,9% розчину хлориду натрію для ін'єкцій або 5% декстрозі для ін'єкції.

Нудота та блювання, викликані променевою терапією

Для дорослих пацієнтів початкова доза Зофетрону становить 8 мг перорально за 1-2 години до початку променевої терапії.

Після курсу променевої терапії призначають Зофетрон перорально по 8 мг кожні 8 годин протягом 5 днів.

Діти

Немає досвіду застосування у клінічних дослідженнях популяції пацієнтів. Ондансетрон не застосовують для профілактики та лікування у дітей нудоти та блювання, викликаних променевою терапією.

Хворі похилого віку

Ефективність та переносимість у пацієнтів віком від 65 років не відрізняється від таких у молодших пацієнтів, тому немає потреби в корекції дози.

Післяопераційна нудота та блювання

Для профілактики післяопераційної нудоти та блювання Зофетрон можна призначати перорально одноразово в дозі 16 мг за 1 годину до початку проведення анестезії. Альтернативно можна призначати одноразову дозу 4 мг ондансетрону в нерозбавленому вигляді, введення внутрішньовенно протягом 2-5 хвилин, але не менше 30 секунд при індукції анестезії.

Для лікування післяопераційної нудоти та блювання рекомендується призначати одноразово 4 мг ондансетрону в нерозбавленому вигляді, введення внутрішньовенно протягом 2–5 хвилин, але не менше 30 секунд.

Немає досвіду застосування ондансетрону для профілактики та лікування післяопераційної нудоти та блювання у дітей, тому таким показанням дітям його не призначають.

Хворі похилого віку

Існує обмеженийдосвід застосування ондансетрону для профілактики та лікування нудоти післяопераційної та блювання у пацієнтів похилого віку, тому ондансетрон таким хворим не застосовують.

Для всіх видів терапії.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Не потрібно змінювати режим дозування або шляхи призначення препарату пацієнтам з порушенням функції нирок.

Пацієнти з печінковою недостатністю

У пацієнтів з помірними та тяжкими порушеннями функції печінки кліренс ондансетрону гідрохлориду значно знижується, а період напіввиведення із сироватки крові зростає. Для таких хворих максимальна добова доза не повинна перевищувати 8 мг.

На сьогоднішній день немає досліджень для застосування ондансетрону пацієнтам із жовтяницею.

Пацієнти з порушенням метаболізму спартеїну/дебрисоквіна.

Період напіввиведення ондансетрону у пацієнтів з порушенням метаболізму спартеїну та дебрисоквіну не змінюється. У таких пацієнтів повторне застосування призводить до такої ж концентрації препарату, що й у хворих із нормальним метаболізмом. Тому не потрібно змінювати режим дозування для цієї групи пацієнтів.

Особливості застосування

Побічні реакції, описані нижче, класифіковані за органами та системами та за частотою їх виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (≥1/1000 та < 1/100) ), рідко (≥1/10000 та <1/1000), дуже рідко (<1/10000).

У клінічних дослідженнях було встановлено, що найчастішими побічними реакціями були: головний біль (11%), запор (4%), відчуття тепла або припливи (<1%).

З боку імунної системи

Рідко: алергічні реакції негайного типу, в окремих випадках важкі, включаючи анафілаксію, бронхоспазм, кропив'янку та ангіоневротичний набряк.

З боку центральної нервової системи

Дуже часто: головний біль.

Нечасто: судоми, рухові порушення (включаючи екстрапірамідні реакції, такі як окулогірний криз, дистонічні реакції та дискінезія без стійких клінічних наслідків).

Рідко: запаморочення при швидкому введенні препарату; пригнічення центральної нервової системи, парестезії.

З боку органів зору

Рідко: минущі порушення зору (помутніння в очах), минуща сліпота, головним чином під час внутрішньовенного застосування.

З боку серцево-судинної системи

Нечасто: аритмії, біль у серці (з депресією сегмента ST або без неї), брадикардія, артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, тахікардія, непритомність.

Нерідко: почуття тепла, припливи.

З боку дихальної системи та органів грудної клітки

Нечасто: гикавка, кашель.

З боку шлунково-кишкового тракту

Часто: запор, діарея, сухість у роті, біль у животі.

З боку гепатобіліарної системи

Не часто: безсимптомне підвищення показників печінки, порушення функції печінки.

Загальні порушення: слабкість, непритомність. Ці випадки спостерігаються головним чином у хворих, які отримують хіміотерапевтичні препарати, що містять цисплатин.

Метаболізм

Приблизно у 5% пацієнтів було короткочасне підвищення більш ніж удвічі від верхньої межі норми SGOT та SGPT. Невідомо, чи це пов'язано збільшення з дозою або тривалістю терапії.

Повідомлялося про печінкову недостатність та смерть у пацієнтів з раком, які отримували одночасно кілька препаратів, у тому числі потенційно гепатотоксичну цитотоксичну хіміотерапію та антибіотики. Етіологія печінкової недостатності у випадках залишається неясной. Були також рідкісні повідомлення про гіпокаліємію.

Побічні реакції за даними післяреєстраційного спостереження.

Профіль побічних реакцій у дітей та підлітків можна порівняти з таким у дорослих.

З боку імунної системи

Рідко: реакції гіперчутливості, іноді тяжкі (набряк гортані, хрипке дихання, ларингоспазм та кардіопульмональний шок/зупинка серця).

З боку серцево-судинної системи

Нечасто: інфаркт міокарда (<0,01%), ішемія міокарда, стенокардія, біль у грудях з або без депресії ST сегменту, аритмії (у тому числі шлуночкова або надшлуночкова тахікардія, передчасні шлуночкові скорочення та фібриляція передсердь), електрокард блокади серця), серцебиття і непритомність.

Рідко і переважно при внутрішньовенному застосуванні ондансетрону повідомлялося про тимчасові зміни на ЕКГ, включаючи подовження інтервалу QT, випадки тремтіння/мерехтіння шлуночків, фібриляцію шлуночків, зупинку серця та раптову смерть.

З боку органів зору

Рідко повідомлялося про випадки минущої сліпоти, як правило, в межах діапазону дозування, що рекомендується, і переважно під час внутрішньовенного введення. Найчастіше сліпота проходила протягом 20 хвилин.

З боку гепатобіліарної системи

Безсимптомне підвищення показників функції печінки.

З боку центральної нервової системи

Минуще запаморочення (<0,1%) переважно під час або після завершення внутрішньовенної інфузії ондансетрону.

Нечасто (<1%) повідомлялося про екстрапірамідні реакції, включаючи окулогірний криз / дистонічні реакції (дискінезія орально-лицьова, опістотонус, тремор і т.д.), рухові розлади та дискінезії без стійких клінічних наслідків.

Серотоніновий синдром був відмічений при застосуванні 5-HT3-антагоністів рецепторів (включаючи ондансетрон гідрохлорид) у поєднанні з іншими серотонінергічними препаратами та/або нейролептиками.

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Дуже рідко: бульозні реакції шкіри та слизових оболонок, у тому числі летальні, зокрема токсичні шкірні висипання, такі як синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Про ці реакції повідомлялося у пацієнтів, які застосовують та інші лікарські засоби.

На сьогоднішній день існує мало інформації про передозування ондансетрону. Найчастіше симптоми схожі на описані у пацієнтів, яким вводили рекомендовані дози.

Симптоми. У одного пацієнта після разового введення 72 мг ондансетрону розвинулася раптова сліпота (амавроз) тривалістю 2-3 хвилини у поєднанні з вираженою запором. У другого пацієнта після перорального прийому 48 мг ондансетрону розвинулася гіпотензія (і непритомність). Після 4-хвилинної інфузії 32 мг ондансетрону спостерігався вазовавальний епізод із транзиторною блокадою серця другого ступеня. Нервово-м'язові порушення, вегетативна нестабільність, сонливість і короткі генералізовані тоніко-клонічні судоми (які пройшли після застосування бензодіазепіну) спостерігалися у 12-місячної дитини, яка проковтнула 7 або 8 таблеток ондансетрону по 8 мг (доза, приблизно 0 ,1-0,15 мг/кг)). У всіх випадках ці явища повністю проходили.

Скасування препарату, симптоматична та підтримуюча терапія. Застосування іпекакуани для лікування передозування ондансетрону не рекомендується, оскільки його дія не може проявитися через антиеметичну дію Зофетрону. Специфічного антидоту немає.

Подальше ведення хворих слід проводити за клінічними показаннями або, наскільки можна, відповідно до рекомендацій національного центру щодо отруєнь.

Ондансетрон подовжує інтервал QT у дозозалежній формі. При передозуванні рекомендується проведення ЕКГ-моніторингу.

Є повідомлення про випадки серотонінового синдрому у дітей молодшого віку після перорального передозування.

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °С.

Препарат проти нудоти.