Йокс розчин, 50 мл

По 50 мл у флаконі, по 1 флакону разом з мірним ковпачком у коробці.

Ополіскувач для горла, концентрат.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора злегка каламутна рідина червоно-коричневого кольору, нескінченно змішується з водою.

Повидон йодований, дезінфікуюча речовина, що відноситься до групи речовин, що містять йод, виділяє при контакті зі шкірою або слизовими оболонками органічний йод, має широкий спектр антимікробної дії за рахунок безпосереднього впливу на протеїни мікроорганізмів. Вона має частково бактерицидну дію на грампозитивні та грамнегативні коки і бацили, на деякі анаеробні бактерії, дріжджі або цукроміцети, прості віруси.

Препарат також містить алантоїн, який має протизапальну дію, за рахунок чого разом з повідон йодованим здійснюється терапевтичний вплив препарату.

При місцевому нанесенні повідону йодованого на неушкоджену шкіру абсорбція йоду мінімальна. При застосуванні в порожнині рота має місце більш виражена системна абсорбція йоду, в результаті чого може виникнути інтерференція з тіреоідальніми функціями.

Йод в організмі перетворюється в йодиди, які накопичуються, головним чином, в щитовидній залозі і виділяються переважно нирками, а також в невеликій кількості з випорожненнями, слиною, потом. Йодиди проходять через плацентарний бар'єр, проникають в грудне молоко.

Лікарські засоби, що застосовуються при захворюваннях горла. Антисептики. Код АТС R02A A20.

Не рекомендується комбінувати препарат з іншими антисептичними засобами для ротової порожнини і глотки, в першу чергу - з перекисом водню.

Завдяки своїм окислювальним властивостям повідон йодований може вплинути на результати деяких діагностичних тестів, таких як виявлення прихованої крові в калі або сечі, або глюкози в сечі. Застосування препарату призводить до помилково-позитивних результатів Гемотест. Може вплинути на результати деяких діагностичних тестів (наприклад, сцинтиграфія щитовидної залози, визначення йоду, пов'язаного з білком, на вимір радіоактивного йоду) або може конкурувати з йодом, який застосовується для терапії щитовидної залози.

Застосування повідону йодированного слід уникати пацієнтам, які застосовують препарати літію, оскільки їх одночасне застосування може викликати синергічний гіпотиреоїдний ефект.

Повидон йодований не слід застосовувати одночасно з препаратами, що містять хлоргексидин, сульфадиазин срібла, через можливу часткову неактивність. Повидон йодований взаємодіє з сильними лугами, натрію тиосульфатом, натрію метабісульфіт і тіомерсалом, тому не можна застосовувати препарат одночасно з цими речовинами.

Всі взаємодії проявляються візуально знебарвленням розчину, що свідчить про зниження ефективності препарату.

Не слід застосовувати препарат одночасно з дезінфікуючими засобами, що містять ртуть; мазями, до складу яких входять ферменти, або бензойної настоянкою; препарат несумісний з окислювачами, солями лугів та речовинами з кислою реакцією.

Діючі речовини: повідон йодований, алантоїн;

1 мл спрею містить 85 мг повідону йодованого, 1 мг алантоїну;

допоміжні речовини: левоментол, кислоти лимонної моногідрат, натрію цитрат, етанол 96 %, пропіленгліколь, вода очищена.

Застосування препарату не впливає на здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами.

Немає досвіду місцевого застосування повідону йодированного вагітним жінкам. У новонароджених, чиї матері місцево застосовували йод (після вагінального застосування перед пологами або нанесення на шкіру в період вагітності), спостерігався вроджений гіпотиреоз або зоб. Тому повідон йодований не можна застосовувати в період вагітності.

Йод може проникати в грудне молоко. Виявлені концентрації йоду в крові і сечі дітей, яких годували грудьми, були в багато разів вище концентрації, які спостерігались у їх матерів, які застосовували повідон йодований. Високі концентрації йоду в сироватці крові можуть привести до розвитку вродженого гіпотиреозу у дітей, яких годують грудьми, тому повідон йодований не можна застосовувати в період годування груддю.

Застосовувати для лікування дітей віком від 6 років.

Дезінфекція порожнини рота і горла при запальних та інфекційних захворюваннях: ангіна, фарингіт, тонзилофарингіт, тонзиліт, глосит і стоматит; в складі комплексного лікування з антибіотиками при стрептококової ангіні; перші симптоми гострих респіраторних вірусних інфекцій.

• підвищена чутливість до компонентів препарату;
• герпетиформний дерматит Дюринга;
• гіпертиреоз, аденома або порушення функції щитовидної залози;
• декомпенсована серцева недостатність;
• ниркова недостатність;
• 2 тижні до і після обстеження або терапії за допомогою радіоактивного йоду.

Розведений розчин застосовувати для полоскання або промивання порожнини рота і глотки. Не слід ковтати розчин. Полоскати або промивати порожнину рота і глотку 10-15 мл розведеного розчину близько 30 секунд. Застосовувати 2-4 рази на добу, не більше 6 разів на добу, з інтервалом між двома додатками не менше 4 годин.

Для розведення використовувати питну воду температурою 18 °С у співвідношенні 1:20-1:40 (а саме: 2,5-5 мл при застосуванні мірного ковпачка або ½-1 чайної ложки на 100 мл води). Освітлення розчину означає зменшення його протимікробної активності.

Пацієнтам похилого віку і пацієнтам з печінковою недостатністю показані такі ж дози, що й дорослим.

Особливості застосування

Препарат призначений для прийому всередину: не слід ковтати препарат. Якщо протягом 3 діб стан хворого не поліпшується або спостерігається небажана дія, незвичайні відчуття, необхідно проконсультуватися з лікарем.

Недоцільно одночасно застосовувати препарат з іншими антисептичними лікарськими засобами, призначеними для застосування в ротовій порожнині і горла.

При ларингіті препарат можна застосовувати тільки у виняткових випадках.

Препарат містить 18,6% етанолу.

Препарат застосовувати з обережністю хворим з печінковою недостатністю. У таких хворих може підвищуватися рівень трансаміназ, тому необхідно контролювати їх рівні в сироватці крові.

Застосування повідону йодованого може перешкоджати сцинтиграфії щитовидної залози. Не слід застосовувати повідон йодований протягом 1-2 тижнів до початку сцинтиграфії щитовидної залози.

Оскільки неможливо виключити розвиток гіпертиреозу, тривале (понад 14 днів) застосування повідону йодиованого або його застосування у великих кількостях пацієнтам (особливо літнього віку) з латентними порушеннями функції щитовидної залози допустимо тільки після ретельного співвідношення очікуваної користі та можливого ризику. Таких пацієнтів слід контролювати для виявлення ранніх ознак гіпертиреозу і належного обстеження функції щитовидної залози, навіть після відміни препарату (на термін до 3 місяців).

Препарат може залишити плями на слизовій оболонці порожнини рота, зубів, шкіри і одягу. Плями на слизовій оболонці, зубах і шкірі можна видалити алкоголем. Плями на одязі можна видалити за допомогою прання і полоскання з розведеним аміаком (нашатирний спирт), тиосульфатом натрію або водою з милом.

Якщо можливо, зубні протези і подібні конструкції слід видалити з рота до застосування препарату.

Не слід нагрівати препарат перед застосуванням, оскільки розпад активних речовин посилюється на світлі і при температурі вище 40 °С.

Препарат зазвичай добре переноситься.

Частота виникнення небажаних явищ оцінювалася за таким принципом: дуже часто (> 1/10), часто (≥ 1/100, <1/10), нечасто (≥ 1/1000, <1/100), рідко (≥ 1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі повідомлення.

З боку імунної системи: дуже рідко анафілактичний шок.

З боку шлунково-кишкового тракту: рідко: сухість у роті.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: рідко: реакції гіперчутливості, включаючи кропив'янку; дуже рідко: ангіоневротичний набряк. Також можливі свербіж, гіперемія.

Загальні порушення і зміни в місці введення: нечасто: печіння в місці застосування (особливо у дітей), сухість у роті.

Пошкодження, отруєння та ускладнення при проведенні процедури: йодизм (металевий присмак у роті, посилення слиновиділення, набряк очей, гортані, легень, висипання на шкірі, шлунково-кишкові розлади, системні прояви у вигляді метаболічного ацидозу, гіпернатріємії, порушення функції нирок, діареї) після тривалого застосування.

При правильному місцевому застосуванні препарату в порожнині рота або глотки не спостерігалося випадки передозування. Однак у разі проковтування розчину йоду розвивалось гостре отруєння. Пацієнти спочатку відчували металевий присмак у порожнині рота, починалося блювання, біль в шлунку і діарея. Протягом 1-3 діб спостерігалася анурія, набряк голосової щілини з наступною асфіксією, аспіраційна пневмонія або набряк легень. У деяких випадках спостерігався судинний колапс.

Лікування симптоматичне і спочатку включає стандартні заходи, що запобігають подальшій абсорбції в шлунково-кишковому тракті. Пацієнту необхідно випити молоко та заварений крохмаль. Для заварювання крохмалю взяти 2 г крохмалю в порцелянову чашку і добре змішати з 8 мл прохолодної чистої води. Додати 90 мл киплячої очищеної води.

Постійно помішуючи, підігрівати суміш до кипіння (0,5-1 хвилина) і тримати, поки вона не загусне і не стане світліше. Охолоджувати до кімнатної температури 25 °С і приймати. Якщо не пошкоджено стравохід, можна зробити промивання шлунку. Крім того, необхідно прийняти активоване вугілля та 1-5% розчин тіосульфату натрію, забезпечує відновлення йоду в йодид. Специфічного антидоту немає.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С в захищеному від світла та недоступному для дітей місці.

"Йокс" – розчин, який застосовують для дезінфекції порожнини рота та глотки.