Зафірон капсули з порошком для інгаляцій 12 мкг №120

По 10 капсул у Pa-Al-PVC блістері; по 6 або по 12 блістерів разом з інгалятором та інструкцією для медичного застосування у картонній коробці.

Капсули, що містять порошок для інгаляцій.
Основні фізико-хімічні властивості: тверді прозорі капсули з 2 циліндричних секцій розміру «3», які містять білий порошок.

Формотеролу фумарат — селективний агоніст бета2-адренорецепторів. Чинить бронхорозширювальну дію у пацієнтів з оборотною обструкцією дихальних шляхів. Препарат діє швидко (початок дії у межах 1– 3 хвилин), його ефект зберігається протягом 12 годин після інгаляції. При застосуванні препарату у терапевтичних дозах вплив на серцево-судинну систему є мінімальним і спостерігається лише в окремих випадках.
Формотерол гальмує вивільнення гістаміну і лейкотрієнів з пасивно сенсибілізованих легенів людини. Формотерол ефективно попереджає бронхоспазм, спричинений алергенами, фізичним навантаженням, холодним повітрям, гістаміном або метахоліном. Оскільки бронхорозширювальний ефект препарату є вираженим протягом 12 годин після інгаляції, підтримуюча терапія, при якій формотерол призначають 2 рази на добу, дозволяє у більшості випадків забезпечити необхідний контроль бронхоспазму при хронічних захворюваннях легенів як протягом дня, так і вночі.

Терапевтична доза Зафірону становить від 12 до 24 мкг 2 рази на добу. Дані щодо фармакокінетичних властивостей формотеролу, отримані з досліджень за участю здорових добровольців після інгаляції доз, що перевищують терапевтичні та у хворих на ХОЗЛ після інгаляції терапевтичних доз. Кількість формотеролу, що виводилася із сечею у незміненому вигляді, використовується як опосередкований показник загального впливу препарату на організм та корелюється з даними про видалення препарату із плазми крові. Період напіввиведення у фазі елімінації, розраховані для сечі та плазми, схожі.

Всмоктування.

При застосуванні формотеролу у дозі, що перевищує терапевтичну (разова доза 120 мкг), максимальна концентрація (Cmax) у плазмі крові (266 пмоль/л) спостерігалась через 5 хвилин після інгаляції. У хворих на ХОЗЛ, які отримували формотерол у дозі 12 або 24 мкг 2 рази на добу протягом 12 тижнів, концентрації формотеролу в плазмі, вимірювалися через 10 хвилин, 2 години та 6 годин після інгаляції, знаходилися в діапазонах 11,5 - 25 7 пмоль л і 23,3 – 50,3 пмоль/л відповідно.

Визначення сумарної екскреції формотеролу та (або) його (R, R) - i (S, S) -енантіомеру показало, що кількість формотеролу в кровотоку збільшується пропорційно обсягу дози (12 - 96 мкг).

Після інгаляції 12 або 24 мкг формотеролу фумарату 2 рази на добу протягом 12 тижнів видалення формотеролу у незмінній формі із сечею збільшувалося від 63% до 73% (остання доза порівняно з першою дозою) у хворих з астмою та від 19% до 38% у хворих на ХОЗЛ. Ці дані вказують на обмежену кумуляцію формотеролу в плазмі після багаторазового прийому. Після багаторазового прийому не спостерігалося відносно великої кумуляції одного з енантіомерів порівняно з іншим.

Як і у випадку з іншими препаратами, які застосовують за допомогою інгалятора, слід очікувати, що більшу частину дози формотеролу з інгалятора пацієнт проковтне і вона потім адсорбуватиметься зі шлунково-кишкового тракту. Після прийому 80 мікрограмів формотеролу фумарату з позначкою 3Н двом здоровим волонтерам всмоктувалося менше 65% прийнятої дози.

Розповсюдження.

Зв'язування формотеролу з білками плазми становить 61-64% (насамперед зв'язування відбувається з альбуміном - 34%). За концентрацією досягається після прийому терапевтичних доз - сатурація місць зв'язування не відбувається.

Метаболізм.

Основним шляхом метаболізму формотеролу є пряма глюкуронізація. Інший шлях метаболізму – О-деметилювання з наступною глюкуронізацією. Інші метаболічні процеси: кон'югація формотеролу з сульфатом та деформилювання, після якого відбувається кон'югація формотеролу з сульфатом. В-деметилювання і глюкуронізація каталізованих багатьма ізоферментами (відповідно UGT1A1, 1A3, 1A6, 1A7, 1A8, 1A9, 1A10, 2B7, 2B15 і CYP2D6, 2C19, 2A6) специфічних ізоферментів, що беруть участь у метаболізмі формотеролу. Формотерол у терапевтичних концентраціях не гальмує ізоферменти цитохрому Р450.

Виведення.

У хворих на астму або ХОЗЛ, лікованих протягом 12 тижнів дозами по 12 або 24 мкг формотеролу фумарату двічі на добу, відповідно близько 10% та 7% дози видалялося у незміненому вигляді із сечею. Енантіомер (R, R) i (S, S) склали відповідно 40% і 60% кількості формотеролу в незміненому вигляді в сечі, після прийому однієї дози (від 12 до 120 мкг) здоровими волонтерами і після одноразового та багаторазового прийому хворими на астму.

Активна речовина та її метаболіти повністю елімінуються з організму; близько 2/3 дози, прийнятої всередину, виводиться із сечею, а 1/3 з калом. Нирковий кліренс формотеролу становить 150 мл/хв.

У здорових волонтерів період напіввиведення формотеролу з плазми після інгаляції одноразової дози 120 мкг формотеролу фумарату становить 10 годин, тоді період напіввиведення енантіомерів (R, R) i (S, S), розраховані на підставі показників видалення з сечею, складають відповідно 13, та 12,3 години.

Фармакокінетичні властивості формотеролу у пацієнтів похилого віку та у хворих на порушення функції печінки або нирок не досліджувалися.

Адренергічні препарати для інгаляційного застосування. Селективні агоністи бета2-адренорецепторів. Код АТХ R03A C13.

Одночасне застосування Зафірону і таких лікарських засобів як хінідин, дизопірамід, прокаїнамід, фенотіазини, антигістамінні препарати і трициклічні антидепресанти, інгібітори МАО, макроліди або препаратів, які подовжують інтервал QT, вимагає обережності, тому що їхня дія на серцево-судинну систему може посилюватись (наприклад, препарати, які збільшують інтервал QT, збільшують ризик виникнення шлуночкових аритмій).
Одночасне застосування інших симпатоміметичних засобів може посилювати побічну дію Зафірону.
Одночасне застосування похідних ксантину, стероїдів або діуретиків може посилювати потенціальну гіпокаліємічну дію бета2-адреностимуляторів.
Гіпокаліємія може збільшувати схильність до порушення серцевого ритму у пацієнтів, що лікуються глікозидами дигіталісу.
У пацієнтів, які одночасно приймають знеболювальні препарати у формі галогенованих вуглеводнів, є ризик появи порушень ритму серця.
Бета-адреноблокатори можуть послаблювати або блокувати дію Зафірону. У зв’язку з цим не слід застосовувати Зафірон сумісно з бета-адреноблокаторами (включаючи очні краплі), якщо немає іншої альтернативи.

діюча речовина: formoterole;
1 капсула містить формотеролу фумарату дигідрату 12,5 мкг еквівалентно формотеролу фумарату 12 мкг;
допоміжні речовини: лактози моногідрат напівмікронізований, лактози моногідрат мікронізований, желатин.

У випадку появи запаморочення, тремору, судом під час лікування не слід керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами.

Безпека застосування Зафірону в періоди вагітності та годування груддю досі не встановлена.
У дослідженнях на тваринах формотерол викликав викидні, а також зменшував раннє післяпологове виживання та вагу при народженні.
Слід уникати застосування препарату в період вагітності, хіба що немає більш безпечного альтернативного препарату. Формотерол, як і інші бета2-адреностимулятори, може уповільнювати процес пологів унаслідок токолітичної дії.
Невідомо, чи проникає формотерол у грудне молоко. Речовину знайдено в молоці самиць щурів в період лактації. Жінкам на період лікування слід припинити годування груддю.

Не слід застосовувати формотерол дітям віком до 6 років у зв’язку з відсутністю достатнього клінічного досвіду у цій групі пацієнтів.

Профілактика та лікування бронхоспазму у хворих на бронхіальну астму; профілактика бронхоспазму, спричиненого алергенами, холодним повітрям або фізичним навантаженням; профілактика та лікування порушень бронхіальної прохідності у хворих на хронічні обструктивні захворювання легенів (ХОЗЛ), у т.ч. з хронічним бронхітом та емфіземою.

Підвищена чутливість до формотеролу або до інших компонентів препарату.

Зафірон призначений для інгаляційного застосування дорослим та дітям віком від 6 років.

Дорослі.

Бронхіальна астма.
1–2 капсули для інгаляції (12–24 мкг) 2 рази на добу. Максимальна рекомендована добова доза для підтримуючої терапії становить 48 мкг на добу. У разі необхідності можна додатково застосувати 1–2 капсули на добу з метою зменшення прояву симптомів. Якщо потреба у застосуванні додаткових доз препарату виникає частіше, ніж 2 дні на тиждень, слід переглянути лікування, оскільки це може вказувати на погіршання перебігу основного захворювання.
Хронічна обструктивна хвороба легенів.
1–2 капсули для інгаляцій (12–24 мкг) 2 рази на добу.
Максимальна добова доза для підтримуючої терапії становить 48 мкг на добу.
Профілактика бронхоспазму, спричиненого фізичним навантаженням, алергенами або холодним повітрям.
Інгалювати вміст 1 капсули (12 мкг) за 15 хвилин до фізичного навантаження або передбачуваного контакту з алергеном. Хворим на бронхіальну астму важкого перебігу може знадобитися застосування 2 капсул для інгаляції (24 мкг) на добу.

Діти віком від 6 років.

Бронхіальна астма.
1 капсула для інгаляції (12 мкг) 2 рази на добу.
Максимальна рекомендована добова доза становить 24 мкг на добу.
Профілактика бронхоспазму, спричиненого фізичним навантаженням, алергенами або холодним повітрям.
Слід інгалювати вміст 1 капсули (12 мкг) за 15 хвилин до навантаження або до передбачуваного контакту з алергеном.
Спосіб використання інгалятора

1. Зняти кришечку-насадку з інгалятора.
2. Притримуючи інгалятор за нижню частину, відкрити його, повертаючи наконечник (верхню частину) за стрілкою.
3. Помістити капсулу в камеру, що має форму капсули та знаходиться у нижній частині інгалятора. Капсулу треба виймати з упаковки безпосередньо перед застосуванням.
4. Повернути наконечник у закрите положення.
5. Натиснути до кінця кнопки у нижній частині інгалятора одночасно (тільки один раз!), притримуючи інгалятор у вертикальному положенні.

УВАГА! В цей момент капсула може розпастися і маленькі шматочки желатину можуть потрапити в рот або горло. Капсула складається з харчового желатину. Імовірність розпаду капсули буде мінімальною, якщо її пробити не більше одного разу, будуть дотримані умови зберігання, та якщо розпакувати капсулу безпосередньо перед застосуванням.

6. Зробити глибокий видих.
7. Взяти наконечник у рот і трохи закинути голову назад, вустами затиснути наконечник і зробити кілька швидких рівномірних і глибоких вдихів. У цей момент капсула розпочинає обертатись у камері інгалятора, а порошок – розсіюватися, що супроводжується характерним звуком. Якщо такий звук не з’явиться, то капсула застрягла у камері. У цьому випадку треба відкрити інгалятор і звільнити капсулу. Забороняється намагатися звільнити капсулу шляхом багаторазового натиснення на кнопки.
8. Почувши характерний звук (дзижчання), необхідно затримати дихання, наскільки це можливо без відчуття дискомфорту, і витягнути інгалятор з рота. Зробити видих. Потім відкрити інгалятор і перевірити, чи не залишився в капсулі порошок. Якщо порошок залишився, необхідно повторити дії, вказані у п. 6–8.
9. Відкрити інгалятор, витягнути порожню використану капсулу, повернути у закрите положення наконечник і надіти кришечку-насадку.

Очищення інгалятора: для усунення залишків порошку необхідно протерти наконечник і камеру для капсули сухою серветкою або чистою м’якою щіточкою.

Особливості застосування

Слід підбирати відповідно до індивідуальних потреб хворого найменшу можливу дозу Зафірону, яка забезпечує терапевтичну дію. Не слід перевищувати максимальну рекомендовану дозу (див. «Спосіб застосування та дози»).

Протизапальне лікування.

При лікуванні хворих на астму слід використовувати препарат Зафірону бета2-адреностимулятор пролонгованої дії (англ. LABA), тільки як допоміжний препарат, застосовується разом з кортикостероїдами інгаляційного використання у хворих, у яких астма не контролюється відповідним чином за допомогою інгаляційних кортикостероїдів. яких загострення хвороби дає основу для початку лікування за допомогою кортикостероїдів інгаляційного використання та бета2-адреностимулятора пролонгованої дії.

У віці від 6 до 12 років рекомендується використання комплексного препарату, що містить кортикостероїди інгаляційного застосування та бета2-адреностимулятор пролонгованої дії, за винятком випадків, коли потрібне застосування окремих інгаляційних кортикостероїдів та бета2 адреностимулятора пролонгованої дії.

Не слід застосовувати Зафірон одночасно з іншими бета-2-адренорецепторами пролонгованої дії. При лікуванні хворих на астму Зафірон слід використовувати як допоміжний препарат хворим, у яких астма не контролюється відповідним чином за допомогою інших засобів (наприклад інгаляційних кортикостероїдів у малих та середніх дозах) або у хворих, у яких загострення хвороби дає основу для початку лікування за допомогою двох препаратів , що використовуються у підтримуючій терапії, у тому числі за допомогою препарату Зафірон.

Для пацієнтів, які не отримують протизапального лікування, його слід розпочати одночасно з початком застосування препарату Зафірон. Пацієнтам слід рекомендувати продовження протизапальної терапії після початку застосування Зафірону, навіть якщо відмічено поліпшення стану.

Якщо симптоми астми зменшаться, можна розглянути поступове зменшення дози Зафірону. Важливо регулярно контролювати стан пацієнтів під час зниження дози. Слід застосувати ефективну мінімальну дозу препарату Зафірон.

Загострення астми.

Клінічні дослідження із застосуванням препарату Зафірон вказують на частішу появу тяжких загострень астми у пацієнтів, які приймали Зафірон, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо, спостерігається у віці від 5 до 12 років. Ці дослідження не дають можливості точного визначення різниці у кількості випадків загострення астми між групами, що досліджуються.

Якщо симптоми залишаються або кількість доз Зафірону, необхідна для контролю симптомів захворювання, збільшується, це зазвичай свідчить про погіршення перебігу основного захворювання та необхідність перегляду лікарем базової терапії астми.

Не слід розпочинати лікування препаратом Зафірон, а також збільшувати дозування у період загострення астми.

Не слід застосовувати препарат Зафірон для ослаблення гострих симптомів астми.

У разі нападу астми слід застосувати бета 2 адреностимулятор швидкої дії. Слід поінформувати пацієнта про необхідність невідкладної потреби у медичній допомозі у разі раптового загострення астми.

Необхідність частого прийому препарату (тобто профілактичне лікування), наприклад за допомогою кортикостероїдів та бета2-адренорецепторів пролонгованої дії) з метою профілактики бронхоспазму, викликаного фізичним навантаженням, кілька разів на тиждень, незважаючи на підтримуючу терапію, може бути симптомом недостатнього контролю астми підставою перегляду лікування астми та оцінки виконання пацієнтом рекомендацій лікаря.

Хвороби, що супруводжують.

Зафірон необхідно застосовувати з обережністю та під наглядом лікаря, особливо з точки зору дотримання рекомендованої дози: ішемічна хвороба серця; порушення серцевого ритму та провідності, особливо при AV-блокаді III ступеня тяжка серцева недостатність або тяжка декомпенсована серцева недостатність, ідіопатичний підклапанний аортальний стеноз, тяжка гіпертензія, аневризму, феохромоцитома, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; тиреотоксикоз; відоме або підозрюване подовження інтервалу QT (QT скоригований >0,44 сек).

Через гіперглікемічний ефект, властивий β2-адреностимуляторам, пацієнтам, хворим на цукровий діабет, рекомендується додатковий контроль рівня глюкози в крові.

Гіпокаліємія.

Наслідком терапії β2-адренорецепторів може бути розвиток потенційно серйозної гіпокаліємії. Оскільки ця дія препарату може бути посилена гіпоксією та супутнім лікуванням, особливої ​​обережності слід дотримуватися хворим на бронхіальну астму тяжкого перебігу. У цих випадках рекомендується регулярний контроль рівня калію у сироватці крові.

Пародоксальний бронхоспазм.

Як і під час іншої інгаляційної терапії, при застосуванні препарату Зафірон слід враховувати можливість розвитку парадоксального бронхоспазму. У цьому випадку слід негайно відмінити препарат та призначити альтернативне лікування.

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати препарат.

Тяжке загострення астми.
Плацебо контрольовані клінічні дослідження, в яких формотерол застосовували протягом принаймні 4 тижнів, вказують на більш часту появу тяжких загострень астми у пацієнтів, які приймали формотерол ( 0,9 % у випадку дози 10–12 мкг двічі на добу, 1,9 % у випадку дози 24 мкг 2 рази на добу), ніж у пацієнтів, які одержували плацебо (0,3 %), зокрема у дітей віком від 6 до 12 років.

Досвід застосування у молоді та дорослих пацієнтів з астмою
У двох широкомасштабних контрольованих дослідженнях, що проводилися протягом 12 тижнів з метою реєстрації препарату із вмістом формотеролу на американському ринку, до яких включено 1095 пацієнтів віком від 12 років, тяжкі загострення астми (загострення астми, при яких необхідна була госпіталізація) мали місце частіше у випадку прийому формотеролу в дозі 24 мкг двічі на добу (9/271, 3,3 %), ніж у випадку прийому формотеролу в дозі 12 мкг двічі на добу (1/275, 0,4 %), прийому плацебо (2/277, 0,7 %) або албутеролу (2/277, 0,7 %).
У наступному клінічному дослідженні, яке стосувалося вище згаданих спостережень, включили 2085 пацієнтів. Порівнювали тяжку побічну дію, пов’язану з астмою, у групах, які приймали більші та менші дози препарату. Результати одержані у цьому 16-тижневому дослідженні не виявили існування чіткого зв’язку поміж появою цієї дії та дозою формотеролу. Відсоток пацієнтів з тяжкими загостреннями астми у цьому дослідженні був дещо вищим у випадку прийому формотеролу, ніж у випадку вживання плацебо ( у трьох групах з подвійним сліпим методом: формотерол у дозі 24 мкг двічі на добу (2/527, 0,4 %), формотерол у дозі 12 мкг двічі на добу (3/527, 0,6 %) та плацебо (1/514, 0,2 %) та у групі з відомим препаратом: формотерол у дозі 12 мкг двічі на добу та до двох додаткових доз на добу (1/517,0,2 %).

Досвід застосування дітям віком від 6 до 12 років з астмою
Безпека застосування препарату із вмістом формотеролу в дозі 12 мкг двічі на добу, препарату дозою 24 мкг двічі на добу та плацебо порівнювалась в одному великому багатоцентровому рандомізованому клінічному дослідженні з подвійним сліпим методом, яке проводили протягом 52 тижнів у групі з участю 518 дітей ( віком від 6 до 12 років) з астмою, яким був необхідний щоденний прийом бронхорозширювальних та протизапальних препаратів. Тяжкі загострення астми з’являлися частіше у дітей, які одержували формотреол у дозі 24 мкг двічі на добу (11/171, 6,4%) або формотреол у дозі 12 мкг двічі на добу (8/171, 4,7 %), ніж у дітей, які одержували плацебо, (0/176, 0,0 %).
Частоту появи визначено наступним чином: дуже часто (˃1/10), часто (˃ 1/100, <1/10), іноді (˃ 1/1000, <1/100), рідко (˃ 1/10000, <1/1000) та дуже рідко (<1/10000).

Симптоми: передозування Зафірону може призвести до явищ, характерних для надмірної дії інших β2-адреностимуляторів, таких як нудота, блювання, головний біль, тремор, сонливість, відчуття серцебиття, тахікардія, шлуночкові аритмії, метаболічний ацидоз, гіпокаліємія, гіперглікемія, подовження інтервалу QT на кардіограмі, артеріальна гіпертензія.

Лікування: показане проведення підтримуючої і симптоматичної терапії. У серйозних випадках необхідна госпіталізація.
Може розглядатися застосування бета-адреноблокаторів, але тільки за умови дотримання надзвичайної обережності, оскільки застосування цих засобів може спричинити бронхоспазм.
У випадку сильної інтоксикації потрібно слідкувати за концентрацією електролітів (наприклад, калію) у сироватці крові та кислотно-лужним балансом.

Зберігати в оригінальній упаковці, у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 ºС.

Зафірон ― бронхорозширюючий препарат, що містить як діючу речовину формотерол ― селективний агоніст β₂-адренорецепторів. Тривалість дії препарату після одноразової інгаляції — до 12 год.