Зипрекса таблетки в/о 5 мг № 28

Таблетки у блістері, по 4 блістери у картонній упаковці.

Круглі білі таблетки, покриті плівковою оболонкою, з надрукованою відповідною ідентифікацією на одній стороні: LILLY 4115.

Оланзапін є антипсихотичним засобом (нейролептиком) з широким фармакологічним спектром впливу на низку рецепторних систем. У доклінічних дослідженнях встановлено спорідненість оланзапіну до серотонінових 5-НТ2А/С, 5НТ3, 5НТ6, дофамінових D1, D2, D3, D4, D5, мускаринових M1-5, адренергічних α1 та гістамінових Н1-рецепторів. В експериментах на тваринах було виявлено наявність антагонізму оланзапіну по відношенню до 5НТ, дофамінових та холінергічних рецепторів. В умовах in vitro та in vivo оланзапін має більш виражену спорідненість та активність щодо серотонінових 5НТ2-рецепторів, порівняно з дофаміновими D2-рецепторами. За даними електрофізіологічних досліджень оланзапін селективно знижує збудливість мезолімбічних (А10) дофамінергічних нейронів, і водночас незначно впливає на стріарні (А9) нервові шляхи, що беруть участь у регуляції моторних функцій.

Оланзапін знижує умовний захисний рефлекс (тест, що характеризує антипсихотичну активність) у дозах нижчих за дози, що викликають каталепсію (розлад, що відображає побічний вплив на моторну функцію). На відміну від інших нейролептиків, оланзапін посилює протитривожний ефект при проведенні "анксіолітичного" тесту. Оланзапін забезпечує статистично достовірну редукцію як продуктивних (маячня, галюцинації та ін.), так і негативних розладів.

Після перорального прийому оланзапін добре всмоктується і його максимальна концентрація в плазмі досягається через 5-8 годин. Всмоктування оланзапіну не залежить від їди. У дослідженнях з різними дозами в діапазоні від 1 до 20 мг показано, що концентрації оланзапіну в плазмі змінюються лінійно і пропорційно дозі. Оланзапін метаболізується в печінці внаслідок процесів кон'югації та окислення.

Основним циркулюючим метаболітом є 10-N-глюкуронід, який теоретично не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Ізоферменти CYP1A2 та CYP2D6 цитохрому Р450 беруть участь в утворенні N-дезметил та 2-гідроксиметил метаболітів оланзапіну. Обидва метаболіти в дослідженнях на тваринах мали значно менш виражену фармакологічну активність in vivo, ніж оланзапін. Основна фармакологічна активність препарату обумовлена вихідною речовиною – оланзапіном. У здорових добровольців після перорального прийому середній період напіввиведення становив 33 години (21-54 години на 5-95%), а середній кліренс оланзапіну в плазмі - 26 л/год (12-47 л/год на 5-95%). Фармакокінетичні показники оланзапіну варіюють залежно від куріння, статі та віку:

• Некурячі. Період напіввиведення – 38,6 години. Кліренс у плазмі 18,6 л/год;
• Куріння - 30,4 годин. Кліренс у плазмі – 27,7 л/год;
• Жінки – 36,7 годин. Кліренс у плазмі – 18,9 л/год;
• Чоловіки – 32,3 години. Кліренс у плазмі – 27,3 л/год;
• Старі (65 років і старше) – 51,8 годин. Кліренс у плазмі – 17,5 л/год;
• Молодше 65 років – 33,8 годин. Кліренс у плазмі – 18,2 л/год.

Однак ступінь змін періоду напіввиведення та кліренсу під впливом кожного із зазначених факторів значно поступається ступенем відмінностей цих показників між окремими особами. Достовірних відмінностей між середніми значеннями періоду напіввиведення та кліренсу оланзапіну у плазмі у осіб з тяжкими порушеннями функції нирок, порівняно з особами з нормальною функцією нирок, не встановлено. Близько 57% міченого радіоізотопами оланзапіну виводиться із сечею, переважно у формі метаболітів. У курців з незначними порушеннями функції печінки кліренс оланзапіну нижчий, ніж у некурців без порушення функції печінки. При концентрації у плазмі від 7 до 1000 нг/мл із білками плазми зв'язується близько 93% оланзапіну.

Оланзапін в основному зв'язується з альбуміном і α1-кислотним глікопротеїном. У дослідженні за участю осіб європейського, японського та китайського походження відмінностей у фармакокінетиці оланзапіну, пов'язаних із расовою приналежністю, не встановлено. Активність ізоферменту CYP2D6 цитохрому Р450 не впливає на метаболізм оланзапіну.

Антипсихотичний засіб (нейролептик). Код АТХ. N05A H03.

Дослідження взаємодії з іншими лікарськими засобами проводилися лише за участю дорослих.

Взаємодії, що мають потенційний вплив на оланзапін.

Оланзапін метаболізується ізоферментом CYP1A2, специфічно інгібуючі або індукуючі речовини цей ізофермент можуть впливати на фармакокінетику оланзапіну.

Індуктори CYP1A2.

Куріння або застосування карбамазепіну підвищували метаболізм оланзапіну, що може призвести до зниження концентрації оланзапіну. Спостерігалося слабке чи помірне підвищення кліренсу оланзапіну. Клінічні висновки обмежені, але рекомендується клінічний моніторинг та за необхідності збільшення дози оланзапіну.

Інгібітори CYP1A2.

Флуоксамін, специфічний інгібітор CYP1A2, суттєво знижує метаболізм оланзапіну. Це призводить до середнього зростання Cmax після прийому флуоксаміну на 54% у курців і на 77% у курців. Середнє зростання AUC оланзапіну становить 52% та 108% відповідно. Для пацієнтів, які застосовують флуоксамін або інші інгібітори CYP1A2, наприклад, ципрофлоксацин, слід призначати знижені дози оланзапіну. Необхідно розглянути можливість зниження дози оланзапіну, якщо ініційовано лікування інгібітором CYP1A2.

Зниження біодоступності.

Призначення активованого вугілля знижувало пероральну біодоступність оланзапіну на 50-60% і повинно застосовуватися протягом 2 годин до прийому або 2 години після прийому оланзапіну.

Флуоксетин (інгібітор CYР2D6), разова доза антацидів, що містять алюміній та магній або циметидину, істотно не впливали на фармакокінетику оланзапіну.

Потенційна здатність оланзапіну взаємодіяти з іншими лікарськими засобами.

Оланзапін може виявляти антагонізм до ефектів прямих і непрямих агоністів допаміну.

Оланзапін не пригнічував основні CYР450-ізоферменти (наприклад, 1А2, 2D6, 2C9, 2C19, 3A4) in vitro. Таким чином, не очікується жодних особливих взаємодій, що підтверджено в дослідженнях in vivo, де відзначалося інгібування метаболізму оланзапіну при застосуванні таких активних речовин: трициклічних антидепресантів (переважно представлені ізоферментом CYP2D6), варфарину (CYP2C9), теофілу C9.

Не було відзначено взаємодії оланзапіну при призначенні з літієм або біпериденом.

Терапевтичний моніторинг рівнів вальпроату в плазмі крові не виявив необхідності корекції дози вальпроату при супутньому призначенні з оланзапіном.

Загальна активність ЦНС.

З обережністю слід застосовувати оланзапін пацієнтам, які приймають етанол або лікарські засоби, які можуть спричинити пригнічення центральної нервової системи.

Супутнє застосування оланзапіну з антипаркінсонічними препаратами пацієнтам із хворобою Паркінсона та деменцією не рекомендується.

Інтервал QTc.

Слід обережно призначати оланзапін з іншими препаратами з відомим ризиком підвищення інтервалу QTc.

Інгібітори CYP2D6. Флуоксетин (60 мг на один прийом або 60 мг щодня протягом 8 днів) призводить до середнього зростання максимальної концентрації оланзапіну на 16% та середнього зниження кліренсу оланзапіну на 16%. Значення впливу цих факторів мало порівняно із загальною мінливістю між індивідуумами, тому зміни дозування зазвичай не рекомендовані.

Потенційна здатність оланзапіну взаємодіяти з іншими лікарськими засобами.

Антигіпертензивні засоби. Оланзапін через потенційну здатність знижувати АТ може посилювати ефекти певних антигіпертензивних засобів.

Леводопа та агоністи допаміну. Оланзапін може проявляти антагонізм до ефектів леводопи та агоністів допаміну.

Іміпромін. Разові дози оланзапіну не впливають на фармакокінетику іміпраміну або його активний метаболіт дезіпраміну.

Діюча речовина: 1 таблетка містить 5 мг оланзапіну;

інші складові: ядро таблетки – лактози моногідрат, гідроксипропілцелюлоза, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, кросповідон;

оболонка таблетки – метилгідропропілцелюлоза, суміш барвників біла (гідроксипропілцелюлоза, титану діоксид (Е 171), макрогол, полісорбат 80), віск карнаубський, барвник харчової блакитної (шеллак, макрогол, пропіленгліколь, індигокармін).

Дослідження впливу оланзапіну на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами не проводилося.

Оскільки оланзапін може призвести до сонливості та запаморочення, пацієнтів слід попередити про небезпеку, пов'язану з експлуатацією механізмів, у т.ч. автотранспортних засобів.

Відсутні адекватні та добре контрольовані дослідження дії оланзапіну на вагітних. Пацієнтки під час лікування оланзапіном повинні повідомити лікаря про вагітність або намір завагітніти. Оскільки існуючий досвід лікування вагітним оланзапіном обмежений, оланзапін під час вагітності необхідно застосовувати лише тоді, коли очікувані результати виправдовують можливий ризик для плода.

У новонароджених, матері яких приймали антипсихотики (включаючи оланзапін) протягом третього триместру вагітності, існує ризик побічних реакцій, включаючи екстрапірамідні порушення та/або синдром відміни, симптоми яких можуть після народження змінюватися за силою та тривалістю. Повідомлялося про ажитацію, артеріальну гіпертензію, артеріальну гіпотензію, тремор, сонливість, респіраторний дистрес-синдром або розлад харчування. Тому необхідно ретельно контролювати стан новонароджених.

При дослідженні здорових жінок, які годують груддю, оланзапін був виявлений у грудному молоці. Середня доза для немовляти (мг/кг) без ризику для неї оцінювалася як 1,8% материнської дози (мг/кг). Пацієнткам рекомендується не годувати немовлят, якщо вони приймають оланзапін.

Оланзапін не рекомендований для лікування дітей та підлітків. Дослідження пацієнтів віком 13-17 років показали різні побічні реакції, а саме збільшення маси тіла, зміни метаболічних параметрів та збільшення рівня пролактину. Результати, пов'язані з цими побічними діями, не досліджувалися і залишаються невідомими.

• лікування шизофренії;
• підтримка досягнутого клінічного ефекту під час тривалої терапії у пацієнтів, які мали відповідь на початкову терапію;
• лікування маніакальних епізодів помірного та важкого ступеня;
• профілактика повторних нападів у пацієнтів з біполярними розладами, які отримали позитивну відповідь при лікуванні оланзапіном манії.

• Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин препарату;
• відомий ризик закритокутової глаукоми.

Дорослі.

Шизофренія. Рекомендована доза оланзапіну становить 10 мг один раз на день.

Маніакальні епізоди. Рекомендована початкова доза оланзапіну як монотерапія становить 15 мг/добу або 10 мг/добу при комбінованому лікуванні.

Профілактика повторних нападів у пацієнтів з біполярними розладами. Рекомендована початкова доза становить 10 мг на добу. Пацієнти з біполярними розладами, які отримували оланзапін для лікування маніакальних епізодів, продовжують отримувати оланзапін у тому ж дозуванні та для профілактики повторних нападів. При розвитку нового маніакального, депресивного або змішаного епізоду лікування необхідно продовжувати (за необхідності оптимізувавши дозу) разом із підтримуючою терапією для лікування симптомів порушення настрою, якщо є клінічна необхідність.

Лікування шизофренії, маніакальних епізодів та попередження рецидивів біполярного розладу. Щоденну дозу визначають на підставі клінічного статусу в діапазоні від 5 до 20 мг на добу. Збільшення початкової дози, що рекомендується, проводять з інтервалами не менше 24 годин після клінічного обстеження. Оланзапін застосовують незалежно від їди, оскільки вживання їжі не впливає на абсорбцію препарату. При відміні препарату завершення терапії слід проводити поступово.

Діти. Застосування оланзапіну дітям та підліткам (до 18 років) не рекомендовано через недостатність даних з безпеки та ефективності. Під час короткострокових досліджень у пацієнтів підліткового віку відзначалося збільшення маси тіла, зміни рівнів пролактину та ліпідів у порівнянні з дорослими.

Пацієнти похилого віку. Призначення меншої початкової дози (5 мг на добу) зазвичай не потрібне. Необхідність призначення меншої початкової дози слід розглядати для пацієнтів віком понад 65 років за наявності клінічних показань.

Пацієнти з нирковою та/або печінковою недостатністю. Найменшу початкову дозу (5 мг на добу) можна призначати таким пацієнтам. За наявності помірної печінкової недостатності (цироз, класи недостатності А або В за шкалою Чайлд-П'ю) початкове дозування має становити 5 мг і збільшувати дозу необхідно з обережністю.

Пол. Корекція дози в залежності від статі пацієнта не потрібна.

Курильники. Корекція дози в залежності від наявності/відсутності звички до куріння не потрібна.

Меншу початкову дозу можна призначати пацієнтам з комбінацією факторів (жіноча стать, літній вік, відсутність звички до куріння), які можуть знижувати метаболізм оланзапіну. Підвищення дози таким пацієнтам, якщо це показано, слід проводити поступово з обережністю.

Пацієнтам із комбінацією факторів слід спочатку призначати нижчу дозу (5 мг) та здійснювати моніторинг їх стану протягом кількох діб. Якщо покращення стану відсутнє, дозу можна збільшити до 10 мг при моніторингу стану пацієнта протягом декількох днів після підвищення дози. Підвищення дози може тривати, як описано вище, до досягнення максимальної дози 20 мг.

Найчастішими побічними реакціями (спостерігалися у ≥ 1% пацієнтів), пов'язаними із застосуванням оланзапіну в ході клінічних досліджень, були такі: сонливість, збільшення маси тіла, еозинофілія, підвищення рівнів пролактину, холестеролу (холестерину), глюкози та триглі крові глюкозурія, підвищення апетиту, запаморочення, акатизія, паркінсонізм, лейкопенія, нейтропенія, дискінезія, ортостатична гіпотензія, антихолінергічні ефекти, транзиторне асимптоматичне підвищення печінкових трансаміназ, висипання, астенія, стомлюваність, гіпертерміафо.

У таблиці 1 підведено основні побічні реакції та їх частота, визначені в ході клінічних досліджень та/або на основі постмаркетингового досвіду.

Дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та < 1/10), рідко (≥ 1/1000 та < 1/100), рідко (≥ 1/10000 та < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (частоту не можна встановити на основі наявних даних).

1 Клінічно значуще збільшення маси тіла спостерігалося у всіх категорій пацієнтів з ІМТ (індекс маси тіла). Після короткочасного лікування (середня тривалість становила 47 днів) збільшення маси тіла на ≥7% спостерігалося дуже часто (22,2% випадків), ≥15% спостерігалося часто (4,2% випадків), ≥25% спостерігалося нечасто ( 0,8% випадків). У пацієнтів, які отримували тривалу терапію (принаймні протягом 48 тижнів), збільшення маси тіла на 7%, 15%, 25% спостерігалося дуже часто (64,4%, 31,7%, 12 ,3% випадків відповідно).

2 Середні підвищення рівня ліпідів натще (загальний холестерол, ЛПНГ та тригліцериди) були більш значними у пацієнтів, у яких спочатку не спостерігалося ліпідної дисрегуляції.

3 Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще (< 5,17 ммоль/л), який підвищувався до високого (≥6,2 ммоль/л). Дуже часто повідомлялося про різке підвищення рівня загального холестеролу натщесерце з початкового рівня (≥5,17 - <6,2 ммоль/л) до високого рівня (≥6,2 ммоль/л).

4 Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще (< 5,56 ммоль/л), який підвищувався до високого (≥7 ммоль/л). Дуже часто повідомлялося про різке підвищення рівня глюкози натщесерце з початкового рівня (≥5,56 - <7 ммоль/л) до високого рівня (≥7 ммоль/л).

5 Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще (1,69 ммоль/л), який підвищувався до високого (2,26 ммоль/л). Дуже часто повідомлялося про різке підвищення рівня тригліцеридів натщесерце з початкового рівня (≥ 1,69 - < 2,26 ммоль/л) до високого рівня (≥ 2,26 ммоль/л).

6 Під час клінічних досліджень частота виникнення паркінсонізму та дистонії у пацієнтів, які отримують лікування оланзапіном, була вищою, ніж у ході досліджень плацебо, але клінічно незначно. Частота виникнення паркінсонізму, акатизії та дистонії у пацієнтів, які отримують лікування оланзапіном, була нижчою, ніж при застосуванні титрованих доз галоперидолу. Через відсутність інформації про наявність в анамнезі гострих або пізніх екстрапірамідальних рухових порушень не можна встановити, що оланзапін менше призводить до пізньої дискінезії та/або інших пізніх екстрапірамідальних синдромів.

7 У разі різкого припинення терапії оланзапіном повідомлялося про гострі симптоми: підвищений потовиділення, безсоння, тремор, ажитацію, нудоту і блювоту.

8 Під час клінічних досліджень (до 12 тижнів) визначено, що концентрація пролактину в плазмі крові перевищувала верхній ліміт норми у 30% пацієнтів, які застосовували оланзапін. У більшості пацієнтів таке підвищення було помірним і залишалося в межах значень, удвічі нижчих за верхній рівень норми.

9 Побічні реакції визначені в результаті клінічних досліджень в інтегрованій базі даних оланзапіну.

10 Оцінка виміряних значень визначається внаслідок клінічних досліджень в інтегрованій базі даних оланзапіну.

11 Побічні реакції визначені зі спонтанних постмаркетингових звітів з періодичністю, встановленою на основі інтегрованої бази даних оланзапіну.

12 Побічні реакції визначені зі спонтанних постмаркетингових звітів з періодичністю, яка оцінена з використанням довірчого інтервалу у верхньому ліміті норми (95%) на основі інтегрованої бази даних оланзапіну.

Симптоми: нудота, сплутана мова, сонливість. Мідріаз, пригнічення дихання, гіпотонія, екстрапірамідні розлади відзначалися у дослідах на тваринах.

Лікування: специфічного антидоту немає. Лікування симптоматичне, з обов'язковим використанням активованого вугілля, забезпеченням гарної вентиляції легень та насиченням киснем; у разі колапсу — внутрішньовенне введення норадреналіну (але не адреноміметиків з бета-стимулюючою активністю — адреналін, дофамін та ін.).

Зберігати при температурі не вище 30°С в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці.

Зіпрекса 5 мг таблетки застосовуються для лікування шизофренії, підтримання досягнутого клінічного ефекту, лікування маніакальних епізодів помірного та тяжкого ступеня, профілактики повторних нападів у пацієнтів з біполярними розладами.