Доза залежить від тяжкості захворювання, чутливості, локалізації та типу інфекції, а також від віку пацієнта та функції нирок.
Дорослі та діти ≥ 40 кг. Таблиця 1.
Діти 40 кг. Таблиця 2.
Немовлята та діти віком > 2 місяців та масою тіла 40 кг
|
Інфекція
|
Інтермітуюче введення
|
ускладнені інфекції сечовивідних шляхів
|
100-150 мг/кг маси тіла/добу у 3 прийоми, максимально 6 г на добу
|
хронічний середній отит
|
злоякісний зовнішній отит
|
нейтропенія у дітей
|
150 мг/кг маси тіла/добу у 3 прийоми, максимально 6 г на добу
|
інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз
|
бактеріальний менінгіт
|
бактеріємія*
|
інфекції кісток і суглобів
|
100-150 мг/кг маси тіла/добу у 3 прийоми, максимально 6 г на добу
|
ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
|
ускладнені інтраабдомінальні інфекції
|
перитоніт, пов’язаний із безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом
|
Постійна інфузія
|
фебрильна нейтропенія
|
Вводиться навантажувальна доза 60-100 мг/кг маси тіла з наступним постійним інфузійним введенням 100-200 мг/кг маси тіла на добу, максимально до 6 г на добу
|
внутрішньолікарняна пневмонія
|
інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз
|
бактеріальний менінгіт
|
бактеріємія*
|
інфекції кісток і суглобів
|
ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
|
ускладнені інтраабдомінальні інфекції
|
перитоніт, пов’язаний із безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом
|
Немовлята та діти віком ≤ 2 місяців
|
Інфекція
|
Інтермітуюче введення
|
Більшість інфекцій
|
25-60 мг/кг маси тіла/добу у 2 прийоми1
|
1У немовлят та дітей віком ≤ 2 місяців період навіввиведення із сироватки крові може бути у 2-3 рази більший, ніж у дорослих
|
*Якщо це асоціюється або є підозра на асоціювання з інфекціями, наведеними у розділі «Показання».
Діти
Безпека та ефективність застосування препарату Зацеф шляхом постійної внутрішньовенної інфузії у немовлят та дітей ≤ 2 місяців не встановлені.
Пацієнти літнього віку
Враховуючи зниження кліренсу цефтазидиму, пацієнтам літнього віку, які мають гострі інфекції, особливо пацієнтам віком від 80 років, добова доза не повинна перевищувати 3 г.
Печінкова недостатність
Необхідності у зміні дозування для пацієнтів із легкою та помірною печінковою недостатністю немає. Клінічних досліджень у пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю не проводилося. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за пацієнтами щодо ефективності та безпеки застосування препарату.
Ниркова недостатність
Цефтазидим виводиться нирками у незміненому вигляді, тому для цієї групи пацієнтів дозу слід зменшити.
Початкова доза повинна становити 1 г. Визначення підтримуючої дози повинно базуватися на швидкості гломерулярної фільтрації.
Рекомендовані підтримуючі дози цефтазидиму при нирковій недостатності –
інтермітуюче введення
Дорослі та діти ≥ 40 кг маси тіла. Таблиця 3.
Кліренс креатиніну, мл/хв
|
Приблизний рівень креатиніну у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл)
|
Рекомендована разова доза цефтазидиму, г
|
Частота дозування (години)
|
50-31
|
150-200
(1,7-2,3)
|
1
|
12
|
30-16
|
200-350
(2,3-4)
|
1
|
24
|
15-6
|
350-500
(4-5,6)
|
0,5
|
24
|
> 500
(> 5,6)
|
0,5
|
48
|
- |
Пацієнтам із тяжкими інфекціями разову дозу можна збільшити на 50 % або, відповідно, збільшити частоту введення. Таким пацієнтам рекомендується контролювати рівень цефтазидиму у сироватці крові.
У дітей значення кліренсу креатиніну слід відкоригувати відповідно до площі поверхні тіла або до маси тіла.
Діти 40 кг. Таблиця 4.
Кліренс креатиніну, мл/хв**
|
Приблизний рівень креатиніну* у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл)
|
Рекомендована разова доза цефтазидиму, г
|
Частота дозування (години)
|
50-31
|
150-200
(1,7-2,3)
|
1
|
12
|
30-16
|
200-350
(2,3-4)
|
1
|
24
|
15-6
|
350-500
(4-5,6)
|
0,5
|
24
|
> 500
(> 5,6)
|
0,5
|
48
|
- |
*це рівень креатиніну у сироватці крові, розрахований відповідно до рекомендацій, і може точно не відповідати рівню зменшення функції нирок у всіх пацієнтів з нирковою недостатністю;
**кліренс креатиніну оцінюється на основі площі поверхні тіла або вимірюється.
Рекомендується ретельний клінічний нагляд за пацієнтами щодо ефективності та безпеки застосування препарату.
Рекомендовані підтримуючі дози цефтазидиму при нирковій недостатності – постійна інфузія
Дорослі та діти ≥ 40 кг маси тіла. Таблиця 5.
Кліренс креатиніну, мл/хв
|
Приблизний рівень креатиніну у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл)
|
Частота дозування (години)
|
50-31
|
150-200
(1,7-2,3)
|
Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням від 1 до 3 г кожні 24 години
|
30-16
|
200-350
(2,3-4)
|
Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням 1 г кожні 24 години
|
≤ 15
|
> 350
(4-5,6)
|
Не досліджувалося
|
Вибір дози слід проводити з обережністю. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за пацієнтами щодо ефективності та безпеки застосування препарату.
Діти 40 кг
Безпека та ефективність застосування препарату Зацеф шляхом постійної внутрішньовенної інфузії дітям, маса тіла яких 40 кг, із порушеннями функції нирок не встановлені. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за пацієнтами.
Якщо дітям із порушеннями функції нирок необхідно застосувати препарат шляхом постійної внутрішньовенної інфузії, слід скорегувати кліренс креатиніну відповідно до площі поверхні тіла або маси тіла дитини.
Гемодіаліз
Період напіввиведення цефтазидиму із сироватки крові під час гемодіалізу становить 3-5 годин.
Після кожного сеансу гемодіалізу слід вводити підтримуючу дозу цефтазидиму, що рекомендується у таблиці 7, наведеній нижче.
Перитонеальний діаліз
Цефтазидим можна застосовувати при перитонеальному діалізі та при тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі у звичайному режимі.
Крім внутрішньовенного застосування, цефтазидим можна включати до діалізної рідини (зазвичай від 125 мг до 250 мг на 2 л діалізного розчину).
Для пацієнтів із нирковою недостатністю, яким проводиться тривалий артеріовенозний гемодіаліз або високопоточна гемофільтрація у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендована доза становить 1 г на добу у вигляді одноразової дози або за кілька прийомів. Для низькопоточної гемофільтрації слід застосовувати дози, як при порушеннях функції нирок.
Пацієнтам, яким проводиться веновенозна гемофільтрація та веновенозний гемодіаліз, рекомендації з дозування наведені у таблицях 6,7.
Таблиця 6.
Рекомендації з дозування цефтазидиму пацієнтам, яким проводиться тривала веновенозна гемофільтрація
Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв)
|
Підтримуюча доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації (мл/хв)*
|
5
|
16,7
|
33,3
|
50
|
250
|
250
|
500
|
500
|
5
|
250
|
250
|
500
|
500
|
10
|
250
|
500
|
500
|
750
|
15
|
250
|
500
|
500
|
750
|
20
|
500
|
500
|
500
|
750
|
*Примітка. Підтримуючу дозу слід вводити кожні 12 годин.
Таблиця 7.
Рекомендації з дозування цефтазидиму пацієнтам, яким проводиться тривалий веновенозний гемодіаліз
Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв)
|
Підтримуюча доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації (мл/хв)*
|
1 л/год
|
2 л/год
|
Швидкість
ультрафільтрації (л/год)
|
Швидкість
ультрафільтрації (л/год)
|
0,5
|
1
|
2
|
0,5
|
1
|
2
|
500
|
500
|
500
|
500
|
500
|
750
|
5
|
500
|
500
|
750
|
500
|
500
|
750
|
10
|
500
|
500
|
750
|
500
|
750
|
1000
|
15
|
500
|
750
|
750
|
750
|
750
|
1000
|
20
|
750
|
750
|
1000
|
750
|
750
|
1000
|
*Підтримуючу дозу слід вводити кожні 12 годин.
Введення
Зацеф необхідно вводити внутрішньовенно або шляхом глибокої внутрішньомʼязової інʼєкції. Рекомендованими ділянками для внутрішньомʼязового введення є верхній зовнішній квадрант великого сідничного мʼяза або латеральна частина стегна.
Розчини цефтазидиму можна вводити безпосередньо у вену або в систему для внутрішньовенних інфузій, якщо пацієнт отримує рідини парентерально.
Доза залежить від тяжкості захворювання, чутливості, локалізації та типу інфекції, а також від віку та функції нирок пацієнта.
Набута резистентність до антибіотика відрізняється у різних регіонах та може змінюватися з часом, а для окремих штамів може відрізнятися суттєво. Бажано використовувати місцеві (локальні) дані щодо чутливості до антибіотика, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.
Інструкція для приготування
Зацеф сумісний із більшістю широко застосовуваних розчинів для внутрішньовенного введення, однак не слід застосовувати як розчинник натрію бікарбонат для інʼєкцій (див. розділ «Несумісність»).
Таблиця 8.
Доза, що вводиться
|
Необхідна кількість розчинника (мл)
|
Приблизна концентрація (мг/мл)
|
1 г
|
Внутрішньом’язово
|
3
|
260
|
Внутрішньовенний болюс
|
10
|
90
|
Внутрішньовенна інфузія
|
50*
|
20
|
*Примітка. Розчинення слід проводити у два етапи (див. текст).
Колір розчину варіює від світло-жовтого до бурштинового залежно від концентрації, розчинника та умов зберігання. При дотриманні рекомендацій дія препарату не залежить від варіацій його забарвлення.
Цефтазидим у концентраціях від 1 мг/мл до 40 мг/мл сумісний з такими розчинами: 0,9 % розчин натрію хлориду; розчин Гартмана; 5 % розчин глюкози; 0,225 % розчин натрію хлориду у
5 % розчині глюкози; 0,45 % розчин натрію хлориду у 5 % розчині глюкози; 0,9 % розчин натрію хлориду у 5 % розчині глюкози; 0,18 % розчин натрію хлориду у 4 % розчині глюкози; 10 % розчин глюкози; 10 % розчин декстрану 40 у 0,9 % розчині натрію хлориду; 10 % розчин декстрану 40 у 5 % розчині глюкози; 6 % розчин декстрану 70 у 0,9 % розчині натрію хлориду; 6 % розчин декстрану 70 у 5 % розчині глюкози.
Цефтазидим у концентраціях від 0,05 мг/мл до 0,25 мг/мл сумісний з рідиною для інтраперитонеального діалізу (лактатом).
Цефтазидим для внутрішньомʼязового введення слід розчиняти у 0,5 % або 1 % розчині лідокаїну.
Ефективність обох препаратів зберігається при змішуванні цефтазидиму у дозі 4 мг/мл з такими речовинами: гідрокортизон (гідрокортизону натрію фосфат) 1 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду або 0,5 % розчині глюкози; цефуроксим (цефуроксим натрію) 3 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду; клоксацилін (клоксацилін натрію) 4 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду; гепарин 10 МО/мл або 5 МО/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду; калію хлорид 10 мекв/л або
40 мекв/л у 0,9 % розчині натрію хлориду.
Приготування розчинів для внутрішньомʼязової або внутрішньовенної болюсної інʼєкції
Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести рекомендований об’єм розчинника.
Вийняти голку шприца та струшувати флакон до отримання прозорого розчину.
Перевернути флакон. При повністю введеному поршні шприца вставити голку у флакон. Витягти весь розчин у шприц, при цьому голка весь час повинна знаходитись у розчині.
Приготування розчинів для внутрішньовенної інфузії
Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести 10 мл розчинника.
Вийняти голку шприца та струсити флакон до отримання прозорого розчину.
Не вставляти голку для повітря до повного розчинення препарату. Вставити голку для повітря через кришку у флакон для послаблення внутрішнього тиску у флаконі.
Не виймаючи голку для повітря, довести загальний об’єм до 50 мл. Вийняти голку для повітря, струсити флакон і налагодити систему для інфузій як зазвичай.
Примітка. Щоб забезпечити стерильність препарату, дуже важливо не вставляти голку для повітря через кришку до розчинення препарату.
Особливості застосування
Гіперчутливість
Як і при застосуванні інших β-лактамних антибіотиків, повідомлялося про тяжкі та іноді летальні реакції гіперчутливості. У випадку виникнення алергічної реакції необхідно негайно припинити застосування препарату. Тяжкі реакції гіперчутливості можуть вимагати застосування адреналіну, антигістамінних препаратів, кортикостероїдів та інших засобів невідкладної допомоги.
Перед початком лікування слід визначити у пацієнта наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості до цефтазидиму, цефалоспоринових антибіотиків, пеніцилінів або до інших
β-лактамних антибіотиків. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам, у яких були нетяжкі реакції гіперчутливості на інші β-лактамні антибіотики.
Спектр антибактеріальної активності
Цефтазидим має обмежений спектр антибактерільної активності. Він не підходить для застосування як монотерпія для лікування деяких типів інфекцій, за винятком випадків, коли збудник документально підтверджений та відомо, що він чутливий до цього препарату або існує велика імовірність того, що найбільш вірогідний збудник буде чутливим до лікування цефтазидимом. Це особливо важливо, коли вирішується питання про лікування пацієнтів з бактеріємією, бактеріальним менінгітом, інфекціями шкіри та м’яких тканин, інфекціями кісток та суглобів. Крім того, цефтазидим чутливий до гідролізу деякими β-лактамазами із розширеним спектром дії. Тому при виборі цефтазидиму для лікування слід враховувати інформацію про розповсюдження мікроорганізмів, що продукують β-лактамази із розширеним спектром дії.
Порушення функції нирок
Одночасне лікування високими дозами цефалоспоринів і нефротоксичними препаратами, такими як аміноглікозиди або високоактивні діуретики (наприклад, фуросемід), може негативно впливати на функцію нирок. При дотриманні рекомендованого дозування це явище малоймовірне. Немає даних щодо негативного впливу цефтазидиму на функцію нирок при застосуванні його у звичайних терапевтичних дозах.
Цефтазидим виводиться нирками, тому дозу слід зменшувати залежно від ступеня ураження нирок. Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, коли доза не була відповідно зменшена.
Надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів
Як і при застосуванні інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале лікування препаратом Зацеф може призвести до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів (наприклад, Candida, Enterococci). У цьому випадку слід припинити застосування препарату та вжити інші необхідні заходи. Дуже важливо постійно контролювати стан пацієнта.
Як і при застосуванні інших цефалоспоринів і пеніцилінів, деякі раніше чутливі штами Enterobacter spp. та Serratia spp. можуть стати резистентними під час лікування цефтазидимом. У таких випадках слід періодично проводити дослідження чутливості.
Псевдомембранозний коліт
При застосуванні антибіотиків були повідомлення про випадки псевдомембранозного коліту різного ступеня тяжкості від легкого до такого, що загрожує життю. Тому важливо зважити на можливість цього діагнозу пацієнтам, у яких виникла діарея під час або після застосування антибіотика. У разі тривалої та значної діареї або якщо у пацієнта виникають абдомінальні спазми, лікування слід негайно припинити, провести подальше обстеження пацієнта та за необхідності призначити специфічне лікування Clostridium difficile. Не слід призначати лікарські засоби, що уповільнюють перистальтику кишечнику.
Вміст натрію
Зацеф у своєму складі містить натрій: 1 флакон з 1 г цефтазидиму ~ 51 мг натрію, що слід враховувати при лікуванні пацієнтів, які знаходяться на натрій-контрольованій дієті.